Рішення № 100846966, 03.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 листопада 2021 р. Справа № 120/9554/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

16.08.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач).

У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у врахуванні заробітної плати отриманої в Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс» за період з 2005 по 2009 роки згідно довідки від 18.09.2020;

- зобов`язати відповідача провести повторне нарахування та виплату пенсії з 28.08.2020 з урахуванням періоду роботи та отриманого доходу в Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс» за період з 2005 по 2009 роки згідно довідок від 18.09.2020 та від 21.09.2020 № 334.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з 29.08.2020 отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачем при призначенні пенсії не було враховано заробітну плату за періоди роботи в Російській Федерації з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009 та з 29.06.2009 по 21.12.2009 у зв`язку із несплатою Державним унітарним підприємством «Мосгортранс» страхових внесків.

Позивач вважає дії відповідача щодо неврахування отриманої заробітної плати у Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс» протиправними, а тому з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 19.08.2021 позовну заяву залишено без руху із встановленням строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви.

25.08.2021 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення, вказаних в ухвалі від 19.08.2021 недоліків.

Ухвалою від 30.08.2021 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Також ухвалою від 30.08.2021 витребувано за ініціативою суду у відповідача оригінал або належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 для дослідження судом.

10.09.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Також відповідачем надано належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що позивач з 29.08.2020 отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідач зазначає, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач у період з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009 та з 29.06.2009 по 21.12.2009 працював в Російській Федерації.

Умовою для зарахування до страхового стажу періоду роботи за кордоном, починаючи з 01.01.2004 є обов`язкова сплата страхових внесків до відповідного державного органу, відповідного за призначення та виплату пенсії.

27.10.2020 на запити Головного управління надійшли уточнюючі довідки про стаж № 334 від 21.09.2020 та про заробітну плату № б/н від 18.09.2020, видані Державним унітарним підприємством м. Москва «Мосгортранс» філіалу Південно - Західний, за періоди роботи ОСОБА_1 на цьому підприємстві протягом 2005-2009 років. При цьому, в уточнюючій довідці про заробітну плату зазначено, що зі всіх включених в довідку сум по 31.12.2011, відрахування до Пенсійного фонду не проводилися.

З огляду на не підтвердження сплати страхових внесків, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування як до страхового стажу, так і в розрахунок середньомісячного заробітку відомостей про роботу позивача в Державному унітарному підприємстві м. Москва «Мосгортранс» філіалу Південно - Західний.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Позивач з 29.08.2020 отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , позивач у період з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009 та з 29.06.2009 по 21.12.2009 працював у Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс» м. Москва Російська Федерація на посаді водія автобуса.

При призначенні пенсії відповідачем не було враховано заробітну плату за періоди роботи в Російській Федерації з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009 та з 29.06.2009 по 21.12.2009 у зв`язку із несплатою Державним унітарним підприємством «Мосгортранс» страхових внесків.

Вирішуючи вказане питання відповідач листом від 04.03.2021 № 1691-1700/Б-02/8-0200/21 повідомив позивача, що зарахувати як до страхового стажу так і до розрахунку середньомісячного заробітку відомості періоду роботи з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009 та з 29.06.2009 по 21.12.2009 у Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс» немає підстав у зв`язку із несплатою підприємством страхових внесків.

Позивач вважає дії відповідача щодо неврахування періоду роботи та отриманої заробітної плати у Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс» протиправними, а тому з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.

Таким чином, з урахуванням мотивів відмови викладених у листі від 04.03.2021 № 1691-1700/Б-02/8-0200/21 та доводів сторін наведених у заявах по суті, основним питанням цього спору є те, чи підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача вказані вище періоди його роботи на Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс», а також те, чи підлягає врахуванні при призначенні пенсії заробітна плата отримана позивачем на цьому підприємстві з огляду на непідтвердження роботодавцем факту сплати страхових внесків.

Надаючи оцінку обставинам справи та спірним правовідносинам суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страхові внески – кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За приписами статті 20 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI, права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Міждержавна Угода між урядом України та урядом Російської Федерації від 14.03.1993 року "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн", встановлює, що питання пенсійного забезпечення регулюється Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Вказана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Зі змісту наведених положень Угоди, суд доходить висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в Росії. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Крім того, відповідно до статті 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення документи, що необхідні для пенсійного забезпечення, видані в установленому порядку на території держав-учасниць, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Частиною 2 ст. 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, обчислення стажу роботи позивача з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009 та з 29.06.2009 по 21.12.2009 у Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс» (Російська Федерація) здійснюється згідно з законодавством Російської Федерації, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність позивача.

Відповідно до абз. 3 ст. 3 Федерального Закону Російської Федерації від 17.12.2001 № 173-ФЗ "Про трудові пенсії в Російській Федерації" (далі – Закон РФ від 17.12.2001 № 173-ФЗ), який застосовувався до 01.01.2015, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.

Федеральним Законом "Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди" від 03.12.2011 № 379-ФЗ внесено зміни в ст. 7 Федерального Закону "Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" № 167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов`язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону.

При цьому, ст. 9 Федерального Закону "Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди" від 03.12.2011 № 379-ФЗ передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012.

Таким чином, обов`язок реєстрації в системі обов`язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, підтвердження фактів сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії виник з 01.01.2012, що пояснює факт відсутності щодо позивача відомостей про сплату страхових внесків за період його трудової діяльності на території Російської Федерації по 31.12.2011.

Судом встановлено, що єдиною підставою у не зарахуванні відповідачем спірних періодів є не підтвердження сплати страхових внесків Державним унітарним підприємством «Мосгортранс» за періоди з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009 та з 29.06.2009 по 21.12.2009.

З наданої позивачем довідки Державного унітарного підприємства м. Москва «Мосгортранс» філіалу Південно - Західний № 2153 дійсно встановлено, що за періоди з 2005 по 2009 роки Державним унітарним підприємством «Мосгортранс» страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації не сплачувалися.

Разом з тим, суд зазначає, що відсутність інформації про сплату страхових внесків у період до 01.01.2012 пов`язана з відсутністю звітності щодо сплати таких внесків, оскільки обов`язок реєстрації в системі обов`язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та сплати за них страхових внесків виник з 01.01.2012 на підставі Федерального Закону "Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди" від 03.12.2011 № 379-ФЗ.

При цьому суд наголошує, що записи спірних періодів роботи позивача з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009 та з 29.06.2009 по 21.12.2009 на Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс» оформлені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 у відповідності до вимог чинного на момент внесення записів законодавства, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивача.

Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Так, відмова у зарахуванні стажу з єдиної підстави такої як не підтвердження сплати страхових внесків роботодавцем є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі № 688/947/17, від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі № 235/7373/16.

Крім того, невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009 та з 29.06.2009 по 21.12.2009 на Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс» у зв`язку із несплатою страхових внесків і, як наслідок, неправомірно не взято до уваги при розрахунку розміру пенсії отриманої позивачем за вказані періоди заробітної плати.

Тому позовні вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню у спосіб, зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періодів роботи з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009 та з 29.06.2009 по 21.12.2009 на Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс» та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 29.08.2020 з урахуванням довідок від 21.09.2020 № 334 та від 18.09.2020 № 2153.

При цьому позивач допустив технічну помилку при формуванні позовних вимог, зазначивши дату "28.08.2020", як день призначення йому пенсії і відповідно день із якого слід провести спірний перерахунок, адже безспірно встановлено, що пенсія йому призначена із 29.08.2020.

Відтак, вказана помилка не впливає на обсяг задоволених позовних вимог.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 908,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009 та з 29.06.2009 по 21.12.2009 на Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс», що оформлена листом від 04.03.2021 № 1691-1700/Б-02/8-0200/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 02.06.2005 по 23.06.2008, з 25.06.2008 по 24.07.2008, з 04.12.2008 по 27.06.2009, з 29.06.2009 по 21.12.2009 на Державному унітарному підприємстві «Мосгортранс» та здійснити перерахунок і виплату пенсії із 29.08.2020 з урахуванням цих періодів та довідок від 21.09.2020 № 334, від 18.09.2020 № 2153, із урахуванням виплачених сум пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Богоніс Михайло Богданович