Рішення № 100848622, 05.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 року 320/8585/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка виражається у незакінчені виконавчого провадження №57191832 з примусового виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 110341,72 грн.;

- зобов`язати Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №57191832 з примусового виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 110341,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.06.2010 з нього на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто борг за кредитним договором та звернуто стягнення на належну йому земельну ділянку.

З метою виконання вказаного рішення Бориспільським міськрайонним судом Київської області 16.11.2011 виданий виконавчий лист.

Виконавче провадження з виконання виконавчого листа здійснював Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

31.08.2018 виконавчий лист повернуто стягувачу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за його заявою.

Одночасно з винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу державним виконавцем 31.08.2018 винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору, яку виведено в окреме провадження.

12.09.2018 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 110341,72 грн.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.12.2019 стягувача у виконавчому листі замінено з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ОСОБА_2 .

На підставі заяви, поданої ОСОБА_2 , постановою державного виконавця відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2020 виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку із цим, представником позивача через канцелярію відповідача подано заяву про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Також у вказаній заяві позивач просив закінчити виконавче провадження про стягнення з нього виконавчого збору.

Постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа.

Проте, виконавче провадження про стягнення з позивача виконавчого збору відповідачем не закінчено.

Посилаючись на ч. 7 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору та зобов`язати останнього закінчити виконавче провадження.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що постанова про стягнення виконавчого збору є законною, виконавчий збір стягується з позивача у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, де стягувачем є ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", а не ОСОБА_2 . Так, у виконавчому провадженні, де стягувачем є ОСОБА_2 з позивача виконавчий збір не стягувався, у зв`язку із його закінченням через визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Натомість виконавче провадження, де стягувачем є ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", закінчено на підставі заяви стягувача, у зв`язку із чим стягнення виконавчого збору, винесеного після закінчення вказаного провадження, є законним. Постанова про стягнення виконавчого на даний час не скасована та підлягає примусовому виконанню. Також, відповідач зазначає про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, оскільки останній має оскаржувати постанову про стягнення виконавчого збору, а не бездіяльність відповідача, що полягає у незакінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23.10.2020.

У судове засідання, призначене на 23.10.2020, з`явився представник позивача та до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 відмолено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.06.2010 задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, про стягнення боргу за кредитним договором, а також про звернення стягнення на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки. Вирішено стягнути з позивача на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" борг за кредитним договором №014/4006/81/69796, укладеним 27.03.2008 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 , надалі-кредитний договір, у розмірі 1103417,20 грн.; кредитний договір розірвати; звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,15 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, з кадастровим номером 3220881303:02:001:0157, що розташовується в с. Петровське Бориспільського району.

На виконання вказаного рішення Бориспільським міськрайонним судом Київської області 16.11.2011 виданий виконавчий лист №2-829/2010.

Виконавче провадження з виконання виконавчого листа здійснювалося Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сороки В.І. від 31.08.2018, винесену у виконавчому провадженні №52558003, виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою.

Одночасно з винесенням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сорокою В.І. 31.08.2018винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

12.09.2018 постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження №57191832 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 110341,72 грн.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.12.2019 у виконавчому листі замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ОСОБА_2 .

На підставі заяви ОСОБА_2 постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.01.2020 відкрите виконавче провадження №61001743 з виконання виконавчого листа.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2020 виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню.

Представником позивача через канцелярію Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву про закінчення виконавчого провадження №61001743 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1103417,20 грн. на підставі виконавчого листа №2-829/2010, виданого 16.11.2011 Бориспільським міськрайонним судом Київської області. Також у вказаній заяві міститься клопотання про закінчення виконавчого провадження №57191832 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у зв`язку із визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.09.2020 закінчено виконавче провадження №61001743 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1103417,20 грн.

Виконавче провадження №57191832 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору відповідачем не закінчено.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

На підставі викладеного суд погоджується з доводами відповідача про законність винесення ним 31.08.2018 постанови про стягнення виконавчого збору у зв`язку із поверненням виконавчого листа за заявою стягувача - ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та виконання цієї постанови у межах виконавчого провадження виконавче провадження №57191832.

Однак, відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка була чинною на момент повернення виконавчого листа за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

З викладених підстав суд не погоджується з доводами відповідача про те, що відмінність стягувачів у виконавчому листі та кількість виконавчих проваджень, в яких виконувався виконавчий лист, впливають на право виконавця стягувати окремий виконавчий збір у кожному такому виконавчому провадженні.

Так, законом встановлено, що при примусовому виконані рішення виконавчий збір стягується один раз у розмірі 10 відсотків від суми стягнення, незалежно від заміни стягувачів у виконавчому листі та кількістю разів пред`явлення цього листа до виконання. Тому, стягнувши з позивача виконавчий збір при поверненні виконавчого документу за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 10 відсотків від суми стягнення, тобто у повному розмірі, відповідач вже не мав права на стягнення з позивача виконавчого збору у такому ж розмірі при виконанні рішення, де стягувачем був ОСОБА_2 .

Отже, виконавчий збір, що стягнутий з позивача при поверненні виконавчого листа за заявою ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" нерозривно пов`язаний із наступним виконанням вказаного виконавчого листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

У п. 27 постанови Верховного Суду від 25.10.2018 по справі №804/3584/17 зазначено: "…з огляду на визнання виконавчого листа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська №202/5839/15-ц від 01.03.2016 року таким, що не підлягає виконанню, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження №52808592 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 23.03.2016р. №50492477, оскільки у такому разі виконавчий збір не підлягає стягненню…".

Тому, суд погоджується з доводами позивача про те, що стягнення з позивача виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження у зв`язку із визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є незаконним. Отже, бездіяльність відповідача, що полягає у не закінченні виконавчого провадження має бути визнана протиправною, а відповідача зобов`язано закінчити це виконавче провадження.

Суд не погоджується з доводами відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, а саме з твердженням відповідача про необхідність оскарження постанови про стягнення з позивача виконавчого збору, з огляду на наступне.

Як вже зазначено вище, вказана постанова винесена відповідачем на законних підставах, у час коли виконавчий лист ще не був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Отже, у позивача відсутні законні підстави для оскарження цієї постанови.

Також, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі викладеного суд зазначає, що ефективним способом захисту прав позивача, порушених незаконним не закінченням відповідачем виконавчого провадження та продовженням стягнення з позивача виконавчого збору, не зважаючи на визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання останнього закінчити виконавче провадження.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності.

Вимогами ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., що підтверджується квитанціями від 18.09.2020 №20168 на суму 1150,00 грн. та від 02.10.2020 №67451 на суму 531,60 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 5, 6 9, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка виражається у не закінченні виконавчого провадження №57191832 з примусового виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 110341,17 грн.

Зобов`язати Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №57191832 з примусового виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 110341,17 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34977156).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балаклицький А. І.