Вирок № 100856666, 04.11.2021, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/236/21

Провадження №1-кп/549/43/21

ВИРОК

Іменем України

04 листопада 2021 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого – судді Крєпкого С.І.

за участю: секретаря судового засідання – Бибик О.В.

прокурора – Сокол О.О., Горбенка Г.В. Рудковського Б.Б., Алещенко Н.П.

обвинуваченого – ОСОБА_1

потерпілого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи кримінальне провадження №12021175580000165 від 21.06.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народився в с.Торун Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , освіта професійно-технічна, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

установив:

ОСОБА_1 , 20.06.2021, близько 19 год, знаходячись біля магазину «Шанс», розташованого по вул.Центральній,14 А у с.Мокиївка Лубенського району Полтавської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком в обличчя зліва в ділянку зубів ОСОБА_2 , чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у вигляді забитої рани верхньої губи, травматичної дистопія (вивиху) 22 зуба, втрати 21 зуба.

Такими умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обставини цього кримінального проступку встановлені судом на підставі таких доказів.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що 20.06.2021 близько 19 години він на автомобілі "Шкода", володільцем якого він є, для придбання продуктів харчування під`їхав до магазину "Шанс", розташованого по вул.Центральна, 14 А в с.Мокиївка Лубенського району Полтавської області.

Після того, як він припаркував автомобіль поряд з іншим автомобілем, до нього звернулись незнайомі особи з вимогою переїхати, оскільки зупинився дуже близько до їхнього транспортного засобу. Також останні повідомили про пошкодження ним дзеркала цього автомобіля.

Їх було п`ятеро – три чоловіки та дві жінки. Один чоловік з його села – ОСОБА_3 , інших він не знає. Вони перебували у стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що останні перебували у дуже неадекватному стані.

Він відповів, що спочатку піде до магазину, оскільки поспішає, вирішить свої справи, а вже потім поїде. Також сказав, що йому невідомо, зараз дзеркало було пошкоджене, чи раніше.

ОСОБА_3 стояв перед входом до магазину, не впускав його в середину магазину, тримав за руку та постійно смикав, інший чоловік - ОСОБА_4 , перебував поряд з ОСОБА_3 з правого від нього боку.

В цей час потерпілий став на східцях перед ним так, що йому здалося, що ОСОБА_2 хоче його вдарити. Не заперечує, що наніс удар в обличчя потерпілого. Вчинив це на випередження через його агресивну поведінку, оскільки припускав, що коли ОСОБА_2 підбіг наперед, а інші особи стоять по обидві боки, то його будуть бити. Останній був на східцях, головою на нього, говорив дуже багато слів, хотів чи взяти чи вдарить правою рукою йому в обличчя.

Після того, як він наніс удар потерпілому, його відпустили. Він дочекався поліцію. Потерпілий заяву на нього не писав. В подальшому він пішов додому. Будь-яких документів працівниками поліції не складалось. За півгодини до цього він вживав пляшку пива. В 9 класі займався кікбоксингом.

Цивільний позов про стягнення майнової шкоди визнає частково – в розмірі 7 000 грн, оскільки знайомий стоматолог повідомляв йому, що такі гроші є достатніми для необхідного лікування потерпілого. В частині моральної шкоди заперечує. Вважає, що потерпілий сам його спровокував на удар.

Такі покази обвинуваченого суд розцінює як невизнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Незважаючи на такі показання обвинуваченого, його винуватість підтверджується сукупністю досліджених судом таких доказів.

Потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що 20.06.2021 близько 19 години він знаходився біля магазину "Шанс", розташованого по вул.Центральна, 14 А, с.Мокиївка Лубенського району Полтавської області, разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Пили каву після шкільної зустрічі однокласників.

В цей час до магазину під`їхав обвинувачений на автомобілі "Шкода" та зупинився біля автомобіля ОСОБА_6 так, що зачепив дзеркало її транспортного засобу та заблокував двері водія.

Після цього обвинувачений вийшов з автомобіля та направився до магазину, не реагуючи на їх зауваження з цього приводу. Просили його від`їхати, сказали, що будуть викликати поліцію. Обвинувачений висловлювався нецензурною лайкою, переїхати відмовлявся.

