Рішення № 100852038, 02.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року м. Київ № 640/11995/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий дім "Маз-Україна", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІТ АВТО"до1. Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, 2. Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Українитретя особа про Асоціація автомобілевиробників «Укравтопром» визнання протиправними дій та нечинним рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий дім "Маз-Україна" (далі - Товариство, позивач 1) з адміністративним позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі - Комісія, відповідач 1), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство, відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь";

визнати протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з порушення, проведення розслідування та подання Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі матеріалів щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2021 року об`єднано в одне провадження адміністративну справу № 640/11995/21 з адміністративною справою № 640/13326/21 за позовом ТОВ "СТРІТ АВТО" (далі - ТОВ "СТРІТ АВТО", позивач 2) до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь"; визнання протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з порушення, проведення розслідування та подання Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі матеріалів щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь. Об`єднаним справам присвоєно загальний № 640/11995/21.

Позов обґрунтовано тим, що 16.04.2021 року Комісія, розглянувши матеріали Міністерства, з посиланням на ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» прийняла Рішення №486/2021/4411-03, яким запровадила спеціальне мито щодо імпорту в Україну товару походженням з Республіки Білорусь, що має наступний опис (надалі -«Товар»):

моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються за кодами 8702 10 11 10, 8702 10 11 ЗО, 8702 10 91 00, 8702 20 10 10, 8702 20 10 90, 8702 20 90 00, 8702 30 10 00, 8702 30 90 00, 8702 40 00 10, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00, 8702 90 31 00, 8702 90 90 00 згідно з УКТЗЕД;

моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД;

окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД.

Також позивачі звертали увагу, що вказаним рішенням Комісія встановила розмір ставки спеціального мита щодо імпорту в Україну Товару на рівні 35 % від митної вартості.

На думку позивачів, при прийнятті оскаржуваного рішення Комісією було проігноровано Договір про ЗВТ, який визначає інший порядок вирішення розбіжностей між Україною та Республікою Білорусь, ніж передбачений статтею 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на яку послалась Комісія, як на підставу прийняття спірного Рішення.

Також, на думку позивачів, вказане рішення було прийнято з порушенням норм Митного кодексу України та Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Зокрема, як зазначають позивачі прийняття Рішення Комісії №486/2021/4411-03 з ігноруванням вимог статті 2, 8, 19 Договору про ЗВТ, статті XIX ГАТТ 1994, статті 3 Угоди СОТ про захисні заходи, пункту 2 частини 3 статті 275 Митного кодексу України, Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» призводить не тільки до порушень названих вище нормативно-правових актів, але й до грубого порушення прав позивача, який є офіційним дистриб`ютором Мінського Автомобільного Заводу в Україні, імпортером Товару з Республіки Білорусь, а отже позивачі фактично, будуть вимушені сплачувати незаконно встановлене мито та нести додаткове фінансове навантаження за протиправним Рішенням Комісії.

Таким чином, на думку позивачів, приймаючи оскаржуване рішення, Комісія, фактично в обхід міжнародних зобов`язань, витісняє з ринку України Товари конкурентів українських виробників і, тим самим, ставить українських виробників у привілейоване становище, що може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню скасуванню, а дії по його прийняттю протиправними.

У поданому до суду Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відзиві на позовну заяву, відповідач 2 просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Відзив обґрунтовано тим, що до Мінекономіки надійшла заява Асоціації "Укравтопром" про порушення та проведення розслідування з метою встановлення фактів дискримінаційних дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України -підприємств автомобілебудування.

На виконання Закону та Порядку Мінекономіки проведено розслідування з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку Республіки Білорусь.

У рамках проведення розслідування було встановлено, що, зокрема, проаналізувавши чинні нормативно-правові акти Республіки Білорусь, Мінекономіки Комісія дійшла висновків, що умови реалізації транспортних засобів на внутрішньому ринку, зокрема, в частині умов, порядку сплати чи звільнення від сплати утилізаційного збору є відмінними в залежності від походження товару. А саме, транспортні засоби походженням з України підпадають під сплату, визначеної Радою Міністрів Республіки Білорусь ставки утилізаційного збору, а товари виробництва в Республіці Білорусь звільняються від його сплати при наявності окремих умов. Такий підхід є порушенням визначення "національний режим" у розумінні положень двосторонніх домовленостей, зокрема статті 2 Угоди та статті 5 Договору.

Тобто, як зазначає відповідач 2, оскільки білоруська сторона застосувала неправомірні обмеження для продукції українських виробників автомобільної продукції, а саме у вигляді утилізаційного збору та нерівних умов участі у державних закупівлях, Комісія, за результатами проведеного Мінекономіки розслідування, визнала такі дії як дискримінаційні та недружні дії щодо українських виробників автомобільної продукції, що обмежують реалізацію їх законних прав та інтересів як суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та порушують норми міжнародного права, зокрема Договору та Угоди.

Також відповідач 2 звертав увагу, що листом Мінекономіки від 01.02.2021 року № 4421-11/5924-07, адресованим Міністру промисловості Республіки Білорусь зазначено про занепокоєність Української сторони створенням штучних бар`єрів відносно транспортних засобів походженням з України у вигляді утилізаційного збору та нерівних умов участі у процедурах державних закупівель.

Крім того, 27.04.2021 року були проведені двосторонні консультації з представниками білоруської сторони, що підтверджується відповідним звітом про результати проведення двосторонніх консультацій з Республікою Білорусь щодо обговорення актуальних питань торговельно-економічного співробітництва з Республікою Білорусь у сфері інструментів торговельного захисту у форматі відеоконференції, надісланим листом Мінекономіки від 12.05.2021 № 4421-11/27223-03.

Таким чином, на думку відповідача 2, Україною було дотримано положення частини 3 ст. 8 Договору, ч. 2 ст XIX ГАТТ, абзацу першого частини другої статті 19 Договору щодо проведення консультацій з метою взаємоприйнятного вирішення розбіжностей, що виникли.

Також відповідач 2 зазначав, що оскаржуване рішення Комісії саме по собі не є юридично значним для позивачів, оскільки не має безпосереднього впливу на їх суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення їх можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивачів.

Отже, оскаржуване Рішення Комісії від 16.04.2021 року №486/2021/4411-03 та дії Мінекономіки з порушення, проведення розслідування та подання Комісії матеріалів щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь є правомірними, а права Позивача 1, 2 не порушуються.

Ухвалою суду від 27.08.2021 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Асоціацію автомобілевиробників «Укравтопром» та запропоновано останній подати до суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог у п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали.

У поданих до суду письмових поясненнях, Асоціація автомобілевиробників «Укравтопром» просила у задоволені позовних вимог позивачів відмовити повністю.

Зокрема, третя особа звертала увагу, що Указом Президента Республіки Білорусь від 24 лютого 2014 року №64 в країні введений утилізаційний збір. В розвиток цього нормативного акту Законом від от 30.12.2018 г. №419-3 були внесені відповідні зміни до Податкового кодексу та прийнята Постанова Ради Міністрів від 01.07.2019 року №437 "Про утилізацію транспортних засобів". Згідно з цими нормативними документами утилізаційний збір сплачується імпортерами та виробниками колісних транспортних засобів за виключенням національних виробників, які взяли на себе зобов`язання самостійно утилізувати автомобільну техніку власного виробництва. Ставки утилізаційного збору коливаються для вантажних автомобілів, в залежності від повної маси в діапазоні від 1608 до 4727 дол США, а для автобусів, в залежності від обсягу двигуна - від 1931 до 6431 дол. США. Таким чином, вартість української продукції в разі ввезення на митну територію Республіки Білорусь зросте на 8 - 12 відсотків (без урахування ПДВ).

На підставі викладеного, третя особа звертає увагу, що продукція українських підприємств фактично відсторонена від участі в державних закупівлях Республіки Білорусь.

А тому оскаржуване рішення, прийнято правомірно, у зв`язку з чим скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2021 року Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийнято рішення № 486/2020/4411-03 «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружній дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь».

Даним рішенням, Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі запроваджено, як адекватний захід у відповідь на дискримінаційні та недружні дії Республіки Білорусь, спеціальне мито щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, а саме, на:

моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються заходами 8702 10 11 10, 8702 10 11 ЗО, 8702 10 91 00, 8702 20 10 10, 8702 20 10 90, 8702 20 90 00, 8702 ЗО 10 00, 8702 ЗО 90 00, 8702 40 00 10, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00, 8702 90 31 00, 8702 90 90 00 згідно з УКТЗЕД;

моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД;

окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД.

Також, встановлено, що імпорт на митну територію України товару, визначеного у пункті 1.1 цього рішення, без сертифіката про походження або інших документів про походження товару, визначених міжнародними угодами про вільну торгівлю, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та в разі неможливості визначення його походження здійснюється зі сплатою спеціального мита за ставкою, визначеною в пункті 2.3 цього рішення.

