Рішення № 100847605, 05.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 р. Справа№200/8943/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшов позов ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області про:

- визнання протиправними дії та постанову про припинення у грудні 2015 року призначеної щомісячної страхових виплат згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №129370 від 10 грудня 2014 року;

- визнання протиправними дії та постанову від 19 березня 2019 року №0527/21939/21939/4 про відмову в призначенні страхових виплат;

- зобов`язання поновити нарахування та виплату поточних щомісячних страхових виплат з 1 грудня 2015 року згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №129370 від 10 грудня 2014 року;

- зобов`язання нарахувати та виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат за періоди: з 1 грудня 2014 року по 31 березня 2015 року та з 1 грудня 2015 року по теперішній час.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є потерпілим від трудового каліцтва та професійного захворювання на виробництві, з грудня 2012 року по грудень 2014 року перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м. Макіївка Донецької області. Оскільки у зв`язку з початком бойових дій в грудні 2014 року відділення Фонду припинило діяльність в м. Макіївка Донецької області, позивач звернувся до відділення Фонду у м. Покровську Донецької області, надавши висновок МСЕК від 8 грудня 2014 року щодо встановлення безстроково стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 30%. Страхові виплати отримував з квітня 2015 року, проте в грудні 2015 року страхові виплати припинено з посиланням на відсутність діючої довідки МСЕК. З посиланням на положення Конституції України, Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” позивач вказав на протиправність дій відповідача щодо припинення виплати призначеної страхової виплати згідно довідки МСЕК від 8 грудня 2014 року.

Разом з позовними вимогами заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

30 серпня 2021 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що право на отримання потерпілим щомісячної страхової виплати настає з дня становлення МСЕК стійкої втрати працездатності та провадиться протягом строку, на який встановлено МСЕК стійку втрату працездатності. Відповідач вказав, що страхові виплати, передбачені Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” проведені позивачу відповідно до строку, вказаному в довідці МСЕК від 19 вересня 2012 року, в подальшому позивач переогляди МСЕК на підконтрольній Україні території не проходив, втрату працездатності не підтверджував, що свідчить про відсутність у нього права на страхові виплати. Стосовно довідки МСЕК від 8 грудня 2014 року серія 10 ААА №129364 вказав, що остання не може бути взята до уваги, оскільки видана на території непідконтрольній українській владі, тому є недійсною. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 4 серпня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), клопотання про поновлення строку звернення до суду вирішити під час розгляду справи та витребувано у сторін докази по справі.

Ухвалою суду від 6 вересня 2021 року витребувано докази у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 5 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 5 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 2 листопада 2021 року.

У зв`язку із відпусткою судді Дмитрієва В.С., підготовче засідання, призначене на 2 листопада 2021 року, перенесено на 3 листопада 2021 року, про що повідомлено сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, докази належного повідомлення про розгляд справи, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 12 грудня 2000 року Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці.

19 лютого 2019 року позивачу видано довідка №14275000036196 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

За даними Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 перебуває на обліку з 16 вересня 2003 року, має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що сталося 23 травня 2003 року та 24 липня 2012 року, що вбачається з постанови про продовження раніше призначеної страхової виплати від 8 квітня 2015 року та не є спірним між сторонами.

З 16 вересня 2003 року по 2 жовтня 2014 року позивач знаходився на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду у Гірницькому районі м. Макіївка Донецької області.

Відповідно до інформації наявній в електронній базі відповідача, позивачу встановлено 45 % втрати професійної працездатності з 19 вересня 2012 року по 2 жовтня 2014 року згідно з довідкою міжрайонної травматологічної МСЕК м. Макіївка серії 10 ААА №135430 від 19 вересня 2012 року.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги Серія 10 ААА №129364 від 8 грудня 2014 року ОСОБА_1 встановлена 30% втрата професійної працездатності з 1 жовтня 2014 року за сукупністю безстроковою.

Тобто матеріалами справи підтверджено, що позивачу встановлена професійна втрата працездатності з 1 жовтня 2014 року довідкою МСЕК серія 10 ААА №129364 від 8 грудня 2014 року, а не як помилково зазначає позивач - серії 10 ААА №129370 від 10 грудня 2014 року.

6 квітня 2015 року позивач звернувся до відділення ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Красноармійську із заявою про виплату раніше призначеної страхової виплати.

Постановою Фонду від 8 квітня 2015 року вирішено продовжити потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 5429,04 грн. з 1 квітня 2015 року по 20 серпня 2015 року.

12 листопада 2015 року позивач звернувся до відділення ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Красноармійську із заявою про виплату раніше призначеної страхової виплати.

Постановою Фонду від 16 листопада 2015 року продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову виплату з 1 листопада 2015 року по 19 лютого 2016 року.

Постановою відділення ВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Красноармійську від 31 серпня 2016 року №0538/21939/4945.1/32 вирішено припинити виплату ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням дії довідки ВПО та довідка МСЕК від 8 грудня 2014 року видана на непідконтрольній українській владі території.

Постановою відділення ВД Фонду у Гірницькому районі м. Макіївки від 21 грудня 2016 року №0541/4945/4945.1/30 «Про відрахування» відшкодовано суми переплати (з 1 квітня 2015 року по 20 серпня 2015 року та з 1 листопада 31 грудня 2015 року) по непідтвердженій довідці МСЕК, сумою невиплачених страхових виплат за період з травня по вересень 2014 року), всього відраховано 36073,85 грн.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійську від 28 грудня 2016 року №0538/21939/4945/35 «Про відрахування» відраховано із страхових виплат ОСОБА_1 суми в розмірі 36076,85 грн.

2 березня 2020 року позивач звернувся до Покровського відділення управління ВД Фонду соціального страхування України в Донецькій області про продовження раніше призначеної страхової виплати.

Постановою Покровського відділення управління ВД Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 19 березня 2020 року №0527/21939/21939/4 відмовлено позивачу у призначені страхових виплат у зв`язку з відсутністю відомостей (довідки МСЕК) в інформаційно-аналітичній системі Фонду.

Докази отримання позивачем вказаної постанови в матеріалах справи відсутні.

Згідно з відомостями з програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» позивачу у період з квітня 2014 року по жовтень 2014 року нарахування та виплата страхових сум позивачу не здійснювалося.

На звернення позивача щодо виплати заборгованості по щомісячним страховим виплатам, відповідач листом від 19 квітня 2021 року повідомив, що з квітня 2015 року по серпень 2015 року та з листопада 2015 року по грудень 2015 року страхові виплати отримані у Покровському відділені управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, у період з січня 2016 року по березень 2020 року для отримання виплат позивач не звертався, у березні 2020 року відмовлено у призначенні страхових виплат у зв`язку із відсутністю діючої довідки МСЕК. Також вказано, що суми виплати за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, проте на сьогоднішній день вказаний порядок відсутній.

Спірними питанням у справі є правомірність припинення страхових виплат у зв`язку із поданням довідки МСЕК виданої 8 грудня 2014 року в м. Макіївка Донецької області (тимчасово непідконтрольній території України).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

За приписами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ані надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.

Статтею 3 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі – Закон № 1105-XIV) визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною 1 статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина 5 статті 47 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частин 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України “Про оплату праці” .

Частиною 1 статті 46 Закону № 1105-XIV встановлено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 3 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII) визначено, що він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Частиною 10 статті 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.

У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.

Так, згідно з матеріалами справи, страхові виплати позивачу припинено у зв`язку із закінченням дії довідки ВПО та довідка МСЕК видана на непідконтрольній українській владі території.

Стосовно припинення у зв`язку із закінченням довідки ВПО суд зазначає, що законодавством чітко встановлено, що призначення, виплата, припинення виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням усім без виключення особам, в тому числі й особам, які вимушено перемістилися з тимчасово окупованих територій, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо соціального страхування на рівні з іншими громадянами України.

Припинення страхових виплат можливе лише за умови прийняття органом ФСС відповідного рішення та лише з підстав, визначених статті 46 Закону № 1105-XIV.

Суд зазначає, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачено припинення страхових виплат згідно Постанови КМУ та у зв`язку із скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Стосовно припинення виплат у зв`язку із не підтвердженням довідки МСЕК на підконтрольній території, суд зазначає, що довідка МСЕК серії 10 ААА №129364 видана міжрайонною травматологічною МСЕК м. Макіївка, не скасована, а також відповідачем не надано документального підтвердження, що інформація зазначена в ній містить неправдиві відомості.

На вимогу ухвали суду, Обласним центром медико-соціальної експертизи надано інформацію з якої вбачається, що Обласний центр медико-соціальної експертизи зареєстрований 26 березня 2015 року, інформація щодо роботи міжрайонної травматологічної МСЕК м. Макіївки 8 грудня 2014 року та повноваження голови МСЕК Азарова (особи, що видала довідку) відсутня, також відсутня інформація щодо вилучення печатки міжрайонної травматологічної МСЕК м. Макіївки.

Так, слід зазначити, що Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України” від 4 листопада 2014 року “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях” введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях”.

Абзацом 1 підпункту 26 пункту 3 вказаного Рішення Кабінет Міністрів України доручений вжити заходів щодо припинення на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях діяльності державних підприємств, установ та організацій, їх філій (відділень), представництв, евакуації працівників (за їх згодою); вивезення в разі можливості майна та документації.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 07 листопада 2014 року № 595 “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей”.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови № 595 міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації зобов`язані забезпечити до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-р (в редакції 7 листопада 2014року) “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження” затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, серед яких значиться м. Макіївка.

Таким чином, вказаними актами передбачено необхідність припинення на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях діяльності державних підприємств, установ, організацій, їх філій (відділень), представництв та визначено граничний термін для здійснення заходів щодо їх переміщення (до 01 грудня 2014 року).

Тобто, розпорядженням № 1085 визначене, що станом на 7 листопада 2014 року м. Макіївка, в якому знаходилася МСЕК, де позивач отримав довідку, набуло статусу тимчасово окупованої території.

Разом з тим, як зазначалось вище, довідка видана позивачу не скасована, а відомості зазначені в ній не визнавались недостовірними. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що медичний заклад на час видання довідки був переміщений та не здійснював свою діяльність.

Також суд зазначає, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Обласний центр медико-соціальної експертизи зареєстрований 26 березня 2015 року.

Крім того, відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України від 20 лютого 2015 року № 16.01-/6392 інваліди, яким була призначена пенсія з інвалідності та соціальна допомога на тимчасово окупованій території до 07 листопада 2014 року занесені до електронної бази даних Пенсійного Фонду України та центрального банку даних інвалідів органів соціального захисту населення, отже вони не потребують повторного проходження МСЕК за місцем фактичної реєстрації. Це стосується і громадян, які втратили медичні документи під час евакуації. Громадянам, які оглядались МСЕК на окупованій території після зазначеної дати, необхідно повторно пройти огляд на підконтрольній Україні території.

Відповідне доручення щодо безоплатного обстеження та спрощення процедури огляду у МСЕК, направлено МОЗ України керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської міської державних адміністрацій.

Тобто, особи яким була призначена соціальна допомога до 7 листопада 2014 року не потребують повторного проходження МСЕК.

Матеріали справи підтверджено, та не заперечується відповідачем, що позивачу довідкою МСЕК № 135430 встановлено 45 % втрату працездатності у вересні 2012 року, довідкою МСЕК №129364 серії 10 ААА від 8 грудня 2014 року позивачу повторно безстроково було встановлено 30 % втрату працездатності.

Тобто, оскільки позивачу вперше була призначена соціальна допомога до 7 листопада 2014 року на підставі 45 % втрати працездатності, отже позивач не потребував повторного проходження МСЕК.

При цьому, суд ураховує, що дія довідки МСЕК № 135430 закінчилася 3 жовтня 2014 року, при цьому Обласний центр медико-соціальної експертизи почав роботу наприкінці березня 2015 року (зареєстрований 26 березня 2015 року), тобто позивач був позбавлений можливості своєчасно звернутися до відповідного МСЕК на підконтрольній українській владі території.

Також суд приймає до уваги, що за зверненням позивача щодо продовження страхових виплат на підставі довідки МСЕК від 8 грудня 2014 року відповідачем неодноразово було продовжено страхові виплати, докази повідомлення позивача про необхідність підтвердження вказаної вище довідки на підконтрольній українській владі території в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Слід зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року “Лоізіду проти Туреччини” дійшов такого висновку “Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території”.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах ““Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). “Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать”.

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи (“Намібійські винятки”), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення

Необхідність застосування наведених загальних принципів (“Намібійські винятки”) у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного суду від 4 березня 2020 року у справі №235/2008/17, від 8 квітня 2020 року у справі №242/1568/17.

Отже, відповідач повинен прийняти до уваги та надати оцінку інформації, яка міститься в довідці.

При цьому суд зазначає, що за наявності діючої (не скасованої) довідки МСЕК №129364 серії 10 ААА від 8 грудня 2014 року, жодні приписи законодавства не вимагають від особи повторно проходити огляд.

Неврахування відповідачем наданої позивачем довідки МСЕК є порушенням конституційних прав позивача на отримання належних страхових виплат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, припинивши позивачеві страхові виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, а саме визнання дій неправомірними щодо припинення страхових виплат та про відмову у страхових виплатах, суд зазначає, що в даному випадку вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції та не тягнуть за собою настання будь-яких негативних наслідків для особи, правові наслідки для позивача тягне акт індивідуальної дії - постанова від 31 серпня 2016 року № 0538/21939/4945/32 про припинення щомісячної страхової виплати та постанова від 19 березня 2020 року №0527/21939/21939/4 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати зазначені вище постанови відповідача.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання нарахувати і виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 1 грудня 2014 року по 31 березня 2015 року та з 1 грудня 2015 року по теперішній час суд зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджено, що з квітня 2014 року по жовтень 2014 року нарахування та виплата страхових виплат не здійснювалася, та за заявою позивача страхові виплати поновлені постановою Фонду, з 1 квітня 2015 року, при цьому довідкою МСЕК №129364 від 8 грудня 2014 року встановлено втрата працездатності з 1 жовтня 2014 року, ураховуючи проведення бойових дій у цей період на території Донецької області, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячні страхові виплати та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з квітня 2014 року, з урахуванням виплачених сум.

Також, оскільки під час розгляду справи встановлено, що після припинення страхових виплат відповідачем прийняти постанови про відрахування від 21 грудня 2016 року №0541/4945/4945/30 та від 28 грудня 2016 року №0538/21939/4945/35, суд, з урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне скасувати зазначені вище постанови.

Оскільки позивачу встановлено втрату працездатності відповідно до довідки МСЕК

встановлена професійна втрата працездатності з 1 жовтня 2014 року відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА №129364 від 8 грудня 2014 року, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити певні дії згідно з довідкою серії 10 ААА №129370 від 10 грудня 2014 року задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно тверджень відповідача щодо строку захисту порушеного права, суд зазначає, що згідно частини 7 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Оскільки порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, і мало триваючий характер, ураховуючи, відсутність доказів отримання позивачем постанов щодо припинення страхових виплат та відмову у поновлені страхових виплат, позивач має право захистити своє порушене право на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанцій про сплату судового збору, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Таким чином, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м. Красноармійську від 31 серпня 2016 року № 0538/21939/4945.1/32 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .

Скасувати постанову Відділенні виконавчої дирекції Фонду у Гірницькому районі м. Макіївки від 21 грудня 2016 року № 0541/4945/4945.1/30 про відрахування.

Скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійську від 28 грудня 2016 року №0538/21939/4945/35 «Про відрахування».

Визнати протиправною та скасувати постанову Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 19 березня 2020 року №0527/21939/21939/4 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, Свободи, б. 5, код ЄДРПОУ 41325231) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) щомісячні страхові виплати та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з квітня 2014 року, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ: 41325231) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв