Рішення № 100852542, 04.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2021 року м. Київ № 640/29580/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу :

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила суд: визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління пенсійного Фонду України в м. Києві про переведення її на пенсію за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України м. Києві призначити пенсію за віком відповідно до п.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн. з 26.08.2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2020 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у 2003 році позивачці була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про Національний банк». Після досягнення пенсійного віку позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач здійснив переведення на пенсію за віком без застосування показників середньої зарплати працівників, зайнятих в сфері економіки за 2017-2019 роки. Позивачка вважає вказані дії протиправними оскільки переведення з одного виду пенсії на інший допускається в межах одного Закону, а в даному випадку відбулося призначення пенсії.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію з віком, розмір якої визначено відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи те, що заява позивачки стосувалася призначення її пенсії, яка вже була призначена останній у 2003 році, то підстав для повторного призначення у пенсійного органу не було, у зв`язку з чим, він здійснив переведення з одного виду пенсії на інший.

Позивачка у відповіді на відзив посилалася на те, що відповідач маніпулює нормами законодавства та зазначила, що у 2003 році їй було призначено пенсію на підставі Законів України «Про Національний банк України» 20.05.1999 року № 679-ХІV (далі - Закон №679-ХІV) та «Про державну службу» N 889-VIII від 10.12.2015 року (далі - Закон №889-VІІІ), призначення пенсії за віком на підставі вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не може вважатися переведенням з одного виду пенсії на інший.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У 2003 році позивачці була призначена пенсія на підставі вимог Закону України «Про Національний банк України» із зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

На дату набрання чинності Законом N 889-VIII (01 травня 2016 року), позивач не займала посаду, віднесену до відповідних категорій посад державної служби.

26.08.2020 позивачка звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України м. Києві про призначення їй пенсії за віком на підставі п.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивачка додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії за віком про заробітну плату від 18.08.2020 року N 60-0034/645 та N 60-0034/644.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.08.2020 № 930070166036 було перераховано пенсію позивачки у відповідності до вимог Закону №1058-IV, як пенсія за віком (копрія протоколу міститься в матеріалах справи).

11.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком на підстав п.1 ст.40 Закону №1058-IV з врахуванням довідок № 60-0034/644 та № 60-0034/645 про її заробітну плату від 18.08.2020 року. 24.09.2020 листом № 21707-23673/П-02/8-2600/20 відповідач повідомив позивача, що він отримує пенсію за віком згідно вимог Закону № 1058-IV і, що після проведення перевірки довідок № 60-0034/644 та № 60-0034/645 про її заробітну плату від 18.08.2020, буде здійснено перерахунок пенсії.

Позивач, вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 4 статті 64 Закону №679-ХІV, в редакції, що діяла на дату призначення позивачу пенсії у 2003 році, службовці Національного банку прирівнювались до державних службовців, і до них повинні застосовуватись норми Закону №889-VІІІ, якщо цей Закон не встановлює іншого. Новою редакцією Закону N 889-VIII, яким було внесено зміни до Закону України "Про державну службу", вказану норму було виключено, але працівники Національного банку України, яким було оформлено пенсію на підставі старої норми Закону№889-VІІІ, не були позбавлені статусу пенсіонерів, які вийшли на пенсію, як державні службовці.

У відповідності до п.1 ст.90 Закону N 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Отже виходячи з аналізу вказаних норма законодавства, суд приходить до висновку, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором, виплата пенсії за Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом №3723-ХІІ, оскільки є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд наголошує, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV пенсії обчислюються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Тому, при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону № 1058-IV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22.12.2015 у справі №21-4071а15 та від 31.03.2015 у справі №21-612а14. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Верховним Судом у постановах від 05.07.2018 у справі №565/645/17, від 23.10.2018 у справі №317/4184/16, від 31.05.2019 у справах №344/7053/17 та №263/16495/16-а, від 15.08.2019 у справі №521/9597/17, від 11.09.2019 у справі 363/1493/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за три календарні роки, що передують року звернення позивачки за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18.12.2009 "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Враховуючи викладене, з огляду на те що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд дійшов висновку, що для повного забезпечення захисту прав позивачів необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в частині, шляхом визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за три календарні роки, що передують року звернення позивачки за призначенням пенсії та призначенням пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 26.06.2020 відповідно до ч.2 ст.40 та ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2017-2019 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі вимог п. 10 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судові витрати розподілу не підялгають.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправнобездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за три календарні роки, що передують року звернення позивачки за призначенням пенсії та призначенням пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 26.06.2020 відповідно до ч.2 ст.40 та ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур