Рішення № 100847296, 29.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року Справа № 160/17019/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, та з урахуванням виправлених в ній описок, просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення щомісячних страхових виплат позивачу, починаючи з 01.08.2020 р. і відмови в поновленні таких виплат, згідно з поданими позивачем заявами;

- скасувати постанови Першотравенського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 19.08.2020 р. №0410/4904/4904/35 про припинення щомісячної страхової виплати з 01.08.2020 р. та від 09.09.2021 р. №0410/4904/4904/36 про відмову в призначенні страхових виплат;

- зобов`язати відповідача відновити позивачу на загальних підставах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-ХIII виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати, починаючи з 01.08.2020 р., з нарахуванням компенсації втрати доходу за затримку виплати за період з 01.08.2020 р. по день фактичної виплати на виконання судового рішення, на певний позивачем банківський рахунок.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він отримував щомісячну страхову виплату, в зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок професійного захворювання і втрати професійної працездатності. Проте, з 01.08.2020 р. вказані виплати було припинено, через виїзд на постійне місце проживання за кордон, відповідно до постанови від 19.08.2020 р. №0410/4904/4904/35. Також, постановою Першотравенського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 09.09.2021 р. № 0410/4904/4904/36, позивачу відмовлено в задоволенні заяви в призначенні страхових виплат. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ст.ст.160, 161 КАС України.

Ухвалою суду від 28.09.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, після усунення позивачем 27.09.2021 року недоліків своєї позовної заяви, а саме: сплати судового збору у розмірі 908 грн.

На виконання вимог ухвали, відповідачем 21.10.2021 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що враховуючи, що норми статті 46 Закону №1105, які не визнано неконституційними, будь-якої угоди між Україною та державою Ізраїль, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, на даний час не має, тому Першотравенським міським відділенням управління правомірно припинено щомісячну страхову виплату ОСОБА_1 , у зв`язку з проживанням в іншій державі - Ізраїль. Крім того, позивач просить скасувати постанови Первомайського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 19.08.2020 р. №0410/4904/4904/35 про припинення щомісячної страхової виплати з 01.08.2020 р. та від 09.09.2021 р. №0410/4904/4904/36 про відмову в призначенні страхових виплат, незважаючи на те, що таких постанов не існує, а тому підстави для задоволення цієї вимоги також відсутні. З урахуванням вищевикладеного, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

26.10.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що як зазначено ним в зверненнях до відповідача і в позові, він постійно проживає в державі Ізраїль. Факт його проживання в Ізраїлі підтверджений в свідоцтві посольства України в державі Ізраїль про знаходження в живих. Вказівка в свідоцтві місця реєстрації позивача: АДРЕСА_1 є помилковим, так як згідно з відміткою в паспорті він дійсно знятий з реєстрації 01.06.2018 р. Але, зазначені технічні розбіжності даних про місце його реєстрації не впливають як на право позивача на отримання довічної страхової виплати, в зв`язку ушкодженням здоров`я, внаслідок професійного захворювання і втрати професійної працездатності, так і на розмір такої виплати. У частині помилкової вказівки в тексті позову найменування територіального відділення органу соціального страхування (Первомайськ замість Першотравенськ), ним долучена до справи 23.10.2021 р. заява про виправлення описки. За таких обставин, позивач просив позов задовольнити повністю з викладених у ньому підстав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживав за адресою АДРЕСА_2 .

Позивач з 12.09.2005 р. перебував на обліку в Першотравенському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області і отримував щомісячну страхову виплату, в зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок професійного захворювання і втрати професійної працездатності, що підтверджується постановами ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №4904.0 від 20.10.2005 р. та № 4904.0 від 20.10.2005 р.

Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що встановлено нотаріусом на підставі реєстрації у посвідченні особи довірителя номер НОМЕР_1 , виданий 06 травня 2015 року відділенням Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю в місті Ашдод. Факт проживання позивача в Ізраїлі підтверджений й в свідоцтві посольства України в державі Ізраїль про знаходження в живих.

Відповідно до свідоцтва від 25.08.2021 р. виданому в м.Тель-Авів, Держава Ізраїль, посвідчено, що « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Луганської області, є живим і тимчасово проживає в Державі Ізраїль, в Україні зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 », але надана копія паспорта (сторінка 11) містить штамп Виконавчого комітету Першотравенської міської ради «Знято з реєстрації місця проживання 01.06.2018.».

Як видно з матеріалів справи, постановою Першотравенського міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 19.08.2020 року №0410/4904/4904/35 було припинено страхові виплати позивачу з 01.08.2020 р. Підставою припинення виплат зазначено статті 44 та 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

07.08.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив про припинення щомісячних виплат та просив їх відновити. Своїм листом від 17.08.2020 року №25.1-16/2199 відповідач повідомив позивача, що відповідно до паспорта громадянина України наданого до заяви від 11.08.2020 р. відділенню стало відомо, що ОСОБА_1 знявся з реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_4 з 01.06.2018 р. та не повідомив про зміну місця проживання, що є порушенням вимог пп.1-2 п.2 ст.16 Закону України «Про загальнодержавне соціальне страхування.

06.09.2021 року представник позивача звернулася до Першотравенського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з заявою про поновлення з 01.08.2020 р. страхових виплат ОСОБА_1 та додатковими документами, зокрема, копією свідоцтва від 25.08.2021 р. про встановлення особи позивача та засвідчення його в живих.

Постановою Першотравенського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 09.09.2021 року №0410/4904/4904/36 було відмовлено ОСОБА_1 у поновленні страхових виплат на підставі п.1 ч.1 ст.46 Закону №1105 та рекомендовано у разі незгоди вирішити спір відповідно до ст.17 Закону №1105.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Питання виплати соціальних виплат встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі Закон № 1105).

В силу статті 46 Закону № 1105, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел і забезпечується частиною 2 статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи страхових виплат, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов`язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Разом з тим, відповідно до п.6 Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, затверджених постановою КМУ від 09.08.2001 року № 998 страхові виплати здійснюються за умови подання потерпілим Фонду щороку в грудні свідоцтва, яким засвідчується факт перебування потерпілого в живих, виданого відповідно до законодавства України дипломатичним представництвом або консульською установою України.

Замість зазначеного свідоцтва потерпілий може подати Фонду документ, яким засвідчується факт перебування потерпілого в живих, виданий відповідною місцевою установою згідно із законодавством країни проживання потерпілого і легалізований в установленому порядку дипломатичним представництвом чи консульською установою України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Легалізований документ подається до Фонду разом з перекладом його українською (російською) мовою. Переклад засвідчується в дипломатичному представництві чи консульській установі України за місцем постійного проживання потерпілого або в нотаріальному порядку на території України.

У разі ненадходження зазначеного документа в установлений термін перерахування (переказ) сум страхових виплат потерпілому зупиняється до його надходження.

Так, представником позивача було надано апостильоване свідоцтво про перебування ОСОБА_1 в живих від 25.08.2021 року, що не заперечується відповідачем. Тобто, за приписами п.6 Порядку від 09.08.2001 року № 998 відповідач при отриманні цього свідоцтва у вересні 2021 року мав поновити страхові виплати, однак не поновив їх.

Як зазначено вище, постановою від 09.09.2021 року, отримавши свідоцтво про перебування позивача в живих, відповідач відмовляє в поновленні щомісячних страхових виплат на підставі ст.46 Закону № 1105, що порушує спеціальної норми права стосовно прав одержувачів соціальних виплат, що виїхали за кордон - Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, затверджених постановою КМУ від 09.08.2001 року № 998.

З зазначених причин постанови відповідача від 19.08.2020 р. №0410/4904/4904/35 та від 09.09.2021 року №0410/4904/4904/36 суперечать діючому законодавству та підлягають скасуванню.

Постановою правління Фонду соціального старування України від 19.07.2018 року №11 затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Відповідно до пп.3.2.5 п.3.2 цього Порядку якщо страхові виплати було припинено відповідно до статті 46 Закону № 1105 на весь час проживання потерпілого за кордоном, щомісячні страхові виплати поновлюються з дати реєстрації потерпілого в Україні, якщо інше не передбачено міждержавними угодами. Розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування відповідно до частини другої статті 37 Закону, якщо з дня припинення щомісячної страхової виплати пройшло не більш як три роки, якщо інше не передбачено міждержавними угодами. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Суд не бере до уваги пп.3.2.5 п.3.2 цього Порядку від 19.07.2018 року № 11, оскільки він є загальною нормою права щодо порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат усім громадянам, а не тим, що виїхали за кордон.

Так, порядок здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України затверджений постановою КМУ від 09.08.2001 року № 998, а отже має вищу юридичну силу, тому має застосовуватися судом на підставі ч.3 ст.7 КАС України, оскільки Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат 19.07.2018 року № 11 суперечить Порядку від 09.08.2001 року № 998.

Крім того, суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини врегульовані національним законодавством, а саме: Порядком здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, затвердженого постановою КМУ від 09.08.2001 року № 998.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому страхових виплат незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо страхових виплат безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа - це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем не надано достатніх доказів для правомірності припинення соціальних виплат позивачу. Суд звертає увагу, що не надання позивачем свідоцтва у встановлений термін не є підставою для зупинення виплат, а лише визначає дату з якої потрібно поновити виплати.

Крім того, позивач є громадянином України, про що свідчить його паспорт серії НОМЕР_2 .

Таким чином, за приписами п.6 Порядку від 09.08.2001 року № 998 відповідач при отриманні цього свідоцтва у березні 2020 року мав поновити страхові виплати, однак не поновив їх.

За унормуванням пункту 1 частини першої та другої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Частина 7 статті 47 Закону № 1105 встановлює: якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Таким чином, дії відповідача стосовно припинення виплати позивачу страхових виплат за період з 01.08.2020 року фактично обмежують його право на своєчасне отримання в повному обсязі страхових сум, тобто є дискримінаційними з огляду на проживання за кордоном.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити відновити йому на загальних підставах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-ХIII виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати, починаючи з 01.08.2020 р., з нарахуванням компенсації втрати доходу за затримку виплати за період з 01.08.2020 р. по день фактичної виплати на виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з статтями 1, 2, 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів, у випадку порушення строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого органу, які виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача здійснити відновлення позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати, починаючи з 01.08.2020 р., з нарахуванням компенсації втрати доходу за затримку виплати за період з 01.08.2020 р. по день фактичної виплати, з викладених вище підстав.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Щодо вимоги позивача допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем всієї заборгованості по страхових виплатах, починаючи з 01.08.2020 року по день фактичної виплати на виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Так, в рамках даної адміністративної справи були заявлені вимоги щодо зобов`язання відповідача відновити позивачу на загальних підставах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-ХIII виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати, починаючи з 01.08.2020 р., з нарахуванням компенсації втрати доходу за затримку виплати за період з 01.08.2020 р. по день фактичної виплати на виконання судового рішення, на певний позивачем банківський рахунок.

Тому на дані правовідносини не розповсюджується вимоги п.1 ч.1 ст.371 КАС України, оскільки суд не вирішував питання про присудження щомісячних страхових виплат позивачу, які були призначена раніше.

Щодо вимоги позивача відповідно до ч.6 ст.245, ч.1 ст.382 КАС України, зобов`язати відповідача в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

На теперішній час, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, враховуючи, що у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню або ухилятися від цього, після набрання судовим рішенням законної сили.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву – задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо припинення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 , починаючи з 01.08.2020 р. та відмови в поновленні таких виплат, згідно з поданими ним заявами.

Скасувати постанови від 19.08.2020 р. №0410/4904/4904/35 про припинення щомісячної страхової виплати з 01.08.2020 р. та від 09.09.2021 р. №0410/4904/4904/36 про відмову в призначенні страхових виплат, прийняті Першотравенським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області відновити ОСОБА_1 на загальних підставах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-ХIII виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати, починаючи з 01.08.2020 р., з нарахуванням компенсації втрати доходу за затримку виплати за період з 01.08.2020 р. по день фактичної виплати.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма