Рішення № 100850914, 04.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5644/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м.Одеса), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просять суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 66695421, прийняту головним державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Федосєєвим С.М. 03.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 45436,81 грн.

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 66907878, прийняту старшим державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кузьменко В.О. 22.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 36895,97 грн;

- стягнути судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2015 року Суворовським районним судом м.Херсона видано виконавчий лист, щодо стягнення заборгованості з солідарних боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 11266794000 від 11.12.2007 року в сумі 457364,45 грн. на користь ПАТ «УкрСиббанк». 14.06.2016 року державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсона на підставі виконавчого листа від 01.12.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51424058 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» борг в сумі 457364,45 грн. та 16.06.2016 року відкрито виконавче провадження № 51424147 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» борг в сумі 457364,45 грн. 30.09.2016 у ВП №51424147 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 у розмірі 45736,45 грн. 07.04.2021 року у ВП №51424058 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 45736,45 грн. 03.09.2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 66695421 з виконання постанови № 51424058 виданої 07.04.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 45436,81 грн., а також 22.09.2021 року державним виконавче відрито виконавче провадження № 66907878 з виконання постанови № 51424147 від 30.09.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчий збір в сумі 36895,97 грн. Позивачі вважають дані постанови протиправними, оскільки по виконавчим провадження № 51424058, № 51424147 сума боргу не була фактично стягнута державними виконавцями з боржників, а отже у останніх не було підстав для відкриття провадження по стягненню виконавчого збору № 66695421 від 03.09.2021 року та № 66907878 від 22.09.2021 року.

Ухвалою від 27.09.2021 року позовну заяву залишено без руху, а позивачам надано строк на виконання недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 04.10.2021 провадження по справі відкрито за правилами передбаченими ст. 287 КАС України.

11.10.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вбачається, що проти позовних вимог в частині визнання протиправної та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, винесеної 07.04.2021 року у виконавчому провадженні № 63719298 з примусового виконання виконавчого листа № 668/6580/15 виданого 01.12.2015 року Суворовським районним судом м.Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» борг у сумі 457364,45 грн. головним державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Федосєєвим С.М., посилаючись на те, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем вчинені дії у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження».

21.10.2021 року від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 66907878, винесеної 22.09.2021 року старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кузьменко В.О. про стягнення виконавчого збору в розмірі 36895,97 грн. заперечує, посилаючись на те, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем вчинені дії у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження».

27.01.2021 року від сторін по справі надійшли клопотання про розгляд справи за правилами письмового провадження.

27.10.2021 року від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та уточнення позовних вимог (заява зареєстрована 28.10.2021 року).

Ухвалою від 29.10.2021 судом прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги та призначено судове засіданні 04.11.2021 року.

В матеріалах справи містяться клопотання від сторін про розгляд справи за правилами письмового провадження.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено, що 09.10.2015 року Суворовським районний суд м.Херсона в справі № 668/6580/15-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором прийняв рішення, яким стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість станом на 18.05.2015 року за кредитним договором № 11266794000 від 11.12.2007 року в сумі 22105,58 доларів США, що еквівалентно 457364,45 грн. та стягнуто пропорційно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму сплаченого судового збору у розмірі 1827,00 грн. з кожного.

14.06.2016 року державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні на підставі виконавчого листа від 01.12.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51424058 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 457364,45 грн.

16.06.2016 державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні на підставі виконавчого листа від 01.12.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51424147 про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 457364,45 грн.

30.09.2016 року державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні у ВП №51424147 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 в розмірі 45736,45 грн.

07.04.2021 року головним державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні у ВП № 51424058 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 45736,45 грн.

02.09.2021 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з заявою про повернення виконавчого документа стягувачу.

03.09.2021 року головним державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження № 66695241 з виконання постанови №51424058 виданої 07.04.2021 року Суворовським ВДВС у м.Херсоні ПМУМЮ (м.Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 45436,81 грн.

22.09.2021 року старшим державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження № 66907878 з виконання постанови № 51424147 виданої 30.09.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 36895,97 грн.

Позивачі вважають такі постанови протиправними у зв`язку із чим звернулись до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного: спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). (ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII)

Згідно ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.27 Закону №1404-VIII у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Згідно п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною 5 статті 37 Закону №1404-VIII визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч.1 ст.45 Закону №1404-VIII розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 22 Розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної норми Інструкції, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

На користь такого висновку свідчать і положення:

- ч.6 ст.27 Закону №1404-VIII, якою, як вже зазначалося, передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання;

- п.3 ч.1 ст.45 Закону №1404-VIII, якою визначено, що розподілі стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум, серед іншого, задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Таким чином, вищенаведеними нормами законодавства передбачено, що виконавчий збір стягується у розмірі 10% від фактично стягнутої суми за виконавчим листом, а залишок виконавчого збору в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання, стягується під час наступного пред`явлення виконавчого листа до виконання, за умови фактичного стягнення з боржника грошових коштів за виконавчим листом.

В протилежному випадку, при стягненні виконавчого збору відповідно до ч.3 ст. 40 Закону №1404-VIII у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, що не позбавляє останнього права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання (ч.5 ст.37 Закону №1404-VIII), створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у ВП № 51424058 з ОСОБА_1 було стягнуто 2996,50 грн. боргу, які перераховані АТ «УкрСиббанк», 299,64 грн. – виконавчого збору та 300 грн. витрати виконавчого провадження, які перераховані до державного бюджету України, про що зазначено у листі відповідача від 22.09.2021 року № 58677, а також зазначено, що виконавче провадження № 51424058 завершено згідно п.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання на його письмову заяву.

Відповідно до відмітки зробленої відповідачем на виконавчому листі від 01.12.2015 року у ВП № 51424147 з ОСОБА_2 було стягнуто основного боргу у сумі 71490,66 грн., та виконавчого збору у сумі 8840,47 грн., а також зазначено, що виконавче провадження завершено згідно п.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання на його письмову заяву.

Отже, з урахуванням того, що державними виконавцями прийняті постанови у ВП №51424058 та № 51424147 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документу без виконання.

При цьому, державний виконавець не здійснив виконавчих дій щодо забезпечення примусового повного виконання виконавчого листа № 668/6580/15-ц, а матеріали виконавчого провадження містять докази часткового стягнення з позивачів грошових коштів за вказаним виконавчим листом, а також були стягненні суми виконавчого збору в цій частині, за таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивачів, що у відповідача не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження 03.09.2021 року № 66695241 з виконання постанови №51424058 виданої 07.04.2021 року Суворовським ВДВС у м.Херсоні ПМУМЮ (м.Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 45436,81 грн. та відкритті виконавчого провадження 22.09.2021 року № 66907878 з виконання постанови № 51424147 виданої 30.09.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 36895,97 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що правомірність постанов про стягнення з позивачів виконавчого збору від 30.09.2016 року ВП №51424147 та 07.04.2021 року ВП № 51424058 не являється предметом даного спору, які, в силу положень ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII, виноситься державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, який надійшов до органу ДВС.

Зважаючи на те, що постанова про стягнення виконавчого збору підлягає примусовому виконанню, однак визначена у ній сума не є сумою збору, яка має бути гарантовано стягнута, оскільки залежить від суми, що була фактично стягнута, тому у разі, якщо державним виконавцем не забезпечено стягнення з боржника будь-якої суми грошових коштів за відповідним виконавчим документом, відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору не може бути визнано обґрунтованим.

На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Щодо стягнення на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат та витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачами надано до суду: договір про надання правничої допомоги №13/2021 від 15.09.2021 року, довідка про сплачені кошти за договором № 13/2021, акт виконаних робіт до договору № 13/2021 від 15.09.2021 року на суму 5000 грн., договір про надання правової допомоги № 14/2021 від 15.09.2021 року, довідка про сплачені кошти за договором № 14/2021, акт виконаних робіт до договору № 14/2021 від 15.09.2021 року на суму 5000 грн.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. у справі №826/856/18.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи доводи касаційної скарги Верховний Суд у вказаній вище справі вказав, що за змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Позивачами надані докази, які у частковій мірі відображають факт надання послуг з професійної правничої допомоги та оплату таких послуг в сумі по 5000 грн. Так, згідно довідок про сплачені кошти за договором № 13/2021 та 14/2021 про надання правової допомоги від 15.09.2021 року, які ідентичні за своїм змістом, представником позивача надано такі послуги:

- Зустріч з клієнтом, консультація та укладання договору про надання правової допомоги – 500 грн.,

- Ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, адвокатського запиту щодо розміру стягнутого боргу та виконавчого збору – 500 грн.

- Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні питання та судових прецедентів з даного питання – 500 грн., складання позовної заяви -3000 грн., складання заяви про забезпечення позову – 500 грн.

Дослідивши поданий розрахунок, суд вважає за необхідним зауважити, що адвокатом подана одна позовна заява від двох позивачів, отже адвокатські послуги надавались двом позивачам одночасно, опрацьовувалась законодавча база, а також складався позов та заява про забезпечення позову, враховуючи вище наведені норми та встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі по 1000,00 грн. на кожного, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачам саме в зазначеному розмірі.

Також стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн., щодо вимоги про стягнення судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 681 грн. така задоволенню не підлягає, так як в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено

Позивач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (м.Херсон, вул. Б.Мозолевського, 2, код ЄДРПОУ 34906703) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 66695421, прийняту головним державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Федосєєвим С.М. 03.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 45436,81 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 66907878, прийняту старшим державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кузьменко В.О. 22.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 36895,97 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (м.Херсон, вул. Б.Мозолевського, 2, код ЄДРПОУ 34906703) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн., шляхом безспірного списання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (м.Херсон, вул. Б.Мозолевського, 2, код ЄДРПОУ 34906703) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн., шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.К. Василяка

кат. 105000000