Рішення № 100848370, 04.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року Справа № 280/8775/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

про визнання протиправними дій, скасування постанови про арешт коштів та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , або позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) із позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ( далі - Заводський ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), або – відповідач), в якому з урахуванням уточнення (вх. №58448 від 12.10.2021) просить:

визнати протиправними дії відповідача по виконавчому провадженню №64773393 в частині арешту коштів на картковому рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», категорія заробітна плата, який належить позивачу;

скасувати постанову про арешт коштів боржника від 09.08.2021 відповідача по виконавчому провадженню №64773393;

зобов`язати відповідача зняти арешт з коштів на рахунку позивача НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» (картка для нарахування заробітної плати), який накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2021 у виконавчому провадженні №64773393.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що в Заводському відділі державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) перебуває виконавче провадження №64773393 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Профіт Кредит» заборгованості у розмірі 54125,95 грн., на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буджиганчук С.Ю., №1890, виданого 25.06.2020 року.

07.09.2021 позивач дізналася що головним державним виконавцем Гайдаш О.С., винесено постанову 09.08.2021 про арешт кошт боржника, а 10.03.2021 було відкрито виконавче провадження ( копії постанов були отримані через додаток «Дія» 07.09.2021).

Зокрема зазначає, що рахунок боржника, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом є підставою для зняття арешту. Так, накладення арешту на весь рахунок боржника у банку, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасне отримання таким боржником у встановленому законом розмірі заробітної плати, що призводить до порушення його конституційних прав громадянина, зокрема, на одержання винагороди за працю.

На адресу боржника не надходила жодна з постанов державного виконавця, чим порушено право на ознайомлення та оскарження останньої.

Також зазначає, що в межах зазначеного виконавчого провадження накладено арешт на всі рахунки ОСОБА_1 , а саме рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», що є рахунком для отримання та перерахування заробітної плати боржника, що є єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 ,

Позивач звернулась до Заводського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро з вимогою про зняття арешту з рахунку для отримання заробітної плати. В свою чергу в усній бесіді з державним виконавцем у задоволенні вимог було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду.

Посилаючись на норми статті 43 Конституції України, статей 15, 22, 24 Закону України «Про оплату праці» позивач вважала своє право порушеним оскаржуваною постановою, а тому звернулась до суду за його захистом.

Ухвалою суду від 18.10.2021 відкрито провадження у справі та призначив судове засідання на 26.10.2021 року. Відповідачу встановлено триденний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву на адресу суду від відповідача не надходив.

На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 №1404- VIII (далі – Закон №1404- VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення)- сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частини 1 статті 5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404- VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 5 цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про даходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404- VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, у відповідності зі статтею 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №1404- VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

За змістом статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, Головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гайдаш Ольгою Сергіївною 10 березня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП №64773393 з примусового виконання виконавчого напису №1890, виданого 25 червня 2020 року приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Кредит» заборгованості в розмірі 54125,95 грн.

09 серпня 2021 року відповідачем винесено постанову у ВП №64773393 про арешт коштів боржника, в якій, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець постановив накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, 59907,55 грн.

Зважаючи на положення статей 18, 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець у виконавчому провадженні ВП №64773393, ухвалюючи постанову про арешт коштів боржника від 09.08.2021, діяв у відповідності з цими нормами з метою забезпечення реального виконання виконавчого документа.

Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі – Інструкція №22), пунктом 9.1 якої визначено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Згідно пункту 9.3 Інструкції №22 арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми , або на суму, що конкретно визначена в цьому документі.

Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за якими були зупинені відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», на підставі постанови виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 9.6 глави 9 Інструкції.

Наведеними вище нормами регламентовано дії банку у разі вчинення дій по арешту коштів, а положеннями другого речення частини третьої статті 52 Закону №1404- VIII визначено порядок дій банку у разі отримання постанови виконавця про накладення арешту у разі, якщо такі кошти не підлягають арешту.

Суд звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові виконавець, накладаючи арешт на кошти боржника, вніс застереження щодо накладення арешту на кошти, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Верховний Суд в ухвалі від 07.02.2019 у справі у справі №727/6404/18 зазначив, що у разі коли банком при виконанні постанови державного виконавця не було враховано вказане в постанові застереження щодо непоширення арешту на кошти на рахунках, накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом, державний виконавець не може відповідати за такі дії іншої юридичної особи.

З огляду на викладене та відповідно до частини третьої статті 52 Закону 1404- VIII, банківська установа повинна визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та у разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з частиною четвертою статті 59 Закону 1404- VIII.

Окрім того, відповідно до «Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року №89, рахунки 2620 відносяться до класу 2 «Операції з клієнтами» («Кошти на вимогу фізичної особи»). Планом рахунків не обмежено використання рахунків 2620 виключно для отримання виплат заробітної плати, пенсії та інших соціальних виплат.

Відповідно до пунктів 68, 69 розділу V Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року №492 (у редакції постанова Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року, № 56), банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

Банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному пунктом 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок.

Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку «Додаткова інформація» зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.

В матеріалах справи наявна Довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 16.08.2021 №4ІRMKQU11K8ISEUF про те, що ОСОБА_1 «…станом на 16.08.2021 має в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).».

Отже, з вказаної довідки банку вбачається, що рахунок НОМЕР_1 є поточним рахунком, на який, окрім заробітної плати можуть надходити і інші виплати.

Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 у справі №756/1927/16-ц зазначив зокрема, що арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання ним заробітної плати, за його бажанням отримання заробітної плати може бути готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний боржником рахунок (адресу).

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ухвалюючи у виконавчому провадженні ВП№64773393 постанову про арешт коштів боржника від 09.08.2021, відповідач діяв у відповідності до норм статті 19 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», підзаконних актів.

Відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69067, м. Запоріжжя, вул. Сеченова, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 35037081) про визнання протиправними дій, скасування постанови про арешт коштів та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак