Рішення № 100846117, 05.11.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2187/21

Номер провадження 2/623/706/2021

РІШЕННЯ

іменем України

04 листопада 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді: Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання: Телешевської В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/2187/21 за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, Ізюмського міського голови - Марченко Валерія Віталійовича про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

08.06.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ізюмської міської ради Харківської області, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, Ізюмського міського голови - Марченко Валерія Віталійовича про стягнення моральної шкоди.

В якому зазначив, що 15 грудня 2014 року він, ОСОБА_1 , звернувся до Ізюмської міської ради Харківської області із заявою, в якій виразив бажання (зацікавленість) в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,03 га, що розташована в районі за адресою АДРЕСА_1 , та яка розташована поряд із належною мені земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , відповідно до кадастрового плану, що додавався до заяви. Рішенням Ізюмської міської ради Харківської області 84 сесії 6 скликання від 16.02.2015 р. № 2883 “Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ” йому відмовили у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 р. по справі № 623/2330/15-а його позов задоволено та скасовано рішення Ізюмської міської ради Харківської області 84 сесії 6 скликання від 16.02.2015 р. “Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ” № 2883. У червні 2016 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , який має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 002410 від 13.02.2013 р., та з яким мною, ОСОБА_1 , укладено договір щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, звернувся до Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області здійснив розробку відповідної документації із землеустрою. 07 червня 2017 року він особисто звернувся до Ізюмської міської ради Харківської області із заявою про затвердження документації із землеустрою. До заяви ним було додано: паспорт (копія), довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру (копія), витяг з ДЗК (копія), оригінал проекту землеустрою. 28 серпня 2017 року на 47 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання прийнято рішення за .N2 1221 “Про розгляд громадянина ОСОБА_1 ”, яким затверджено протокол засідання постійної комісії Ізюмської міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин з розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 04 липня 2017 року; відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 », який розроблений ФО-П ОСОБА_2 14 грудня 2017 року Харківським окружним адміністративним судом прийнято постанову у справі № 820/5134/17. якою адміністративний позов ОСОБА_1 по начальника Міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюм Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Ревенко Н.О., Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа: фізична особа підприємець ОСОБА_2 , — задоволено частково, у тому числі скасовано рішення Ізюмської міської ради Харківської області 47 сесії 7 скликання від 28 серпня 2017 року № 1221 “Про розгляд громадянина ОСОБА_1 ” та зобов`язано Ізюмську міську раду Харківської області повторно прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Здійснено розподіл судових витрат у справі. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 р. за результатами розгляду апеляційних скарг постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2018 року касаційні скарги Головного правління Держгеокадастру у Харківській області та Ізюмської міської ради Харківської області залишені без задоволення, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року залишені без змін. Таким чином постанова Харківського окружного адміністративного суду від -14.12.2017 р., що набрала законної сили 27.03.2018 р., підлягала з цієї дати обов`язковому виконанню. 06 липня 2018 року він, ОСОБА_1 , звернувся до міського голови із заявою щодо виконання вищезазначеного судового рішення та здійснення Ізюмською міською радою повторного розгляду моєї заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 , та надання вказаної земельної ділянки у мою власність. 03 вересня 2018 року він отримав рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання 28 серпня 2018 року за № 1788 “Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ”, яким прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 ; відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 », який розроблений ФО-П ОСОБА_2 . Обґрунтування вказаного рішення було аналогічно за текстом попереднього рішення Ізюмської міської ради, яке скасовано судом. Вважаючи такі дії Ізюмської міської ради неналежним виконання судового рішення, ним подано заяву про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень у порядку ст. 383 КАС України, яка була задоволена частково ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 р., що набрала законної сили 12.10.2018 р. визнано протиправним рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28.08.2018 за №1788 “Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ”. Розглядаючи його заяву, подану у порядку судового контролю за виконанням судових тішень в адміністративних справах, суд прийшов до висновку про те, що рішення Ізюмської міської ради Харківської області від 28.08.2018 №1788 прийнято всупереч Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017, залишеної без змін Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 та Постановою Верхового суду від 14.08.2018, оскільки прийняте з тих самих підстав, які визнані необґрунтованими в ході розгляду справи, а отже заява про визнання вказаного тішення протиправним підлягає задоволенню. Оскільки приписи ст. 383 КАС України не передбачають можливості вирішення питань про скасування рішень, прийнятих на виконання рішень суду, в цій частині в задоволенні іншої моєї позовної вимоги щодо скасування рішення 71 сесії Ізюмської міської тали 7 скликання від 28.08.2018 за №1788 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ” - відмовлено. У зв`язку із цим я вимушений був звертатись до суду із новим позовом щодо скасування зазначеного рішення відповідача. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 р. у справі у справі 520/174/19 мій позов задоволено частково. Скасовано рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року за № 1788 “Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ”. Зобов`язано Ізюмську міську раду Харківської області повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 та надання вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року та ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року у адміністративній справі № 820/5134/17. В іншій частині мої позовні вимоги залишити без задоволення. Суд апеляційної інстанції мою апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 р. - без змін, ухваливши постанову від 13.02.2020 р. Таким чином рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 у справі № 520/174/19 набрало законної сили 13.02.2020 р. та підлягало обов`язковому виконанню. 02 травня 2020 року я отримав рішення 107 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання 24 квітня 2020 року за № 2789 “Про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/174/19”, прийняте у тому числі з метою виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від -14.12.2017 року та ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у адміністративній справі № 820/5134/17, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/174/19, про що зазначено у преамбулі рішення. Рішенням від 24 квітня 2020 року за № 2789 Ізюмська міська рада вирішила повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФО-П ОСОБА_2 , та відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 », який розроблений ФО-П ОСОБА_2 . Вищезазначене рішення відповідача знов не містило в собі жодного обґрунтування підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою, передбачених ст. 118 ЗК України. За таких обставин він був вимушений звертатись до адміністративного суду вже з третім позовом, пов`язаним із розглядом моєї заяви від 07.06.2017 р. Ізюмською міською радою з приводу затвердження проекту землеустрою. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 р. у справі № 520/8572/2020 його позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення 107 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 24 квітня 2020 року за № 2789 "Про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року по справі №520/174/19". Зобов`язано Ізюмську міську раду Харківської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФОП ОСОБА_2 . В іншій частині мої позовні вимоги залишити без задоволення. Ухвалою Другий апеляційний адміністративний суд від 15 лютого 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ізюмської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року по справі № 520/8572/2020 за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Таким чином рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 р. у справі № 520/8572/2020 набрало законної сили 08.09.2020 р. та підлягало обов`язковому виконанню. Розгляд моєї заяви від 07.06.2017 р. щодо затвердження проекту землеустрою відбувся 23 жовтня 2020 року на 118 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання, за результатами якого прийнято рішення за № 2789 "Про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року по справі №520/8572/2020". Отже для належного розгляду моєї заяви щодо затвердження проекту землеустрою в межах процедури здійснення безоплатної приватизації земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва у порядку ст. 118 ЗК України Ізюмській міській раді та посадовим особам органу місцевого самоврядування знадобилось більше трьох років, хоча норми закону визначають двотижневий строк для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України). Належний розгляд моєї заяви відбувся після постановлення семи рішень судів різних інстанцій, якими рішення Ізюмської міської ради визнавались протиправними та скасовувались. Констатація незаконності дій відповідачів відбулась у трьох судових справах №№ 820/5134/17, 520/174/19 та 520/8572/2020, предметом яких був розгляд моєї заяви від 07.06.2017 р. про затвердження проекту землеустрою. Більше трьох років він вимушений був захищати свої права, порушені незаконними діями посадових осіб органу місцевого самоврядування, у судах, складати та направляти численні звернення. Про що свідчать мої звернення до Ізюмського міського голови Марченко В.В., в яких він ставив питання щодо незаконності дій працівників виконавчого комітету Ізюмської міської ради під час опрацювання питання щодо розгляду проекту землеустрою, зокрема звернення від 04.04.2016 р., від 06.06.2016 р., від 17.07.2017 р., від 23.11.2017 р., від 07.12.2018 р., від 10.12.2018 р., від 25.08.2020 р. Також я звертався до Адміністрації Президента України (звернення від 29.10.2017 р.), голови Верховної Ради України (звернення від 03.01.2019 р.), народних депутатів (звернення від 17.04.2018 р., від 4.02.2019 р.). Проте ці звернення направлялись на розгляд Ізюмського міського голови ОСОБА_3 , який не вчиняв жодний дій, направлених на забезпечення законного розгляду злітання затвердження проекту землеустрою. Формальні відповіді без вирішення по суті законних вимог громадянина за підписом ОСОБА_3 та голови постійної комісії Ізюмської міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин, якій міській голова перенаправляв мої звернення та скарги для розгляду, хоча вони були адресовані особисто йому як посадовій особі органу місцевого самоврядування, що має власні повноваження, - тільки спричиняли мені моральних страждань та призводили до необхідності вчинення з мого боку додаткових заходів, направлених на відновлення моїх прав. Крім того за моєю заявою від 11.03.2019 р. відкрито кримінальне провадження № -2019221320000054 за частиною 1 ст. 366 КК України щодо внесення службовими особами ізюмської міської ради протягом 2015-2019 років завідомо неправдивих відомостей. Протягом 2019 - 2020 років в межах даного кримінального провадження здійснювались слідчі дії, мною подавались скарги до слідчого судді щодо постанов слідчого та інші звернення до органів прокуратури. Кримінальне провадження № 42019221320000054 було закрите лише з мотивів закінчення строку досудового розслідування постановою слідчого СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області від 26.06.2020 р., що залишена в силі ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.07.2020 р., що набрала законної сили 10.09.2020 р. Всі ці обставини підтверджують скільки зусиль та моральних страждань він поніс внаслідок незаконних дій та незаконно прийнятих рішень Ізюмської міської ради, посадових осіб виконавчого комітету Ізюмської міської ради та міського голови Марченка В.В.

Навіть після ухвалення судом рішення про зобов`язання Ізюмську міську раду зчинити певні дії, посадові особи останньої фактично саботували виконання судового тішення, так як декілька разів готували проекти рішень на сесію, які потім приймались, із аналогічним за попередній текстом, який знов містив порушення закону та негативну правову оцінку якому вже давав суд. Всі вищенаведені обставини свідчать про невиконання Ізюмською міською радою судових рішень та нехтування правовими висновками суду, що містяться у судових рішеннях, які набрали законної сили. Посадові особи органу місцевого самоврядування, ознайомлені із змістом судових тішень, в процесі підготовки проектів рішень Ізюмської міської ради, не враховували висновки суду із спірних питань, хоча зобов`язані були це зробити під час виконання власних службових обов`язків та розробки проектів на виконання судових рішень. Так, розробниками всіх вищезазначених проектів рішень Ізюмської міської ради були працівники відповідача - спеціалісти відділу землевпорядкування і ГІС виконавчого комітету Ізюмської міської ради, який очолює начальник ОСОБА_4 . ОСОБА_4 як начальник відділу землевпорядкування і ГІС виконавчого комітету Ізюмської міської ради є доповідачем всіх вищезазначених проектів рішень Ізюмської міської, які в подальшому визнані судом незаконними та скасовані. Всі вищезазначені проекти рішень Ізюмської міської ради проходили перевірку на відповідність вимогам земельного законодавства України з боку начальника юридичного відділу виконавчого комітету Ізюмської міської ради Гнатенка Антона Володимировича, який їм підписом на проектах підтверджував перед сесією Ізюмської міської ради, що проекти юнь відповідають вимогам закону, хоча зобов`язаний був звернути увагу депутатів на незаконність дій органу місцевого самоврядування. Для того, щоб домогтися належного виконання судових рішень та притягнути до відповідальності посадових осіб органу місцевого самоврядування, що складають проекти рішень Ізюмської міської ради, які визнаються судом незаконними, я неодноразово :вертався до правоохоронних органів, депутатів, а також до Ізюмського міського голови. Але з казані звернення залишилися без результатними. Зокрема, 10 грудня 2018 року я звернувся до Верховної Ради України та окремих народних депутатів України із зверненням, в якому порушував питання щодо вдосконалення роботи органу місцевого самоврядування в частини належного дотримання прав та свобод громадянина під час складання проектів рішень та притягнення до відповідальності посадових осіб органу місцевого самоврядування за складання вищезгаданних незаконних та неправомірних проектів рішень Ізюмської міської ради, які в подальшому скасовані в судовому порядку. Його звернення було направлено для розгляду до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради. За результатами розгляду його звернення він отримав відповідь від 08.04.2019 р. № 760 за підписом Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича (виконавці Гнатенко А. В., ОСОБА_5 ) про те, що “Ізюмська міська рада не порушувала громадянських прав гр. ОСОБА_1 ” Вважаючи таку відповідь неналежним розглядом мого звернення по суті, а за змістом такою, що прямо суперечить судовим рішенням, які набрали законної сили, та є обов`язковими для органу місцевого самоврядування, я звернувся до суду із позовом до Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича, спеціаліста відділу землевпорядкування і ГІС виконавчого комітету Ізюмської міської ради Лисенко Ірини Іванівни, начальника юридичного відділу виконавчого комітету Ізюмської міської ради Гнатенка Антона Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 р. у справі № 520/6479/19 мій позов - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича щодо неналежного розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 10 грудня 2018 року. Зобов`язано Ізюмського міського голову Марченка Валерія Віталійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2018 року. Вказане рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 р. у справі № 520/6479/19 набрало законної сили 18.12.2019 р. та підлягало обов`язковому виконанню. Проте станом на теперішній час триває його примусове виконання у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), де відкрито виконавче провадження за № 61266253. З огляду на зазначене, відповідачі у справі належать до суб`єктів, які своїми діями та протиправною бездіяльністю завдали моральної шкоди йому як громадянину України, права па законні інтереси якого були порушені. Характер правовідносин свідчить про те, що права позивача - фізичної особи порушені протиправними рішеннями, діями, а також бездіяльністю суб`єктів владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Докази, які підтверджують факт нанесення йому моральної шкоди, є в матеріалах справи, це насамперед, всі судові рішення в різних справах, які підтверджують і факти протиправних дій відносно мене. Він морально та фізично страждав у зв`язку із недотриманням належного порядку розгляду питань, порушених у його зверненнях, ігнорування посадовими особами його прав як громадянина України - право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, право на належним розгляд його звернення. Протиправна поведінка відповідачів, їх працівників спричинила зміну мого образу життя, необхідність звернення за правової допомогою, до суду за захистом порушених прав. За наведених вище обставин, ураховуючи надмірно тривалий характер порушення його прав, що полягав у невиконанні рішень суду, з урахуванням глибини та ступеня моральних і фізичних страждань, яких він зазнав у зв`язку із тривалим невиконанням рішень суду, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості визначаю розмір морально шкоди, що підлягає стягненню на його користь в сумі 400000,00 грн, що буде відати глибині і ступеню моральних і фізичних його страждань. Зважаючи на те, що вже протягом трьох років посадові особи органу місцевого самоврядування не можуть налагодити свою роботу у відповідності до норм чинного законодавства, систематично порушуючи його права як громадянина України, чим завдано йому моральних страждань, то розмір відшкодування моральної шкоди розподілено ним у такому порядку у відношенні кожного відповідача у справі: відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними рішеннями Ізюмської міської ради - 100000,00 грн.; відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями та недбалим виконанням власних посадових обов`язків працівниками Виконавчого комітету Ізюмської міської ради щодо дотриманням норм чинного законодавства під час розроблення, узгодження та доповіді щодо проектів рішень, які визнанні судом незаконними - 150000,00 грн.; відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями та недбалим виконанням власних посадових обов`язків ОСОБА_3 як Ізюмським міським головою, який зобов`язаний забезпечувати здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, - 150000,00 грн. Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Щодо обставин справи, які є підставою для відшкодування моральної шкоди, слід відзначити, що такими обставинами є прийняття протиправних рішень, протиправна бездіяльність посадових осіб органу місцевого самоврядування та тривале невиконання судових рішень.

Просить суд стягнути з Ізюмської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 100000,00 грн. моральної шкоди. Стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на користь ОСОБА_1 150000,00 грн. моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_3 Ізюмського міського голови на користь ОСОБА_1 150000,00 грн. моральної шкоди. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у справі.

Ухвалою від 09 червня 2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами правилами загального позовного провадження та надав відповідачам строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву. (том 1, а.с. 141)

29.06.2021 року відповідачами подано відзиви на позовну заяву в яких вказано, що Ізюмська міська рада прийняла рішення “Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ” від 16 лютого 2015 року № 2883. Даним рішенням Ізюмська міська рада затвердила протокол засідання постійної комісії Ізюмської міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин від 5 січня 2015 року, та відмовила гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,0300 гектара для ведення індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Гр. ОСОБА_1 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду з позовом з метою оскарження вищевказаного рішення. Ізюмський міськрайонний суд Харківської області 17.11.2015 року по справі № 623/2330/15-а відмовив ОСОБА_1 ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду з метою скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.11.2015 року по справі № 623/2330/15-а. В зв`язку з тим що року відбулися місцеві вибори в результаті яких було обрано та оновлено склад Ізюмської міської ради, склад виконавчого комітету Ізюмської міської ради, Ізюмська міська рада та виконавчий комітет Ізюмської міської ради які на час розгляду заяви ОСОБА_1 . Колегією суддів Харківського апеляційного адміністративного суду не змогли в повній мірі подати до суду докази правомірності прийнятого рішення Ізюмської міської ради № 2883 від року Харківський апеляційний адміністративний суд 09 лютого 2016 року по справі № 623/2330/15-а виніс постанову якою скасував рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.11.2015 року по справі № 623/2330/15-а та рішення Ізюмської міської ради №2883 від року. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , який має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №002410 від 13.02.2013 року розробив на замовлення ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0.0300га. яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Ізюмська міська рада прийняла рішення № 1221 від 28 серпня 2017 року яким вирішила затвердити протокол засідання постійної комісії Ізюмської міської ради з питань містобудування, архітектури та земельних відносин з розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 04 липня 2017 року( до дається). Відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 », який розроблений ФО-П ОСОБА_2 . Розглянути повторно звернення гр. ОСОБА_1 після подання ним до Ізюмської міської ради належним чином завірених: Копії паспорта гр. ОСОБА_1 ; Копії картки №178 фізичної особи - платника податків Ізюмської об`єднаної ДГ1І в Харківській області; Копії витягу з Державного земельного кадастру (номер витягу - НВ- 6304347422017, дата формування - 22.05.2017 року); Оригінального примірника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 , розробленого ФО-П ОСОБА_2 ; Позитивного висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 , наданого за формою та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру»; Позитивного висновку відділу містобудування, архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради. ОСОБА_1 до цього часу не подав до Ізюмської міської ради: Оригінального примірника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 , розробленого ФО-П ОСОБА_2 ; Позитивного висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 , наданого за формою та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру»; Позитивного висновку відділу містобудування, архітектури та архітектурно-будівельного контролю апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради. Натомість гр. ОСОБА_1 вирішив оскаржити вищезазначене рішення у Харківському окружному адміністративному суді. Ізюмська міська рада виконала Постанову судді Харківського окружного адміністративного суду Єгупенка В.В. №820/5134/17 від 14 грудня 2017 року і прийняла до розгляду заяву гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФО-П ОСОБА_2 . До Ізюмської міської ради не надходив текст висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий начальником міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюмі Ревенко Н.