Рішення № 100852278, 03.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року м. Київ № 640/4041/21

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, щодо безпідставної відмови в розгляді звернення позивача від 14.09.2020 про забезпечення примусового виконання судового рішення особисто Міністром юстиції України; зобов`язати Міністра юстиції України розглянути заяву-скаргу від 04.08.2020 в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", здійснити перевірку фактів, викладених в заяві-скарзі і прийняти за нею реальні рішення та письмово повідомити позивача про результати перевірки заяви-скарги та про суть прийнятих рішень; перевірку заяви-скарги здійснити за його безпосередньою участю; відшкодувати позивачу за рахунок держави Україна компенсацію моральної шкоди в сумі 5 000 000 гривень, завданої йому Міністерством юстиції України внаслідок порушення ним конституційного права на звернення за захистом до органів державної влади України щодо реалізації його порушеного особистого немайнового права на судовий захист, визначеного: статтями 15 і 17 ЦК України; статтями 1 і 7 ЗУ "Про звернення громадян"; статтею 40 Конституції України" та його похідного конституційного права на захист (судовий захист), визначеного статтею 15-17 ЦК України, статтею 7 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" і статтею 55 Конституції України".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Міністерство юстиції України залишило без розгляду його звернення, оскільки відповідь яка надійшла на його адресу є нікчемною та зазначена інформація не відповідає дійсності.

Відповідач надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позову, оскільки Міністерством юстиції України надано повну обґрунтовану відповідь на звернення від 14.09.2020 ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства та в межах строків, передбачених Законом України «Про звернення громадян». Зауважено, що заява-скарга від 04.08.2020 на адресу відповідача не надходила. Крім цього, наголошено про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

З 25.11.2011 у виконавчому провадженні Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження №30005546 за виконавчим листом Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.11.2011 у справі №2-1587/2011, за яким зобов`язано КУ "Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка" провести безкоштовне зубопротезування позивачу.

14.09.2020 позивачем спрямовано звернення щодо здійснення контролю за діяльністю органів Мелітопольського МРВ ДВС ПСМРУ МЮ України, передбаченого статтею 12 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» з метою забезпечення виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду №2-1587/2011 від 05.07.2011.

Листом від 20.10.2020 № 46631/В-26720/20.4.2 відповідач повідомив, що державним виконавцем вжито всіх заходів примусового виконання, визначених Законом, для забезпечення виконання рішення, яким боржника зобов`язано вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організаційне залежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення

Згідно із статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Завдання та повноваження Міністерства юстиції України визначені Положенням про Міністерство юстиції України затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 за № 228 (далі - Положення про МЮУ).

Відповідно до пункту першого Положення про МЮУ - Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно підпунктів 2-3, 2-4 пункту 3 Положення про МЮУ серед основних завдань Мінюсту визначено забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень та забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до підпункту 33 пункту 4 Положення, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань організовує розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних із діяльністю Міністерства юстиції України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належить до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Також, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує, контролює та здійснює примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом; здійснює контроль за діяльністю державних виконавців; здійснює контроль за роботою структурних підрозділів територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері примусового виконання рішень (підпункти 83.21, 83.24, 83.28 пункту 4 Положення).

При цьому, Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян" дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

В даному випадку суд бере до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем скарг в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або на рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, а було подано лише звернення-скарга щодо невиконання рішення суду в примусовому порядку у виконавчому провадженні від 14.09.2020 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

При цьому, як зазначено вище, дія Закону України "Про звернення громадян" не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений Законом України "Про виконавче провадження".

Також в позовній заяві в прохальній частині позивач зазначає про заяву-скаргу від 04.08.2020, однак в матеріалах справи взагалі відсутня така заява, яка б була направлена на адресу Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідачем належним чином та у відповідності до вимог приписів Закону України «Про звернення громадян» розглянуто звернення та надано змістовну та належну відповідь щодо поставлених питань у звернення позивача від 14.09.2020.

Зокрема, у відповіді Міністром повідомлено, що згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження та за інформацією Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Управління), на виконанні у Мелітопольському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відділ) перебуває виконавче провадження № 31403053 з примусового виконання виконавчого листа Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.11.2011 № 2-1587/11, про зобов`язання Комунальної установи «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» провести ОСОБА_1 безоплатне зубопротезування.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30.11.2011 № 2-1587/2011 роз`яснено рішення суду, а саме: Комунальну установу «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» зобов`язано провести ОСОБА_1 безкоштовне повне протезування порожнини роту із металокерамічного матеріалу.

Оскільки на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавчий документ про зобов`язання Комунальної установи «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» вчинити певні дії, за невиконання боржником рішення суду, державним виконавцем відповідно до вимог Закону, до боржника двічі застосовано штрафні санкції.

Разом з цим, на адресу правоохоронних органів скеровано подання про притягнення до кримінальної відповідальності головного лікаря комунальної установи «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка».

Також повідомлено, що за результатом розгляду подання державного виконавця постановою слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України закрито кримінальне провадження відносно головного лікаря Комунальної установи «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» Нікуліною Т.П.

Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області скасована постанова слідчого щодо закриття кримінального провадження.

До відділу надійшла відповідь з Мелітопольського MB ГУМВС України в Запорізькій області з якої встановлено, що у кримінальному провадженні по обвинуваченню посадової особи - головного лікаря КУ «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» Нікуліної Т.П. за поданням державного виконавця триває досудове розслідування, остаточне рішення ще не прийнято.

В ході примусового виконання рішення державним виконавцем встановлено, що 01.02.2017 проведено консиліум лікарів-стоматологів-ортопедів. За результатами консиліуму прийнято рішення про необхідність підготовки для нормалізації положення нижньої щелепи та відновлення висоти нижнього відділу обличчя, призначено відповідне ортопедичне лікування.

З планом лікування ознайомлено та отримано згоду позивача на проведення маніпуляцій відповідно до плану лікування.

Неодноразовими виходами державного виконавця за місцезнаходженням Комунальної установи «Мелітопольська міська стоматологічна поліклініка» встановлено, що процес лікування продовжується і триває відповідно до об`єктивного стану стягувача, з наданням згоди стягувача під особистий підпис, про що державним виконавцем складено відповідні акти від 02.03.2020 та від 01.09.2020.

Наразі здійснюються підготовчі роботи згідно графіку та плану лікування.

Також у відповіді проінформовано, що за інформацією Управління, скарг на дії або бездіяльність державного виконавця на адресу Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від позивача не надходило.

Отже, на звернення позивача відповідачем надано позивачу вичерпну згідно його звернення відповідь у строки та в порядку встановлені Законом України «Про звернення громадян», а тому суд не вбачає в діях відповідача порушень вимог цього Закону.

Крім цього, відповідь була розглянута Міністром Д. Малюскою, а тому посилання позивача на порушення приписів ст.14-16 Закону України «Про звернення громадян» є безпідставним.

Підсумовуючи в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо безпідставної відмови в розгляді звернення позивача від 14.09.2020 про забезпечення примусового виконання судового рішення особисто Міністром юстиції України та, як наслідок, зобов`язання Міністра юстиції України розглянути заяву-скаргу від 04.08.2020 (можливо малось на увазі заяву від 14.09.2020) в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", здійснити перевірку фактів, викладених в заяві-скарзі і прийняти за нею реальні рішення та письмово повідомити позивача про результати перевірки заяви-скарги та про суть прийнятих рішень; перевірку заяви- скарги здійснити за його безпосередньою участю.

Стосовно позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає таке.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Окрім цього, загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

За висновками суду, відсутні обставини порушень відповідачем прав та інтересів позивача з викладеної мотивації позову, а отже, наслідкова вимога про виплату моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Окрім цього, з матеріалів справи не вбачається спричинення позивачу будь-якими діями відповідача ані факту моральної шкоди, ані причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральної шкоди, оскільки суду не надано жодних доказів завдання позивачам фізичного болю, душевних страждань або приниження репутації фізичної особи (виписки з історії хвороби, дані медичного обстеження, докази втрати репутації тощо).

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №363/3520/16-а, від 21.02.2020 у справі №628/3028/16-а та від 15.04.2020 у справі №815/63/18.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 287, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко