Ухвала суду № 100847146, 04.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду

04 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/11025/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Управління Держпраці у Волинській області про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними дії, щодо нарахуванння та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення в сумі 10 026,54 грн. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 10 026,54 грн., які передбачені статтями 54, 57 Закону України «Про державну службу» та стягнення з відповідача невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення в сумі 10 026,54 грн. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 10 026,54 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

02.11.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі статті 123 КАС України (а.с.27-31). В обґрунтування клопотання відповідач вказав, що частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлений місячний строк звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів у правовідносинах публічної служби. Тому саме в місячний строк після звільнення позивач повинен був звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Позивач звільнений з публічної служби 05.05.2021 року. На думку відповідача, останнім днем звернення до суду із такою позовною заявою щодо проходження публічної служби було 05.06.2021. До позовної заяви позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, а також заяви про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Розгляд вказаного клопотання за встановленим судом порядком проведено в порядку письмового провадження.

Клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Позивач ОСОБА_1 проходив публічну службу на посаді головного державного інспектора у відділі з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів в Управлінні Держпраці у Волинській області 21.03.2017 по 05.05.2021, і ця обставина не є спірною.

Звернення до суду із цим позовом обумовлене нарахуванння та невиплатою грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Частиною першою статті 122 КАС України обумовлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частини третьої статі 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Частина п`ята статті 122 КАС України є спеціальною нормою у розв`язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 КАС України, та загальною нормою у розв`язанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення).

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зроблено висновок, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17 індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

В аспекті спірних правовідносин поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, звернення до суду з вимогами, які стосуються виплати грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення, не обмежується будь-яким строком.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №360/3359/19.

У цій справі спір виник щодо нарахуванння та невиплатою грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, коли позивач проходив державну (публічну) службу.

Оскільки частиною п`ятою статі 122 КАС України не визначений місячний строк звернення до адміністративного суду у спорах стосовно «грошової винагороди» або «оплати праці» за проходження публічної служби (рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків), а тому у спірних правовідносинах повинні застосовуватися положення спеціальних норм в частині можливості звернення особи до суду з позовом про стягнення заробітної плати (грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З урахуванням викладеного відсутні законодавчо визначені обмеження строків звернення до суду осіб, які проходили публічну службу, стосовно стягнення грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Керуючись статтями 122, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Управління Держпраці у Волинській області про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області про стягнення коштів відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя В.В. Мачульський