Ухвала суду № 100852141, 03.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

03 листопада 2021 року м. Київ № 640/29064/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» про визнання протиправним та скасування розпорядження № 1459 від 25.06.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження № 1459 від 25.06.2021 року «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - Розпорядження №1459).

01 листопада 2021 року до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом: зупинення дії Розпорядження №1459 та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання Розпорядження №1459.

Ознайомившись із вказаною заявою, суд зазначає наступне.

Дана заява обґрунтована тим, що оскаржуване розпорядження є очевидно протиправним, враховуючи відсутність аналізу регуляторного впливу.

Заявник наголошує, що дія очевидно протиправного рішення порушує його права, свободи і без вжиття заходів забезпечення позову неможливо буде здійснити ефективний захист його законних прав та інтересів, що, у відповідності до вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є самостійною підставою для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову.

Також, заявник зазначив, що з метою виконання рішення вживаються дії, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, що, у відповідності до вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є також самостійною підставою для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд, за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову, вважає, що заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Як вбачається з поданої заяви про забезпечення позову, позивач має дійсне посвідчення водія, серії НОМЕР_1 видане 10.09.2014 року Центром ДАІ 8002, на категорії А, В1 та В.

В той же час, з наданої позивачем копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 23.05.2020 року вбачається, що власником на автомобіля марки MITSUBISHI, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

Таким чином, позивачем доказів на підтвердження наявності в нього права володіння, розпорядження чи користування вказаним транспортним засобом, суду не надано.

Відтак, заявником не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.

При цьому, інших додаткових доказів, які б свідчили про вжиття таких заходів заявником суду не надано.

Крім того, твердження заявника, що на виконання рішення будуть вчиненні дії, що будуть як прямо так і опосередковано погіршувати його майновий стан, суд вважає припущенням, не підтвердженим жодним доказом.

Надаючи оцінку доводам заявника про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає, що заява не містить в собі жодних відомостей про такі обставини, наведенні заявником обґрунтування підлягають дослідженню під час судового розгляду справи.

Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії Розпорядження 1459, заборони виконавчому органу Київської міської державної адміністрації вчиняти будь-які дії на виконання зазначеного розпорядження на даний час відсутні.

Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам заявника, які б унеможливили захист їх прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

В матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд наголошує, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. При цьому, вирішення клопотання про забезпечення адміністративного позову у спосіб, про який просить заявник, є фактично вирішення спору по суті, що є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Таким чином, на час розгляду судом заяви суд не вбачає ознак очевидної протиправності рішення, можливої небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника; суду не доведено неможливість захисту прав заявника без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, суд дійшов висновку про доцільність відмови заявнику у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного та керуючись приписами статтей 150-154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда