Рішення № 100847251, 04.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/7358/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач – 1) про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні пенсії за віком та зобов`язання призначити і виплачувати пенсію за віком з 09.04.2021, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи протягом листопада 1978 року – серпня 1992 року згідно з записами трудової книжки, періоду ведення підприємницької діяльності з 01.07.2002 по 31.12.2003 та з 01.12.2020 по 31.05.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 10.06.2021 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак отримала відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. Відповідно до рішення органу Пенсійного фонду, позивачу не враховано період роботи з листопада 1978 року по серпень 1992 року, оскільки на титульному аркуші трудової книжки зазначена дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним; період ведення підприємницької діяльності з перебуванням на особливій сис темі оподаткування зі сплатою фіксованого податку з 14.06.2002 по 31.12.2003 у зв`язку з відсутністю даних в Дер жавному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо нарахування сум доходу та сплати страхових внесків; період ведення підприємницької діяльності з 01.12.2020 по 31.05.2021 - з невідомих для позивача причин, оскільки у рішенні про відмову зазначений спірний період взагалі не за значений та відсутній у розрахунку страхового стажу.

Однак, позивач з такими твердженнями не погоджується та зазначає, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та сумнів відповідача щодо її заповнення не може мати наслідком неврахування певного періоду роботи до страхового стажу особи. При цьому зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки несе негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої такі порушення були вчинені.

В свою чергу зазначає, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до норм чинного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Що стосується не зарахування періоду ведення підприємницької діяльності з пе ребуванням на особливій системі оподаткування зі сплатою фіксованого по датку з 01.07.2002 по 31.12 2003 в зв`язку з відсутністю даних в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, то позивач зазначає, що відповідно до пункту 4 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу при відсут ності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ за № 637 від 12.08.1993 періоди провадження підприємницької діяльно сті із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосу ванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховують ся до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про ре єстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів (пункт 4 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 р. N 793).

Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2002 по 31.12.2003 позивачем була надана довідка ДПС, у якій чітко вказано, що у спірний період позивач перебувала на обліку як суб`єкт підприємницької діяльності та сплачувала фіксований податок, чого, на її думку, достатньо для зарахування вказаного періоду до страхового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду ведення підприєм ницької діяльності на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку І група з 01.12.2020 по 31.05.2021, то позивач зазначає, що для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування і на лежать до першої групи платників єдиного податку та які не сплачували страхові внески за періоди з 1 по 31 грудня 2020 року, з 1 по 31 січня, з 1 по 28 лютого, з 1 по 31 березня, з 1 по ЗО квітня та з 1 по 31 травня 2021 року на підставі пункту 9-10.1 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страху вання", такі періоди включаються до страхового стажу та вважається, що страхові суми було сплачено у розмірі мінімального страхового внеску, визначе ного законодавством для кожного з таких періодів.

Позивач зазначає, що вона подала звіт про сплату ЄСВ за 2020 рік та за 5 мі сяців 2021 року для призначення пенсії. При цьому, місяці де відпо відно до законодавства вона звільнена від сплати ЄСВ проставлені з нульовим значенням, а саме березень, квітень, травень, грудень 2020 року; січень-травень 2021 року), оскільки вона підпадаю під дію норми вищезгаданого Закону.

Проте Пенсійний фонд у рішенні про відмову в призначенні пенсії не зазначив жодних причин щодо не зарахування вказаного періоду роботи до її страхового стажу.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ у Волинській області позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Миколаївській області правомірно було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років для призначення пенсії даного виду. Відтак право на призначення пенсії у позивача відсутнє.

З врахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 залучено до участі у справі як другого відповідача ГУ ПФУ в Миколаївській області.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 25.10.2021 ГУ ПФУ в Миколаївській області позовні вимоги заперечило та зазначило, що згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років.

Позивачу виповнилося 60 років, однак страховий стаж становить 13 років 11 місяців 29 днів.