О. зі змінами, зазначеними Постановою судді Харківського окружного адміністративного суду Єгупенка В.В. №820/5134/17 від 14 грудня 2017 року. Гр. ОСОБА_1 до заяви від 06.07.2018 року, на підставі якої було прийняте рішення від 28 серпня 2018 року № 1788 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 », не додав висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий начальником міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюмі Ревенко Н.О. зі змінами, зазначеними Постановою судді Харківського окружного адміністративного суду Єгупенка В.В. №820/5134/17 від 14 грудня 2017 року. Згідно статті 1861 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. В місті Ізюм повноваження територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин покладені на Міськрайонне управління Держгеокадастру в місті Ізюм та Ізюмському районі у Харківської області. Постановою судді Харківського окружного адміністративного суду Єгупенка В.В. №820/5134/17 від 14 грудня 2017 року визнано неправомірними дії начальника міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюм Ревенко Н.О. щодо включення у висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25.04.2017 за № 150/122-17, умов при яких погоджується проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 та скасовано окремі положення Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданого 25.04.2017 року за № 150/122-17 Міськрайонним управлінням в Ізюмському районі та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а саме в частині встановлення умов врегулювання в рамках приписів, передбачених ст.20, ч.2 ст.198 Земельного кодексу України, наступних питань, а саме: щодо категорії земель, за рахунок яких відбувається відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , щодо погодження у відповідному обсязі меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами. Таким чином відсутні ознаки виконання Постанови судді Харківського окружного адміністративного суду Єгупенка В.В. №820/5134/17 від 14 грудня 2017 року начальником міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюм Ревенко Н.О. в частині щодо видачі гр. ОСОБА_1 висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 з урахуванням вищевказаної Постанови суду. Постанова судді Харківського окружного адміністративного суду Єгупенка В.В. №820/5134/17 від 14 грудня 2017 року не піднімає висновку територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Ст.118, 186-1 чинного Земельного кодексу України передбачено наявність висновку про погодження проекту землеустрою. Також у вищевказаній Постанові судді Єгупенка В.В. другим абзацом визнано дії начальника міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюм Ревенко Н.О. неправомірними, а зобов`язання щодо Ізюмської міської ради про повторне прийняття до розгляду заяви гр. ОСОБА_1 викладене у четвертому абзаці. Таким чином Земельним кодексом України та вищевказаною Постановою судді Єгупенко В.В. спочатку необхідно було надати висновок про погодження проекту землеустрою на виконання Постанови судді Єгупенко В.В., а потім Ізюмська міська рада повинна повторно прийняти до розгляду заяву гр. ОСОБА_1 .. Гр. ОСОБА_1 , не дочекавшись факту одержання висновку про погодження проекту щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 від начальника міськрайонного Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюм Ревенко Н.О., з урахуванням зобов`язань, викладених у Постанові судді Харківського окружного адміністративного суду Єгупенка В.В. №820/5134/17 від 14 грудня 2017 року, подав повторну заяву 06.07.2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 , який розроблений ФО-П ОСОБА_2 , в тому ж вигляді та з висновком, виданим ОСОБА_6 від 25.04.2017 року №150/122-17 (виданим до розгляду заяви гр. ОСОБА_1 Харківським окружним адміністративним судом). Ізюмська міська рада з урахуванням вимог ст. 118, 1861 чинного Земельного кодексу України була змушена прийняти рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року № 1788 «Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 » з тією ж аргументацією в преамбулі, що і в попередньому аналогічному рішенні 47 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2017 року № 1221 «Про розгляд громадянина ОСОБА_1 ». Вищевказаною Постановою суду Ізюмську міську раду не було зобов`язано передати земельну ділянку безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 та затвердити проект землеустрою без позитивного висновку щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), наданого за формою та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» з урахуванням зобов`язань, виникаючих з Постанови судді Харківського окружного адміністративного суду Єгупенка В.В. №820/5134/17 від 14 грудня 2017 року та без Позитивного висновку відділу містобудування та архітектури апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради. Ізюмська міська рада могла б переглянути резолютивну частину рішення 71 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 28 серпня 2018 року № 1788 Іро розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 » за умов держання вимог статей 118, 186, 186-1 чинного Земельного кодексу України в частині, що стосується наявності: Оригінального примірника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва (для ведення індивідуального садівництва), розташованої по АДРЕСА_1 , розробленого ФОП ОСОБА_2 ; Того ж дня, 14 серпня 2018 року, Верховний Суд України прийняв Постанову по справі №623/221/17 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленка Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., якою зобов`язав Ізюмську міську раду повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_7 від 17 листопада 2016 року про виділення у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення садівництва, загальною площею 0,03 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином виник конфлікт інтересів в зв`язку з тим, що Верховний Суд України 14 серпня 2018 року одним і тим же складом колегії суддів прийняв дві Постанови, якими зобов`язав Ізюмську міську раду прийняти рішення щодо передачі земельної ділянки площею 0,0300 гектара за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для індивідуального садівництва у власність громадянці ОСОБА_7 та потім громадянину ОСОБА_1 . Ізюмська міська рада не могла ні юридично, ні фізично задовольнити одночасно вимоги гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_7 у наданні безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0300 гектара за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для індивідуального садівництва. Зважаючи на вищенаведене, Ізюмська міська рада не мала підстав прийняти відповідне рішення для виконання вищезазначених судових Постанов в зв`язку з тим, що земельна ділянка за зазначеною у судових рішеннях адресою місцерозташування, площею, цільовим використанням, визначеними межами та правами щодо неї є в наявності як об`єкт цивільно-правових відносин одна, а претендентів (стягувачів) двоє. На замовлення ОСОБА_7 ФО-П ОСОБА_2 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 для індивідуального садівництва (для ведення садівництва) розташованої по АДРЕСА_1 . Ізюмська міська рада не мала законодавчо визначених підстав надавати (або не надавати) переваги у одержанні у власність земельної ділянки площею 0,0300, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 відносно гр. ОСОБА_7 . Зважаючи на вищевикладене, звинувачення зі сторони гр. ОСОБА_1 з приводу (на його думку) бездіяльності Ізюмської міської ради не підтверджені реальними фактами та доказами. Факт виконання Ізюмською міською радою Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі №820/5134/17 є очевидним. Гр. ОСОБА_1 навмисно приховує від суду інформацію про Постанову Верховного Суду України від 14 серпня 2018 року по справі №623/221/17. Ст. 383 КАС України не передбачено можливості скасування рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих на виконання рішень суду. Згідно Регламенту Ізюмської міської ради міська рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань міської ради, а також засідань постійних комісій міської ради. Ізюмська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. На пленарних засіданнях приймаються рішення з питань, включених до порядку денного сесії міської ради та рішення з процедурних питань. Рішення Ізюмської міської ради приймаються на пленарних засіданнях більшістю голосів депутатів, що проголосували на підтримку проекту рішення, включеного до порядку денного пленарного засідання. Прийняте рішення Ізюмської міської ради, це колективне рішення депутатів Ізюмської міської ради, що приймали участь у голосуванні. Протоколи голосування оприлюднюється на сайті Ізюмської міської ради. Ізюмська міська рада прийняла рішення “Про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року по справі 520/8572/2020” №3097 від 23 жовтня 2020 року яким передала Нечаю СМ, безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 300 квадратних метрів, що розташована в межах території Ізюмської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер - 6310400000:47:001:0037), для індивідуального садівництва.

Просять суд Відмовити в задоволенні позовної заяви про стягнення моральної шкоди від 08 червня 2021 року в повному обсязі.(том 1 а.с. 148-158, 162-166)

Представником позивача ОСОБА_8 подано заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача. (том 2 а.с. 1)

Представником відповідачів, Ізюмської міської ради Бондаренко О. М. подано заяву про розгляд справи без його участі. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 прошу відмовити.(том 2 а.с. 14)

Представником відповідача Ізюмського міського голови Марченка В. В. – ОСОБА_9 подано заяву про розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_3 . Заперечує в повному обсязі проти позовних вимог.(том 2 а.с. 14)

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Матеріалами справи встановлено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 р. у справі № 520/6479/19 позов ОСОБА_1 до Ізюмського міського голови Марченко Валерія Віталійовича, спеціаліста відділу землевпорядкування і ГІС виконавчого комітету Ізюмської міської ради Лисенко Ірини Іванівни, начальника юридичного відділу виконавчого комітету Ізюмської міської ради Гнатенка Антона Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича щодо неналежного розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 10 грудня 2018 року. Зобов`язано Ізюмського міського голову Марченка Валерія Віталійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2018 року. Вказане рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 р. у справі № 520/6479/19 набрало законної сили 18.12.2019 р. та підлягало обов`язковому виконанню.(том 1 а.с. 69-73)

09.04.2020 року та 29.04.2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за невиконання рішення суду № 520/6479/19 в повному обсязі накладено на боржника Ізюмського міського голови ОСОБА_3 штраф на користь держави та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів. (том 1а.с. 74-75)

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

У постанові від 15.08.2019 у справі № 823/782/16 Верховний Суд зробив висновок, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне- за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на викладене, вирішуючи цей спір, суд виходить із необхідності встановлення наявності трьох умов, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавств .

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (за змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ст.25 Закону України Про звернення громадян , громадянину на його вимогу і в порядку встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних збитків у грошовому виразі визначається судом.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №К/9901/10765/18, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Відповідно до п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс 19) від 01.09.2020 визначено, що, виходячи з положень ст.16 та ст.23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі Недайборщ проти Російської Федерації зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року по справі № 520/6479/19 визнано протиправною бездіяльність Ізюмського міського голови Марченка Валерія Віталійовича щодо неналежного розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 10 грудня 2018 року. Зобов`язано Ізюмського міського голову Марченка Валерія Віталійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2018 року. Дане судове рішення не оскаржене та не скасоване та набрало законної сили. Даний факт має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню. Суд вважає, що неправомірність дій (бездіяльності) Ізюмської міської ради, змусила позивача звертатись за захистом своїх порушених прав та завдало йому моральної шкоди, яка повинна бути відшкодована. А оскільки Ізюмський міський голова Марченко В. В. ставив питання про розгляд заяви ОСОБА_1 на сесії Ізюмської міської ради 7 скликання, але рішенням колегіального органу відмовлено ОСОБА_10 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області виконував рішення колегіального органу , а саме сесії Ізюмської міської ради .

Таким чином, сам по собі встановлений рішенням, факт протиправної бездіяльності Ізюмського міського голови щодо повторного не розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.12.2018 року, свідчить про завдання особі моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню незалежно від вини виконавчого комітету органу місцевого самоврядування.

Однак, суд не знайшов обґрунтування зазначеного позивачем розміру понесених витрат у розмірі 400000,00 гривень, зокрема щодо.

Суд, не вбачає доведеними фактів погіршення у позивача відносин із оточуючими людьми та рідними, зневаги з боку держави, однак, враховуючи вид та обставини вчинення дій (бездіяльності), які були визнанні неправомірними, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та їх доведеність, які самі собою вказують на виникнення негативних відчуттів у позивача, що завдали моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, однак у меншому розмірі, ніж визначено позивачем, а саме в сумі 10000,00 гривень і тільки з Ізюмської міської ради Харківської області.

На підтвердження моральної шкоди, заподіяної відповідачем, позивач не зазначив та не надав суду належних доказів на підтвердження заявленого розміру.

Суд також наголошує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що ним не надано для суду достатніх та переконливих доказів, які дали б суду підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача у більшому розмірі.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Ізюмської міської ради судовий збір на користь позивача в розмірі 1000,00грн. за подання позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Вирішуючи питання відшкодування позивачці витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У разі задоволення позову судові витрати,пов`язані з розглядом справи, відповідно до п.1ч.2ст.141ЦПК України,покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Зміст та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги,входять до предмета доказування у справі.

На підтвердження розміру витрат, понесених у зв`язку з користуванням правовою допомогою, позивачкою надано суду договір про надання правової допомоги від 19 травня 2021 року, укладений ним з адвокатом Мальцевою Г. Ю. (ордер АХ № 1058380) (том 1 а.с.171, том 2 а.с. 9), яка здійснює свою адвокатську діяльність індивідуально, додаткову угоду № 1 від 08 червня 2021 року до договору (том 2 а.с. 10), акт здачі-приймання наданих послуг від 03.11.2021 року, квитанцію від 03.11.2021 року про сплату ОСОБА_1 5000,00 гривень (том 2 а.с. 12)

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ці ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Тобто, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (справа «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» п. 268).

Витрати, понесені позивачем у зв`язку з правовою допомогою, відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру і підлягають стягненню з відповідача на її користь позивача в розмірі 5000,00грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області, Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, Ізюмського міського голови -Марченко Валерія Віталійовича про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Ізюмської міської ради Харківської області, місцезнаходження, 64309, Харківська область, м. Ізюм, пл.. Центральна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 26201641 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Ізюмської міської ради Харківської області, місцезнаходження, 64309, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 26201641 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1000,00 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, а всього 6000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення суду проголошені 04.11.2021 року. Повний текст рішення виготовлено згідно вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 05.11.2021 року

Суддя Ізюмського міськрайонного суду

Харківської області Т.Д. Бєссонова