Ухвала суду № 100852211, 03.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

03 листопада 2021 року м. Київ№ 640/10879/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський склотарний завод» до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

14.06.2019 Приватне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Київський склотарний завод» звернулося до Окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) про:

- зобов`язання розрахувати достовірну суму пільгової пенсії, що належить до відшкодування ОСОБА_1 , виходячи з фактичних заробітків та алгоритмів.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що відповідач розрахував пенсію, яка має виплачуватись ОСОБА_1 у не вірному розмірі, оскільки такий розрахунок пенсії не відповідає заробіткам та кваліфікації останнього.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Чудак О.М. від 16.09.2019 прийнято позовну заяву ПАТ «Київський склотарний завод» до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за його позовом. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача надіслано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з мотивів того, що судами ухвалені рішення у справах № 758/15648/15-а та від 826/9014/18, а рамках яких, зокрема дослужувались питання правомірності призначення пенсії за віком на пільгових умовах, також питання включення ОСОБА_1 в розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку його пенсії, що в силу підстав статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для залишення позову без розгляду.

У запереченнях на вказане клопотання представник позивача зазначив, що позови в адміністративних справах №826/9014/18 та №640/10879/19 не є тотожними, адже у першій справі позивачем оскаржувалося включення ОСОБА_1 в розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, в той час як у справі №640/10879/19 предметом спору є розмір пенсійних виплат даній особі.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, наданими документами на усунення недоліків позовної заяви, а також доводам відповідача суд виходить із такого.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

У свою чергу пунктом 3 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Разом з цим, згідно зі пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, зазначеними вище нормами КАС України регламентовано неможливість одночасного перебування в провадженні суду (судів) двох спорів між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав чи повторного розгляду справи за умови набрання законної сили рішення у тотожному спорі.

Відмова у відкритті провадження чи залишення позову без розгляду (в залежності від стадії, на якій перебуває відповідне провадження) у цих випадках можливі за умови, якщо у провадженні цього або іншого суду є спір із тотожним позовом, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів, тобто є тотожними.

У свою чергу, закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведених норм права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.

Водночас, з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 170 КАС України з одним і тим же позовом можна лише раз звернутися до суду за захистом.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №826/3678/16.

Так, в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа № 826/9014/18 за позовом ПАТ «Київський склотарний завод» до ГУ ПФУ про скасування розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з квітня 2018 року в частині включення громадянина ОСОБА_1 у такий розрахунок, за результатами розгляду якої було ухвалено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2018, яке набрало законної сили.

Додатково, до тих же мотивів, які заявлені й у справі, яка розглядається, у якості підстав позову у справі № 826/9014/18 ПАТ «Київський склотарний завод» наводило ту підставу, що відповідачем не враховано факту відкликання ПАТ «Київський склотарний завод» виданої ОСОБА_1 довідки про підтвердження стажу пільгової роботи як такої, що не відповідає документально підтвердженим даним, у зв`язку з чим включення відомостей щодо даної фізичної особи до розрахунку суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що, на його думку, є безпідставним.

Позов в цій справі таких підстав не містить, проте в решті він є ідентичним попередньому. Тобто новий позов є вужчим за попередній.

Окрім того, постановою Подільського районного суду міста Києва від 26.09.2017 у справі № 758/15648/15-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 та постановою Верховного Суду від 24.06.2021, зокрема, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 17.11.2015.

Таким чином, відповідачем було включено до розрахунку ОСОБА_1 на виконання вимог постанови суду, яка набрала законної сили.

Крім того, суд зазначає, що в межах розгляду справи № 758/15648/15-а судом досліджувалось питання правомірності вчинення позивачем дій щодо відкликання довідки про пільгову роботу від 18.06.2012 № 01-190 в частині включення до неї відомостей про ОСОБА_1 та встановлено безпідставність таких дій.

Отже, в результаті завершення зазначених вище судових процесів було вирішено питання правомірності призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 та внесення територіальним органом Пенсійного фонду України у розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи вищевказане та перевіривши матеріали справи № 640/10879/20 суд доходить висновку про тотожність сторін, предмету та підстав позову зі справою № 826/9014/18, оскільки вони виникли між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження у справі, а не залишення без розгляду.

Також, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що при заміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який уже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, або його перефразування тотожність предмета та підстав позову зберігається.

Зміна (перефразування) позовних вимог, зокрема його мотивів не свідчить про зміну предмета оскарження. Такий залишився незмінним - це правомірність включення пенсії ОСОБА_1 , призначеної на пільгових умовах за списком № 2 в розрахунок фактичних витрат на доставку пільгових пенсій, що вже піддавалось судовій ревізії на предмет чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Заявлений у даній справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до повторної перевірки зазначеного вище дій суб`єкта владних повноважень.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» визначено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду та про наявність підстав для закриття провадження у справі №640/10879/19.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 1921 грн згідно платіжного доручення, наявного в матеріалах справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Пунктом п`ятим частини першої статті 7 вказаного Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, питання про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 1921 грн з Державного бюджету України може бути вирішено ухвалою суду окремо за клопотанням позивача.

Керуючись положеннями статей, 238, 240, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про завишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.

Провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський склотарний завод» до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити певні дії, - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Чудак