За наданими документами до страхового стажу не враховано: період протягом листопада 1978 - серпня 1992, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1978, оскільки на титульному аркуші вказаної трудової книжки вказано дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним позивача (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Відтак, неможливо підтвердити факт належності трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1978 позивачу; період проведення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 14.06.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо сум доходу та сплати страхових внесків.

Враховуючи вищевикладене, за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.06.2021 № 03305005152, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважає таке рішення правомірним, законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України.

Щодо вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період 01.12.2020 по 31.05.2021, то зазначає, рішення від 17.06.2021 № 03305005152 не містить відомостей про зарахування чи про відмову в зарахуванні до страхового стажу позивача вказаного періоду, отже вказана вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

Також зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Тому призначення пенсії можливе лише з наступного дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а відтак, вимога позивача призначити пенсію з 09.04.2021 (дати народження) суперечить вимогам статті 45 Закону № 1058.

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.06.2021 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком та подала необхідні документи.

17.06.2021 ГУ ПФУ в Миколаївській області прийняло рішення № 033050005152 про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до пункту 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років.

В обґрунтування зазначеного рішення зазначено, що за наданими документами страховий стаж особи становить 13 років 11 місяців 29 днів.

За наданими документами не враховано періоди: протягом листопада 1978 - серпня 1992, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1978, яку не враховано при визначенні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші вказаної трудової книжки вказано дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ); період проведення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 14.06.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо нарахування сум доходу та сплати страхових внесків.

Позивач, не погоджуючись з такими діями про відмову у призначенні пенсії за віком, звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

З аналізу наведеного слідує, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок): основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач з 15.11.1978 по 02.04.1979 працювала у Ковельський льонозавод укладальником сировини 2 розряду на сировинну базу; з 12.04.1979 прийнята на роботу у Ковельській фабриці індпошиву і ремонту одягу на посаду кравця; 01.07.1985 – переведена в Ковельський місбуткомбінат у зв`язку з ліквідацією фабрики індпошиву одягу; цього ж дня прийнята по переводу у Ковельський місбудкомбінат кравцем; 02.01.1991 – звільнена у зв`язку з переводом в Ковельську фірму «Силует»; 02.01.1991 – прийнята по переводу у Ковельську фірму «Силует» на посаду кравця 3 розряду в ательє № 1; 25.08.1992 – звільнена з роботи за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що наданими документами підтверджено факт роботи ОСОБА_1 в період з 15.11.1978 по 25.08.1992 на різних підприємствах та посадах.

На думку суду, записи в трудовій книжці про роботу позивача у спірний період з 15.11.1978 по 25.08.1992 на різних підприємствах відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, переведення, звільнення з роботи, посади на яких працювала позивач, та засвідчені підписами керівників підприємств та скріплені печатками.

Проте, з рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 17.06.2021 № 033050005152, а також відзивів відповідачів вбачається, що позивачу до її страхового стажу не зараховано період роботи з листопада 1978 року по серпень 1992 року у зв`язку з тим, що трудова книжка не підтверджує трудовий стаж позивача, через помилкове зазначення дати народження позивача « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість правильної дати « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та зазначає, що розбіжність в написанні дати народження позивача виникла у зв`язку допущенням помилки під час заповнення трудової книжки роботодавцем.

Суд вважає, що наданими суду документами, а саме паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області 29.11.2000 підтверджують належність трудової книжки серії НОМЕР_1 саме позивачу ОСОБА_1 .

Помилка в написанні дати народження позивача не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею стажу, в відмова відповідача в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.

Відтак, суд дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 15.11.1978 по 25.08.1992 підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Відповідач в свою чергу не надав суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про ці періоди роботи.

Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № 677/277/17).

Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року (справа №490/12392/16-а) та від 04 вересня 2018 року (справа № 423/1881/17) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні даної справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Також суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави не приймати до уваги записи трудової книжки про періоди роботи позивача з 15.11.1978 по 25.08.1992, згідно яких страховий стаж позивача складає більше 13 років.

Щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду ведення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 14.06.2002 по 31.12.2003, у зв`язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо нарахування сум доходу та сплати страхових внесків, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема, ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Пунктом 4 Порядку № 637 визначено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Отже, з наведеного слідує, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 11.06.2002 зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, про що зроблено запис 11.06.2002 за № 5649.

Водночас, у матеріалах справи наявний лист Головного управління ДПС у Волинській області від 09.03.2021 № 719/АП/03-20-55-08 з якого слідує, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Ковельській ДПІ як суб`єкт підприємницької діяльності з 14.06.2002. З 14.06.2002 по 31.12.2002 перебувала на загальній системі оподаткування, валовий дохід, згідно поданих декларацій про майновий стан та доходи становить 500,00 грн.; з 01.01.2003 по 31.12.2003 перебувала на загальній системі оподаткування, валовий дохід, згідно поданих декларацій про майновий стан та доходи становить 2400,00 грн. Фіксований податок сплачувала у періоди з 01.07.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003.

Отже, вказаними документами підтверджено, що позивач у спірний період з 14.06.2002 по 31.12.2003 проводила підприємницьку діяльність, сплачувала фіксований податок, а тому висновки органу Пенсійного фонду щодо неможливості зарахування до трудового стажу позивача періоду її підприємницької діяльності 14.06.2002 по 31.12.2003, на думку суду, є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ОСОБА_1 працювала в період з 15.11.1978 по 25.08.1992 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.11.1978, а у період з 14.06.2002 по 31.12.2003 займалася підприємницькою діяльністю, а тому страховий стаж її роботи, з врахуванням даних періодів, становить понад 28 років і підтверджується належними і достатніми доказами, що дає їй право на призначення пенсії за віком.

Відтак, на думку суду, відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Разом з тим, у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи 01.12.2020 по 31.05.2021 належить відмовити, оскільки з рішення відповідача вбачається, що відповідачем не було зараховано до страхового стажу періоду роботи протягом листопада 1978 - серпня 1992 року, оскільки на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1978 вказано дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та не зараховано період проведення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 14.06.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо нарахування сум доходу та сплати страхових внесків.

При цьому, з рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 17.06.2021 № 033050005152 вбачається, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням саме періодів роботи з листопада 1978 - серпня 1992 року, та з 14.06.2002 по 31.12.2003, тобто, питання щодо зарахування, чи про відмову у зарахуванні періоду з 01.12.2020 по 31.05.2021 відповідач не розглядав, та будь якого рішення з цього приводу не приймав, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.06.2021 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку, а відтак позивач має право на призначення пенсії за віком з наступного дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 10.04.2021, а не з 09.04.2021 як про це помилково просить позивач.

Як слідує з позовної заяви, позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Однак, суд зазначає, що така відмова була оформлена рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 17.06.2021 № 033050005152 про відмову в призначенні пенсії, якому суд дав належну правову оцінку. У даному випадку, саме це є рішенням (тобто, є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України) про відмову в призначенні пенсії позивачу та відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 15.11.1978 по 25.08.1992 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.11.1978 та періоду ведення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 14.06.2002 по 31.12.2003, яке і слід визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині підлягає до задоволення.

Суд при вирішенні даного спору зазначає, що визнання протиправним та скасування рішення судом не потребує в подальшому визнання протиправними дій ГУ УПФ у Волинській області щодо відмови в призначенні пенсії. Тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ УПФ в Миколаївській області від 17.06.2021 № 033050005152 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області (до якого позивач зверталася із заявою про призначення пенсії 10.06.2021) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.04.2021, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.11.1978 по 25.08.1992 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.11.1978 та періоду ведення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 14.06.2002 по 31.12.2003, та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд частково задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн, сплачений згідно з дублікатом квитанції від 14.07.2021 № 0.0.2195628154.1 (а. с. 9).

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 17.06.2021 № 033050005152.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.04.2021, зарахувавши у страховий стаж період роботи з 15.11.1978 по 25.08.1992 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.11.1978 та період ведення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування з 14.06.2002 по 31.12.2003.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22в, код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159).

Суддя Р.С. Денисюк