YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Дніпропетровська область

/

Господарський суд Дніпропетровської області

Рішення № 100856338, 05.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення

05.11.2021

Номер справи

904/7688/21

Номер документу

100856338

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2021м. ДніпроСправа № 904/7688/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Дніпро)

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення неустойки за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній у розмірі 9 570 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач) неустойку за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній у розмірі 9 570 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

- у березні 2021 року зі станції Рокувата Придніпровської залізниці АТ "Криворізький залізорудний комбінат" здійснило відправлення вагону № 62068952 (далі - вагон) відповідно до залізничної накладної № 46859658 на станцію ЖСР Чиерна над Тисоу;

- по прибутті вагону на станцію П`ятихатки Придніпровської залізниці при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт № 456809/6 від 01.03.2021;

- за результатами перевірки було виявлено, що в накладній № 46859658 у вагоні №62068952 вказана маса вантажу складає 70 000 кг, проте фактично встановлено, що маса вантажу складає 70 600 кг, що на 600 кг більше, ніж вказано у накладній та на 600 кг більше, ніж вантажопідйомність вагону;

- згідно з актом загальної форми № 16/СМГС/Ваги, надлишок вантажу вагою 600 кг було відвантажено і вивезено власним транспортом вантажовідправника;

- у зв`язку із неправильним зазначенням відомостей про масу вантажу в залізничній накладній, позивачем нараховано неустойку у розмірі 9 570 грн. 00 коп., що і є причиною звернення останнього із позовом до суду.

Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 06.09.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 47300/21 від 29.09.2021), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:

- 02.03.2021 за участю представників Управління залізничного транспорту АТ "Кривбасзалізрудком" відбулося контрольне комісійне визначення ваги вантажу в вагоні №62068952 на механічних вагонних вагах ВЦ-150 станції П`ятихатки регіональної філії "Придніпровська залізниця" та візуальний огляд вантажу. Згідно з технічним паспортом механічних вагонних ваг ВЦ-150 №12 станції П`ятихатки регіональної філії "Придніпровська залізниця" похибка ваг складає 100 кг;

- різниця у масі нетто вантажу в вагоні № 62068952, визначена на станції відправлення, порівняно з масою вантажу, визначеною на станції П`ятихатки, з урахуванням похибки механічних вагонних ваг станції П`ятихатки, не перевищує норм рівня граничного розходження визначення маси нетто при перевезенні вантажів, згідно затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 25 від 16.01.1995 "Рівні граничних розходжень при визначенні маси нетто вантажів, що перевозяться залізницями України", відповідно до пункту 3.2. якого, при зважуванні завантаженого вагону із зупинкою і розчепленням або без розчеплення на вагонних вагах (тара вагону за трафаретом) граничне розходження визначення маси нетто вантажу необхідно приймати: від 64 т до 90 т - 1,5%, що становить 1050т, з розрахунку: 70 000т - маса нетто вантажу; 1,5% - відсоток граничного розходження; 1 050т = 70 000 / 100% х 1,5.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 49676/21 від 13.10.2021), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи власну позицію наступним:

- пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу;

- відповідно до пункту 3.19 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/225 від 29.09.2009: "Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов`язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж, різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого маса 70 тонн може займати лише третину або половину вагона";

- оскільки маса вантажу визначалась без участі працівників залізниці (спосіб визначення маси зазначений у графі 21 накладної), а сам вантаж було прийнято лише шляхом візуального огляду, то залізниця не могла знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлялися нові перевізні документи;

- щодо похибки ваг, то пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%. Так, у даній справі норма надлишку у вагоні № 62068952 становить 140 кг (70 000 кг х 0,2%), що значно менше надлишків, виявлених на станції П`ятихатки. Відтак, при виявленні невідповідності маси вантажу похибки ваг були враховані;

- у абзаці 3 пункту 3.18 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2008 визначено, що пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу;

- враховуючи значний обсяг позовних матеріалів, які безпосередньо супроводжують адвокати та юрисконсульти залізниці, а також коронавірусну хворобу (Covid-19), через яку залізницю введено у режим простою, позивач просить суд поновити строк на подання відповіді на відзив.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 06.09.2021, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої – шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.

Судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача, в якому містилася відповідь на відзив на позовну заяву через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за трек-номером 4900301871606 та з`ясовано, що відповідь на відзив на позовну заяву відповідач отримав 18.10.2021.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем заперечень на відповідь на відзив або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 29.10.2021 строк на подання заперечень, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність порушення в оформленні накладних в частині неправильного зазначення в них маси вантажу; обставини складання комерційного акту; правомірність здійснення розрахунку заявленого до стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничних накладних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, у березні 2021 року зі станції Рокувата Придніпровської залізниці АТ "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - вантажовідправник, відповідач) здійснило відправлення вагону № 62068952 з вантажем на підставі залізничної накладної СМГС №46859658 (а.с. 7-8) на станцію Чиерна над Тисоу ЖСР.

Вантажоодержувачем за зазначеною залізничною накладною є АО Бадамар Логістікс (далі - вантажоодержувач) за адресою: Хорарска 12,821 09 Братислава для АО Ліберти Острава, вул. Братімовска 689, 707 02 Острава Бартовіце, Чехія.

Під час оформлення перевізних документів відповідач у накладній зазначив номер вагону, залученого до перевезення вантажу - № 62068952, та масу вантажу у вагоні - 70 000 кг. Як зазначено у графі 28 вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагони відповідачем, як вантажовідправником, і ним же визначено масу вантажу на вагонних вагах, про що зазначено у графі 21 накладної.

В процесі перевезення вантажу 01.03.2021 на станції П`ятихатки Придніпровської залізниці було виявлено різницю в масі вантажу у зазначеному вагоні та здійснено контрольне зважування на вагонних вагах, про що 01.03.2021 на станції П`ятихатки Придніпровської залізниці складено:

- Акт загальної форми № 10, в якому вказано, що комісією у складі: приймальника поїздів - Філімонова Т.А., зас. ДС - Ковальова І.А., ст. оглядач поїздів - Хамікоєва А., була проведена перевірка маси вантажу вагоні. Фактична маса брутто вагону склала 94 200 кг, тара вагону з ПД - 23 600 кг. Маса вантажу нетто за ПД 70 000 кг. Фактична маса вантажу нетто 70 600 кг, що більше документу на 600 кг. Навантаження вагону нерівномірне, нижче бортів на 1,50 см-2 м. Двері цільнометалічні. При контральному зважуванні вагону на справних вагонних вагах станцією П`ятихатки, повірка 26.11.2020, виявилось, що вантажопідйомність вагону 70 000 кг, яка перевищує вантажопідйомність вагону на 600 кг, вагон затриманий для усунення комерційної несправності. Вказано про необхідність прибуття представника, простій за рахунок вантажовідправника (а.с. 10);

- комерційний акт № 456809/6 від 01.03.2021, в якому вказано таке: при комісійному зважуванні вагону № 62068952 за відправленням, вказаному на зворотному боці цього акту, на справних 150 тонних вагонних вагах № 12 на станції П`ятихатки, державна повірка 26.11.2020, приймальником поїздів - Філімонова Т.А., зас. ДС - Ковальова І.А., ст. оглядача поїздів - Хамікоєва А. виявилось: фактична маса брутто вагону склала 94 200 кг, тара вагону з накладною 23 600 кг. Маса вантажу нетто за накладною 70 000 кг, вантажопідйомність вагону 70 000 кг. Фактична маса вантажу нетто 70 600 кг, що більше накладної на 600 кг та перевищує вантажопідйомність вагону на 600 кг. Навантаження вагону нерівномірне, нижче бортів на 1,50 см-2 м. Двері цільнометалічні. При повторному зважуванні навантаження вантажу більше трафарету вантажопідйомності вагону на 600 кг та маси вантажу, яка вказана в накладній на 600 кг, підтвердилось. За штатним розкладом зас. ГД відсутній (а.с. 9).

Посилаючись на те, що у відповідності положень Угоди міжнародного залізничного вантажного сполучення та згідно з статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, неустойку за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній, розраховуючи останню наступним чином:

- для вантажів, що перевозяться на відстань 54=7 км із масою 600 кг застосовується ставка - 1 129;

- коефіцієнт для вантажів із кодом вантажу згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів 141 складає 1,695;

- провізна плата за надлишок 600 кг у вагоні № 62068952 складає 1 914 грн. 00 коп. (1129 х 1,695);

- кількість провізних плат -5;

- неустойка складає 9 570 грн. 00 коп. (1 914 грн. 00 коп. х 5).

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем вказаної неустойки за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничній накладній № 6859658 у добровільному порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

У параграфі 1 та параграфі 2 статті 3 Угоди міжнародного залізничного вантажного сполучення "Застосування Угоди" встановлено, що дана Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому залізнично-паромному споленні.

Перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні здійснюється між станціями, які відкриті для виконання вантажних операцій і відповідності з національним законодавством Сторін даної Угоди, а в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні - з урахуванням водної ділянки шляху, заявленого Сторонами для таких перевезень.

Оскільки перевезення вантажу за спірною залізничною накладною здійснювалося залізницями України та Словаччини, які є учасницями вказаної Угоди, до спірних правовідносин, які виникли позивачем та відповідачем, застосовуються, серед іншого, правила вказаної Угоди.

Крім того, спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання, окрім вказаної Угоди міжнародного залізничного вантажного сполучення, також, Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з параграфом 1 статті 23 Угоди міжнародного залізничного вантажного сполучення встановлено, що перевізник має право перевіряти, чи дотримані відправником умови перевезення та чи відповідає відомостям, вказаним відправником у накладній. перевірка здійснюється у порядку, встановленому національним законодавством.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).

На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.

Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Судом встановлено, що накладна № 46859658 містить, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Згідно з пунктом 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов`язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до статті 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Положеннями статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

З огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.

Водночас, відповідачем при заповненні залізничної накладної № 46859658 було допущено помилку у масі вантажу у вагоні № 62068952, що підтверджується комерційним актом № 456809/64 від 01.03.2021. При цьому, в комерційному акті зазначено, зокрема, що навантаження вагону нерівномірне, нижче бортів на 1,50 см-2 м; двері цільнометалічні.

Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.

Приписами параграфу 1 статті 29 Угоди міжнародного залізничного вантажного сполучення встановлено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення чи видачі констатує невідповідність найменування, маси чи кількості місць вантажу відомостям, вказаним у накладній.

Згідно з нормами статті 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.

За змістом статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У параграфі 3 статті 16 Угоди міжнародного залізничного вантажного сполучення передбачено, що відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність чи неповноту вказаних відправником у накладній відомостей та заяв і при цьому встановлює, що:

1) у складі вантажу були прийняті предмети, які не допущені до перевезення через державний кордон хоч б в одній з держав, по території якої повинно здійснюватися перевезення;

2) був прийнятий до перевезення небезпечний вантаж з порушенням умов його перевезення;

3) при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагону поверх понад його вантажопідйомність;

4) занижено розмір перевізних платежів;

5) виникли обставини, які загрожують безпеці руху.

Неустойка згідно з пунктом 3 даного параграфу стягується у відповідності до приписів статті 31 "Сплата перевізних платежів та неустойки" у п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку масу вантажу, який належить перевізнику, який виявляє вказаний надлишок.

Передбачені вказаним параграфом неустойки перевізник має право стягнути незалежно від відшкодування можливих збитків та іншої неустойки, сплачених відправником чи одержувачем згідно з умовами даної Угоди.

Відповідно до параграфу 5 статті 31 Угоди міжнародного залізничного вантажного сполучення перевізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику у порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій здійснюється оплата.

На підставі вказаних положень розрахунок провізної плати здійснюється у відповідності до Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язаних з ним послуг та коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ним послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України за № 317 від 26.03.2009.

Так, з урахуванням вказаних нормативно-правових актів, позивачем здійснено розрахунок неустойки за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній: