Рішення № 100848389, 04.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року Справа № 280/5701/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу при перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2019 та обмеження її максимальним розміром;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019, згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №280/15/21, приймаючи до уваги при перерахунку розміру пенсії, відповідно до вимог статей 43, 51 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», не тільки довідку Запорізького обласного військового комісаріату від 23.09.2020 №152/с про розмір грошового забезпечення, а і рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2011 року у справі №2а-8637/2011, тобто з врахуванням надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20% від посадового окладу, та виплачувати пенсію позивачу з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з 01.04.2019, у повному розмірі.

Крім того, просить провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при проведені перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі №280/15/2, згідно довідки Запорізького обласного військового комісаріату від 23.09.2020 року №152/с, протиправно не було враховано набавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20% від посадового окладу. Протиправність підтверджується тим, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 у справі №2-а-8637/11 встановлено, що даний вид виплати (надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу) є складовою пенсійних виплат, отже такі виплати як періодичні платежі виплачується пенсіонеру пожиттєво згідно положень ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тобто, вказаним судовим рішенням встановлено пожиттєве право ОСОБА_1 на надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу. Крім того, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. В зв`язку з чим, його пенсія не повинна обмежуватись максимальним розміром. Таким чином, на думку позивача, при перерахунку його пенсії, згідно довідки Запорізького обласного військового комісаріату від 23.09.2020 року №152/с, пенсійним органом протиправно не було враховано надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу, а також обмежено максимальний розмір його пенсії. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 12.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву. Витребувано у відповідача належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи позивача.

30.07.2021 від відповідача надійшов відзив в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування викладених у відзиві заперечень, відповідач посилається на те, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №280/15/21, ГУ ПФУ в Запорізькій області в червні 2021 року проведено перерахунок, на підставі довідки Запорізького обласного військового комісаріату про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 23.09.2020 №152/с, з 01.04.2019. Відповідно до наданої довідки про грошове забезпечення від 23.09.2020 №152/с, надбавка за роботу яка передбачає доступ до державної таємниці 20%, не передбачена. Отже, відповідач не мав жодних підстав для перерахунку пенсії з урахуванням даної надбавки. Крім того вважає, що оскільки пенсія позивача перевищує максимальний розмір, до нього правомірно застосовано обмеження, передбачене ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також до відзиву відповідач додав копії матеріалів пенсійної справи позивача.

02.08.2021, на спростування доводів відповідача, від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що з 18.02.1996 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримую пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 по справі №2а-8637/2011 було зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу з 01.05.2011 з урахуванням виплачених сум.

Як свідчить відмітка на вказаній постанові, вона набрала законної сили – 26.09.2014.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 по справі №2-а-8637/11(6-а/335/26/2016) визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо невиконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 по справі №2а-8637/2011.

В подальшому, у лютому 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ПФУ в Запорізькій області в якій просив:

- визнати протиправною дію чи бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області, яке не виконує постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/11 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2а-8637/11(6-а/335/26/2016), та при перерахунку пенсії позивача, проведеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», в сумі грошового забезпечення з якого розраховується пенсія, не враховує з 01.01.2018 надбавку у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області виконати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2-а-8637/11(6-а/335/26/2016), та в сумі грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , проведеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», разом з посадовим окладом, окладом за військовим званням (підполковник), надбавкою за вислугу років (50 %) за відповідною посадою старшого викладача кафедри військової підготовки Таврійської державної агротехнічної академії, за нормами чинними на 01.03.2018, зазначених у довідці від 16 березня 2018 року №ТЗ – 51025, наданої Запорізьким обласним військовим комісаріатом для перерахунку пенсії враховуючи надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу, яку зобов`язав відповідача призначити позивачу Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011, з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі №280/749/19 зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та на підставі довідки Запорізького обласного військового комісаріату від 16.03.2018 №ТЗ-51025, враховуючи надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу, з 01.01.2018 з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Щодо обґрунтування часткової відмови у задоволенні позовних вимог, то у згаданому рішенні судом було зазначено, що «…суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/11 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2а-8637/11 (6-а/335/26/2016), то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права».

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

В зв`язку з чим судом було зроблено висновок, що «…підстави для задоволення позовних вимог щодо про визнання протиправною дію чи бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/11 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2а-8637/11(6-а/335/26/2016), та щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виконати вказані судові рішення – відсутні».

Зазначене рішення набрало законної сили – 03.07.2019.

При цьому слід зазначити, в силу вимог ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також судом було встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі №280/4428/20 зобов`язано Запорізький обласний військовий комісаріат підготувати та надати до ГУ ПФУ в Запорізькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.

Вказане рішення набрало законної сили – 08.10.2020.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі №280/4428/20 Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки виготовлено довідку №152/с від 23.09.2020 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 та направлено її до ГУ ПФУ в Запорізькій області (вих. №1989/с від 23.09.2020) для проведення перерахунку пенсії позивача.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі №280/15/21 зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області у відповідності до вимог статей 43, 51 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи із грошового забезпечення, зазначеного у довідці Запорізького обласного військово комісаріату №152/с від 23.09.2020, із врахуванням усіх його складових: посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії (із врахуванням раніше виплачених сум).

Зазначене рішення набрало законної сили – 24.05.2021.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №280/15/21 ГУ ПФУ в Запорізькій області, в червні 2021 року, проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, на підставі довідки Запорізького обласного військового комісаріату про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 23.09.2020 №152/с. При проведенні перерахунку пенсії, пенсійним органом були враховані тільки ті види грошового забезпечення ОСОБА_1 , які безпосередньо зазначені в довідці Запорізького обласного військового комісаріату від 23.09.2020 №152/с.

Проти вказаної обставини сторони не заперечують.

Однак, вважаючи, що при проведенні перерахунку пенсії, відповідачем протиправно не врахована надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20% від посадового окладу, яка призначена рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011 та безпідставно обмежено максимальний розмір пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Щодо проведення перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019, згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №280/15/21, враховуючи довідку Запорізького обласного військового комісаріату від 23.09.2020 №152/с про розмір грошового забезпечення.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 зі змінами та доповненнями.

Статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пункт 1 Постанови Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 №135/13402 покладає оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії на уповноважені структурні підрозділи міністерств, відомств. Вказані органи надають до управлінь Пенсійного фонду необхідні для призначення (перерахунку) пенсії документи (зокрема довідку про розмір грошового забезпечення).

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі №280/15/21, ГУ ПФУ в Запорізькій області в червні 2021 року проведено перерахунок з 01.04.2019, на підставі довідки Запорізького обласного військового комісаріату про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 23.09.2020 №152/с.

Проти вказаної обставини сторони не заперечують.

Відповідно до наданої довідки про грошове забезпечення від 23.09.2020 №152/с, надбавка за роботу яка передбачає доступ до державної таємниці в розмірі 20%, не зазначена (відсутня).

Таким чином, відповідач не вчинив протиправних дій при проведенні перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду від 16.03.2021 по справі №280/15/21.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 вересня 2021 року у справі №370/2610/17 (провадження №К/9901/52961/18).

Зокрема у вказаній постанові суд зазначив, що «Оскільки у довідці Головного управління МВС України в Київській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 24 травня 2017 року №К-9309 відсутня надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 50%, а тому відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з включенням до сум грошового забезпечення надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 50%».

Щодо проведення перерахунку пенсії позивача з урахуванням рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2011 року у справі №2а-8637/2011, тобто з врахуванням надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20% від посадового окладу.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що предметом вказаної частини позовних вимог є протиправність дій/бездіяльності відповідача щодо виконання/невиконання судового рішення (постанови) Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/11.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно зі ч. 1 ст. 325, ст.370 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece №07/1995/613/701).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Отже, у разі невиконання (неналежного виконання) рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

У Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику ЄСПЛ, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України та статтями 2, 14, 370 КАС України.

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та Кодекс адміністративного судочинства України

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/11, порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 29.07.2021 у справі №460/350/19.

Таким чином, оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання) постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/11, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Суд зауважує, що законодавством встановлено відповідний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які не було вчинено позивачем. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а навпаки створює новий спір, який пов`язаний з іншим спором, який вирішений судовим рішенням однак його виконання не є завершеним.

Отже, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

Аналогічних правових висновків дійшла ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ в рішеннях від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 з урахуванням рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2011 року у справі №2а-8637/2011, тобто з врахуванням надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20% від посадового окладу – відсутні.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром.

Згідно із частиною сьомою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», із змінами, внесеними згідно із Законами України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності 01 січня 2017 року) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

У цьому контексті суд зауважує, що буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що з 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 ухвалено 20 грудня 2016 року, то саме із цієї дати частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність.

Таким чином відсутні підстави для обмеження розміру пенсії позивача при проведенні її перерахунку з 01.04.2019.

Аналогічна правова позиція висловлена ВЕРХОВНИМ СУДОМ у постановах від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 10.09.2021 у справі №300/633/19 та від 24.09.2021 у справі №370/2610/17.

Щодо інших доводів сторін, то суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Частиною 3 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено факт сплати позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 454,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при проведенні її перерахунку з 01.04.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволені іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «04» листопада 2021 року.

Суддя Р.В. Кисіль