22 квітня 2021 року на офіційному веб-сайті видання «Урядовий Кур`єр» було опубліковано Повідомлення Комісії «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь».

Незгода позивачів з рішенням щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь та вважаючи, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України при проведенні розслідування та подання Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі матеріалів щодо встановлення вказаних вище фактів діяло протиправно, обумовило на звернення з даним позовом до суду.

Щодо наявності порушеного права позивачів оскаржуваними діями та рішенням, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, МАЗ-Україна є офіційним дистриб`ютором Відкритого акціонерного товариства «Мінський автомобільний завод» - керуюча компанія холдингу «Білавтомаз» (юридична особа зареєстрована за законодавством Республіки Білорусь, далі - «ВАТ «МАЗ» або «Завод»), що підтверджується відповідним свідоцтвом №526/018-21 (дійсне до 31.12.2025) та дистриб`юторським договором №526/45 319-20 від 29.10.2020 (додатки №№ 5, 6 до позовної заяви).

Завод є одним з найбільших в Європі виробників різноманітних великовантажних автомобілів і автопоїздів - тягачів з причепами та напівпричепами для міжміських і міжнародних перевезень, автомобілів - самоскидів, лісовозних тягачів підвищеної прохідності, автомобільних шасі для виробництва різних видів спеціалізованого автомобільного транспорту тощо. Номенклатура вантажних автомобілів включає понад 300 моделей автомобілів і на їх базі 1050 різних комплектацій повною масою від 10 до 50 тонн, екологічного класу від Євро-2 до Євро-6.

Також Завод випускає пасажирський автомобільний транспорт, який сьогодні представлений 14 базовими моделями автобусів і понад 48 модифікаціями. Практично весь пасажирський автомобільний транспорт виготовлюється з урахуванням індивідуальних вимог замовника, а також випускає широку гаму причіпної техніки. Спеціальна техніка представлена 10 моделями і 40 модифікаціями вантажопідйомної техніки вантажопідйомністю 15-40 тонн і комунальної технікою широкого призначення.

У той же час, ТОВ "СТРІТ АВТО", згідно Договору поставки №13/КОРП-ПАЗ/291 від 17 березня 2021р., укладеного з ООО «РУСАВТОПРОМ» (Беларусь) здійснює господарську діяльність з реалізації колісних транспортних засобів, в тому числі тих, які Позивач імпортує з Республіки Білорусь.

Таким чином, вказане вище дає підстави вважати, що рішення та дії щодо запровадження спеціального мита на імпорт з Республіки Білорусь автомобільної техніки прямо впливає на господарську діяльність та права позивачів.

При цьому, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин визначає Закон України «Про захист економічної конкуренції».

Стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» надає визначання поняттям: економічної конкуренції (конкуренції) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; органам влади - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади; товару - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери).

За ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів; пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, реґіональні чи інші форми об`єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб`єктів господарювання в інших формах; пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців; будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб`єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців; встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного реґіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного реґіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов; надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами; дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

З конструкцій ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» випливає, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є певні дії, серед яких, пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до: а) пріоритетного укладення договорів, б) першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи в) першочергового їх придбання у певних продавців, і якщо такі дії призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Варто відмітити, що згідно ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

Тобто, визначені за Законом України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізичні особи здійснюють господарську діяльність, під якою в чинному законодавстві (ст. 3 Господарського кодексу України) розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Така господарська діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.ст. 42, 55 Господарського кодексу України).

У той же час, заходи України у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань регламентовано ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», згідно якої у разі якщо інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи. У разі якщо такі дії завдають шкоди або створюють загрозу її заподіяння державі та/або суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності, зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування.

Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань здійснюються відповідно до законів України, міжнародних договорів України, загальноприйнятих правил, стандартів та норм міжнародного права.

Такими заходами є:

застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;

застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю;

позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

запровадження спеціального мита;

запровадження режиму ліцензування зовнішньоекономічних операцій;

встановлення квот;

інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України.

У разі якщо Україна та держава, яка застосувала щодо України дії, що містять ознаки дискримінаційних та/або недружніх, є членами тієї самої міжнародної міжурядової організації, розгляд та врегулювання спірної ситуації здійснюються відповідно до правил і процедур такої організації.

У разі якщо Україна та митний союз або економічне угруповання, які застосували щодо України дії, що містять ознаки дискримінаційних та/або недружніх, є членами тієї самої міжнародної міжурядової організації, розгляд та врегулювання спірної ситуації здійснюються відповідно до правил і процедур такої організації.

З метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угруповань центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, проводить відповідне розслідування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Матеріали такого розслідування розглядаються Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі для прийняття рішення щодо наявності або відсутності факту (фактів) дискримінаційних дій. У разі прийняття позитивного рішення щодо наявності факту (фактів) дискримінаційних дій рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань приймаються органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції.

За рекомендацією Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі на підставі матеріалів розслідування, які свідчать про наявність факту (фактів) дискримінаційних дій, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, спільно з центральним органом виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України звертається до відповідних державних та/або компетентних органів інших держав або митних союзів чи економічних угруповань з пропозицією щодо розгляду та врегулювання спірної ситуації.

У разі одержання позитивної відповіді від зазначених органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, формує робочу групу для проведення відповідних переговорів та підготовки в разі потреби відповідних міжнародних договорів міжвідомчого або міжурядового характеру.

Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань не застосовуються або припиняються в разі припинення відповідними державами, митними союзами або економічними угрупованнями таких дискримінаційних та/або недружніх дій щодо України, підписання відповідної угоди та/або відшкодування шкоди.

Рішення про застосування відповідних заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань може бути оскаржено до суду протягом місяця з дня запровадження таких заходів у порядку, встановленому законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1999 року у відповідності до ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» затверджено Порядок № 2120 про проведення розслідувань з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку інших держав, митних союзів чи економічних угруповань щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, визначає механізм проведення розслідувань з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку інших держав, митних союзів чи економічних угруповань щодо України (далі - дискримінаційні дії) та застосовується у разі, коли Україна та держава, митний союз чи економічне угруповання, які вчинили щодо України дискримінаційні дії, не є членами тієї самої міжнародної міжурядової організації, якою визначено механізм врегулювання відповідних питань між членами зазначеної організації.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку дискримінаційними вважаються дії, що призводять до погіршення становища суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України порівняно з іноземними суб`єктами господарювання і обмежують їх законні права та інтереси.

При цьому, п.п. 3-7 Порядку передбачено, що розслідування проводиться Міністерством економічного розвитку і торгівлі за заявою суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності України або органу виконавчої влади (далі - заява).

Днем подання заяви вважається день її реєстрації в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі.

У заяві зазначаються:

адреса, номери телефону і телефаксу, адреса електронної пошти, прізвища та ініціали контактних осіб, які можуть надати відповідну інформацію - для суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності України;

найменування відповідного компетентного органу іншої держави, митного союзу чи економічного угруповання (далі - іноземний компетентний орган), який вчинив/чинить дискримінаційну дію, його адреса, номери телефону і телефаксу, адреса електронної пошти;

факт (факти) дискримінаційних дій з посиланням на докази, які його (їх) підтверджують. У разі коли такі дії заподіюють шкоду або створюють загрозу її заподіяння державі та/або суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності України також наводяться посилання на докази, що підтверджують зазначені факти.

Заява, яка не містить зазначеної у цьому пункті інформації, до розгляду не приймається.

До заяви додаються копії документів та інші матеріали, що підтверджують факт (факти) дискримінаційних дій і стосуються його (їх), з перекладом на українську мову.

Суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності України або орган виконавчої влади, який подав заяву, може її відкликати. У такому разі заява вважається такою, що не подавалася.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі протягом 60 календарних днів після подання заяви проводить розслідування.

У ході розслідування зазначене Міністерство економічного розвитку і торгівлі проводить аналіз поданих матеріалів і доказів з метою встановлення факту (фактів) дискримінаційних дій, заподіяння шкоди або створення загрози її заподіяння державі та/або суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності України.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі має право отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для проведення відповідного аналізу.

Датою завершення розслідування є дата затвердження висновку Мінекономіки.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі подає висновок про результати розслідування Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі для прийняття рішення про наявність або відсутність факту (фактів) дискримінаційних дій.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі протягом 10 днів надсилає заявникові повідомлення про прийняте рішення.

У разі прийняття Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі рішення про відсутність факту (фактів) дискримінаційних дій у повідомленні Міністерства економічного розвитку і торгівлі зазначаються підстави прийняття такого рішення.

Матеріалами справи встановлено, що 04.09.2020 року до Мінекономіки надійшла заява Асоціації "Укравтопром" "Про порушення та проведення розслідування з метою встановлення фактів дискримінаційних дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування".

15.09.2020 року та 29.10.2020 року на запит Мінекономіки надходили додаткові коментарі та інформація щодо проведення розслідування.

Відповідно до інформації, викладеної у заяві виробниками та суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності України є, зокрема, ПрАТ "Запорізький автомобілебудівний завод", Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №1" Корпорації "Богдан", ПрАТ "АвтоКрАЗ", AT "Черкаський автобус", ПрАТ "Бориспільський автозавод".

На виконання Закону та Порядку Мінекономіки проведено розслідування з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку Республіки Білорусь.

У рамках проведення розслідування було встановлено, що при проведенні процедури державних закупівель Республікою Білорусь застосовується преференційна поправка в розмірі: 15 % для товарів походженням з Республіки Білорусь та (або) країн, з якими в Республіці Білорусь діє національний режим, зокрема Євразійського економічного союзу; 25 % для товарів білоруського виробництва і в яких чисельність інвалідів становить не менше 50 % облікової чисельності працівників, внаслідок чого при визначенні переможця ціни запропонованих товарів умовно зменшуються.

Окрім преференційної поправки, при проведенні процедури державних закупівель Республікою Білорусь передбачена особлива процедура допуску до тендерів товарів іноземного походження (зокрема, якщо на конкурс подано менше 2-х пропозицій з країн-членів Євразійського економічного союзу).

Також встановлено, що у Республіці Білорусь при імпорті справляється утилізаційний збір на транспортні засоби, що збільшує вартість українських транспортних засобів при ввезенні на митну територію Республіки Білорусь та знижує конкурентоздатність української автомобільної продукції на внутрішньому ринку Республіки Білорусь. Білоруські виробники, що взяли на себе зобов`язання забезпечити подальше безпечне поводження з відходами, звільняються від сплати такого утилізаційного збору. Зі свого боку Україною не застосовуються збори чи платежі таким чином, щоб створювати захист для українського виробника порівняно з транспортними засобами білоруського виробництва.

Беручи до уваги викладене перевіркою встановлено, що такі дії Республіки Білорусь суперечать статтям 5 та 6 Договору про зону вільної торгівлі від 18.10.2011 (СНД), статті 2 Угоди між Урядом України і Уряд Республіки Білорусь про вільну торгівлю від 17.12.1992 і вважаюся дискримінаційними і недружніми діями відповідно до статті 29 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

За результатами розслідування щодо встановлених фактів дискримінаційних та недружній дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування, Міністерством економічного розвитку і торгівлі складено висновок, згідно якого останнє рекомендує Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі:

- визнати дії Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування при реалізації окремих типів транспортних засобів на білоруському ринку (особливості здійснення державних закупівель та застосування утилізаційного збору) дискримінаційними та недружніми.

- доручити Мінекономіки спільно з МЗС ініціювати консультації щодо розгляду та врегулювання спірних питань у торгівлі з Республікою Білорусь.

16 квітня 2021 року Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі, за результатами розгляду поданих Міністерством економічного розвитку і торгівлі матеріалів стосовно встановлених фактів дискримінаційних та недружній дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування, прийнято рішення № 486/2020/4411-03 «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружній дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь», яким запроваджено, як адекватний захід у відповідь на дискримінаційні та недружні дії Республіки Білорусь, спеціальне мито щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, а саме, на:

моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, нові, що класифікуються заходами 8702 10 11 10, 8702 10 11 30, 8702 10 91 00, 8702 20 10 10, 8702 20 10 90, 8702 20 90 00, 8702 30 10 00, 8702 ЗО 90 00, 8702 40 00 10, 8702 40 00 90, 8702 90 11 00, 8702 90 31 00, 8702 90 90 00 згідно з УКТЗЕД;

моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з повною масою транспортного засобу понад 5 т, але не більш як 20 т та з повною масою транспортного засобу понад 20 т, нові (за виключенням автомобільних шасі з кабіною), що класифікуються за кодами 8704 22 91 00 та 8704 23 91 00 згідно з УКТЗЕД;

окремі моторні транспортні засоби спеціального призначення, а саме: автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, автогідропідйомники, нові, що класифікуються за кодами 8705 10 00 00 та 8705 90 80 90 згідно з УКТЗЕД.

Позивачі вважають, що при прийняті вказаного рішеннями відповідачами було грубо порушено вимоги національного та міжнародного законодавства.

Беручи до уваги викладене вище, суд перевірячи правомірність дій суб`єктів владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, виходить з наступного.

20.09.2012 року набрав чинності для України Договір про зону вільної торгівлі (далі -Договір про ЗВТ), відповідно до якого Держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав (далі - Сторони), ураховуючи необхідність належного та ефективного функціонування зони вільної торгівлі, з метою формування умов для вільного руху товарів, розуміючи необхідність інтеграції у світову економіку і міжнародну торговельну систему, керуючись прагненням до постійного підвищення рівня життя населення своїх держав, виходячи з того, що положення цього Договору застосовуються до торгівлі товарами між Сторонами, визнаючи загальноприйняті норми міжнародного права та орієнтуючись на норми угод СОТ, зокрема ГАТТ 1994, у тому числі Статтю XXIV ГАТТ 1994, домовилися про таке.

Зокрема, статтею 2 Договору про ЗВТ передбачена домовленість України та Республіки Білорусь про не застосування мит та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони.

При цьому, стаття 19 Договору про ЗВТ передбачає порядок дії Сторони, якщо інша Сторона не виконує своїх зобов`язань за цим Договором, а саме, у разі, коли одна із Сторін вважатиме, що інша Сторона не виконує своїх зобов`язань за цим Договором і таке невиконання зобов`язань завдає або загрожує завдати шкоди економічним інтересам першої Сторони, обидві Сторони проводять консультації з метою взаємоприйнятного вирішення розбіжностей, що виникли.

У разі недосягнення згоди спір на вибір її Сторони передається на вирішення Економічного Суду СНД, якщо обидві Сторони є учасницями Угоди про статус Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 6 липня 1992 року, або комісії експертів відповідно до процедури вирішення спорів, передбаченої додатком 4 до Договору про ЗВТ, що є його невід`ємною частиною.

Отже вказане свідчить про те, що у разі, якщо Україна в особі Міністерства, Комісії встановила певні факти, що містять ймовірні ознаки не виконання Республікою Білорусь зобов`язань за Договором про ЗВТ, спірні питання повинні були врегульовуватись Україною та Республікою Білорусь шляхом: проведення консультацій з метою взаємоприйнятного вирішення розбіжностей, а у разі недосягнення згоди спір передавати на вирішення комісії експертів відповідно до процедури вирішення спорів, передбаченої додатком 4 до Договору про ЗВТ, що є його невід`ємною частиною.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 8 Договору про ЗВТ, ніщо в цьому Договорі не обмежує права Сторони (митного союзу) застосовувати спеціальні захисні заходи. Такі заходи щодо промислових і сільськогосподарських товарів повинні застосовуватися тільки відповідно до статті XIX ГАТТ 1994, Угоди СОТ із захисних заходів та цього Договору.

Згідно з частиною 3 статті 8 Договору про ЗВТ у разі наміру однієї із Сторін (митного союзу) застосувати спеціальні захисні заходи ця Сторона (митний союз) не пізніше ніж за 30 днів до завершення розслідування інформує про такий намір інші Сторони, яких може торкнутися застосування заходу. Зацікавлені Сторони проводять консультації з метою знаходження взаємоприйнятного рішення.

З положень статті XIX ГАТТ 1994 вбачається, що до вжиття будь-якою стороною захисних дій вона повинна подати письмове повідомлення сторонам, настільки завчасно, наскільки це можливо, і повинна надати сторонам, а також тим сторонам, які мають значну заінтересованість як експортери відповідного товару, можливість проведення з нею консультацій стосовно запропонованої дії.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що при прийнятті рішення в порядку ст. 29 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", шляхом застосовування адекватних заходів до інших держав, митних союзів або економічних угруповань, які обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, таке рішення має бути прийнято з проведенням консультацій із заінтересованими сторонами та з обов`язковим повідомленням Республіки Білорусь (в даному випадку) про намір застосування спеціального захист не пізніше ніж за 30 днів.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про проведення консультацій з Республікою Білорусь на час прийняття оскаржуваного рішення з метою взаємоприйнятного вирішення розбіжностей, які було встановлено відповідачем 1 за результатами розслідування щодо встановлених фактів дискримінаційних та недружній дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування.

Так само матеріали справи не містять доказів обов`язкового повідомлення Республіки Білорусь (в даному випадку) про намір застосування спеціального захисту не пізніше ніж за 30 днів, що в свою чергу свідчить про грубе порушенням вимог ч. 3 ст. 8 Договору про ЗВТ.

При цьому, суд критично ставиться до посилань відповідача 1 на Лист від 01.02.2021 року № 4421-11/5924-07, адресований Міністру промисловості Республіки Білорусь, як повідомлення про намір застосування спеціального захисту у зв`язку із встановленими фактами дискримінаційних та недружній дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування.

Суд звертає увагу, що зі змісту вказаного листа, що не заперечується самим відповідачем 2 Міністра промисловості Республіки Білорусь повідомлялося про занепокоєність Української сторони створенням штучних бар`єрів відносно транспортних засобів походженням з України у вигляді утилізаційного збору та нерівних умов участі у процедурах державних закупівель. Також даним листом повідомлено, що Мінекономіки України проводиться оцінка ситуації і дане питання планується на розгляд Комісії.

У той же час, даний лист не містить жодного попередження про намір застосування спеціального захисту України у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань, передбаченого ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Також суд звертає увагу, що проведення консультацій з Республікою Білорусь з метою взаємоприйнятного вирішення розбіжностей, які було встановлено відповідачем 1 за результатами розслідування щодо встановлених фактів дискримінаційних та недружній дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування було проведено після прийняття оскаржуваного рішення, а саме 27 квітня 2021 року, про що було складено Звіт, який затверджено Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства 12 травня 2021 року.

При цьому, посилання відповідача на приписи 2 XIX ГАТТ 1994, як можливість не проведення попередніх консультацій перед застосуванням спеціального захисту, судом не береться до уваги, оскільки відповідно до вказаної статті до вжиття будь-якою стороною дій відповідно до положень пункту 1 цієї статті вона повинна подати письмове повідомлення сторонам, настільки завчасно, наскільки це можливо, і повинна надати сторонам, а також тим сторонам, які мають значну заінтересованість як експортери відповідного товару, можливість проведення з нею консультацій стосовно запропонованої дії. У випадку, коли таке повідомлення подається стосовно поступки, яка надається для преференційного режиму, у повідомленні потрібно зазначити назву сторони, яка вимагає вжиття такої дії. За критичних обставин, коли затримка могла б призвести до шкоди, яку важко виправити, дії згідно з пунктом 1 цієї статті можуть застосовуватися тимчасово без попередніх консультацій, за умови, що такі консультації повинні бути проведені негайно після вжиття такої дії.

Тобто, аналіз даної статті, не проведення попередніх консультацій перед застосуванням спеціального захисту можливо за таких умов:

наявності критичних обставин, коли затримка могла б призвести до шкоди, яку важко виправити;

при застосовуванні тимчасово спеціального захисту;

обов`язковість проведення такої консультації після застосування спеціального захисту.

У той же час, суд звертає увагу, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які свідчити про наявність критичних обставин, коли затримка прийняття рішення/заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань могла б призвести до шкоди, яку важко виправити.

Поряд з цим, суд також звертає увагу, що спеціальний захід, який було застосовано оскаржуваним рішенням, не є тимчасовим.

Таким чином, беручи до уваги викладене вище суд приходить до переконання про грубе порушення відповідачами вимог ч. 3 ст. 8 Договору про ЗВТ при прийнятті рішення від 16.04.2021 року «Про встановлення фактів дискримінаційних та недружній дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь».

Також суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 275 Митного кодексу України спеціальне мито, як заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, встановлюється відповідно до Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" (надалі - "Закон про спеціальні заходи").

Згідно положень пункту 3 частини 1 статті 16 Закону про спеціальні заходи, Комісія може прийняти рішення про застосування спеціального заходу у вигляді установлення спеціального мита щодо імпорту в Україну, який є об`єктом спеціального розслідування лише, якщо зростання обсягу імпорту в Україну відбувається у таких розмірах та (або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує загроза заподіяння значної шкоди, з метою захисту національних інтересів.

Тобто, лише встановлення факту зростання обсягу імпорту в Україну у таких розмірах та (або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує загроза заподіяння значної шкоди в рамках проведення спеціального розслідування може бути застосовано спеціальне мито.

Спеціальне розслідування має проводитись відповідно до вимог Закону про спеціальні заходи, а рішення прийматись після оцінки всіх інтересів, включаючи інтереси національного товаровиробника та споживачів, вплив імпорту, що є об`єктом спеціального розслідування, на зайнятість населення, інвестиції національного товаровиробника та споживачів, а також на міжнародні економічні інтереси України.

Згідно частини 2 статті 17 Закону про спеціальні заходи заявники, імпортери, їх об`єднання (асоціації), споживачі та їх організації можуть у строки, визначені у повідомленні про порушення спеціального розслідування, повідомити свою точку зору та подати Міністерству інформацію щодо відповідності застосування спеціальних заходів національним інтересам для врахування її при прийнятті Комісією відповідного рішення. Така інформація або її відповідне резюме може передаватися Міністерством іншим зазначеним у цій статті сторонам, які можуть подавати відповідні коментарі.

Заінтересовані сторони можуть вимагати від Міністерства проведення слухань. Такі вимоги задовольняються, якщо вони подаються Міністерству в письмовій формі у строки, визначені у повідомленні про порушення спеціального розслідування, та якщо в них зазначаються особливі з точки зору національних інтересів причини для проведення таких слухань у Міністерстві (ч. 3 ст. 17 Закону про спеціальні заходи).

Міністерство розглядає інформацію, подану стороною відповідно до частини другої цієї статті, та визначає, якою мірою ця інформація є показовою. Результати цього розгляду та висновок про обґрунтованість цієї інформації подаються Комісії. Резюме висновків членів Комісії, які розглядалися на засіданні Комісії, враховуються Міністерством у пропозиціях, що подаються ним Комісії відповідно до цього Закону (ч. 4 ст. 17 Закону про спеціальні заходи).

Міністерство публікує в газеті відомості про виявлені ним факти та висновки з усіх фактичних та правових аспектів з питань, зазначених у цій статті (ч. 5 ст. 17 Закону про спеціальні заходи).

Згідно зі ст. 23 Закону про спеціальні заходи Міністерство закордонних справ України нотифікує уряд країни експорту про порушення, проведення або закінчення спеціального розслідування та (або) застосування заходів, передбачених цим Законом.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що Закон про спеціальні заходи встановлює перелік факторів та обставин, які підлягають обов`язковому дослідженню та встановленню у ході спеціального розслідування з урахуванням доводів, аргументів та міркувань усіх заінтересованих осіб.

Як було встановлено вище, оскаржуване рішення, прийнято за результатами поданих Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України матеріалів, згідно яких встановлено, що Урядом Республіки Білорусь створені штучні бар`єри відносно імпортованих з України колісних транспортних засобів у вигляді утилізаційного збору та нерівних умов участі у державних закупівлях, у результаті чого ускладнюється доступ продукції українських підприємств на ринок Республіки Білорусь.

При цьому, матеріали проведення спеціального розслідування не містять даних щодо опублікування повідомлення про його проведення у газеті «Урядовий кур`єр», невчинення чого позбавило можливості надати пояснення та доводи щодо відповідної скарги третьої особи національним товаровиробникам та споживачам.

Тобто, беручи до уваги все викладене вище в сукупності, суд зазначає, що оскаржуване рішення прийнято без врахування положень статті 2, 8, 19 Договору про ЗВТ, статті XIX ГАТТ 1994, статті 3 Угоди СОТ про захисні заходи, пункту 2 частини 3 статті 275 Митного кодексу України, Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", що в свою чергу свідчить про очевидну протиправність рішення відповідача 1 та порушення при цьому прав та інтересів позивача.

За вказаних обставин, суд зазначає, що вказані процедурні порушення норм чинного законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь".

Таким чином, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідачі при прийнятті оскаржуваного рішення діяли поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Згідно ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, зміст вказаної норми, свідчить про те, що задоволенню підлягають лише вимоги, які відновлюють порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.

Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з вимог п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, заявлених позивачем у даній справі, суд приходить до переконання про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь", у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь" в частині запровадження спеціального мита щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, які імпортуються Товариством з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРІТ АВТО".

За вказаних обставин, підлягає до задоволення і вимога про визнання протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з порушення, проведення розслідування та подання Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі матеріалів щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий дім "Маз-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІТ АВТО" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №486/2021/4411-03 "Про встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь", в частині запровадження спеціального мита щодо імпорту в Україну товару походженням із Республіки Білорусь, які імпортуються Товариством з обмеженою відповідальністю «з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРІТ АВТО"

3. Визнати протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з порушення, проведення розслідування та подання Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі матеріалів щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій з боку Республіки Білорусь щодо законних прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - підприємств автомобілебудування та застосування адекватних заходів у відповідь.

4. Стягнути з бюджетних асигнувань Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (код ЄДРПОУ 37508596, 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "з іноземними інвестиціями "Торговий дім "Маз-Україна" (код ЄДРПОУ 37096149, 04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, 7, корпус 3, офіс 1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень, 00 копійок).

5. Стягнути з бюджетних асигнувань Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (код ЄДРПОУ 37508596, 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІТ АВТО" (код ЄДРПОУ 39145758, 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 24) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень, 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя І.М. Погрібніченко