Рішення № 100847457, 27.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року Справа № 160/13042/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – Армашовавої І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровської обласної прокуратури

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просить:

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в сумі 255 053,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач оскаржував в судовому порядку, в межах розгляду справи №804/395/16 наказ про його звільнення, за результатом розгляду, якого рішенням суду позивача було поновлено на посаді та звернуто рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати в межах стягнення за один місяць, при цьому відповідач виконав рішення в частині поновлення лише 06.07.2021 року після отримання повідомлення про необхідність прибуття до прокуратури та ознайомлення з відповідним наказом. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.

03.08.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

07.09.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача про продовження процесуального строку та продовжено строк для виконання вимог ухвали від 03.08.2021 року.

09.09.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

09.09.2021 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву у підготовчому провадженні для надання сторонам часу для надання додаткових доказів по справі.

16.09.2021 року від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що доводи позовної заяви щодо застосування розрахунку встановленому постановою ТААС від 05.05.2021 року є безпідставними, адже предмети спору у справах №804/395/16 та №160/13042/21 не є тотожними. В даній справі не йде мова про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, фактично вирішується питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі. Крім того, не відповідає законодавству вимога позивача про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення з 28.10.2020 року, адже вказана дата є датою прийняття рішення судом, тобто розрахунковий період має розпочинатися з 29.10.2020 року. Також не відповідає дійсності твердження позивача щодо отримання ним 06.07.2021 року повідомлення про необхідність прибуття до Дніпропетровської обласної прокуратури для ознайомлення із наказом про поновлення на посаді, адже наказ керівника обласної прокуратури №1606к від 30.06.2021 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора прокуратури м. Дніпропетровська було направлено позивачу в цей же день на електронну пошту, тобто вищевикладений факт було належним чином доведено до відома позивача саме 30.06.2021 року. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

21.09.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзив на позовну заяву, оскільки наказ про поновлення позивача на посаді було отримано позивачем лише 06.07.2021 року, а першим днем з якого позивач приступив до роботи є 07.07.2021 року. Щодо середньоденного заробітку позивач вказав, що вказаний розрахунок був здійснений у відповідності порядку та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року у справі №804/395/16.

21.09.2021 року у підготовчому судовому засіданні для надання сторонам часу з метою підготування додаткових доказів по справі продовжено перерву у підготовчому провадженні.

05.10.2021 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

19.10.2021 року від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів по справі.

27.10.2021 року від позивача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких вказано, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного наказу, таким чином 07.07.2021 року вважається днем виконання рішення суду.

27.10.2021 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні під час розгляду справи по суті просила відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом прокурора Дніпропетровської області №2242к від 14.12.2015 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 було звільнено з 14 грудня 2015 року з посади старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (п.7 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру») на підставі заяви ОСОБА_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року у справі №804/395/16 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області №2242к від 14.12.2015 року про звільнення з 14 грудня 2015 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (п.7 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру”);

- поновлено ОСОБА_1 в органах Дніпропетровської обласної прокуратури відповідно до рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області;

- стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2014 року по 28.10.2020 року у розмірі 577 039,68 грн.

- у задоволенні решти позову – відмовлено;

- звернуто рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року у справі №804/395/16 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року в справі № 804/395/16 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено та вирішено викласти абзац четвертий резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 р. в справі № 804/395/16 в наступній редакції: «Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (пр. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2015 р. по 28.10.2020 р. у розмірі 1 397 754,54 (один мільйон триста дев`яносто сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн. 54 коп. В іншій частині рішення залишено без змін.

30.06.2021 року Дніпропетровською обласною прокуратурою винесено наказ №1606к, відповідно до якого поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15.12.2015 року.

Позивач вказав, що відповідачем невиплачено середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в сумі 255 053,64 грн., що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в ст. 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, приписи статті 236 Кодексу законів про працю України визначають саме оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

При застосуванні наведеної норми суд застосовує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі №140/2819/19, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18, відповідно до якої негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наданими в пункті 34 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до приписів статті 236 Кодексу законів про працю України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що рішення суду про поновлення на роботі не виконувалось з поважних причин.

За правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду, зокрема, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Так, Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року у справі №804/395/16 визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області №2242к від 14.12.2015 року про звільнення з 14 грудня 2015 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (п.7 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру”), поновлено ОСОБА_1 в органах Дніпропетровської обласної прокуратури відповідно до рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області, стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2014 року по 28.10.2020 року у розмірі 577 039,68 грн. та звернуто рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.

Судом встановлено, що 30.06.2021 року Дніпропетровською обласною прокуратурою винесено наказ №1606к, відповідно до якого поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15.12.2015 року.

Таким чином, рішення суду від 28.10.2020 року у справі №804/395/16 в частині поновлення позивача на посаді є виконаним шляхом винесення відповідного наказу про його поновлення.

Отже, затримка виконання рішення про поновлення на роботі у справі №804/395/16 охоплює період з 29.10.2020 року (наступний день після постановлення рішення) по 29.06.2021 року (попередній день перед виданням наказу про поновлення на роботі), а тому вимоги позивача про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду підлягає стягненню саме за вказаний період.

Щодо доводів позивача про нереалізацію вказаного наказу про поновлення позивача на посаді, а саме 30.06.2021 року та те, що позивача повідомлено про поновлення на посаді лише 06.07.2021 року, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що після винесення наказу від 30.06.2021 року №1606к про поновлення позивача на посаді відповідачем, у той же день було направлено позивачу повідомлення від 30.06.2021 року №07-12009вих21, відповідно до якого вказано про винесення наказу про поновлення та необхідністю з`явитись до Дніпропетровської обласної прокуратури.

З вищевказаного вбачається, що відповідачем після винесення наказу про поновлення позивача на посаді вживались активні дії щодо повідомлення позивача про вказаний наказ та необхідність з`явитись на роботу.

Разом з тим, суд зазначає, що сам наказ, спосіб реалізації наказу про поновлення позивача на посаді чи дії відповідача під час реалізації такого наказу не є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі №804/395/16 виконано лише 30.06.2021 року, суд дійшов висновку, що період з 29.10.2020 року по 29.06.2021 року є часом затримки поновлення позивача на посаді згідно вказаного рішення суду.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 235 КЗпП встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 10 Порядку № 100 встановлено, зокрема у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Вказана правова узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 червня 2018 року по справі № 825/203/16.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року у справі №804/395/16 встановлено, що за період з 06.09.2017 року по 28.10.2020 року середній заробіток позивача за час вимушено прогулу становить 1 167 018,69 грн. (1 482,87 грн. х 787 робочий день).

Середня заробітна плата була розрахована з врахуванням коефіцієнт підвищення заробітної плати позивача та складає 1482,87 грн.

За період з 29.10.2020 року по 29.06.2021 року кількість робочих днів складає 165 тому середній заробіток за цей час вимушено прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі становить 244673,55 грн. (1482,87 грн. х 165 робочий день), що підлягає стягненню, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині розрахунку позивачем середній заробіток за цей час вимушено прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в частині суми 10380,09 грн. задоволенню не підлягають.

Доводи відповідача про втрату чинності пунктом 10 Порядку № 100 суд не бере до уваги, адже пункт 10 виключено з цього Порядку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100», яка набрала чинності з 12.12.2020 р., тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення про поновлення позивача на посаді та набуття позивачем права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.38, код ЄДРПОУ 02909938) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі з 29.10.2020 року по 29.06.2021 року в сумі 244 673, 55 грн. (двісті сорок чотири тисячі шістсот сімдесят три гривні п`ятдесят п`ять копійок)

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 05.11.2021 року.

Суддя М.В. Дєєв