Рішення № 100847288, 22.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року Справа № 160/12003/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.07.2021 №20985-16159/К-01/8-0400/21;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману при житті пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харцизьк.

В обґрунтування позову вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 . Оскільки у заявника та його померлої матері були розбіжності у написанні прізвищ позивач був змушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин. На час судового розгляду цивільної справи до Пенсійного фонду було подано заяву про призупинення розгляду заяви про виплату пенсії до набрання рішенням суду по справі №175/603/21 законної сили. 19.04.2021 року було винесено рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області яким встановлено факт родинних відносин, як мати - син між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішення суду набрало законної сили 20.05.2021 року. 04.06.2021 року позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із черговою заявою, в якій просив поновити розгляд заяви від 16.02.2021 року про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 , долучив до первісної заяви екземпляр рішення суду. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.07.2021 №20985-16159/К-01/8-0400/21, у виплаті недоотриманої пенсії позивачу було відмовлено в зв`язку з тим, що сплинув шестимісячний строк з дати смерті пенсіонерки. Позивач протиправною вказану відмову відповідача та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.

21.07.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та, зокрема, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

14.09.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк для виконання вимог ухвали від 27.07.2021 року.

11.10.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що у виплаті недоотриманої пенсії позивачу було відмовлено в зв`язку з тим, що сплинув шестимісячний строк з дати смерті пенсіонерки.

Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2

19.04.2021 року було винесено рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі №175/603/21 яким встановлено факт родинних відносин, як мати - син між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішення суду набрало законної сили 20.05.2021 року.

04.06.2021 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив поновити розгляд заяви від 15.02.2021 року про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 , долучив до первісної заяви екземпляр рішення суду.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.07.2021 №20985-16159/К-01/8-0400/21, у виплаті недоотриманої пенсії позивачу було відмовлено в зв`язку з тим, що сплинув шестимісячний строк з дати смерті пенсіонерки.

Позивач не погоджується із вказаною відмовою відповідача та вважає її такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи ні.

Частиною 2 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що члени сім`ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно із частиною 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Вищевказана норма закону кореспондується зі статтею 91 Закону України від 05 листопада 1999 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім`ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.

Пунктом 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера та з урахуванням надання документів, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті, а у разі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, оскільки позивач був членом сім`ї померлого пенсіонера і на день смерті проживав разом з ним, він відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право на одержання нарахованих але невиплачених померлому пенсіонеру сум.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач є членом сім`ї, який проживав разом з пенсіонеркою ОСОБА_2 на день її смерті.

Також, відповідачем не заперечується відповідність поданої позивачем заяви з додатками, що передбачені п. 2.26 Порядок № 22-1, при цьому відповідач відмовив позивачу у виплаті недоотриманої пенсії, оскільки сплив шестимісячний термін з дня смерті останнього для звернення за такою виплатою.

Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач приймав активні дії для отримання сум нарахованої, але невиплаченої пенсії.

Судом встановлено, що в межах шестимісячного строку після смерті матері, ОСОБА_1 15.02.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 .

При цьому, оскільки у позивача та його померлої матері були розбіжності у написанні прізвищ позивач звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із одночасним зверненням до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призупинення розгляду його звернення від 15.02.2021 року. 19.04.2021 року було винесено рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі №175/603/21 яким встановлено факт родинних відносин, як мати - син між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішення суду набрало законної сили 20.05.2021 року.

Після чого, 04.06.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив поновити розгляд заяви від 15.02.2021 року про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 , долучив до первісної заяви екземпляр рішення суду.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач звертався до відповідача в межах встановленого строку та позивачем вживались необхідні заходи для усунення недоліків поданих документів для звернення до відповідача із заявою про виплату коштів у шестимісячний строк.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач не навів жодних пояснень щодо підстав розгляду заяви позивача від 04.06.2021 року, як окремо поданої від попередньої заяви від 15.02.2021 року.

Також, суду не надано жодних пояснень та відповідних доказів щодо наслідків розгляду заяви позивача від 15.02.2021 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 01.07.2021 №20985-16159/К-01/8-0400/21.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману при житті пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харцизьк, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману при житті пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харцизьк.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2201181294.1 від 19.07.2021 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.07.2021 №20985-16159/К-01/8-0400/21;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману при житті пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харцизьк.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв