Рішення № 100851784, 05.11.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 року м. Чернігів Справа № 620/9968/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у прощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 25.08.2021 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом управління Служби безпеки України в Чернігівській області (далі – УСБУ в Чернігівській області, відповідач), у якому просить:

- відмову відповідача виплатити матеріальну допомогу для соціально-побутових питань та матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, за час вимушеного прогулу з 28.06.2019 по 18.05.2021 – визнати протиправною;

- стягнути з відповідача на його користь матеріальну допомогу для соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2020 та 2021 роки, за час вимушеного прогулу з 28.06.2019 по 18.05.2021;

- відмову відповідача виплатити утримані під час незаконного звільнення на підставі визнаного протиправним та скасованого судом наказу управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 27.06.2019 №155-ос суми грошового забезпечення за 23 дні щорічної основної відпустки за 2019 рік, у зв`язку із незаконним його звільненням – визнати протиправною;

- стягнути з відповідача на його користь суму утриманих коштів грошового забезпечення за 23 дні щорічної основної відпустки за 2019 рік;

- стягнути з відповідача 9382,38 грн. середнього заробітку, збільшеного на коефіцієнт підвищення за час вимушеного прогулу з 28.06.2019 по 12.12.2020;

- зобов`язати відповідача внести до наказу №90-ос/дск від 18.05.2021 про поновлення його на займаній посаді в частині зміни дати надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зазначивши дату надання відпустки «18.05.2021»;

- відмову відповідача видати позивачу після поновлення у зв`язку із незаконним звільненням на займаній посаді службове посвідчення – визнати протиправною;

- зобов`язати відповідача видати йому службове посвідчення;

- відмову відповідача нарахувати йому дні невикористаної щорічної основної відпустки, з урахуванням його вислуги років за період вимушеного прогулу з 28.06.2019 по 18.05.2021 у зв`язку із незаконним звільненням, - визнати протиправною;

- зобов`язати відповідача нарахувати йому дні невикористаної щорічної основної відпустки з урахуванням вислуги років за період вимушеного прогулу з 28.06.2019 по 18.05.2021;

- відмову відповідача зарахувати йому у пільговому обчисленні один місяць служби за півтора місяця за час вимушеного прогулу з 28.06.2019 до 18.05.2021 у зв`язку із незаконним звільненням – визнати протиправною;

- зобов`язати відповідача зарахувати йому в пільговому обчисленні один місяць служби за півтора місяця за займаною посадою з дати поновлення на посаді, з 28.06.2019.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем, не зважаючи на його письмове звернення, не забезпечено внесення записів про поновлення на займаній посаді з 28.06.2019 у військовому квитку та не здійснено заміну військового квитка офіцеру запасу на службове посвідчення встановленого зразка. Також ОСОБА_1 зазначає у зв`язку із тим, що надання відпустки в минулому періоді законодавством не передбачено, наявні підстави для зобов`язання УСБУ в Чернігівській області внести зміни до наказу від 18.05.2021 №90-ос/дск про поновлення його на займаній посаді в частині зміни дати надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зазначивши надати відпустку з «18.05.2021».

Крім того, позивач вважає, що оскільки період з 28.06.2019 по 18.05.2021 є часом вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням зі служби, він має право використати щорічну основну відпуску за весь час вимушеного прогулу та отримати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, допомогу для оздоровлення за 2020 та 2021 роки. Також ОСОБА_1 зазначає, що УСБУ в Чернігівській області не виплатило йому відраховані під час незаконного звільнення суми грошового забезпечення за 23 дні щорічної відпустки за 2019 рік.

Також, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №704, із відповідача має бути додатково стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу, збільшений на коефіцієнт підвищення за мінусом фактично стягнутої суми середнього заробітку.

Додатково позивач зазначив, що відповідачем не вірно обраховано пільговий період його вислуги років.

Ухвалою судді від 07.09.2021 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення судом у справі, відкрито провадження у справі в решті позовних вимог за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 05.10.2021 клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано у сторін додаткові докази та пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 19.10.2021 у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою суду від 21.10.2021 продовжено УСБУ в Чернігівській області строк для надіслання витребуваних ухвалою суду від 05.10.2021 документів.

Ухвалою суду від 05.11.2021 провадження в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до наказу №90-ос/дск від 18.05.2021 про поновлення на займаній посаді зміни в частині дати надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зазначивши дату надання відпустки «18.05.2021», закрито.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому УСБУ в Чернігівській області позовні вимоги не визнало та просило у їх задоволенні відмовити та зазначило, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 з 28.06.2019 поновлено на займаній посаді та відповідно до Закону України «Про відпустки», як було зазначено у рішенні суду, надано позивачу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без збереження грошового забезпечення з 13.05.2019 по 05.03.2022 включно. Враховуючи наведене, позивачу, починаючи з 13.05.2019, не може виплачуватись грошове забезпечення, допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Крім того, ОСОБА_1 не може бути надана щорічна основна відпустка з урахуванням вислуги років за період вимушеного прогулу у зв`язку із тим, що він вже перебуває у іншій відпустці. Крім того, позивач не перебував на службі та не виконував службові обов`язки з дня, коли вважається поновленим на займаній посаді згідно із рішенням суду (28.06.2019). За аналогічних обставин позивачу не можливо зарахувати в пільговому обчисленні один місяць служби за півтора місяця.

Щодо виплати позивачу утриманих коштів грошового забезпечення за 23 дні щорічної основної відпустки зазначив, що надання не використаної відпустки за 2019 рік буде вирішено після виходу ОСОБА_1 із відпустки по догляду за дитиною.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, збільшеного на коефіцієнт підвищення, зазначив, що пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України №100 виключено постановою Кабінету Міністрів України №1213.

Також відповідач зазначив, що позивачу буде видано службове посвідчення після того, як ОСОБА_1 приступить до виконання службових обов`язків на оперативній посаді.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Служби безпеки України. Наказом Голови СБУ від 14.06.2019 №770-ос позивача звільнено зі служби, а наказом начальника УСБУ в Чернігівській області від 27.06.2019 №155-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу.

Позивач не погодився зі своїм звільненням та звернувся до суду із відповідним позовом.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі №620/2084/19, яке набрало законної сили 10.12.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково:

визнано протиправним та скасовано наказ Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 27.06.2019 №155-ос в частині виключення зі списків особового складу старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області підполковника ОСОБА_1 ;

визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Чернігівській області щодо ненадання з 13.05.2019 ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з 28.06.2019;

зобов`язано Управління Служби безпеки України в Чернігівській області надати позивачу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно його рапорту від 13.05.2019;

стягнуто з Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 28.06.2019 по 14.08.2020 в розмірі 242500,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 49-54).

На виконання вказаного рішення суду, наказом УСБУ в Чернігівській області від 18.05.2021 №90-ос/дск поновлено ОСОБА_1 з 28.06.2019 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектору Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області. Також надано позивачу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 13.05.2019 по 05.03.2022.

25.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до УСБУ в Чернігівській області із заявою, у якій просив: надати витяг з наказу про поновлення його на займаній посаді; внести записи про поновлення його на займаній посаді у військовий квиток та здійснити заміну військового квитка офіцера запасу на службове посвідчення встановленого зразка; надати довідку про вислугу років в календарному та пільговому обчисленні; надати довіку про кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки за час вимушеного прогулу з 28.06.2019 по дату поновлення на займаній посаді; надати довідку про структуру (складові) його грошового забезпечення станом на квітень-травень 2019 року; виплатити йому незаконно відраховані на підставі визнаного протиправним та скасованого судом наказу УСБУ в Чернігівській області від 27.06.2019 №155-ос суми грошового забезпечення за 23 дні щорічної основної відпустки за 2019 рік; виплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 та 2021 роки (а.с. 8).

Листом від 09.08.2021 за №74/11/В-165/14/433 УСБУ в Чернігівській області повідомило позивачу, що станом на 06.08.2021 вислуга років ОСОБА_1 складає 22 роки 00 місяців 23 дні в календарному обчисленні та 01 рік 03 місяці 13 днів – в пільговому. Загальна вислуга років – 23 роки 04 місяці 06 днів. Також повідомлено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, зараховується час фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка. Таким чином, оскільки з 13.05.2019 позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, щорічна відпустка йому надана не може бути до фактичного завершення попередньої відпустки. Також відповідач зазначив, що за наведених обставин ОСОБА_1 не може бути виплачена матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань. Для внесення запису в трудову книжку та військовий квиток офіцера позивачу необхідно прибути з вищевказаними документами до приміщення УСБУ в Чернігівській області. Службове посвідчення співробітника СБУ буде видано після того, як ОСОБА_1 приступить до виконання службових обов`язків на оперативній посаді (а.с. 19-20).

Вважаючи відмову УСБУ в Чернігівській області протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Щодо позовних вимог про визнання протиправної відмови та зобов`язання відповідача виплатити матеріальну допомогу для соціально-побутових питань, матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020 та 2021 роки за час вимушеного прогулу з 28.06.2019 по 18.05.2021, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

Статтею 20 Закону України «Про Службу безпеки України» встановлено, що на військовослужбовців Служби безпеки України поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.

Відповідно до Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами (стаття 1-2).

Статтею 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.

Наказом Служби безпеки України від 14 жовтня 2008 року №772 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, пунктом 6.1 якої установлено, що надання військовослужбовцям Служби безпеки України відпусток провадиться відповідно до розділу VI Положення та чинного законодавства України на підставі поданих ними у встановленому порядку рапортів, погоджених з безпосередніми (прямими) начальниками.

Щорічні основні відпустки військовослужбовцям надаються у терміни, визначені у графіках щорічних основних відпусток військовослужбовців на наступний рік (далі - графік відпусток) з дотриманням вимог щодо забезпечення надійного функціонування органу, підрозділу, закладу, установи Служби безпеки України, підтримання мобілізаційної готовності та розрахунку щомісячного перебування у відпустці не більше 30 відсотків його військовослужбовців. У вищих військових навчальних закладах щомісячні норми надання військовослужбовцям постійного складу чергових відпусток визначаються керівниками навчальних закладів.

Пунктом 6.2 Інструкції установлено, що щорічна основна відпустка має бути використана протягом календарного року та визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких на вимогу військовослужбовця вона може переноситись. Перебування військовослужбовця у відпустці по догляду за дитиною до такого переліку не відноситься.

Також пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що надання позивачу спірної матеріальної допомоги для оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань є неможливим, з огляду на те, що після поновлення з 28.06.2019 ОСОБА_1 на службі на виконання рішення суду, йому з 13.05.2019 (також на виконання рішення суду) надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку терміном до 05.03.2022. Тобто з 13.05.2019 позивач не виконує службові обов`язки та не отримує грошове забезпечення.

З наведеними доводами УСБУ в Чернігівській області суд погоджується та зазначає, що з аналізу зазначених норм права вбачається, що обов`язковою умовою для набуття особою права на отримання матеріальної допомоги для оздоровлення є відбуття нею у чергову щорічну відпустку. Разом з тим, чинним законодавством не передбачено можливості отримання військовослужбовцем права на таку відпустку при одночасному перебуванні у відпустці по догляду за дитиною, оскільки протягом вказаного періоду він не перебуває на службі, не виконує службові обов`язки та не отримує грошове забезпечення.

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, то суд зазначає, що в силу вимог Постанови №704 вона надається в межах відповідних асигнувань на вказані цілі та рапорту особи на її отримання.

Крім того, судом було витребувано в УСБУ в Чернігівській області та досліджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затверджену наказом від 10.04.2018 №515/ДСК, якою урегульовано порядок отримання військовослужбовцями Служби безпеки України, зокрема, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Пункти 16, 17 розділу ІІІ вказаної Інструкції є аналогічними вищенаведеним положенням.

При цьому, посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.04.2021 у справі №461/1303/19, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки обставини спору у вказаній справі є відмінними від тих, що розглядаються судом.

Враховуючи наведене, суд вважає доводи ОСОБА_1 про обов`язок УСБУ в Чернігівській області нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу для соціально-побутових питань та матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020 та 2021 роки необґрунтованими.

Крім того, враховуючи наведене вище, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправної відмови УСБУ в Чернігівській області нарахувати йому дні невикористаної щорічної основної відпустки, з урахуванням вислуги років за період вимушеного прогулу з 28.06.2019 по 18.05.2021.

Щодо позовних вимог про визнання протиправної відмови відповідача виплатити ОСОБА_1 утримані під час незаконного звільнення суми грошового забезпечення за 23 дні щорічної основної відпустки за 2019 рік та стягнення вказаних коштів, суд зазначає таке.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 18.10.2021 №252, із позивача при звільненні утримано кошти за 23 дні відпустки, що надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого часу (а.с. 74).

Враховуючи наведене, оскільки позивач не відпрацював на службі з моменту поновлення на посаді необхідну кількість часу і з 13.05.2019 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зазначені кошти поверненню не підлягають.

Разом з тим, суд погоджується із позицією УСБУ в Чернігівській області, що вирішення даного питання має здійснюватися після закінчення відпустки позивача по догляду за дитиною.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 9382,38 грн. середнього заробітку, збільшеного на коефіцієнт підвищення за час вимушеного прогулу з 28.06.2019 по 12.12.2020, суд вважає за необхідне відмовити, враховуючи таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі – Порядок №100), пунктом 10 якого було передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

З аналізу змісту вказаної норми вбачається, що вона поширюється на правовідносини виключно у випадку підвищення тарифних ставок і посадових окладів працівника у період, протягом якого за ним зберігався середній заробіток.

Разом з тим, з аналізу наявних у матеріалах справи довідок від 07.07.2021 №120 та від 18.10.2021 №252 (а.с. 10, 74) встановлено, що посадовий оклад позивача в період, протягом якого за ним зберігався середній заробіток, залишався незмінним.

Щодо позовних вимог про визнання протиправної відмови УСБУ в Чернігівській області видати позивачу після поновлення у зв`язку із незаконним звільненням на займаній посаді службове посвідчення та зобов`язання відповідача вчинити вказані дії, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 20 Закону України від 25.03.1992 №2229-ХІІ «Про Службу безпеки України» умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Військовослужбовці Служби безпеки України мають право на носіння військової форми одягу із знаками розрізнення, зразки яких затверджуються відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військовослужбовцям Служби безпеки України видається службове посвідчення, зразок якого затверджується Головою Служби безпеки України.

Використання військових звань, відзнак, форми одягу і службового посвідчення військовослужбовців Служби безпеки України іншими особами тягне за собою встановлену законодавством відповідальність.

Судом витребувано та досліджено Інструкцію про порядок оформлення, обліку, видачі та знищення службових посвідчень співробітників Служби безпеки України, затверджену наказом від 05.04.2019 №555/ДСК, зі змісту якої встановлено, що службові посвідчення підтверджують приналежність особи до СБУ, вони видаються при зарахування громадян України на службу в СБУ та підлягають здачі (поверненню) виключно у визначених Інструкцією випадках (наприклад звільненні, переведенні до ЗСУ, смерті, тощо). При цьому, положення Інструкції не ставлять право особи на отримання відповідного посвідчення і обов`язок органу його видати в залежність від факту виконання нею службових обов`язків на оперативній посаді.

Враховуючи те, що на виконання рішення суду від 14.08.2020 у справі №620/2084/19 ОСОБА_1 поновлений із 28.06.2019 на службі, тобто є особою, приналежною до СБУ, відповідач зобов`язаний видати йому відповідне службове посвідчення.

Щодо позовних вимог про зобов`язання УСБУ в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 в пільговому обчисленні один місяць служби за півтора місяця за займаною посадою з дати поновлення на посаді, з 28.06.2019, суд зазначає таке.

Відповідно до матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 у вказаній частині мотивовані порушенням відповідачем його права на пенсійне забезпечення, передбачене Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку із невірним розрахунком пільгової вислуги років при звільненні.

Так, відповідно до пункту 7.3 Інструкції №772 перед поданням військовослужбовця до звільнення з військової служби уточнюються дані про проходження ним служби, у разі необхідності документально підтверджуються періоди його служби, що підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні й окремо на пільгових умовах, і відповідно до чинного законодавства обчислюється вислуга років на пенсію. Обчислена вислуга років оголошується військовослужбовцю під розпис. Заперечення військовослужбовця щодо розрахунку вислуги років розглядаються відповідними підрозділами кадрового забезпечення, фінансовими та юридичними підрозділами, і за ними приймаються рішення перед поданням військовослужбовця до звільнення з військової служби. Також проводиться уточнення використаних днів щорічної основної відпустки

Разом з тим, суд звертає увагу, що наказ УСБУ в Чернігівській області від 27.06.2019 № 155-ос, відповідно до якого позивача виключено зі списків особового складу та здійснено розрахунок його вислуги років у пільговому та календарному обчисленні, рішенням суду від 14.08.2020 у справі №620/2084/19 скасований. Рапорт про звільнення з органів СБУ позивач не подавав, відповідно, на даний час його право на пенсійне забезпечення не є порушеним, оскільки новий розрахунок вислуги років не проводився.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, з наведеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд наголошує, що дослідження правомірності прийняття рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень повинно здійснюватись на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовуватись юридичною правильністю (правомірністю) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №826/16634/16, від 05.09.2018 у справі №826/8956/17 та від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання УСБУ в Чернігівській області зарахувати йому пільгове обчислення років, необхідно відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Ухвалою суду від 30.08.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано йому усунути недоліки, в тому числі, шляхом сплати судового збору в сумі 3632,00 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом рішення у справі.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати між сторонами, шляхом стягнення із ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету на спеціальний рахунок коштів в сумі 1816,00 грн., а із УСБУ в Чернігівській області - 908,00 грн.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів – задовольнити частково.

Зобов`язати управління Служби безпеки України в Чернігівській області оформити та видати ОСОБА_1 службове посвідчення співробітника Служби безпеки України.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. на такі реквізити: отримувач коштів: ГУК у Черніг.обл/тг мЧернiгiв/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA348999980313191206084025739, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ);Судовий збір, за позовом ______ (назва установи, організації позивача), Чернігівський окружний адміністративний суд.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. на такі реквізити: отримувач коштів: ГУК у Черніг.обл/тг мЧернiгiв/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA348999980313191206084025739, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: *;101;_____(РНОКПП);Судовий збір, за позовом ______ (назва установи, організації позивача), Чернігівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05 листопада 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 20001757, вул. Шевченка, 28, м. Чернігів, 14013).

Суддя С.В. Бородавкіна