Рішення № 100847841, 05.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 р. Справа№200/5793/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Шинкарьової І.В. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу (у письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанови Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23 листопада 2021 року № 177794 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.; стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр.-т. Перемоги, буд. 14) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. встановив, -

Позивач, ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23 листопада 2021 року № 177794 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. та розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування про сплату 16,20 евро.

Обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що оскаржені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправними, оскільки відповідачем при вирішенні питання про накладення штрафу неповно з`ясовано обставини справи. Доводи позивача щодо протиправності вказаних постанов мотивовані наступним:

- на момент здійснення перевірки ОСОБА_1 знаходилось в статусі перевізника. Позивач є власником транспортного засобу DAF вантажного сідлового тягача-Е, державний номер НОМЕР_2 /. Власником напівпричепу ZASLAW (спеціалізований напівприцеп самоскид), державний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_3 . Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вид діяльності фізичної особи – ОСОБА_1 : 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання. 30 серпня 2020 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди транспортного засобу № 30/08, предметом якого є транспортний засіб DAF, державний номер НОМЕР_2 . На підставі договору оренди позивач передав вантажний автомобіль в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , про що було складно відповідний акт від 30 серпня 2020 року. Згідно рахунку № 2/01 від 18 січня 2021 року та платіжного доручення № 1439 від 18 січня 2021 року за договором оренди була здійснена оплата в розмірі 5000,00 грн. Тобто, автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_2 перебував у користуванні з метою здійснення господарської діяльності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі договору оренди у комплекті з її власнимвантажним напівпричепом ZASLAW, держбавний номер AН5078XM.Автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_2 перебував у користуванні з метою здійснення господарської діяльності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі договору оренди у комплекті з її власним вантажним напівпричепом ZASLAW, державний номер НОМЕР_3 . Під час проведення перевірки, водієм транспортного засобу DAF державний номер НОМЕР_2 зазначений ОСОБА_4 , який за трудовим договором № 7 від 13 серпня 2020 року є найманим працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , про що 12 серпня 2020 року направлене повідомлення до ДПС України про прийняття працівника на роботу, яке згідно квітанції № 2 одержано ДПС України 12 серпня 2020 року.

На підставі викладеного, позивач вважає, що він не є суб`єктом відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажу, оскільки згідно з абз. 3, 13-16 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників.

- Управління Укртрансбезпеки не надало свідоцтва про перевірку ваг чи свідоцтва про їх державну метрологічну атестацію, чим унеможливила перевірку відповідності стану вимірювального і зважувального обладнання метрологічним вимогам, як того вимагає п. 12 Порядку №879. Таким чином, на переконання позивача, достовірність та правильність результатів вимірювань при здійсненні зважування транспортного засобу та визначенні навантажень на осі транспортного засобу та його загальної ваги підлягає сумніву.

За наведених обставин, позивач вважає висновки відповідача про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажу передчасними та обґрунтованими, а прийняті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними.

Позиція відповідача

03 червня 2021 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву з додатковими доказами .

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначає, що у ході проведення рейдової перевірки, працівниками Укртрансбезпеки зупинені транспортні засоби, які належать позивачу і використовуються ним для надання послуг з перевезення вантажу, про що свідчать товарно-транспортні накладні, та здійснено габаритно-вагові вимірювання, на підставі яких виявлені порушення та складені Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та зафіксовано перевищення нормативно-вагових параметрів.

У свою чергу, перевищення вказаних параметрів є підставою для застосування штрафу, передбаченого ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На підставі викладеного відповідач стверджує, що підставою застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стали обставини, зафіксовані в актах перевірки та актах про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до яких при проведення зважування встановлено перевищення допустимого навантаження.

Відповідач зазначає, що на розгляд справи про порушення законодавства, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, позивач не з`явився, заперечень чи пояснень не надав, відтак спірна постанова про накладення штрафу прийнято за його відсутності, що не порушує вимог Порядку №1567.

Таким чином, відповідач вважає, що оскільки ним виконано усі вимоги законодавства щодо здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, а позивачем допущені порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, підстави для задоволення позову відсутні.

Процесуальний рух справи

Ухвалою суду від 18 травня 2021 року відкрито провадження у справі № 200/5793/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі №200/5793/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23 листопада 2021 року № 177794 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. та розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування про сплату 16,20 евро; стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.

Ухвалою суду від 05 листопада 2021 року провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23 листопада 2021 року № 177794 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. та розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування про сплату 16,20 евро; стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп., в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування про сплату 16,20 евро., - закрито.

Розглянувши подані учасниками справи заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 є власником транспортного засобу DAF вантажного сідлового тягача-Е, державний номер НОМЕР_2 . Власником напівпричепу ZASLAW (спеціалізований напівприцеп самоскид), державний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_3 .Зазначене підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та НОМЕР_5 відповідно.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вид діяльності фізичної особи – ОСОБА_5 : 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування.

13 серпня 2020 року було укладено трудовій договір №7 між ФОП ОСОБА_3 та водієм ОСОБА_4 .

12 серпня 2020 року ОСОБА_3 було направлене повідомлення до ДПС України про прийняття працівника на роботу, що підтверджується квитанцією№2.

30 серпня 2020 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 булоукладено договір оренди транспортного засобу № 30/08, предметом якого єтранспортний засіб DAF, державний номер НОМЕР_2 .

На підставі договору оренди позивач передав вантажний автомобіль в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , про що було складно відповідний акт від 30 серпня 2020 року. Згідно рахунку № 2/01 від 18 січня 2021 року та платіжного доручення № 1439 від 18 січня 2021 року за договором оренди була здійснена оплата в розмірі 5000,00 грн.

Позивачем надано ТТН № 523721 від 27 січня 2021 року транспортний засіб АН 6575 О.В. відправився з пункту навантаження м. Маріуполь вул. Карпова, буд. 80, до пункту м. Приморськ, Запорізька область з наповнення вантажу – шлак гранульований.

На підставі графіку проведення рейдових перевірок Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 25 січня 2021 року по 31 січня 2021 року та направлення на перевірку від 25 січня 2021 № 011732, 27 січня 2021 року співробітникові Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка на 620 км а/д М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ».

Транспортний засіб позивача був зупинений співробітником Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Водієм - ОСОБА_4 було надано для перевірки посадовим особам наступні документи:

- Посвідчення водія відповідної категорії;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «DAF», номерний знак НОМЕР_2 ;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп) марки ZASLAWномерний знак НОМЕР_6 ;

- ТТН на переміщення вантажу (щебінь) № 523721.

За результатом габаритно-вагового транспортного засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_2 з напівпричіпом марки ZASLAWномерний знак НОМЕР_6 співробітниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпекивстановлено загальну масу транспортного засобу разом з напівпричепом та вантажем становила 39,11 т при нормі 40 т; навантаженість на передню одиночну вісь тягача марки DAF номерний знак НОМЕР_2 , становило 7.35 т при нормі 11 т; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки DAF номерний знак НОМЕР_2 , становило 12,44 т при нормі 11 т., навантаження на строєну вісь з одиночними шинами напівпричепа марки ZASLAWномерний знак НОМЕР_6 , становило 19,32 т при нормі 22т.\

Встановлені результати габаритно-вагового контролю також відображені у талоні про зважування № 46 від 27 січня 2021 року.

На підставі талону про зважування № 46 від 27 січня 2021 року , контролюючим особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було складено акт про перевищення транспортирним засобом нормативних вагових параметрів № 0059205 від 27 січня 2021 року.

Також співробітниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0095205 від 27 січня 2021 року, який згідно платіжного доручення від 29 січня 2021 року № 1457 був оплачений.

Відповідно до акту № 228502 від 27 січня 2021 водій ОСОБА_4 був ознайомлений, про що власноруч зазначив у відповідній графі акту «Согласен» та засвідчив ці своїм підписом.

За результатом розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177794 від 23 березня 2021 року за порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі одної тисячі неподаткових мінімумів доходів громадян.

Вказану постанову позивач вважає протиправною та оскаржує у цьому позові.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт".

Згідно з ч. 12 ст. 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Щодо процедури здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, її визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (надалі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 Порядку №1567 регламентовано, що контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Судом було встановлено, що з метою перевіркою габаритно-вагових параметрів транспортних засобів:

Автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 з вантажним напівпричепом ZASLAW, державний номер НОМЕР_3 - встановлено перевезення вантажу із перевищенням нормативно допустимих навантажень, навантаження на задню одиночну вісь тягача марки DAF становило 12,44 т. при нормі 11т , що відсотковому співвідношенні становить 13%.

Позивач зазначає, що не був перевізником під час проведення габаритно-вагового контролю вказаних транспортних засобів, оскільки їх передано в оренду та перебував у користуванні з метою здійснення господарської діяльності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі договору оренди у комплекті з її власним вантажним напівпричепом ZASLAW, державний номер НОМЕР_3 .

Натоміть відповідач стверджує, що перевізником за даними правовідносинами, тобто перевізником вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, є саме позивач, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Отже, для правильного вирішення спору в межах даної справи необхідно встановити, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт".

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Зокрема, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Таким чином, законодавство зобов`язує перевізників та водіїв мати при собі документи, на підставі яких здійснюються відповідні перевезення.

Стаття 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Абзацом 15 ч. 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 33 вищевказаного закону визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд зазначає, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів встановлена саме для перевізників, які здійснюють вантажні перевезення, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.

До матеріалів справи позивачем надано копію розрахунку оплати №2/01 від 18 січня 2021 року, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 передав до ФОП ОСОБА_3 на підставі договору №30/08 від 30 серпня 2020 року, зокрема транспортний засіб DAF, державний номер НОМЕР_2 .

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Так, відповідно ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України № 363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 від 20 лютого 1998 року, визначають товарно-транспортну накладну обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільнім транспортом.

Так, пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

До матеріалів справи позивачем додано ТТН № 523721 від 27 січня 2021 року. Згідно копії вказаної товарно-транспортної накладної, ФОП ОСОБА_3 є автомобільним перевізником, замовник ФОП ОСОБА_3 , водій ОСОБА_4 .

Проте, відповідач разом із відзивом надав до суду іншу товарно-транспорту накладну № 523721 року, яку отримав від водія під час проведення перевірки.

Згідно копії вказаної товарно-транспортної накладної, ФОП « ОСОБА_6 » є автомобільним перевізником, замовник ФОП « ОСОБА_6 », водій ОСОБА_4 .

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає таке:

- як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, під час проведення перевірки водії транспортних засобів не повідомляли інспекторів Укртрансбезпеки про наявність Договорів оренди транспортних засобі та інформацію про перевізника вантажу;

- товарно-транспортні накладні, які були надані водіями під час перевірки суттєво відрізняється від товарно-транспортних, які пізніше надані до суду відповідачем;

- відсутні ім`я та по батькові замовника та вантажоодержувача, які надають можливість однозначно їх ідентифікувати.

З огляду на вищевикладене, суд не бере до уваги ТТН, які надані до суду позивачем під час розгляду справи, щодо здійснення перевезення вантажу (щебеневої суміші)саме ФОП ОСОБА_3 , оскільки вказані матеріали суперечать змісту товарно-транспортних накладних, отриманих відповідачем від водія, та які не містять відомостей про те, що перевізником є саме ФОП ОСОБА_3 .

Крім того, судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 06.10.2017 щодо позивача, останній сам здійснює діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту та надання в оренду вантажних автомобілів тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що уповноважені посадові особи Укртрансбезпеки обґрунтовано склали матеріали перевірки відносно позивача, як автомобільного перевізника вантажу.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Таким чином, саме позивач має сплатити визначену відповідачем суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки саме його транспортний засіб завдає шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі №819/1381/16 (провадження №К/9901/24562/18).

Доводи позивача про те, що ФОП ОСОБА_3 є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" є безпідставними та спростовані дослідженими судом доказами, а тому суд не приймає посилання позивача на договір оренди транспортних засобів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку позовна вимога про визнання протиправними та скасування постанови Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23 листопада 2021 року № 177794 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. не підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що в силу положень ч. 2ст. 2 КАС України, суд перевіряє, чи прийнято оскаржувану постанову обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, навантаження на задню вісь перевищувало нормативно допустимі норми, що підтверджується актами про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

У даному випадку суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час кожної зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, тому його маса не є сталою у різних точках під час руху, оскільки вказані доводи невиключають відповідальності за виявлені порушення за умови перевищення загальної маси транспортного засобу.

Також суд звертає увагу на те, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Суд враховує виключення пункту 19 Порядку №879 на підставі постанови КМ України від 30.08.2017 року №671, який визначав необхідність наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпека або її територіальні органи.

Разом з тим суд зазначає, що вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, який є чинним.

Суд зазначає, що виключення пункту 19 Порядку №879 свідчить лише про те, що Кабінетом Міністрів України усунуто вимогу про використання двох різних методик, затверджених різними центральними органами виконавчої влади, а не про те, що ним прийнято рішення про відсутність необхідності у застосуванні взагалі будь-якої методики при здійсненні габаритно-вагового контролю.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неналежного проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, за відсутності спеціально визначеної методики, адже відсутність такої методики не позбавляє спеціально уповноважені органи проводити такий контроль.

При цьому, суд зауважує, що вантаж, який перевозився (асфальт) не є досить рідким або сипучим вантажем, що постійно переміщується під час руху транспортного засобу. Тому доводи позивача про переміщення вантажу під час зважування суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно доводів позивача про те, що за наявності перевищення автомобілем вагових параметрів відповідач повинен був заборонити рух транспортного засобу, однак цього не зробив, суд зазначає, що Порядком №879 не передбачено право відповідача забороняти рух транспортного засобу і, крім того, вказана обставина не впливає на сам факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт та притягнення його до відповідальності.

Отже, матеріалами справи підтверджено перевищення позивачем габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, що є складом правопорушення, за який абз. 15 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Згідно п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Позивач не заперечує щодо отримання Запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірними, тому підстави для їх скасування та задоволення позовних вимог відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат на користь позивача не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 194, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23 листопада 2021 року № 177794 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.; стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр.-т. Перемоги, буд. 14) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп., - відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 05 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Шинкарьова