Рішення № 100847290, 25.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Справа № 160/15951/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% відсотків суддівської винагороди при стажі роботи 32 роки без урахування до стажу роботи на посаді судді: періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою на економіко-правовому факультеті Калінінградського державного університету та скасувати відповідне розпорядження відповідача від 26.03.2021 року № 912040821846 про здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи на посаді судді: періоду проходження строкової військової служби та половину строку навчання за денною формою на економіко-правовому факультеті Калінінградського державного університету та здійснити з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначеної у довідці Дніпровського апеляційного суду від 18.05.2020 року №042/86/20-с і виплатити без обмеження граничного розміру різницю з урахуванням вже виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій та рішення відповідача, який безпідставно зменшив відсоткове значення грошового утримання судді у відставці з 90 до 74%, а також виключив із стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач у встановлений строк наданим правом не скористався, відзиву на позовну заяву на адресу суду не надіслав.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року звільнений з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Позивач з вересня 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, яке було обраховано відповідно до діючого на той час Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 «Про статус суддів».

Закон України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» регулював відповідні правовідносини до набрання чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (03.08.2010).

Згідно з ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ, який діяв на день набрання чинності Законом № 2453-VI від 07.07.2010, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Частиною третьою статті 141 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VІ (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

02.06.2016 прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016 (окремі положення набрали чинності 17.07.2016).

Відповідно до п.2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до п.25 розділу ХІІ Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

18.05.2020 року Дніпровським апеляційним судом позивачу видана нова довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №042/86/20-с про те, що станом на 01.01.2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 239628 грн., в тому числі: посадовий оклад 126120 грн., доплата за вислугу років 100896 грн. (80%); доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 12612 грн. (10%).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №160/9285/20, серед іншого, зобов`язано пенсійний орган здійснити позивачеві перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з означеною вище довідкою Дніпровського апеляційного суду від 18.05.2020 року №042/86/20-с у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №160/9285/20 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді на підставі довідки про суддівську винагороду від 18.05.2020 за №042/86/20-с, та в цій частині прийняти нове судове рішення про відмову у позові в цій частині.

Суди у вказаній справі №280/2275/20 встановивши, що Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами, дійшли висновку, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Застосовуючи правову позицію, викладену у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20), яке набрало законної сили 07.08.2020, суди визнали за позивачем право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 18.05.2020 за №042/86/20-с, з 19 лютого 2020 року, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

На виконання означених судових актів відповідачем проведено позивачеві перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь, що відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді. З 19.02.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислено у розмірі 74 % (за 32 роки роботи на посаді судді) в розміру заробітної плати 239628,00 грн. згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду від 18.05.2020 року №042/86/20-с та встановлено в розмірі 177 324,72 грн.

Вважаючи, що такий перерахунок має бути проведений виходячи із 90% суддівської винагороди, а також вказавши, що із стажу роботи на посаді судді виключено період навчання та військову службу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон №1402-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч.2 ст.142 Закону №1402-VIII).

За правилами ч.3 ст.142 Закону №1402-VIIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною 4 статті 142 цього Закону передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зокрема, пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Згідно з ч.1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Аналогічна правового висновку дійшов Верховний Суд викладена у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці).

При цьому, суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Отже, з 19.02.2020 для всіх суддів у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом №1402-VIII.

За позицією позивача у спірному випадку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання мав бути здійснений позивачеві виходячи із розміру 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки у 2016 році йому призначено довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, що є сталою величиною та не може змінюватися.

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача та з цього приводу зазначає про таке.

Маючи на час виходу позивача у відставку стаж роботи, який дає право як на відставку, так і на отримання щомісячного довічного грошового утримання, позивач згідно Закону 2453-VI від 07.07.2010 мав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Відповідно до ст.133 Закону №2453-VI суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 у справі №11-р/2018).

Законом № 1402-VIII в чинній редакції встановлені інші правила визначення щомісячного довічного грошового утримання, а саме: щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються регіональні коефіцієнти (ч.4 ст.135 Закону № 1402-VIII).

Суд зазначає, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не може бути здійснений із застосуванням одночасно двох різних законів, а саме: щодо відсоткового показника суддівської винагороди відповідно до правової норми, що втратила чинність, а розмір суддівської винагороди - за діючою нормою Закону №1402-VIII, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства та суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 щодо необхідності встановлення однакового підходу до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Вважаючи можливим застосування різних законів при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, позивач не врахував, що відповідно до діючої на час призначення йому щомісячного довічного грошового утримання норми закону розмір щомісячного довічного грошового утримання визначався як певний відсоток суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI, тобто виходячи з інших складових суддівської винагороди, а не суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як помилково зазначає позивач.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що застосування відсоткового значення (в спірному випадку 90%) до суддівської винагороди, обчисленої згідно Закону № 1402-VIII, прямо суперечить його змісту та є необґрунтованим.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбачені ст.142 Закону № 1402-VIII, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.

Як встановлено судом вище, на виконання відповідних судових актів відповідачем з 19.02.2020 перераховано щомісячне довічне грошове утримання позивачу - судді у відставці виходячи з 74 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI з урахуванням стажу роботи на посаді судді 32 роки.

Проте, суд не може погодитись із таким розрахунком, адже він проведений з урахуванням стажу роботи на посаді судді 32 роки, який включає у себе виключно стаж на посаді народного судді Новоайдарського районного суду Ворошиловградської області (7 років 03 місяці 16 днів), а також на посаді судді апеляційного суду Дніпропетровської області (25 років 07 місяців 04 дні).

Надаючи оцінку таким діям відповідача, що фактично відображені у листі відповідача від 27.07.2021 року «Про розгляд звернення», суд зазначає про таке

Статтею 137 Закону України №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

До набрання чинності Законом №1402-VIII питання обчислення стажу роботи судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI.

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції чинній до 28 березня 2015 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини 4 цієї статті було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Положеннями підпункту 3-1 пункту 3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Окрім того, Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», виданим 10 липня 1995 року за № 584/95 відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про наявність у позивача права зарахування до стажу, що дає йому право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та строку військової служби.

Фактичні обставини справи свідчать, що дійсно, період проходження позивачем строкової військової служби в лавах Радянської Армії - з 09.11.1971 по 04.11.1974 року, а також половину строку навчання за денною формою на економіко-правовому факультеті Калінінградського державного університету - з 01.09.1975 року по 27.06.1980 року (половина складає 2 роки 4 місяці та 13 днів) не зараховані до стажу позивача на посаді судді, попри те, що він працював на посаді судді не менше як 10 років .

Враховуючи наведене, суд зазначає, що фактично позивач має повних 38 років роботи на посадах, які дають право на отримання щомісячного грошового утримання судді, а не 32 років як помилково вважає відповідач.

З огляду на викладене, суд вважає, що з урахуванням стажу позивача на посаді судді – 38 повних років, останній має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не 74 %, як визначено відповідачем, і не 90%, як вважає позивач.

А відтак, приймаючи до уваги, що висновок відповідача про визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці виходячи із 74% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зроблений внаслідок того, що при здійсненні перерахунку відповідачем не включено до стажу роботи на посаді судді: період проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії та половину строку навчання за денною формою в Українській юридичній академії, і такий висновок визнаний судом протиправним, дії відповідача не можуть вважатися такими, що вчиненні з дотриманням вимог законодавства України, а відтак відповідач повинен провести з 19.02.2021 року перерахунок щомісячного грошового утримання позивача виходячи із 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум

При цьому, суд не визнає за необхідне дублювати обов`язок відповідача під час такого перерахунку врахувати довідку Дніпровського апеляційного суду від 18.05.2020 року №042/86/20-с, оскільки відповідними судовими актами вже зобов`язано відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі такої довідки починаючи з 19 лютого 2020 року та виплатити заборгованість з урахуванням фактично виплачених сум.

Лист відповідача від 27.07.2021 року «Про розгляд звернення» не є рішенням суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим не може бути скасований у судовому порядку, при цьому, що відновлення порушених прав позивача відбулось у вищенаведений спосіб.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із 74 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без урахування періоду проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії з 09.11.1971 по 04.11.1974 року; половини строку навчання за денною формою на економіко-правовому факультеті Калінінградського державного університету - з 01.09.1975 року по 27.06.1980 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 19.02.2020 ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна