Рішення № 100847773, 05.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 р. Справа№200/12136/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01 вересня 2018 року;

- зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії та провести виплату заборгованості з 01 вересня 2018 року на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб;

- зобов`язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати з 01 вересня 2018 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно не виплатив позивачу пенсію за період починаючи з 01 вересня 2018 року.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Позивач перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії в статусі внутрішньо перемішеної особи. Виплата пенсії позивачу зупинена з 01 вересня 2018 року. Із заявою про поновлення виплати пенсії та документами про фактичне місце проживання позивач до управління не звертався. Документи які б дозволили спростувати обставини як стали підставою для зупинення виплати пенсії у управління відсутні. Крім того, відповідач зазначив. що позивачем пропущено строк звернення до суду.

23 вересня 2021 року позовна заява була залишена без руху і позивачу наданий строк для їх усунення.

05 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), позивачу поновлений строк звернення до суду.

05 жовтня 2021 року від відповідача витребувані докази.

03 листопада 2021 року заява відповідача про розгляд справи за правилами загального провадження залишити без задоволення.

04 листопада 2021 року позивачу поновлений строк звернення до суду.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 13-14).

Відповідно до паспорту громадянина України фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про оформлення припинення виплати пенсії позивачу з 01 вересня 2018 року певним рішенням.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

У відповідних положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1

Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19

[...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх [...] у старості [...].

Стаття 92

Виключно законами України визначаються[…] основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Статтею 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Статтею 47 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 вересня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, дійшов висновку, що слід прийняти рішення про зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплатити пенсію з 01 вересня 2018 року на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб.

Щодо компенсації втрати частини пенсії суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року№2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 від в редакції постанови Кабінету Міністрів України 14 квітня 2021 року N 355 (далі - Порядок).

Згідно зі статтею 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, вимога про компенсацію втрати частини пенсії заявлена передчасно, оскільки вказану компенсацію законодавство пов`язує з фактичним нарахуванням та виплатою пенсійних виплат, чого на час розгляду справи ще не відбулось.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строку звернення до суду, оскільки це питання вже вирішено судом.

Суд не приймає до уваги всі інші доводи та заперечення сторін, оскільки вони висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

У відповідності до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки статтею 382 КАС України встановлено право, а не обов`язок суду зобов`язувати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подавати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а позивачем не надано доказів на підтвердження такої необхідності, суд не вбачає підстав для встановлення строку для подачі звіту про виконання судового рішення.

Оскільки рішення постановлено проти відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, б. 70; код ЄДРПОУ 42103456) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області поновити нарахування та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб.

В задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати з 01 вересня 2018 року відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 .

Повний текст рішення складений 05 листопада 2021 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтями 295 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Циганенко