Рішення № 100852016, 02.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року м. Київ № 640/11546/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді-доповідача Келеберди В.І., суддів Амельохіна В.В., Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України,

треті особи без 1. Міністерство соціальної політики України,

самостійних вимог - 2. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих

на предмет спору територій України,

3. Пенсійний фонд України,

4. Головне управління Пенсійного фонду України

в Харківській області

5. Ізюмський відділ обслуговування громадян

про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними окремих положень постанови, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприйняття протягом тривалого часу окремого порядку, передбаченого пунктом 1 постанови від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»;

- визнання абзацу: суми пенсій, які не виплачено за період до місяця відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України пункту 1 постанови від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» незаконним та нечинним;

- визнання абзацу: у разі надходження до Пенсійного фонду України або до його територіальних органів інформації від Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Національної поліції, Державної міграційної служби, Міністерства фінансів, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, або особою подані документи, що містять недостовірні відомості для призначення (відновлення, продовження виплати) пенсії, виплата пенсії продовжується після особистого звернення особи, проходження ідентифікації у порядку, визначеному в абзаці четвертому цього пункту, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та за відсутності підстав, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637«Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» незаконним та нечинним;

- зобов`язання Кабінету Міністрів України в межах його повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення права на соціальний захист, зокрема, отримання нарахованої, однак не виплаченої пенсії;

- стягнення з Кабінету Міністрів України на користь позивача моральної шкоди у розмірі 126 226,62 грн у відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями та бездіяльністю протягом тривалого часу.

Позов обґрунтовано тим, що позивач зареєстрований у АДРЕСА_1 , є пенсіонером, отримував пенсію по інвалідності з 01.06.2003 року по 31.05.2005, а з 01.10.2006 пенсію призначено за віком довічно.

У зв`язку з проведенням бойових дій у 2016 році позивач змушений був покинути місце постійного проживання та виїхати до м. Кремінна Центр-1. Проте, не маючи фінансової можливості постійно винаймати житло, знову повернувся до м. Стаханов, у зв`язку з чим йому припинено виплату пенсії.

У цьому зв`язку позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та отримав рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №520/9912/19, яким ГУ ПФУ в Харківській області зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з березня 2016 по листопад 2019, у межах суми стягнення за один місяць допущено негайне виконання.

Позивач зазначає, що станом на 20.05.2020 рішення суду виконане частково, виплачено пенсію в межах стягнення за один місяць. Невиконання рішення в іншій частині пенсійний орган мотивує тим, що суми пенсії, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та будуть виплачуватися з урахуванням положень постанови КМУ №637 на умовах окремого порядку, розробленого та затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Посилаючись на відсутність зазначеного Порядку упродовж тривалого часу, вбачаючи у цьому протиправну бездіяльність з боку Кабінету Міністрів України, порушення його прав на реальне виконання судового рішення, у зв`язку з чим поніс й моральні страждання, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2020 року відкрито провадження у справі №640/11546/20, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви, визначено розгляд провадити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, а також зобов`язано розмістити оголошення про відкриття провадження у даній справі у виданні, в якому оскаржуваний акт мав або мав бути офіційно оприлюднений.

У підготовчому судовому засіданні 25.06.2020 залучено до участі у справі третіх осіб, а саме: Міністерство соціальної політики України, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Ізюмський відділ обслуговування громадян.

Від відповідача 14.07.2020 надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачаються заперечення проти позовних вимог, зазначається, що Кабінет Міністрів України дійсно наділений повноваженнями встановлювати Порядок здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Водночас, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки вважає, що визнання незаконними окремих положень постанови №637 не забезпечать поновлення прав позивача. Також відповідач вбачає спір між позивачем та органом Пенсійного фонду України з приводу виконання судового рішення, який вже вирішений ухваленням відповідного рішення від 08.11.2019.

Від третіх осіб - Міністерства соціальної політики України (Мінсоцполітики) 13.07.2020, та від Пенсійного Фонду України 23.07.2020, Головного управління ПФУ в Харківській області 26.10.2020 надійшли письмові пояснення.

Попереднє судове засіданні відкладалося кілька разів з різних підстав, у тому числі, у зв`язку зі зміною у графіку судових засідань в інших справах, та 10.09.2020 підготовче судове засідання закінчено, справу призначено до розгляду по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду справи №640/11546/20 визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Келеберди В.І., суддів Качура І.А. та Амельохіна В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року провадження у справі за клопотанням представника Кабінету Міністрів України зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/11258/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року провадження у справі №640/11546/20 поновлено за клопотанням ОСОБА_1 , призначено судове засідання на 20 квітня 2021 року, проте у призначену дату за згодою представників сторін, які з`явилися в засідання, ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Також суд вважає за необхідне в цій частині рішення зазначити, що у заяві про поновлення провадження у справі від 21 березня 2021 року ОСОБА_1 наполягає на тому, що предмет спору в іншій справі №640/11258/20, до набрання законної сили у якій провадження зупинялося, не має нічого спільного з даною справою №640/11546/20, оскільки позивач у позові наводить інші доводи, ніж ті, яким Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23.02.2021 надав оцінку (щодо дискримінаційних ознак» оскаржуваної постанови КМУ. Позивач просить оцінити саме його аргументи та докази стосовно наявної протиправної бездіяльності відповідача щодо неприйняття упродовж тривалого часу окремого Порядку, передбаченого пунктом 1 постанови від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 , є пенсіонером, отримував пенсію по інвалідності з 01.06.2003 року по 31.05.2005, а з 01.10.2006 пенсію призначено за віком довічно.

З 09.02.2016 перебував на обліку внутрішньо переміщених осіб в Управлінні соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області.

Також, 12.08.2019 року позивача було взято на облік внутрішньо переміщених осіб у Немишлянському районі м. Харкова згідно довідки №6334-5000174533, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради.

Не маючи фінансової можливості постійно винаймати житло на підконтрольній Україні території, позивач знову повернувся до м. Стаханов, у зв`язку з чим йому припинено виплату пенсії.

У серпні 2019 року позивач звернувся до Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про відновлення пенсійних виплат, проте був повідомлений про те, що взяття на облік можливе лише після надходження особової справи з Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, через що звернувся до суду з адміністративним позовом та отримав рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №520/9912/19, яким ГУ ПФУ в Харківській області зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з березня 2016 по листопад 2019, у межах суми стягнення за один місяць допущено негайне виконання.

Станом на 20.05.2020 рішення суду виконане частково, виплачено пенсію в межах стягнення за один місяць. Невиконання рішення в іншій частині пенсійний орган мотивує відсутністю конкретного механізму виконання згідно окремого Порядку, розробленого та затвердженого Кабінетом Міністрів України, як передбачено Постановою КМУ №637.

Відсутність упродовж тривалого часу такого Порядку позивач пов`язує з протиправною бездіяльністю Кабінету Міністрів України, а також оскаржує окремі положення постанови від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд виходить з положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

У статті 46 Закону №1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VІI (далі - Закон №794- VІI ) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Положенням абзацу 21 пункту 1 постанови КМУ від 05.11.2014 № 637, яке оскаржує позивач у даній справі, передбачено визначення Кабінетом Міністрів України Порядку виплати внутрішньо переміщеним особам пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення та які обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати.

Також абзацом 19 пункту 1 Постанови КМУ №637 передбачено, що у разі надходження до Пенсійного фонду України або до його територіальних органів інформації від Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Національної поліції, Державної міграційної служби, Міністерства фінансів, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, або особою подані документи, що містять недостовірні відомості для призначення (відновлення, продовження виплати) пенсії, виплата пенсії продовжується після особистого звернення особи, проходження ідентифікації у порядку, визначеному в абзаці четвертому цього пункту, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та за відсутності підстав, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637«Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Наведені норми не суперечать Конституції України, іншому законодавству у сфері пенсійного забезпечення, зокрема Закону №1058-IV, статтею 47 якого прямо передбачено повноваження Кабінету Міністрів України визначати порядок виплати пенсій.

Суд звертає увагу, що оскаржуючи окремі положення пункту 1 Постанови КМУ №637, позивач не наводить конкретних доводів та аргументів, які б переконливо та зрозуміло пояснювали у чому ж саме полягає їх незаконність.

Основним посилом в цій частині позивач зазначає, що такі положення Постанови №637 обмежують окреме коло громадян у праві на належний соціальний захист, не сприяють виконанню судових рішень, які ухвалені на їхню користь.

Водночас, такі доводи не дають правових підстав суду для визнання їх незаконними та нечинними, як того просить позивач, тому задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання Кабінету Міністрів України в межах його повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення права на соціальний захист, зокрема, отримання нарахованої, однак не виплаченої пенсії. В зазначеній частині суд звертає увагу, що обов`язок з виконання конкретного судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №520/9912/19, покладено на ГУ ПФУ в Харківській області, яке зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з березня 2016 року по листопад 2019 року.

Більше з тим, з відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №520/9912/19 задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за його позовом до ГУ ПФУ у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Встановлено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №520/9912/19 шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по момент відновлення виплати пенсії, з урахуванням проведених платежів, однією сумою без використання при такі виплаті постанов Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637, від 22.08.2018 №649, які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Звернено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №520/9912/19 в цій частині до негайного виконання.

Ухвала Харківського окружного адміністративного суду набрала законної сили 05.08.2019.

Як вбачається з пояснень ГУ ПФУ в Харківській області, наявних у справі, на виконання зазначеної ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №520/9912/19 ГУ ПФУ в Харківській області у серпні 2020 року здійснило нарахування усієї суми заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №520/9912/19 та у вересні 2020 року ОСОБА_1 фактично виплачено всю суму заборгованості за період з 01.01.2017 по 31.10.2019 у розмірі 126 148,44 грн.

Таким чином, заборгованість по виплаті пенсії перед позивачем повністю погашена.

Суд зауважує в цій частині, що позивачем відповідних відомостей суду не представлено, зазначені обставини встановлені судом, виходячи з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, а також з пояснень ГУ ПФУ в Харківській області.

В іншій частині позовних вимог стосовно визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприйняття протягом тривалого часу окремого порядку, передбаченого пунктом 1 постанови від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» суд зазначає таке.

На час розгляду даної справи виплата заборгованості по пенсіях внутрішньо переміщеним особам здійснюється не відповідно до Постанови №637, як стверджує у позові позивач, а згідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (далі - Постанова №649).

Відповідно до пункту 1 Постанови №649 для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Постанова №649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Відповідно до пунктів 3,4 Постанови №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконує яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Згідно пункту 10 Постанови №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Вищезазначена постанова є на даний час чинною, не скасовувалася в судовому або іншому порядку, регулює питання виплати заборгованості по пенсіях внутрішньо переміщеним особам, а отже зазначене питання врегульовано в інший спосіб ніж прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку, що регулює питання соціальних виплат, які не сплачені за минулий період внутрішньо переміщеним особам.

За таких обставин суд не вбачає обставин бездіяльності Кабінету Міністрів України з огляду на ті підстави, якими позивач обґрунтував свій позов, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Відповідно, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди за умов відсутності підтверджених обставин протиправної бездіяльності відповідача, є необґрунтованими, доводи позивача в цій частині суд відхиляє.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Окрім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2020 року про відкриття провадження у справі позивача звільнено від сплати судового збору за подачу адміністративного позову до суду.

З урахуванням результатів розгляду даної справи, обставин звільнення позивача від сплати судового збору та висновків суду, викладених вище, підстав для розподілу судових витрат суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство соціальної політики України, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Ізюмський відділ обслуговування громадян, про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконними окремих положень постанови, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідач: Кабінет Міністрів України, адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2.

Суддя-доповідач В.І. Келеберда

Судді В.В. Амельохін

І.А. Качур