Ухвала суду № 100847174, 04.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду

04 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/7806/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9971) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (далі – відповідач, в/ч 9971) про визнання протиправними дій в частині невиплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 по 09.09.2019 та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період; визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 15.12.2015 по 09.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 15.12.2015 по 09.09.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.12).

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про залишення позову без розгляду на підставі статті 123 КАС України (а.с.25-29). В обґрунтування клопотання відповідач вказав, що частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлений місячний строк звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів у правовідносинах публічної служби, якою є і військова служба. Тому саме в місячний строк після звільнення позивач повинен був звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Позивач виключений зі списків військової частини 09.09.2019. За спеціальними строками, останнім днем звернення до судових органів із такою позовною заявою було – 10.10.2019 (місячний термін від моменту виключення зі списків військової частини та припинення фінансування позивача). Однак позивач звернувся із позовом до суду 23.07.2021 (дата підпису позовної заяви). Вважає, що позивач ніяким чином не обґрунтував поважність пропуску такого великого терміну з моменту останніх взаємовідносин між сторонами, а саме пройшло 683 календарних дні (тобто 1 рік 10 місяців 14 днів). Незнання вимог чинного законодавства не є поважною причиною пропуску встановленого законом строку.

Клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, звернення до суду із даним позовом обумовлене невиплатою ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 09.09.2019 та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за вказаний період.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обумовлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частини третьої статі 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Частина п`ята статті 122 КАС України є спеціальною нормою у розв`язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 КАС України, та загальною нормою у розв`язанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення).

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зроблено висновок, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17 індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

В аспекті спірних правовідносин поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, звернення до суду з вимогами, які стосуються виплати грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення, не обмежується будь-яким строком.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) зазначила, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

У цій справі спір виник щодо повноти (правильності) нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за періоди, коли він проходив військову (публічну) службу.

Оскільки частиною п`ятою статі 122 КАС України не визначений місячний строк звернення до адміністративного суду у спорах стосовно «грошової винагороди» або «оплати праці» за проходження публічної служби (рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків), а тому у спірних правовідносинах повинні застосовуватися положення спеціальних норм в частині можливості звернення особи до суду з позовом про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись статтями 122, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій