Рішення № 100848705, 04.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2021 року Київ справа №320/7427/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексіка" з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 03.02.2021 №UA100080/2021/000005/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на митну територію України, позивачем було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено в митній декларації, до якої додавалися всі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився з заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що під час здійснення контролю митної вартості при митного оформленні митного декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581280 від 02.02.2021 ним встановлено, що надані документи містять розбіжності та не має всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивачем було подано до суду відповідь на відзив, в якій було викладено свої пояснення та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Згідно з ухвалою від 04.11.2021, суд замінив відповідача у даній справі Київську митницю Держмитслужби на його правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код 43997555, за місцезнаходженням: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А).

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позовну заяву та відповідь позивача на відзив, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Між Zhejiang Huanfeng Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі – продавець), та ТОВ "Тексіка" 21.03.2019 був укладений Контракт №ZPSC 21/03-19 (далі – контракт), відповідно до якого продавець бере на себе зобов`язання щодо поставки та продажу в порядку та строки, встановлені контрактом, текстильної продукції, яка іменується як товар (т. 1, а.с. 14-16).

Відповідно до п. п. 1.2, 1.4, 1.5, 2.1, 3.2, 3.4 та 4.1 контракту, продавець і позивач погодили, зокрема, що номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються окремо в додатках (специфікаціях) до контракту, які є його невід`ємною частиною.

Поставка товару здійснюється продавцем партіями. На кожну партію товару сторони контракту узгоджують та затверджують додаток (специфікацію) до контракту.

Загальний об`єм та умови поставок визначаються відповідно до додатків (специфікацій) до контракту, які є його невід`ємною частиною.

Порядок поставки товару встановлено контрактом на умовах FOB порт Шанхай, Китайської Народної Республіки відповідно до правил Incoterms 2010, якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до контракту.

Ціна товару, що постачається за контрактом, узгоджена сторонами на умовах FOB порт Шанхай, Китайської Народної Республіки відповідно до правил Incoterms 2010, якщо інші умови поставки товару не вказані у відповідному додатку (специфікації) до контракту.

У вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, сертифікат про походження. Усі витрати, пов`язані з виконанням контракту в країні продавця, несе продавець, на території інших країн – позивач.

Оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації.

Продавець та позивач 30.10.2020 уклали специфікацію №ZPSC_010 до контракту (далі – специфікація), відповідно до якої продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити наступний товар (далі – товар): тканина Габардин відбілена, 100% поліестер, щільністю 160 г/м2 ± 10%, завширшки 150±5 см, товарна позиція 5407510000 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), в кількості 19 566 метрів за ціною 0,41 доларів США за 1 метр; тканина Габардин пофарбована, 100% поліестер, щільністю 160 г/м2 ± 10%, завширшки 150±5 см, товарна позиція 5407520000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 28 040 метрів за ціною 0,41 доларів США за 1 метр (т. 1, а.с. 17).

Загальна вартість товару згідно з специфікацією склала 19 518,46 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).

Позивач 30.10.2020 перерахував на користь продавця грошові кошти за товар в рамках контракту в розмірі 4 000,00 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №66 (т. 1, а.с. 18).

Продавець 07.12.2020 відповідно до контракту та специфікації виставив позивачу до сплати інвойс №ZPSC 010 на загальну суму 19 518,46 доларів США (т. 1, а.с. 19).

Позивач 21.01.2021 перерахував на користь продавця грошові кошти за товар в рамках контракту в розмірі 15 518,46 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №159 (т. 1, а.с. 20).

Позивач 02.02.2021 подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581280, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар (т. 1, а.с. 21-22).

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581280 від 02.02.2021, загальна вартість товару складає 19 518,46 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (т. 1, а.с. 25).

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Шанхай, Китайська Народна Ісламська Республіка, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 2 900,00 доларів США.

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів – за ціною договору (контракту), склала в 22 418,46 доларів США (19 518,46 доларів США + 2 900,00 доларів США).

Одночасно, позивачем до Київської митниці Держмитслужби разом із зазначеною митною декларацією подано такі документи: сертифікат якості продавця від 07.12.2020; пакувальний лист продавця на товар від 07.12.2020; рахунок-фактуру (інвойс) №ZPSC 010 від 07.12.2020; коносамент №ZIMUSNH8783419 від 16.12.2020; автотранспортну накладну №0922 від 02.02.2021; сертифікат про походження товару №21C3305A1387/00002 від 15.01.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, – довідку Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №HS-224/2020 від 16.12.2020; прайс-лист продавця від 30.10.2020; специфікацію; договір; договір транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018, укладений між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем.

Після подання вказаної митної декларації 02.02.2021 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів, а саме: виписки з бухгалтерської документації; інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідних для ідентифікації ввезеного товару; каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листів), виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; інших наявних в підприємства документів, що усувають виявлені розбіжності та підтверджують заявлену митну вартість товарів (т. 1, а.с. 30).

Позивачем 03.02.2021 надано додаткові документи разом із супровідним листом №99 (далі – лист) (т. 1, а.с. 31-32).

Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення 100% попередньої оплати, виписки з бухгалтерської документації, а також інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідних для ідентифікації ввезеного товару, – позивач повідомив відповідачу, що позивач: 30.10.2020 перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 4 000,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №66 від 30.10.2020, виданим позивачем, з яких 4 000,00 доларів США були сплачені за товар; 21.01.2021 перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 15 518,46 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №159 від 21.01.2021, виданим позивачем, з яких 15 518,46 доларів США були сплачені за товар.

Позивач також зазначив, що зазначене підтверджується і карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією за період із 01.01.2020 по 02.02.2021.

Позивач з метою підтвердження понесених ним витрат щодо перевезення товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, щодо навантаження і розвантаження товару, а також щодо сплати винагороди експедитору, розмір яких склав 2 900,00 доларів США, також надав відповідачу фотокопії наступних документів: договору транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018, укладеного між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем; інвойса №224 від 16.12.2020, виставленого Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited; акта прийому-передачі наданих послуг №224 від 30.01.2021, складеного між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем.

Позивач зазначив, що разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581280 від 02.02.2021 ним була надана митному органу довідка Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати від 16.12.2020 №HS-224/2020.

Також позивач вказав, що у нього були відсутні станом на день підписання листа інші бухгалтерські документи щодо обліку товару, адже сам товар ще не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача та був невипущений у вільний обіг;

2) щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, – позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки відповідно до специфікації та інвойса №ZPSC 010 від 07.12.2020 поставка спірного товару відбувалась на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010), які не передбачають зобов`язань ані продавця, ані позивача щодо укладення договору (контракту) страхування товару.

Позивач також зазначив, що він на добровільних засадах не укладав будь-яких договорів страхування, пов`язаних зі спірним товаром. Таким чином, у позивача відсутні будь-які зобов`язання щодо підтвердження витрат на страхування товару, адже воно не здійснювалося;

3) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару – позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару, крім того, який уже надавався позивачем відповідачу разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581280 від 02.02.2021.

При цьому, позивач вказав, що чинне законодавство не містить обов`язкової форми прайс-листа та кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України надання прайс-листа позивачем у відповідь на запит відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов`язок щодо надання прайс-листа виникає в позивача лише за умови його наявності в позивача.

Більше того, прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в ч. 2 ст. 53 МК України;

4) щодо копії митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини – позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи ч. 3 ст. 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення та експертного висновку лише за умови їх наявності в позивача.

Київською митницею Держмитслужби було відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100080/2021/00049 від 03.02.2021 (т. 1, а.с. 43).

Підставою для відмови в митному оформленні було прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000005/2 від 03.02.2021, яким відповідач застосував резервний метод для визначення митної вартості товару (т. 1, а.с. 41-42).

Київською митницею Держмитслужби у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000005/2 від 03.02.2021 зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581280 від 02.02.2021, встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, відповідно до п. 4.1 контракту передбачено, що оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100% передоплати, а також можливе відтермінування платежу протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів із дня підписання специфікації. Специфікація та інвойс №ZPCS 010 від 07.12.2020 не містять відомостей щодо умов оплати за товар. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п.4 ч. 2 ст. 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати.

Відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №UA100080/2021/581280 від 02.02.2021 та інвойса №ZPCS 010 від 07.12.2020, поставка товару здійснюється на умовах FOB Шанхай. Міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Митний орган зазначив, що декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та договору транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018 заявку на транспортно-експедиційні послуги.

Прайс-лист від 30.10.2021 містить інформацію на конкретних умовах поставки FOB Шанхай, що суперечить суті прайс-листа. Тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимогам ч. ч. 2 та 3 ст. 53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Листом №99 від 03.02.2021 (приєднано до бази даних митниці 03.02.2021), підписаним директором ТОВ "Тексіка", надано додатково картку рахунок №3712 про рух коштів, акт №224 від 30.01.2021 прийому-передавання наданих послуг, інвойс №224 від 16.12.2020 до іншого контракту №HW-001 від 07.03.2018, платіжні доручення в іноземній валюті №66 від 30.10.2020, №159 від 21.01.2021. Разом із тим, надані частково позивачем документи не підтвердили заявлену митну вартість, оскільки не містять всіх відомостей про всі складові митної вартості, розмір яких підлягає підтвердженню.

Відповідач вказав, що надані платіжні доручення в іноземній валюті №66 від 30.10.2020, №159 від 21.01.2021 неможливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки в графі 70 "Призначення платежу" зазначено лише номер та дату контракту, відповідно до якого здійснено оплату за товар. Платіжні доручення не містять посилання на інвойс, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо. Митниця зазначила, що п. 2.2 Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №216 від 28.07.2008 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601, зазначено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Картка рахунку №3712 про рух коштів не дає можливості митному органу впевнитися та перевірити надходження коштів за поставку товарів по даній митній декларації.

Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та договору транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018 заявку на транспортно-експедиційні послуги. Наданий додатково акт №224 від 30.01.2021 прийому-передавання наданих послуг не спростовує сумнів митного органу.

Декларантом до митного оформлення відповідно до заявлених умов поставки не подано відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У зв`язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України.

За результатами проведених консультацій, в тому числі письмових, встановлено, що вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Щодо застосування другорядних методів визначення митної вартості: Метод 2а за ціною договору щодо ідентичних товарів неможливо застосувати тому, що в митниці відсутня інформація для застосування даного методу, оскільки наявна в митниці інформація не відповідає всім критеріям, що зазначені в ст. 59 МК України. Метод 2б за ціною договору щодо подібних товарів до даного товару неможливо застосувати тому, що в митниці відсутня інформація для застосування даного методу. Методи визначення митної вартості 2в та 2г – на основі віднімання та додавання вартостей – не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст. ст. 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ – резервного методу.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 – митна декларація №UA100550/2020/130923 від 13.11.2020 (вартість товару згідно з джерелом інформації – 3,61 долари США за 1 кг); товар №2 – митна декларація №UA100070/2021/310809 від 20.01.2021 (вартість товару згідно з джерелом інформації – 3,62 долари США за 1 кг).

Вважаючи протиправним рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000005/2 від 03.02.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України від 13.03.2012 №4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

У силу приписів ч. 1 ст. 257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частинами 7 та 8 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені ч. 8 вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів ст. 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений ч. 10 ст. 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено ст. 53 МК України.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, в силу ч. 2 цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами ст. 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає положенням п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 №3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч. 10 цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноваженої ним особи зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.

Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 2, 4-6 ст. 54, ст. 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Як зазначалося вище, ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в ч. 2 ст. 53 МК України.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000005/2 від 03.02.2021 встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач, зокрема, документально не підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів та витрати на страхування цих товарів.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу та до суду контракт, специфікацію, інвойс №ZPSC 010 від 07.12.2020, у якому є посилання на контракт та специфікацію, платіжні доручення позивача в іноземній валюті №66 від 30.10.2020 та №159 від 21.01.2021, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 за період з 01.01.2020 по 02.02.2021 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією, договір транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018, укладений між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, інвойс №224 від 16.12.2020, виставлений Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited, акт прийому-передачі наданих послуг №224 від 30.01.2021, складений між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, довідку Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №HS-224/2020 від 16.12.2020, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, а сама вартість товару в розмірі 19 518,46 доларів США з урахуванням розміру фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт та експедиторської винагороди в 2 900,00 доларів США, які підлягають до сплати позивачем за перевезення товару в контейнері №ZIMU1420922 з порту м. Шанхай, Китайська Народна Республіка до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100080/2021/581280 від 02.02.2021 в розмірі 22 418,46 доларів США (19 518,46 доларів США + 2 900,00 доларів США).

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Шанхай, Китайська Народна Республіка до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 2 900,00 доларів США, що підтверджується інвойсом №224 від 16.12.2020, виставленим Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited, актом прийому-передачі наданих послуг №224 від 30.01.2021, складеним між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, та довідкою Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №HS-224/2020 від 16.12.2020.

Судом встановлено, що загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів – за ціною договору (контракту) в митній декларації IM40ДЕ №UA100080/2021/581280 від 02.02.2021, склала 22 418,46 доларів США, тобто позивач збільшив вартість спірного товару в сумі 19 518,46 доларів США на розмір понесених ним витрат на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України в 2 900,00 доларів США.

Відтак, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу про те, що позивач не підтвердив витрати на транспортування товару до митної території України.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач повинен був надати йому заявку на транспортно-експедиційні послуги, адже відповідач при направленні свого запиту про надання додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості спірного товару не витребовував у позивача такого документа.

Також суд звертає увагу, що законодавець у ч. 2 ст. 53 МК України навів невичерпний перелік транспортних (перевізних) документів, які може надати декларант для підтвердження витрат на транспортування товару до митного кордону України.

Суд вважає, що наданих позивачем транспортних (перевізних) документів було достатньо для підтвердження такої складової митної вартості спірного товару як його транспортування до митної території України.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки FOB ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов`язань щодо страхування спірного товару, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Судом також встановлено, що позивач повідомив у своєму листі відповідачу, що він додатково не страхував спірний товар. Аналогічне підтвердження міститься у довідці Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №HS-224/2020 від 16.12.2020.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що позивач не надав йому платіжні доручення, які підтверджують 100% оплати вартості спірного товару.

Судом встановлено, що позивач 30.10.2020 та 21.01.2021 перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 4 000,00 доларів США та 15 518,46 доларів США відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті №66 від 30.10.2020 та №159 від 21.01.2021, які містяться в матеріалах справи.

Суд вважає безпідставним неврахування відповідачем наданих позивачем платіжних доручень, адже відповідно до них та картки рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 за період з 01.01.2020 по 02.02.2021 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією позивач 30.10.2020 та 21.01.2021 перерахував 4 000,00 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №66 від 30.10.2020 та 15 518,46 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №159 від 21.01.2021 саме в рахунок оплати спірного товару, придбаного позивачем за специфікацією у продавця.

Суд також вважає необґрунтованим відхилення митним органом наданого позивачем прайс-листа продавця від 30.10.2020, оскільки приписами чинного законодавства України не передбачені вимоги до змісту такого документа як прайс-лист, а тому виробник (продавець) може його формувати відповідно до власної комерційної політики.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Суд зазначає, що в листі №99 від 03.02.2021 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Суд зазначає, що витребування відповідачем у його запиті щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару позивача виписки з бухгалтерської документації було передчасним, адже станом на день направлення запиту відповідача спірний товар знаходився в зоні митного контролю Київської митниці Держмитслужби та не був випущений у вільний обіг на митну територію України, що зумовлювало об`єктивну відсутність витребуваних документів у позивача.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не спростовують заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, специфікацією, інвойсом №ZPSC 010 від 07.12.2020, платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті №66 від 30.10.2020 та №159 від 21.01.2021, карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 за період з 01.01.2020 по 02.02.2021 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією, договором транспортної експедиції №HW-001 від 07.03.2018, укладеним між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, інвойсом №224 від 16.12.2020, виставленим Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited, актом прийому-передачі наданих послуг №224 від 30.01.2021, складеним між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, довідкою Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №HS-224/2020 від 16.12.2020 та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100080/2021/000005/2 від 03.02.2021 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій №№UA100550/2020/130923 від 13.11.2020 та UA100070/2021/310809 від 20.01.2021 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено суду правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати в сумі сплаченого судового збору.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 9 ст. 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України", п. 80 рішення у справі "Двойних проти України", п. 88 рішення у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents vs. Latvia" зазначено, що згідно з ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited проти України" Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії").

У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 (далі – Закон 5076), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до ст. 30 Закону 5076, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 6 000,00 грн позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №22/30072020 від 30.07.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1113167 від 14.06.2021, рахунка №9/22/30072020 від 15.04.2021, платіжного доручення №1866 від 23.04.2021 та акта про надання адвокатських послуг №14 від 16.08.2021 до договору про надання правової допомоги №22/30072020 від 30.07.2020 (т. 1, а.с. 124-128).

Судом встановлено, що 30.07.2020 між ТОВ "Тексіка" (клієнтом) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №22/30072020, відповідно до п. 1.1.1 якого адвокат зобов`язався надавати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта при оскарженні ним до суду рішень митних органів про коригування митної вартості товарів та в ході розгляду відповідних адміністративних справ судами України.

Судом також встановлено, що згідно з вищезазначеним актом про надання адвокатських послуг від 16.08.2021 №14 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: а) ознайомлення з рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.02.2021 №UA100080/2021/000005/2, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції щодо його оскарження в судовому порядку – 500,00 грн; б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви клієнта до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.02.2021 №UA100080/2021/000005/2, та їх збір – 500 грн; в) підготовка позовної заяви клієнта до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.02.2021 №UA100080/2021/000005/2 - 3 500,00 грн; г) ознайомлення з відзивом Київської митниці Держмитслужби від 27.07.2021 №7.8-10-01/301 в адміністративній справі №320/7427/21 та підготовка відповіді клієнта на відзив в адміністративній справі №320/7427/21 – 1 500,00 грн.

Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень пп. 4.1.1 п. 4.1 договору складає 6 000,00 грн. Клієнт сплатив гонорар адвокату у відповідності до п. 4.2 договору.

Відповідачем було подано до суду клопотання, у якому він просить суд зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що в поданих позивачем до суду документах є розбіжності в розмірі витрат, а справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, судом встановлено, що відповідно до п. 4.1.1 договору про надання правової допомоги від 30.07.2020 №22/30072020, укладеного між адвокатом Божком Андрієм Володимировичем та позивачем, його сторони узгодили розмір витрат за оскарження до суду одного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів у розмірі 8 000,00 грн, до яких включено, зокрема, підготовку письмових заяв та клопотань позивача під час розгляду судом першої інстанції відповідної адміністративної справи (500,00 грн) та підготовку апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції у відповідній адміністративній справі при оскарженні позивачем рішення суду першої інстанції та/або ознайомлення з апеляційною скаргою митного органу на рішення суду першої інстанції та підготовку відзиву позивача на таку апеляційну скаргу митного органу (1 500,00 грн).

Судом також встановлено, що позивач на виконання п. 4.1.1 договору про надання правової допомоги та відповідно до рахунка №9/22/30072020 від 15.04.2021 перерахував відповідно до платіжного доручення №1866 від 23.04.2021 на користь адвоката Божка Андрія Володимировича 8 000,00 грн за оскарження до суду рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100080/2021/000005/2 від 03.02.2021.

При цьому, відповідно до акта про надання адвокатських послуг №14 від 16.08.2021, представник позивача не надав останньому послуги щодо підготовки письмових заяв та клопотань позивача під час розгляду судом адміністративної справи №320/7427/21 та підготовки апеляційної скарги позивача на рішення суду в адміністративній справі №320/7427/27 при оскарженні позивачем рішення суду та/або ознайомлення з апеляційною скаргою відповідача на рішення суду та підготовки відзиву позивача на таку апеляційну скаргу, що і пояснює чому акт про надання адвокатських послуг №14 від 16.08.2021 складено між позивачем та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем на суму 6 000,00 грн, яка відповідає положенням п. 4.1.1 договору про надання правової допомоги, та свідчить про безпідставність такого аргументу відповідача.

Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що форма адміністративного судочинства, за правилами якого розглядається справа (загальне або спрощене), не є визначальним критерієм при вирішенні питання щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, обсяг виконаних представником позивача робіт із надання професійної правничої допомоги детально описаний в акті про надання адвокатських послуг.

Суд зауважує, що лише сам факт незгоди відповідача з заявленим позивачем до відшкодування розміром витрат на професійну правничу допомогу сам по собі не є достатньою підставою для зменшення розміру таких витрат, оскільки клопотання про неспівмірність витрат має бути належним чином обґрунтоване та підтверджено доказами.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці як територіального органу як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.02.2021 №UA100080/2021/000005/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23Б, код ЄДРПОУ 32252472) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, ідентифікаційний код 43997555) судові витрати у сумі 8 270 (вісім тисяч двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.