Коли він знаходився на східцях магазину перед обвинуваченим, він раптом наніс йому удар правою рукою в обличчя в область передніх зубів, внаслідок чого у нього була розбита верхня губу зліва, вибито зуб, здійснено вивих іншого зуба, була сильна біль біля носа та рота. Приїхавши додому до м.Пирятин терпів до четвертої години ранку, після чого прибув до лікарні. Йому зашили губу, виписали ліки.

За руку обвинуваченого ніхто не тримав, до удару нецензурною лайкою він та його однокласники не висловлювались. На східцях магазину перебували з ним також ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . В цей день пили тільки пиво. З обвинуваченим до цього знайомий не був.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що 20.06.2021 близько 19 години він разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 прибув до магазину, розташованого по АДРЕСА_2 . Були на зустрічі однокласників, хотіли попити кави. В той день він не вживав алкогольних напоїв – необхідно було їздити. Інші чоловіки пили пиво, жінки – вино.

Перед магазином ОСОБА_6 припаркувала свій автомобіль праворуч від входу. Під`їхав обвинувачений і зупинився впритул так, що відігнув дзеркало та заблокував вхід до транспортного засобу останньої. ОСОБА_8 не могла до нього зайти. Коли він вийшов, вони зробили йому зауваження з приводу цього. Обвинувачений відмовлявся від`їхати, розмовляв агресивним тоном, поводив себе провокативно. Казав, що зайде до магазину, потім віджене. На його думку, обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння. Коли ОСОБА_2 став між ним, ОСОБА_3 і обвинуваченим на східцях, обвинувачений вдарив потерпілого добре поставленим ударом в обличчя нокаутувавши його. Такий удар може свідчити про те, що ОСОБА_1 займався відповідними видами спорту. ОСОБА_2 знаходився до обвинуваченого на відстані, до нього для завдання удару необхідно було зробити крок. До удару фізичних поштовхів не було. Після цього ОСОБА_6 викликала поліцію.

Обвинуваченого не тримав, знаходився поруч з ним. Допускає, що за руку його міг підштовхувати ОСОБА_3 не пускаючи ОСОБА_1 до магазину, прохаючи переставити автомобіль. Він є тренером з єдиноборств. Коли людина збуджена – до неї не треба застосовувати силу, кричати, лаятись нецензурою лайкою. Силу та нецензурну лайку до удару до обвинуваченого не застосовували. Коли обвинувачений вдарив потерпілого, він став між останніми так, щоб ОСОБА_1 більше не зміг вдарити ОСОБА_2 . Його руки були вільні, стримував обвинуваченого корпусом перебуваючи біля нього спереду впритул.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що 20.06.2021 близько 19 години вона разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 прибула до магазину, розташованого по АДРЕСА_2 . Були на зустрічі однокласників. Взяли каву і вже допивали.

Коли вона зібралась додому, до магазину під`їхав автомобіль та зупинився біля її транспортного засобу, зачепивши дзеркало та вивернувши його. Зупинився впритул, до машини зайти було не можна. Вона попросила від`їхати. Він почав казати, що йому треба до магазину. Нікого не слухав, виражався нецензурною лайкою. Вона повернула голову, а він в цей час вдарив ОСОБА_2 . Це зайняло хвилини дві. Вмовили насилу. Відігнав машину, чуть не задавив своїх дітей, які вийшли з машини самостійно. Обвинувачений казав, що все під контролем. Викликала поліцію. ОСОБА_2 був на першій сходинці. Всього їх було дві. Обвинувачений погрожував, що подзвонить про підмогу.

Телефонував їй в подальшому, казав, що може придбати та встановити дзеркало. На той час вона дзеркало вже купила, чоловік установив.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що 20.06.2021 близько 19 години вона разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 прибули до магазину, розташованого по АДРЕСА_2 . Були на зустрічі однокласників. Вирішили після зустрічі попити каву.

До магазину під`їхав обвинувачений та зупинився біля транспортного засобу ОСОБА_6 впритул, заблокувавши дверцята водія, зачепив дзеркало. До машини зайти було не можна. ОСОБА_6 в цей час вже збиралась їхати додому. Вони зробили йому зауваження. ОСОБА_1 вскипів, лаявся. Казав, що з машиною не трапилось нічого такого. Спочатку йому треба до магазину. Вийде з магазину – віджене. ОСОБА_2 стояв на східцях ближче всіх до нього. Йому він наніс удар в обличчя. Було багато крові. Надавала йому першу медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що 20.06.2021 близько 19 години він разом з колишніми однокласниками ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 після зустрічі біля школи прибули до магазину, розташованого по АДРЕСА_2 . Вирішили перед тим, як розходитись, попити каву. Взяли каву, пили. Хто знаходився на сходинках магазину, хто біля магазину. Поряд з магазином стояв автомобіль ОСОБА_6 .

До магазину під`їхав обвинувачений та зупинився поряд з транспортним засобом ОСОБА_6 впритул, заблокувавши дверцята водія та зачепивши дзеркало. Його вивернуло. До машини зайти було не можна. ОСОБА_6 в цей час вже збиралась їхати додому. Вони всі просили його від`їхати. ОСОБА_1 відповів, що спочатку він зайде до магазину, скупиться, потім від`їде. На зауваження не реагував, казав, що з дзеркалом нічого не трапилось, а потім вдарив ОСОБА_9 . Він стояв на сходинках на вході до магазину. Біля нього знаходились ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . За руки до ударів ОСОБА_1 ніхто не тримав, силу не застосовував. Коли обвинувачений намагався зайти до магазину, він стояв на вході. Торкався своєю рукою до руки обвинуваченого в районі ліктя з метою звернути увагу на вирішення цього питання, прохав відігнати автомобіль, оскільки ОСОБА_1 намагався піти.

Коли обвинувачений зійшов зі сходів, а ОСОБА_2 знаходився перед ним на першій сходинці, останній вдарив його кулаком в обличчя. Після удару ОСОБА_4 став перед потерпілим та обвинуваченим і заспокоював останнього.

Як вбачається з матеріалів провадження, 21.06.2021 о 05.44 год та о 04.40 надійшли повідомлення від чергового фельдшера Пирятинської ЦРЛ про те, що до лікарні за медичною допомогою з тілесними ушкодженнями звернувся ОСОБА_2 (а.п.60-62).

Згідно з витягом з кримінального провадження №120201175580000165 від 21.06.2021, до чергової частини СПД №2 ВП №1 Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява від ОСОБА_2 про те, що 20.06.2021 у с.Мокиївка Лубенського району Полтавської області невідома особа нанесла йому тілесні ушкодження (а.п.63-65).

Як вбачається з висновку експерта №95 від 22.06.2021, при обстеженні ОСОБА_2 виявлено такі тілесні ушкодження: забита рана верхньої губи, травматична дистопія (вивих) 22 зуба, втрата 21 зуба, які могли утворитися одномоментно, від менш ніж однократної дії тупого предмету, яким могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини взута у взуття, або будь-який інший предмет з подібними характеристиками, який діяв з достатньою для утворення виявлених тілесних ушкоджень силою в ділянку верхньої губи, могли утворитися 20.06.2021, та зважаючи на механізм їх утворення, можуть бути оцінені лише у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.36-37)

З протоколу проведення слідчих експериментів від 18.08.2021 та фототаблиць до них вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продемонстрували, як саме обвинувачений наносив потерпілому тілесні ушкодження, що фактично співпадає з їх показаннями у судовому засіданні (а.п.38-43).

За встановлених обставин, даючи оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України доведено поза розумним сумнівом.

Факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому у встановлений судом час, день та місці обвинуваченим не заперечується.

Фактично заперечує їх умисне нанесення, стверджуючи про те, що сталося це внаслідок припускання посягання на його життя та здоров`я з боку потерпілого.

Частиною 2 ст. 125 КК встановлено відповідальність за легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується тільки умисною формою вини. Відповідальність за цією статтею настає і в тих випадках, коли умисел винного було спрямовано на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю, якщо фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог ст.37 КК України уявною обороною визнаються дії, пов`язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

Разом з тим судом не встановлено обставини, які свідчили про те, що обстановка, що склалася давала обвинуваченому достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, ОСОБА_1 знаходився у стані уявної необхідної оборони.

Як встановлено судом з боку потерпілого не було вчинено жодних дій, які б обвинувачений міг неправильно оцінити, взагалі не було реальної загрози і не існувало суспільно-небезпечного посягання на його життя і здоров`я, тому і ознаки уявної оборони, передбачені ч.1 ст.37 КК України, відсутні.

Обставини кримінального правопорушення в сукупності з даними про локалізацію та характер утворення тілесних ушкоджень у потерпілого свідчать про те, що обвинувачений усвідомлював настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, наносячи удар кулаком в обличчя потерпілого, передбачав, що він б`є людину в обличчя, а тому від його дій і були спричинені тілесні ушкодження, розраховував на можливі наслідки, від чого здоров`ю потерпілого буде спричинена шкода.

При призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України класифікується як кримінальний проступок, обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

ОСОБА_1 раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, постійно мешкає в с.Мокиївка Лубенського району Полтавської області, де негативних характеристик на нього не надано, на Д-обліках у лікаря психіатра і нарколога не перебуває.

Обставини, що пом`якшують покарання, відсутні.

Діючи в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, обставин, які в силу ст.67 КПК України обтяжують покарання, суд не вбачає.

Відповідно до ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які пом`якшують покарання, визнаються, зокрема: щире каяття.

Щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого кримінального правопорушення, яке полягає у тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася та готовність нести кримінальну відповідальність.

Так, основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Крім того, розкаяння передбачає, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Разом з тим, обвинувачений жаль і осуд своєї поведінки не висловлював, належної критичної оцінки своїм кримінально-протиправним діям щодо нанесення потерпілому тілесних ушкоджень не надав, бажання виправити наслідки вчиненого не мав.

В ході судового розгляду покази обвинуваченого, який заперечував окремі встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення, не були спрямовані на ініціативну допомогу у встановленні істини у даному провадженні та не мали ознак критичної оцінки ним своєї протиправної поведінки.

Таке свідчить про відсутність будь-якої допомоги в з`ясуванні всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, намір обвинуваченого уникнути несприятливих для себе правових наслідків і не дає підстав про висновку про розкаяння у вчиненому.

Виходячи з наведеного суд не вбачає таких пом`якшуючих обставин як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

З огляду на викладене в сукупності, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення в зв`язку з відсутністю розуміння цінності здоров`я людини, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, приписи ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді арешту в межах санкції частини другої статті 125 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а інші менш суворі види покарання не забезпечать таких цілей.

При цьому необхідно зазначити, що позиція учасників провадження щодо визначення винному виду та розміру покарання й можливості звільнення від його відбування є не процесуальною вимогою, така думка може бути врахована в сукупності з іншими обставинами, однак не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність.

Потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь відшкодування майнової шкоди в сумі 16 166,67 грн та моральної шкоди в сумі 10 000 грн, завданої діями ОСОБА_1 .

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала, якщо не доведе, що шкода завдана не з її вини.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка завдала цю шкоду за наявності її вини (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Зважаючи на те, що внаслідок протиправних, винних дій обвинуваченого потерпілий отримав тілесні ушкодження, у зв`язку з чим проходив лікування та потребує подальшого лікування, що підтверджуються витратами, пов`язаними з цим лікуванням, в загальній сумі 16 166, 67 грн, а також завдано моральну шкоду, суд, на підставі ст.ст. 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, отриманих тілесних ушкоджень, глибини фізичних і душевних страждань потерпілому, наслідки для здоров`я потерпілого, необхідність в лікуванні, вимушених змін у його звичайному житті, дійшов висновку про повне задоволення позову, стягнувши на його користь відшкодування майнової шкоди в сумі 16 166,67 грн, та моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді арешту на строк 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання відраховувати з часу приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ,) 16 166 гривень 67 копійок (шістнадцять тисяч сто шістесят шість гривень шістдесят сім копійок) - відшкодування майнової шкоди, та 10 000 (десять тисяч) гривень - моральної шкоди.

На вирок суду може бути подана апеляційнаскарга до Полтавського апеляційного суду через Чорнухинський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя С.І.Крєпкий