Ухвала суду № 100847339, 05.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 листопада 2021 року Справа № 160/18044/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини А3137 до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення майнової шкоди в розмірі 10427,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини А3137 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 щодо збереження військового майна за період з 23.07.2015 року по 23.07.2021 року перебуваючи на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння Військової частини А3137 (колишня пп В6266);

- стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Дніпровським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, 15 грудня 2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), на користь держави в особі Військової частини А3137 (смт Донське, Волноваського району, Донецької області, код ЄДРПОУ 26613668) майнову шкоду в розмірі 10427,70 грн.

Враховуючи, що відповідачем в позові вказана фізична особа, судом було звернуто до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання осіб, в порядку ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Засобами поштового зв`язку до суду від Відділу обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 30.05.95 року та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, за результатами отриманої судом інформації судом встановлено, що справа підсудна цьому суду, тому вирішує питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" №1082-IX від 15 грудня 2020 року установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674-VI.

Згідно із приписами ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2270,00 грн.

Отже, звертаючись до суду із немайновою вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо збереження військового майна за період з 23.07.2015 року по 23.07.2021 року перебуваючи на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння Військової частини А3137 (колишня пп В6266), позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 2270,00 грн., тобто 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, звертаючись до суду також з майновими вимогами щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військової частини А3137 майнової шкоди в розмірі 10427,70 грн., позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 2270,00 грн., тобто не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст.6 Закону №3674-VI передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, враховуючи, що позов має одночасно майновий і немайновий характер, позивач повинен був сплатити судовий збір у загальній сумі 4540,00 грн. (2270,00 грн. за немайнові вимоги та 2270,00 за майнові вимоги).

Проте, в порушення ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви позивачем не додано документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До матеріалів позовної заяви позивач подав заяву, в якій просить суд: врахувати фінансове становище Військової частини А3137 та відстрочити сплату судового збору до моменту надходження на розрахунковий рахунок Військової частини А3137 коштів.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що у зв`язку із тим, що Військова частина А3137 фінансується за рахунок державного бюджету і на даний час кошти на сплату судового збору відсутні на рахунку, просить суд питання щодо сплати судового збору вирішити під час розгляду спору. Зауважує, що Військовою частиною А3137 подано заявку на фінансовий орган Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на отримання коштів для сплати судового збору.

Дослідивши матеріали позовної заяви, розглянувши заяву позивача про відстрочення сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст.8 Закону №3674-VI, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону №3674-VI визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Суд зазначає, що на підтвердження неможливості сплати судового збору позивачем не подано жодних письмових доказів.

Суд вважає, що обмежене фінансування не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ “Креуз проти Польщі” (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/980_030) “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Враховуючи викладене, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на відстрочення сплати судового збору.

Суд також звертає увагу, що письмових доказів щодо можливості сплатити судовий збір станом на день ухвалення судового рішення, позивач також до суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на зазначене, суд не вбачає виключних підстав для визнання наведених позивачем у заяві про відстрочення сплати судового збору обставин відстрочення поважними, тому заява задоволенню не підлягає.

Також, п.5 ч.1 ст.171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 2 ч.2 ст.122 КАС України чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

За змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 щодо збереження військового майна за період з 23.07.2015 року по 23.07.2021 року, перебуваючи на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння Військової частини А3137 (колишня пп В6266).

Судом встановлено, що відповідно до Витягу із наказу (з основної діяльності) від 16.12.2018 №384 "Про результати службової перевірки за фактом втрати АПС 9 мм, №ЛГ-1443 виявленої під час інвентаризації у 2016", пунктом 6 було наказано: "За шкоду заподіяну державі у сумі 2753,15 (дві тисячі сімсот п`ятдесят три гривні 15 копійок), внаслідок втрати штатної стрілецької зброї “АПС”, калібру 9мм, №ЛГ-1443, старшого лейтенанта ОСОБА_2 притягнути до “ОБМЕЖЕНОЇ” матеріальної відповідальності на підставі абзац 2 пункту 11 Розділу II Обмежена матеріальна відповідальність. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, №25, ст.193 ) (Із змінами, внесеними згідно із Законом №2171-ІІІ від 21.12.2000, ВВР, 2001, №9, ст.38), у розмірі не більше місячного грошового забезпечення у сумі 10427 грн. 70 коп. (десять тисяч чотириста двадцять сім гривень 70 копійок).

Пунктом 7 вищевказаного Витягу із наказу чітко встановлено "Подати позов до адміністративного суду з направленням матеріалів службового розслідування по даному факту щодо притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності".

Отже, матеріалами, поданими до позову підтверджується, що виникнення підстав, що давали позивачу право на пред`явлення визначених законом вимог, зокрема, з грудня 2018 року.

Отже, суд робить висновок, що звертаючись до суду 29.09.2021 року (згідно штампа Укрпошти" про направлення кореспонденції до суду, Військовою частиною А3137 пропущено тримісячний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений абз.2 ч.2 ст.122 КАС України.

До матеріалів позовної заяви позивач подав письмове клопотання, в якому просить суд:

визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що Військовою частиною А3137 21.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду було подано адміністративний позов про стягнення завданих збитків державі ОСОБА_1 , але позовну заяву було повернуто позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Дослідивши матеріали позовної заяви, розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з того, що звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у серпні 2021 року не є підставою щодо поновлення строку звернення до суду, враховуючи, що письмовими доказами підтверджується, що про обставини, викладені в обґрунтування позову, позивач був обізнаний ще у 2018 році, тому вважає у клопотанні Військової частини А3137 відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позивачу подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави та надати письмові докази в обґрунтування зазначеного.

Разом з тим, п.2 ч.5 ст.160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В порушення п.2 ч.5 ст.160 КАС України, у позові позивач не зазначає поштовий індекс та адреси електронної пошти відповідача.

Разом з тим, п.11 ч.5 ст.160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення п.11 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві позивачем не зазначено власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно із частиною 1 ст. 169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення вказаних недоліків.

Частиною 1 ст.169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за позов, який містить одночасно вимоги немайнового та майнового характеру у загальному розмірі 4540,00 грн., за наступними платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

За таких обставин, суд вважає за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Відповідно до ч.3 ст.169 КАС, у разі якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 133, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Військової частини А3137 щодо відстрочення сплати судового збору – відмовити.

У задоволенні клопотання Військової частини А3137 щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду – відмовити.

Позовну заяву Військової частини А3137 до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення майнової шкоди в розмірі 10427,70 грн. - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання:

- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за позов, який містить одночасно немайнові та майнові вимоги у загальному розмірі 4540,00 грн.;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, та надати належні письмові докази в обґрунтування такої заяви;

- відомості щодо поштового індексу та адреси електронної пошти відповідача, а також власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.293 КАС України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених ст.294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Сидоренко