Рішення № 100848618, 05.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2021 р. справа № 300/2860/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №200861 від 02.02.2021, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) 14.07.2020 звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (надалі також – відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі також – відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови № 200861 від 02.02.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.12.2020 працівниками Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля МЕРСЕДЕС 4141 д/н НОМЕР_1 . 02.02.2021 відповідачем винесено постанову №200861 про застосування щодо позивача адміністративно господарською штрафу в розмірі 8500,00 грн за порушення вимог ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Однак, на думку позивача, відповідачем в порушення вимог чинного законодавства прийнято постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 200861 від 02.02.2021 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів, оскільки ФОП ОСОБА_1 ніякого відношення до здійснення перевезення автомобілем МЕРСЕДЕС 4141 д/н НОМЕР_1 не мав, так як не є власником даного автомобіля, не є перевізником чи замовником перевезення, а товарно-транспортна накладна на виконання перевезення ним не оформлялася і не посвідчувалася підписом. Відтак, на переконання позивача він не може бути суб`єктом відповідальності за перевищення нормативно допустимих вагових характеристик транспортного засобу. В зв`язку із наведеним, на думку позивача, оскаржувана постанова відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, а відтак, винесена з порушенням встановленого законом порядку у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 у відкритті провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в частині визнання протиправним дій відповідача щодо нарахування плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відмовлено.

Згідно ухвали суду від 18.06.2021 відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки скористалось правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.07.2021. У відзиві щодо задоволення позовних вимог представник відповідача 1 заперечив, вказав, що 18.12.2020 посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автодорозі Т-0906 в с. Пнів, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу МЕРСЕДЕС реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час якої було встановлено що позивач, як замовник, здійснював перевезення вантажу згідно ТТН 1532 від 18.12.2020 по маршруту с. Пасічна до с. Хутір Будилів з перевищенням допустимих вагових параметрів, а саме: навантаження на загальну масу склало 42,9 т. при допустимих 40 т. (перевищення 2,9 т. від нормативу) та навантаження на здвоєну вісь склало 26,7 т. при допустимих 16 т. (перевищення 10,7 т. від нормативу). Враховуючи вищенаведені порушення, 02.02.2021 відповідачем 1 стосовно ФОП ОСОБА_1 винесено постанову № 200861 від 02.02.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн. Крім того, представник відповідача також відмітила, що з огляду на те, що відповідно в ТТН № 1532 від 18.12.2020 перевізника зазначено ФОП ОСОБА_1 , то саме до нього було застосовано адміністративно - господарський штраф згідно постанови № 200861 від 02.02.2021. З врахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 16.06.2021 частково задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі як другого відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті.

27.09.2021 на адресу суду від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача 2 зазначив, що відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, "Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу". Відтак, адміністративно-господарський штраф по постанові № 200861 від 02.02.2021 було застосовано саме до ФОП ОСОБА_1 оскільки ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" передбачає відповідальність за порушення транспортного законодавства саме автомобільного перевізника, а не власника транспортного засобу, а з огляду на те, що відповідно в ТТН № 1532 від 18.12.2020 перевізника зазначено ФОП ОСОБА_1 саме до нього було застосовано адміністративно - господарське штраф згідно постанови № 200861 від 02.02.2021. Крім того, позивачем не доведено, що 18.12.2020 при перевезенні вантажів великоваговим транспортним засобом ним отримано дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищували нормативні, або те, що він звертався до уповноваженого підрозділу Національної поліції за отриманням такого дозволу. Відповідно до вищевикладеного, представник відповідача 2 вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

18.12.2020 посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період 14.12.2020 - 20.12.2020 від 11.12.2020 (а.с.54) та відповідно до направлення на рейдову перевірку за № 012412 від 17.12.2020 (а.с.55) на автодорозі державного значення Т-0906 в с. Пнів, зупинено вантажний автомобіль марки МЕРСЕДЕС Актрос реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій водія ОСОБА_2 .

За результатами вищенаведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 232702 від 18.12.2020, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а. с.56).

Так, згідно чеку зважування № 02482 від 18.12.2020 навантаження на загальну масу склало 42,9 тон (а. с.58).

Також, посадовими особами складено акт від 18.12.2020 №0011368 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до яких повна маса вищевказаного транспортного засобу позивача з причепом 42,9 т, а нормативно допустима 40 т, навантаження на здвоєну ось 26,7 т, а нормативно допустима 16 т (а. с.57).

В подальшому, контролюючим органом складено розрахунок №1532 від 18.12.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на підставі ТТН № 1532 від 18.12.2020 на суму 963,00 Євро(а. с.59).

Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки направлено рекомендованим поштовим відправленням за штриховим ідентифікатором № 7601867620388 лист від 13.01.2021 № 2837/27/24-21 на адресу ФОП ОСОБА_1 про призначення на 02.02.2021 з 10 до 12 год., розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, згідно акту №232702 від 02.02.2021, який отримано позивачем 19.01.2020 (а.с.61).

02.02.2021 в.о. заступника начальника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено постанову №200861 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 8500,00 грн, за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачене частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.62).

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № №200861 від 02.02.2021 протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд наводить наступні мотиви.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Відповідно до пункту 14, 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з абзацу 3 пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Згідно з пп. 4 п. 2, п. 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху № 1306, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Так, пунктом 21 Порядку № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь який спосіб (п. 23 Порядку № 879).

Згідно з пунктів 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Системний аналіз наведених норм доводить, що державному контролю підлягають транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи - Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдової. Під час проведення рейдової перевірки здійснюється державний контроль, зокрема, за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються відповідні адміністративно-господарські штрафи.

Відтак, рейдова перевірка проводиться щодо суб`єкта господарювання та виявлені порушення фіксуються в акті. При цьому, законодавство зобов`язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

Абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про автомобільний транспорт" слідує що, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11.10.2019 у справі №823/352/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

В зв`язку із вищенаведеним, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у відповідності до статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є автомобільні перевізники - суб`єкти господарювання, які надають послуги з перевезень пасажирів та вантажів.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі-Правила №363).

Відповідно до абзаців 12-13 Правил №363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах (пункт 1). При цьому, як вбачається із пункту 1 вказаного Переліку, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідно мати товарно-транспортну накладну.

Відтак, наявність товарно-транспортної накладної у водія є обов`язковою умовою перевезення вантажу автомобільним перевізником, що виконує перевезення вантажу на договірних умовах, а її зміст дозволяє встановити коло всіх учасників транспортного процесу, зокрема перевізника (виконавця) та замовника перевезення.

Суд зазначає, що відповідно до товарно-транспортної накладної від 18.12.2020 №1532, яка була пред`явлена водієм автомобіля, що перевірявся та на підставі якої складено відповідачем розрахунок №97 від 18.12.2020 чітко відображено, що саме ФОП ОСОБА_1 (а не власник транспортного засобу) у даному випадку є автомобільним перевізником згідно статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Крім того, посилання представника відповідача на наявність договору № 14/12-2020 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2020, згідно якого перевізником у даному перевезенні виступає ТОВ "Бровари -УМБР", а замовником перевезення ТОВ "Снятинбудіндустрія "Нова", не свідчить про факт здійснення перевезення 18.12.2020 саме ТОВ "Бровари-УМБР", оскільки на підтвердження наведеного позивачем не надано жодного доказу, зокрема ТТН.

В зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що він не є перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", є помилковими та безпідставними.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, суд приходить до висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №200861 від 02.02.2021, є обґрунтованою, а тому підстави для її скасування, відсутні.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

відповідачі: Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (ЄДРПОУ 39816845, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківськ, місто, Івано-Франківська області, 76492);

Державна служба України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.