Рішення № 100845902, 05.11.2021, Старобільський районний суд Луганської області

05.11.2021

Справа № 431/5207/21

Провадження № 2-о/431/1991/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року м. Старобільськ

Старобільський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Пелиха О.О.,

за участю секретаря с/з Бітарової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Старобільська державна нотаріальна контора Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту постійного спільного проживання, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного спільного проживання.

В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна бабуся ОСОБА_2 .. Документи, які б підтверджували їх родинні відносини втрачені у зв`язку з проведенням антитерористичної операції. Вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Бабуся була зареєстрована - АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 була самотньою жінкою, дітей не мала, турбувалась про неї лише вона, оскільки проживали в одному місці, допомагала їй по господарству. Коли стан здоров`я бабусі погіршився стали спільно проживати у її будинку за вищевказаною адресою. Після смерті ОСОБА_2 вона займалася її похованням, оформленням документів. Нею було отримане свідоцтво про смерть. Після смерті ОСОБА_2 залишилося майно, яке вона має намір успадкувати. Нотаріус повідомив, що вона не може вважатися особою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки не доведене їх спільне проживання на момент смерті спадкодавця. Встановлення факту постійного спільного проживання з ОСОБА_2 на момент смерті останньої має для неї юридичне значення, оскільки дозволить їй реалізувати право на отримання спадщини.

Ухвалою суду від 20.10.2021 відкрито окреме провадження у справі.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з`явилися, в заяві просили суд розглянути справу без їх участі, заяву підтримали та просили суд її задовольнити.

Заінтересована особа - представник Старобільської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу суду надійшло повідомлення про розгляд справи без його участі, заперечень щодо встановлення факту спільного проживання не має.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно копії паспорту громадянина України, серія НОМЕР_1 , виданого Молодогвардійським МВМ УМВС України в Луганській області 21.07.1997, встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9).

Згідно копії паспорту громадянина України, № НОМЕР_2 від 02.04.2019, виданого Біловодським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Заявник зазначає, що фактичним місцем спільного проживання з ОСОБА_2 на момент її смерті була квартира АДРЕСА_3 .

Згідно Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого 11.09.2021 Старобільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 1189, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Метою звернення заявника до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.

Згідно ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно акту №406 від 17.08.2021 виданого управлінням по життєзабезпеченню Молодогвардійська м. Краснодона, Краснодонського району ЛНР ОСОБА_1 з червня 2014 року проживала разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).

Загальновідомою є та обставина, що "ДНР" та "ЛНР" є терористичними організаціями і не визнаються Україною як державні утворення. Відповідно, органи державної влади України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених "республік", а тому не має правової підстави для використання наданої представниками так званих "ДНР" та "ЛНР" інформації.

Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб`єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При цьому згідно ч. 2 ст. 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Тобто, документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування так званої "Луганської народної республіки", згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Обставини спільного проживання заявника ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 не спростовані заінтересованою особою та у суду сумніву не викликають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявник ОСОБА_1 постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент її смерті в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 здійснювала за нею догляд, вели спільне господарство.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки його встановлення необхідно для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті - ОСОБА_2 ..

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви у повному обсязі.

За приписами ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 18, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Старобільська державна нотаріальна контора Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту постійного спільного проживання задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Франкфурт Німеччина, постійно спільно проживала однією родиною разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, уродженкою с. Ново - Стрельцовка Міловського району Луганської області, за адресою: АДРЕСА_2 , з червня 2014 року та на момент її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повідомити сторони про можливість реєстрації в системі Електронний суд для отримання процесуальних документів в електронному вигляді, для чого потрібно:

- зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу, розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua;

- подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://court.gov.ua/fair/sud1270/.

Суддя О.О. Пелих