Рішення № 100852236, 03.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року м. Київ № 640/12876/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління державної охорони України про визнання протиправним рішення, зобов`язати вчинити дії,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної охорони України (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати відмову Управління державної охорони України в оформленні всіх необхідних документів і подання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії ОСОБА_1 протиправною;

- зобов`язати Управління державної охорони України оформити всі необхідні подання про призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 01.07.2008 року по 03.02.2020 року в Управлінні державної охорони України на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за півтора місяця та направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач проходив службу, зокрема, в Управлінні державної охорони України, та 03.02.2020 року звільнений з військової служби в запас Служби безпеки України згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

01.04.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення та направлення документів до відповідного управління Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугою років, разом з тим, листом Управління державної охорони України від 27.04.2021 року №2/6-414 позивачу відмовлено у оформленні та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з підстав відсутності у останнього достатньої вислуги років на день звільнення.

Позивач вважає відмову Управління державної охорони України протиправною, оскільки, на переконання позивача, відповідачем мало бути зараховано вислугу років на пільгових умовах за час служби у підрозділах Управління державної охорони України відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням положення підпункту «в» пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, яка складає 05 років 06 місяців 06 днів.

Крім того, позивач вважає неправильним застосування лише календарної вислуги років у кількості 22 роки 06 місяців 21 день, та вважає, що застосуванню підлягає загальна вислуга років, яка дорівнює 28 років 00 місяців 27 днів.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити відповідно до обраного ним способу захисту порушеного права.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 01.07.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому порти позовних вимог заперечує.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що на день звільнення з Управління державної охорони України у позивача відсутня визначена пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» необхідна кількість вислуги років, обчислена у календарних роках, тобто 24 календарних років і 6 місяців та більше, що підтверджується, зокрема, довідкою Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України від 24.06.2021 року №1698.

Крім того, відповідач вважає твердження позивача щодо обчислення вислуги років з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 помилковим, оскільки Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яким не визначено права позивача на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, має вищу юридичну силу, ніж порядок, затверджених вказаною постановою.

Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Через канцелярію суду 21.07.2021 року позивачем подано відповідь на відзив.

Позивач вважає твердження відповідача про помилковість застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 необґрунтованими, оскільки, саме цією постановою визначено порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, в тому числі, військовослужбовцям Управління державної охорони України. В свою чергу, на переконання позивача, пільгове обчислення періоду проходження військової служби може визначатися іншими підзаконними нормативно-правовими актами, в даному випадку - постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, що підтверджується судовою практикою.

Через канцелярію суду 30.07.2021 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Через канцелярію суду 04.08.2021 року відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду.

Клопотання про залишення позову без розгляду обґрунтовано пропуском позивачем місячного строку звернення до суду із цим позовом, оскільки відповідач вважає цю справу справою щодо звільнення з публічної служби.

В обґрунтування клопотання зазначено, що про порушення своїх прав, якщо такі могли мати місце, позивач дізнався при звільненні з військової служби, а саме, 03.02.2020 року.

Наказом Управління державної охорони України від 03.02.2020 року №69-ос/дск «Щодо особового складу» ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас Служби безпеки України, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та визначено вислугу років позивача.

Із вказаним наказом позивач особисто ознайомився 04.02.2020 року, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 на цьому наказі.

Крім того, до позовної заяви позивачем долучено копію Довідки Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України від 17.11.2020 року №2494 про вислугу, яку видано позивачу в листопаді місяці 2020 року.

З огляду на що, позивачу було відомо про кількість вислуги років, обрахованої станом на день звільнення, у листопаді 2020 року, в той час, до суду позивач звернувся лише травні 2021 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд залишити позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Через канцелярію суду 17.08.2021 року позивачем подано заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

Позивач проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду заперечує, оскільки право на отримання пенсії є складовою частиною права на соціальний захист, та її призначення здійснюється за зверненням особи.

Так, позивач вважає строк звернення до суду дотриманим, оскільки його право на пенсію порушено оскаржуваною у цій справі відмовою відповідача у її призначенні, оформленою листом від 27.04.2021 року №2/6-414, в той час, як до суду позивач звернувся 07.05.2021 року.

Крім того, на переконання позивача, справа №640/12876/21 не відноситься до категорії справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відтак, позивач вважає доводи відповідача, викладені у клопотанні про залишення позову без розгляду, необґрунтованими та безпідставними.

Вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами першою, абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, на переконання відповідача, справа №640/12876/21 відноситься до справ категорії звільнення з публічної служби.

Разом з тим, суд зауважує, що позивачем оскаржується відмова відповідача у оформленні та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для призначення пенсії за вислугою років, оформлена листом Управління державної охорони України від 27.04.2021 року №2/6-414, в той час, як зобов`язальна частина позовних вимог є похідною від оскаржуваного рішення відповідача.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років 01.04.2021 року, тобто, поза межами проходження публічної служби в Управлінні державної охорони України, з якої позивача звільнено наказом Управління державної охорони України від 03.02.2020 року №69-ос/дск.

Суд зауважує, що позивачем не оскаржуються періоди служби, зараховані за вислугу років, визначені вказаним наказом та у Довідці, виданої позивачу Департаментом кадрового забезпечення Управління державної охорони України від 17.11.020 року №2494 про вислугу, в той час, як предметом доказування у справі є зарахування до календарної вислуги років кількість пільгової вислуги років позивача за період з 01.07.2008 року по 03.02.2020 року, обчислення якого також міститься у наказі Управління Державної охорони України від 03.02.2020 року №69-ос/дск та Довідці про вислугу.

Отже, твердження відповідача щодо визначення категорії справи №640/12876/21 як справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є помилковим та необґрунтованим.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зауважує, що законодавством України не встановлено застереження щодо строку звернення особи із заявою про призначення пенсії.

Так, позивачем реалізовано волевиявлення щодо подання заяви про призначення пенсії 01.04.2021 року, більше ніж через рік після звільнення з Управління державної охорони України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який має обчислюватися починаючи з дня отримання позивачем оскаржуваного рішення відповідача, оформленого листом від 27.04.2021 року №2/6-414, тобто з 28.04.2021 року - дня, коли позивач дізнався про своє порушене право.

Оскільки з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем поштовим зв`язком направлено позовну заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва 07.05.2021 року (вх. від 11.05.2021 року), у суду відсутні підстави вважати пропущеним строк звернення до суду позивачем.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача від 04.08.2021 року про залишення позову без розгляду, та здійснювати розгляд справи по суті позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до змісту витягу з наказу Управління державної охорони України від 03.02.2020 року №69-ос/дск «Щодо особового складу», полковника ОСОБА_1 (Б-003859), який перебуває у розпорядженні начальника Управління державної охорони України (остання займана посада - заступник директора Департаменту - начальник 3 Служби Департаменту матеріально-технічного забезпечення) звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів); виключено його зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, 03.02.2020 року. Вислуга років полковника ОСОБА_1 на 03.02.2020 року становить: календарна - 22 роки 06 місяців 21 день, пільгова - 05 років 06 місяців 06 днів, загальна - 28 років 00 місяців 27 днів.

Згідно з даними Довідки Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України від 17.11.2020 року №2494, до вказаної вислуги років зараховано:

з 12.07.1997 року по 21.06.2002 року - курсант Академії Служби безпеки України;

з 21.06.2002 року по 01.07.2008 року - військова служба в Службі безпеки України;

з 01.07.2008 року по 03.02.2020 року - військова служба за контрактом в Управлінні державної охорони України;

03.02.2020 року позивача звільнено з військової служби.

Отже, на дату звільнення Позивача з військової служби останній має загальну вислугу 28 років 00 місяців 27 днів.

01.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління державної охорони України із заявою (вх.№К-63) про призначення пенсії за вислугу років.

Листом Управління державної охорони України від 27.04.2021 року №2/6-414 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для оформлення та направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для призначення пенсії заявнику за вислугу років, оскільки пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції від 31.08.2018 року, чинній на день звільнення з військової служби), пенсія за вислугу років призначається особам, якщо останні на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Водночас, ОСОБА_1 має календарну вислугу років 22 роки 06 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, оскільки позивач вважає, що відповідачем протиправно не враховано до календарної вислуги років пільгову вислугу років, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з абзацом 1 статті 11 Закону України від 04.03.1998 року № 160/98-ВР «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону, військова служба поділяється на види. Зокрема одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, затвердженого Указом Президента України від 19.10.2007 року № 982/2007 до осіб офіцерського складу Управління належать громадяни, яким присвоєно військові звання від молодшого лейтенанта і вище.

Відповідно до витягу із наказу начальника Управління державної охорони України від 04.07.2008 року за № 94-ос, позивача - капітана ОСОБА_1 прийнято на військову службу в Управлінні державної охорони України та призначено старшим оперуповноваженим з особливо важливих справ 3 відділення 1 відділу 1 Служби Департаменту оперативного забезпечення охорони. Отже, під час військової служби у підрозділах відповідача, позивач рахувався особою офіцерського складу.

Відповідно до преамбули Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон № 2262-ХІІ) цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 1 Закону №2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Пунктом «и» статті 17 Закону №2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (із змінами і доповненнями) (далі також - Постанова №393).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII.

Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказану позицію також підтримано у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18. У зазначеній постанові Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформовано правовий висновок: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, твердження відповідача щодо відсутності підстав для застосування в межах спірних правовідносин положень Постанови №393, є помилковими, та суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у справах з аналогічним предметом спору.

Так, згідно з підпунктом «в» пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: в) один місяць служби за півтора місяця, зокрема, у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Отже, позивач має право на зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах одного місяця служби за півтора місяця, зокрема, період служби у підрозділах Управління державної охорони України.

Відповідно до витягу з наказу Управління державної охорони України від 03.02.2020 року №69-ос/дск, вислуга років полковника ОСОБА_1 на 03.02.2020 року становить: календарна - 22 роки 06 місяців 21 день, пільгова - 05 років 06 місяців 06 днів.

Так, з урахуванням пільгової вислуги років, загальна вислуга років позивача, визначена з дотриманням Закону №2262-XII, Порядку № 393 і Наказу від 03.02.2020 року №69-ос/дск, складає 28 років 00 місяців 27 днів, та є достатньою для призначення пенсії за вислугу років, що протиправно не враховано відповідачем.

Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (далі також - Порядок), заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з вказаним Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення і військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України. Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України. Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України. Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Пунктом 12 Порядку визначено, що Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, судом встановлено, що на час звільнення зі служби в Управлінні державної охорони України позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим звернувся до відповідача із заявою про призначення такої пенсії. Проте, відповідачем, протиправно відмовлено позивачу в оформленні та поданні документів для призначення пенсії за вислугу років.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання відмови Управління державної охорони України в оформленні всіх необхідних документів і подання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії ОСОБА_1 протиправною.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на наведені обставини та положення процесуального законодавства України, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Управління державної охорони України оформити всі необхідні подання про призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 01.07.2008 року по 03.02.2020 року в Управлінні державної охорони України на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за півтора місяця та направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати відмову Управління державної охорони України в оформленні всіх необхідних документів і подання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії ОСОБА_1 протиправною.

3. Зобов`язати Управління державної охорони України оформити всі необхідні подання про призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 01.07.2008 року по 03.02.2020 року в Управлінні державної охорони України на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за півтора місяця та направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Управління державної охорони України (код ЄДРПОУ 00037478, адреса: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 8).

Повне рішення суду складено 03.11.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна