Вирок № 100844738, 05.11.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9271/18

(1-кп/199/169/21)

ВИРОК

іменем України

05.11.2021 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого: - судді Воробйова В.Л.

- суддів Дяченко І.В., Щербини-Почтовик І.В.

при секретарі - Романькової О.А.

за участю прокурора - Стариковського Є.В.

захисників - Тооде І.В., Романцова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018040630001695 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Синельникове Дніпропетровської області, громадянин України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не маючого на своєму утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:

-02.07.2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт;

-03.07.2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.389, ст.ст.71,72 КК України до 2 місяців 10 днів арешту, покарання відбув повністю, звільнений по відбуттю строку покарання 29.08.2018 року,

та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не маючого на своєму утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 27.06.2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ст.69, ч.1 ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 10.08.2018 року за ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 6 місяців 29 днів,

кожного з них, відповідно до зміненого обвинувального акту в порядку ч. 2 ст. 338 КПК України у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У проміжок часу з 02 вересня 2018 року по 03 вересня 2018 року у денний час доби ОСОБА_1 , разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно розпивали алкогольні напої за місцем мешкання останнього, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

Після вживання алкогольних напоїв, між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 раптово виник словесний конфлікт на ґрунті особистих відносин між ними, в результаті якого у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , діючи у групі осіб, ОСОБА_4 , в той же день та час, перебуваючи в приміщенні прохідної кімнати - зали квартири АДРЕСА_4 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, відчуваючи підтримку ОСОБА_2 та діючи з ним спільним єдиним умислом, спрямованим на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , стоячи обличчям до останнього, діючи умисно, наніс ОСОБА_3 один удар ліктем своєї лівої руки в область обличчя справа, в результаті чого ОСОБА_3 втратив рівновагу та впав спиною з висоти власного зросту на підлогу.

Далі, ОСОБА_1 , діючи умисно, стоячи зліва від лежачого на підлозі ОСОБА_3 , схилившись над останнім, наніс один удар кулаком правої руки в область грудної клітини ОСОБА_3 .

В цей час ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та спостерігав за діями ОСОБА_5 , спираючись у своїх діях на ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що вони спільно вчиняють злочин направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , тобто, діючи у групі осіб, відчуваючи підтримку ОСОБА_1 та діючи з ним спільним єдиним умислом, діючи умисно, знаходячись зліва від останнього, умисно наніс не менше трьох ударів кулаками обох рук в область грудної клітини та не менше п`яти ударів ногами в область голови та тулубу, з яких: три в область обличчя зліва, один удар в ділянку шиї, один в область грудної клітини зліва, тим самим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді: щелепно-лицевого роз`єднання по лінії перелому, що проходить через перенісся, по медіальним та нижнім стінкам орбіт, вилично-щелепним швам та клиновидним відросткам, переломи: правого виличного відростку виличної кістки, нижньої щелепи між 3-м та 4-м зубами ліворуч, перелом правої шийки суглобового відростку нижньої щелепи, багатоуламкових переломів правої очної пластинки решітчастої кістки, кісток носу та пластинки гаймарової пазухи праворуч, прямі переломи 3, 4, 6-го ребер по середньо-ключичній лінії справа, повний розрив 4-го ребра по білягрудинній лінії справа, перелому правого великого рогу під`язикової кістки на рівні задньої частини, ушкодження правої пластинки щитоподібного хряща, крововиливи в м`які тканини в проекції переломів.

Вважаючи свої дії доведеними до кінця, ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_2 , покинули приміщення прохідної кімнати - зали квартири АДРЕСА_4 , залишивши там потерпілого ОСОБА_3 , який в результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер внаслідок: тупої травми з залученням декількох ділянок тіла, перелому кісток лицевого черепа, з щелепно-лицевим роз`єднанням, переломами ребер та під`язикової кістки, яка ускладнилась розвитком шоку, у період часу від десятків хвилин до години після спричинення йому тілесних ушкоджень, тобто у проміжок часу з 02 вересня 2018 року по 03 вересня 2018 року.

Після чого, доводячи свій злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , до кінця ОСОБА_4 , разом із ОСОБА_2 , зрозумівши, що ОСОБА_3 помер, не бажаючи бути викритими у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, діючи умисно, сховали тіло ОСОБА_3 у підвальне приміщення лоджії, що розташоване в квартирі АДРЕСА_5 , та залишили його там.

Обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе не визнав. Суду показав, що він з ОСОБА_2 прибув до квартири ОСОБА_3 , де втрьох розпивати алкогольні напої, згодом у нього виник словесний конфлікт з ОСОБА_3 , через те, що у його відсутності останній ображав його дружину. В ході конфлікту він наніс два удари ОСОБА_3 , один ліктем у щелепу, після чого той впав, потім одразу піднявся, а він знову наніс останньому другий удар ліктем у грудну клітину. Після вказаного він пішов до своєї кімнати, де ліг спати, прокинувся лише в ночі того ж дня, та побачив, що ОСОБА_3 лежить на дивані. Далі вже наступного дня він прокинувся близько обіду, та разом зі своєю дружиною пішов гуляти до третьої години вечора. Прогулявшись вони пішли до дому, де знову почали розпивати алкогольні напої разом із ОСОБА_2 . В вечорі того ж дня ОСОБА_2 сказав, що він вийде з квартири, після чого ОСОБА_2 він вже не бачив. Після цього до квартири приїхали співробітники поліції, та обшукали квартиру, нічого не знайшовши, поїхали. В подальшому зі слів співробітників поліції він дізнався, що тіло ОСОБА_3 знайшли у підвалі будинку. Він не хотів вбивати ОСОБА_3 , не бажав його смерті. Зазначає, що при проведенні слідчого експерименту він збрехав, що він викинув труп ОСОБА_3 у підвал, а все інше ним вказане правда. На уточнюючи питання показав, що вказані ним події відбувались другого або третього вересня 2018 року, за адресою АДРЕСА_6 . Вони були в чотирьох, безпосередньо він сам, його дружина, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Всі перебували у кімнаті та розпивали алкогольні напої, до того як він із ОСОБА_3 вийшов до іншої кімнати, його дружина пішла спати, а ОСОБА_2 перебував на кухні. Під час розмови із ОСОБА_3 , він почав питати останнього про якусь річ, на що ОСОБА_3 повідомив його, що продав її. Саме через це відбувся конфлікт між ними. В ході конфлікту він наніс ОСОБА_3 удар ліктем лівої руки в область обличчя з правої сторони, після чого останній присів на диван та одразу піднявся, почав намагатись його відштовхнути, через що він вдарив його вже правою рукою в область голови. Це був вже не удар, а більше товчок. Свою провину визнає в частині того, що він лише вдарив ОСОБА_3 лівим ліктем у праву частину його щелепи, та правою рукою у грудну клітину, після чого ОСОБА_3 присів та обперся об стіну. Також наголошує, що наносити удари ОСОБА_3 йому ніхто не допомагав, і що після вказаних подій ОСОБА_3 сидів на дивані, не вставав, а він розвернувся та пішов спати. В ночі він бачив як ОСОБА_3 спав, навіть чув як той хропить. Щоб останній покидав в ночі приміщення квартири він не бачив. Його затримали працівники поліції, з якого приводу не повідомили, які почали здійснювати на нього моральний тиск, що виражалось у погрозах, що його забруднять кров`ю. Під час проведення слідчого експерименту він дав згоду на його проведення, був присутній захисник, про вказані дії працівниками поліції захиснику не повідомив, оскільки злякався. З приводу неприємного запаху у квартирі зазначає, що була зіпсована курка, про це він навіть розповідав сусідам. Чому тіло ОСОБА_3 опинилось у підвалі йому не відомо, розчином білизни він його не поливав, білизна була використана ним лише на балконі для усунення неприємного запаху від зіпсованого м`яса курки. З часу коли він бачив ОСОБА_3 та до приїзду працівників поліції пройшло близько доби. Також, він чув з кімнати як ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_3 . З ОСОБА_2 у нього нормальні відносини, також нормальні були відносини з ОСОБА_3 , і конфліктів між ними не було. У квартирі ОСОБА_3 він прожив більше половини року, а ОСОБА_2 лише декілька днів. Перед подіями які відбулись вони вживали алкогольні напої на протязі декількох днів. У ОСОБА_2 був конфлікт з ОСОБА_3 через борг останнього, і припускає, що можливо саме ОСОБА_2 спустив тіло ОСОБА_3 до підвалу, в той час коли він із дружиною були відсутні у приміщенні квартири.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою провину фактично визнав частково, оскільки не хотів вбивати ОСОБА_3 та не бажав його смерті. Суду показав, що ОСОБА_1 його знайомий, оскільки разом вони відбували покарання в одній колонії. У вересні 2018 року він, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 сиділи у кімнаті квартири ОСОБА_3 та відпочивали, згодом він вийшов до кухні покурити та сходити до туалету. Він чув те, що відбувається якийсь конфлікт у кімнаті, але що саме там відбувалось він не знає. Повернувшись до кімнати, побачив там лише ОСОБА_3 , та відсутність ОСОБА_1 , ОСОБА_6 яких в кімнаті вже не було. Він відвів ОСОБА_3 до ванної кімнати, щоб той вмився, потім поклав його спати, та сам також ліг спати. Прокинувшись вже вранці наступного дня, побачив що ОСОБА_3 вже лежить мертвий, злякавшись він кинув його тіло до підвалу. По поверненню до квартири ОСОБА_1 запитав у нього де ОСОБА_3 , на що він відповів ОСОБА_1 , що нібито останній поїхав до м. Запоріжжя. Потім вони втрьох почали розпивати алкогольні напої. Квартира в якій вони перебували належить ОСОБА_3 . Конфлікт був між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , коли ОСОБА_6 в цей час вже спала. Алкогольні напої вживались на передодні, та того ж дня. Дійсно між ним та ОСОБА_3 відбувався словесний конфлікт через гроші, під час якого він ОСОБА_3 наніс близько десяти ударів в область грудної клітини, у вухо та були нанесені удари ногою по ребрам. При нанесенні ударів ногою - ОСОБА_3 лежав на підлозі, свідомості не втрачав. Після побиття ОСОБА_3 , він допоміг йому вмитись, та поклав його спати, останній був ще живий. Під час нанесення ушкоджень ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не були присутні, вони нічого не бачили. Про те, що ОСОБА_3 помер, дізнався лише вранці наступного дня, близько десятої години ранку. Тіло ОСОБА_3 він самостійно відніс до підвалу, зробив це оскільки злякався. Також зазначає, що метою побиття було провчити ОСОБА_3 . Події вказані нам на слідчому експерименті майже відповідають дійсності, оскільки оговорив ОСОБА_1 тільки в частині того, що той перебував у кімнаті під час події.

Відповідно до ч.1 ст.337, п.1,2,3,4 ч.1 ст.368 КПК України суд вважає, що мало місце діяння у вчинені якого обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та кожний з них винен у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення в межах висунутого зміненого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що підтверджується доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими судом та дослідженими під час судового розгляду.

Представник потерпілого Вороновська О.Л. суду показала, що приходиться загиблому ОСОБА_3 колишньою дружиною та має спільну із ним дитину, обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не знала. Щодо події яка відбулась з колишнім чоловіком їй стало відомо від працівників поліції, а саме що ОСОБА_3 впустив до свого помешкання людей для спільного проживання, згодом під час спільного розпивання алкогольних напоїв, між ними відбувся конфлікт. Зі своїм колишнім чоловіком не спілкувалась, а в останнє бачила його рік потому, восени, на той час він не працював, хоч і намагався влаштуватись на роботу, однак це не вдавалось через вживання алкогольних напоїв. ОСОБА_3 жив за рахунок свого батька який отримував пенсію, та який напередодні події помер. Вона мала спілкування із сусідами ОСОБА_3 , які їй розповіли, що приблизно в середині вересня 2018 року у них була підозра про те, що щось трапилось, оскільки ОСОБА_3 пропав, потім з`явився неприємний запах. Також сусіди їй розповіли, що з квартири ОСОБА_3 постійно було чути крики та погрози, були постійні дебоші, було чути, що кричали: «Якщо ти не відчиниш двері ми тебе вб`ємо!» Вона характеризує ОСОБА_3 з позитивної сторони, зазначила що той не був шкідливою або конфліктною людиною, від шлюбу вони мають чудову дитину, однак ОСОБА_3 зловживав алкогольними напоями. Після розлучення із ОСОБА_3 , вона з ним мала доброзичливі відносини, та батько ОСОБА_3 заповів частину квартири їй, а іншу ОСОБА_3 . Також, ОСОБА_3 мав співмешканку та з останньою двох спільних дітей, постійно з співмешканкою конфліктував, яка погрожувала йому, що вб`є. ОСОБА_1 бачила одного разу, коли приходила до ОСОБА_3 , щоб піти разом з останнім до нотаріуса для оформлення документів. Похованням ОСОБА_3 займалась його мати, труна з покійним була закритою. Їй відомо, що у покійного була зламана щелепа, розламаний череп, ребра, і те що тіло покійного знайшли у підвалі, який розташований на балконі. ОСОБА_3 не користувався підвалом, він був порожнім, підвал зачинявся та мав глибину два метри.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що є діючим співробітником поліції на посаді дільничного АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, покійного ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знав по сумісництву зі своєю професійною діяльністю, оскільки останні постійно перебували в полі зору правоохоронних органів з приводу порушень громадського порядку. За адресою АДРЕСА_7 було виявлено труп ОСОБА_3 , смерть якого настала в результаті удару, і до даної події причетні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Адреса за якою було виявлено труп ОСОБА_3 знаходиться на дільниці яку він обслуговує на посаді дільничного інспектора. Були неодноразові виклики, повідомлення в усній формі від сусідів, які скаржились на порушення громадського порядку, про підозрілих осіб, які могли б вчинити протиправні дії та те, що в квартирі за адресою, АДРЕСА_7 , іноді доносились крики. Він здійснював виходи за вказаною адресою, однак двері квартири ОСОБА_3 не відчиняли. Він до події мав спілкування з ОСОБА_3 , про якого йому відомо, що той притягувався до адміністративної відповідальності, раніше був у шлюбі. Характеризує ОСОБА_3 як спокійну людину, і що під час розгляду звернень у відношенні нього, поводився спокійно, свою провину визнавав повністю, не заперечував. Також було відомо, що ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями. Крім того він до події мав спілкування із сусідами ОСОБА_3 , які повідомили, що останнього відвідують двоє невідомих чоловіків, яких було встановлено, що це ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Дана розмова із сусідами відбулась за два тижні до події, це був червень 2018 року. З приводу ОСОБА_1 йому відомо, що останній притягувався до кримінальної відповідальності, мав умовний термін покарання, перебував на обліку у відділі пробації, на той час проживав за адресою, АДРЕСА_8 , однак згодом власник домоволодіння вигнав ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона проживає по сусідству з покійним ОСОБА_3 , і про те що трапилось спочатку не знала. Її квартира виходить на протилежну сторону. Виходячи з ранку до магазину нічого підозрілого не помітила, лише згодом повернувшись до будинку побачила як двоє чоловіків – квартиранти ОСОБА_3 , терли підлогу. Один з тих чоловіків був ОСОБА_1 , в цей час вона відчула страшний запах. Вона часто ОСОБА_3 не бачила, лише зрідка, коли в ранці той нетверезий повертався до дому. Виявити зникнення вдалось випадково, коли почали приходити боргові платіжки за опалення, і сусіди почали розпитувати у квартирантів де може знаходиться ОСОБА_3 , на що ОСОБА_1 повідомив сусідів, що ОСОБА_3 поїхав до м. Запоріжжя. Після цієї розмови з ОСОБА_1 , хтось із сусідів зателефонував до поліції, хто саме не знає.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона проживає по сусідству з покійним ОСОБА_3 , якого знала з 1999 року. З його квартирантів знала лише ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 проживав із квартирантами, чоловіком та жінкою. Одного разу виходячи з своєї квартири

вона відчула дуже неприємний запах, наче десь загибла тварина. Вже повернувшись у вечорі після роботи відчула цей неприємний запах ще сильніше. Наступного дня йдучи на роботу побачила плями, на перший погляд їй здалось, що нібито хтось забруднив підлогу зіпсованим м`ясом. Вона постукала у двері квартири ОСОБА_3 , після чого до неї вийшов ОСОБА_1 та сказав «вибачте, ОСОБА_10 купила м`ясо, а воно зіпсовано». Того ж дня у вечорі, з приводу цього неприємного запаху вона знову прийшла до квартири ОСОБА_3 , де знову відбулась розмова із ОСОБА_1 , який повідомив її, що ним був куплений хлорний розчин і тепер все буде гаразд. Після даної розмови її зупинили сусіди, та почали розпитувати про те куди подівся ОСОБА_3 , та коли вона в останнє його бачила, також сусіди розпитували про це ОСОБА_1 . Вона чула як ОСОБА_1 повідомив сусідів, що ОСОБА_3 поїхав до м. Запоріжжя. Їй особисто здалося, що вказана інформація була дивною, оскільки у ОСОБА_3 ніколи не було грошових коштів, в тому числі на поїздку. Зазначає, що раніше вона бачила як ОСОБА_1 вів ОСОБА_3 , до дому, та останній перебував у нетверезому стані.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що він сусід ОСОБА_3 , проживає поверхом вище, квартира ОСОБА_3 розташована під його помешканням. ОСОБА_1 знає візуально, оскільки той винаймав квартиру спільно зі своєю співмешканкою у покійного ОСОБА_3 . ОСОБА_2 йому не відомий. ОСОБА_3 бачив за три дні до подій. Він з квартири ОСОБА_3 неодноразово чув чоловічі та жіночі крики в ночі, на що відповідно неодноразово викликалась поліція. До цих подій на самого ОСОБА_3 до правоохоронних органів не скаржились. Він чув, що тіло ОСОБА_3 знайшли у підвалі, та те що його сильно побили. Зазначає, що знав ОСОБА_3 вже досить давно, і що останній був не шкідливою людиною, та конфлікту спровокувати не здатен, хоч і вживав спиртні напої.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що знала покійного ОСОБА_3 багато років, раніше заходила у гості до останнього для того щоб «розслабитись» та переночувати. У квартирі ОСОБА_3 разом з ним проживали квартиранти ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , прізвища їх їй не відомі. Під час її перебування в квартирі ОСОБА_3 та спільного вживання алкогольних напоїв, конфліктів не було. ОСОБА_3 кожного дня займав у неї гроші для придбання настоянки “Глоду”, зловживав алкогольними напоями, мав алкогольну залежність, був безробітнім. Характеризує ОСОБА_3 як не агресивну, та не конфліктну людину. При останній зустрічі з ОСОБА_3 , тілесних ушкоджень на ньому не бачила, будь-яких скарг від нього не надходило. ОСОБА_2 бачила раніше у дворі, та останній не проживав у ОСОБА_3 . Також зазначає, що між нею та квартиранткою ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_10 відбулась розмова, під час якої остання повідомила, що ОСОБА_3 , поїхав до м.Запоріжжя.

Судово-медичний експерт ОСОБА_14 суду показала, що за даним кримінальним провадженням слідчий експеримент та інші слідчі дії проводились за її участю. Висновок експерта щодо дослідження трупа ОСОБА_3 та інші підтримує повністю. Отриманні та виявлені ушкодження у ОСОБА_3 не могли бути спричиненні або отримані в разі падіння з висоти власного зросту.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_6 , отриманих під час досудового розслідування 12.09.2018 року слідчим суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська в порядку ч.1 ст.225 КПК України, з ОСОБА_1 вона проживала на протязі п`яти років у цивільному шлюбі.

29.08.2018 року разом з ОСОБА_1 повернулась до дому з м. Жовті Води. 01.09.2018 року відбувся конфлікт , хто кого бив вона не бачила, чула крики, кричав ОСОБА_3 , конфлікт відбувся у денний час доби. В цей час вона пішла спати, коли прокинулась вийшла з кімнати та зустріла ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в цей час лежав на підлозі, було чути як він хропить. Зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо, що він разом із ОСОБА_2 побили ОСОБА_3 .

До цього вона просила ОСОБА_1 поговорити з ОСОБА_3 , щоби той її не чіпляв. ОСОБА_1 про це говорив з ОСОБА_3 , та той сказав, що був п`яний і нічого не пам`ятає.

ОСОБА_6 повідомила, що коли вона намагалась вийти, її схопив ОСОБА_2 та пригрозив їй, що якщо вона щось комусь розповість, вона отримає. Далі ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 ходили до магазину АТБ, де придбали білизну, та залили ним балкон, планували засипати піском, щоб прибрати трупний запах.

Не задовго до події вони святкували вихід ОСОБА_1 з тюрми, спочатку святкували у трьох, вона, ОСОБА_1 та власник квартири ОСОБА_3 30.08.2018 та 31.08.2018 року розпивали вже з ОСОБА_2 , якого до квартири привів ОСОБА_3 та повідомив, що від тепер той буде жити з ними, через що вона почала скаржитись, мала розмову з ОСОБА_1 під час якої розповіла йому, що ОСОБА_3 ображав її, та просила із ним поговорити, щоб він більше не чіпав її.

31.08.2018 року з обіднього часу вони усі разом розпивали алкогольні напої, все було тихо, без сварок. 01.09.2018 року почався конфлікт, під час якого ОСОБА_3 почав проганяти з квартири ОСОБА_2 , далі вона чула як почали бити власника квартири, який від побиття стогнав. Хто саме наносив удари вона не бачила, всі кричали, ОСОБА_3 кричав, щоб його не чіпали, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лаялись, конфлікт тривав пів години, всі ці події відбувались у залі. Коли вона вийшла з кімнати, то побачила, що ОСОБА_3 лежить на підлозі обличчям до підлоги, він хропів, у зв`язку з чим вона подумала, що він спить.

По закінченню конфлікту пройшло близько двох або трьох годин, вона вийшла з кімнати, в цей час ОСОБА_1 лежав у неї в кімнаті, ОСОБА_2 лежав в залі на дивані, а ОСОБА_3 лежав на підлозі поруч з диваном, слідів крові не бачила. Після побаченого пішла до кухні, слідом за нею пішов ОСОБА_2 , де схопив її, та сказав, що якщо вона щось комусь розкаже, вона буде наступною. Після чого вона повернулась до своєї кімнати і більше не виходила.

ОСОБА_6 вказала слідчому судді, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кидали тіло ОСОБА_3 до підвалу, однак самої дії вона не бачила. 01.09.2018 року вона запитала, де тіло ОСОБА_3 , на що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповіли їй, що вони кинули його до підвалу, також повідомили, що в ночі планують засипати його піском. 02.09.2018 року в день, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пішли до магазину, де придбали білизну, якою одразу почали розливати її на балконі де розташований підвал, щоб усунути запах, однак запаху вони не змогли позбутись, участі в усуненні запаху та побитті ОСОБА_3 вона не приймала. Того ж дня, в ночі вони планували засипати тіло піском, однак не зробили цього. 03.09.2018 року усі втрьох були в дома цілий день, потім в вечорі, того ж дня ОСОБА_2 забрав ключі від квартири та пішов. 04.09.2018 року було дуже чути трупний запах який посилився.

Вона сиділа вдома, оскільки її ніхто не випускав, і вже в вечорі 05.09.2018 року за їх адресою приїхали працівники поліції, двері їм відчинив ОСОБА_1 , однак працівники поліції труп не знайшли (т.2 а.с.116-119).

Відповідно до рапорту від 05.09.2018 року оперуповноваженого АНД ВП ДВП Кириченко С.Ю., він разом з слідчо-оперативною групою за указівкою чергового здійснив виїзд за адресою: АДРЕСА_2 , звідки доносився трупний запах, та де було виявлено труп ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Труп останнього мав гнилісні зміни по всіх областях тіла (т.2 а.с.3).

З протоколу огляду місця події від 05.09.2018, план-схемою та фототаблиці до нього слідує, що об`єктом огляду є приміщення квартири АДРЕСА_4 , яка розташована на першому поверсі праворуч від сходів у п`ятому під`їзді. Так, в ході огляду встановлено, що у спальній кімнаті №3 мається вихід, що веде на лоджію. Вихід здійснюється через деревинні одностворчаті двері, що відчиняються з права на ліво. При виході на лоджію розташоване приміщення розміром 3х1,2 м. у якому прямо від входу під стіною та вікном розміщена дерев`яна конструкція у вигляді літери «Г» з чотирма полицями, на яких стоять скляні банки з консервацією. Підлога лоджії вкрита коричневим лінолеумом. Під полицями на підлозі стоїть біла пластмасова пляшка. З права стоїть пластмасові полиці для взуття гарнітурна тумба. З права під стіною мається кришка у підлозі, яка веде до підвального приміщення у якому виявлено труп чоловіка з гнильним запахом. Оглядом трупу встановлено: труп розташований лежачи на правому боці, верхні кінцівки знаходяться перед тулубом, нижні кінцівки виправлені вздовж тіла. Труп одягнений: труси сірі, шкіряні покрови прохолодні протягом усього тіла. Трупні плями не продивляються на тлі гнильних плям, які виражені у вигляді гнильної венозної сітки. Трупні емфіземи, роздуття тіла гнильними газами брудно-зелено-коричневого забарвлення шкіряних покровів, відшарування епідермісу. Наявність личинок мух. Ушкодження: відмічається патологічна рухливість кісток носу, нижньої щелепи та лицевого черепу грудної клітини, кістки верхніх та нижніх кінцівок на дотик цілі. В ході огляду було виявлено та вилучено: шорти чорного кольору з кімнати №1 з-під ліжка; наволочка бежевого кольору зі слідами речовини бурого кольору з кімнати №1; наволочка світлого кольору зі слідами речовини бурого кольору з кімнати №1; рушник бежевого кольору зі слідами речовини бурого кольору з ванної кімнати; халат зелений зі слідами речовини бурого кольору з ванної кімнати; тканинна ганчірка сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору з-під ванни у ванній кімнаті; три сліди пальців рук з поверхні скляної чарки з кімнати №3 на 1 липку стрічку; 1 слід пальця руки з поверхні чарки у кімнаті №3 на 1 липку стрічку; 2 сліди пальців рук з поверхні кришки комірного приміщення на лоджії на 2 липких стрічках; 2 сліди пальців рук з поверхні пластмасової пляшки з-під пива «Розумний вибір Світле» з відра для сміття у кухні на 2 липких стрічках; 3 сліди пальців рук з поверхні балконної двері на 3 липких стрічках; сліди речовини бурого кольору на поверхні вирізу шпалер зі стіни кімнати №1; змиви речовини бурого кольору дистильованою водою на марлевий тампон з поверхні лінолеуму у коридорі;сліди речовини бурого кольору на фрагмент вати з відра для сміття у кухні; сліди речовини бурого кольору на поверхні білої футболки, виявленої у кімнаті №1 під шафою (т.2 а.с.4-19).

З протоколу огляду трупу від 05.09.2018 вбачається, що у приміщенні спальної кімнати, звідки мається вихід на лоджію у трьохкімнатній житловій квартирі АДРЕСА_4 , на підлозі у горизонтальному положенні лежачи на правому боці виявлено труп чоловіка. Верхні кінцівки виправлені вздовж тіла. Труп одягнений: труси сірі, шкіряні покрови прохолодні протягом усього тіла. Трупне заклякання зруйноване в усіх звичайно досліджуємих групах м`язів. Трупні плями не продивляються на тлі гнильних змін, які виражені у вигляді гнильної венозної сітки. Трупні емфіземи, роздуття тіла гнильними газами брудно-зелено-коричневого забарвлення шкіряних покровів, відшарування епідермісу, наявність личинок мух. Ушкодження: відмічається патологічна рухливість кісток носу, нижньої щелепи, лицевого, черепу, грудної клітини, кістки верхніх та нижніх кінцівок на дотик цілі (т.2 а.с.20).

Копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Дніпропетровську та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с.21).

Відповідно до копії лікарського свідоцтва № 510/Н від 06.09.2018 року смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , настала від шоку, переломів лицевого черепу, ребер (т.2 а.с.22).

З протоколу огляду місця події від 06.09.2018 року, проведеного за участю ОСОБА_1 слідує, що об`єктом огляду є особисті речі ОСОБА_1 , а саме: футболка темно синього кольору з написом на передній частині «Surfers Paradise Gold Coast Alistralia» марка футболки «Spirit», пошкоджень на даній футболці не має. Джинсові шорти темно синього кольору з лейбою «La Capa», ремінь темно-коричневого кольору. Зі слів ОСОБА_1 вказані речі були на ньому вдягнені в момент скоєння злочину, а саме вбивства ОСОБА_3 (т.2 а.с.58), та які він добровільно видав слідчому (т.2 а.с.59).

Відповідно постанови від 06.09.2018 прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Ганночка Р.О. про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено – провести відібрання зразків, а саме: зрізів країв нігтьових пластин пальців з лівої та правої рук ОСОБА_1 (т.2 а.с.60).

Відповідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 06.09.2018 слідчий СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Аненков А. відібрав у ОСОБА_1 зрізи країв нігтьових пластин з пальців лівої та правої рук для проведення експертизи, які упаковано до 2-х паперових конвертів з відповідними підписами (т.2 а.с.61).

Відповідно постанови від 06.09.2018 прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Ганночка Р.О. про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено – провести відібрання зразків, а саме: відбитків папілярних візерунків слідів пальців та долоні з лівої та правої рук ОСОБА_1 (т.2 а.с.62).

Відповідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 06.09.2018 слідчий СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Аненков А. відібрав у ОСОБА_1 папілярні відбитки слідів пальців та долоні з лівої та правої рук для проведення експертизи (т.2 а.с.63).

Відповідно постанови від 04.10.2018 прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Ганночка Р.О. про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено – провести відібрання зразків, а саме: експериментальних біологічних зразків крові ОСОБА_1 (т.2 а.с.64).

Відповідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 04.10.2018 старший слідчий СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Охота А.Г. за участю спеціаліста-лаборанта відібрав у ОСОБА_1 експериментальні зразки крові для проведення експертизи (т.2 а.с.65).

Відповідно постанови від 14.09.2018 прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Ганночка Р.О. про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено – провести відібрання зразків, а саме: папілярних відбитків слідів долоней та пальців з лівої та правої рук ОСОБА_2 (т.2 а.с.120).

Відповідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 14.09.2018 слідчий СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Аненков А. відібрав у ОСОБА_2 папілярні відбитки слідів пальців та долоней з лівої та правої рук для проведення експертизи (т.2 а.с.121).

Відповідно постанови від 14.09.2018 прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Ганночка Р.О. про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено – провести відібрання зразків, а саме: зрізів країв нігтьових пластин пальців з лівої та правої рук ОСОБА_2 (т.2 а.с.122)ю

Відповідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 14.09.2018 слідчий СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Аненков А. відібрав у ОСОБА_2 зрізи країв нігтьових пластин з лівої та правої рук для проведення експертизи (т.2 а.с.123).

З протоколу огляду місця події від 14.09.2018, проведеного за участю ОСОБА_2 слідує, що об`єктом огляду є надані для огляду ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_9 є предмети одягу, в яких зі слів останнього він знаходився в момент вчинення злочину відносно ОСОБА_3 , а саме: пара взуття у вигляді чоловічих туфель та футболка виготовлена із матерії чорного кольору з маркуванням у лівій передній області виповнений літерами жовтого кольору «ЕАС група компані». Вказані вище пара взуття та футболка були вилучені та опечатані до двох спец.пакетів (т.2 а.с.124).

Відповідно постанови від 04.10.2018 прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Ганночка Р.О. про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено – провести відібрання біологічних експериментальних зразків, а саме: зразків крові ОСОБА_2 (т.2 а.с.125).

Відповідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 04.10.2018 старший слідчий СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Охота А.Г. за участю спеціаліста-лаборанта ОСОБА_15 відібрав у ОСОБА_2 експериментальні зразки крові для проведення експертизи (т.2 а.с.126).

Відповідно до висновку експерта №510/НЕ/305 від 08.10.2018 встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала від тупої травми з залученням декількох ділянок тіла, переломом кісток лицевого черепа, з щелепно-лицевим роз`єднанням, переломами ребер та під`язикової кістки, яка ускладнилась розвитком шоку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупу та додаткових методів дослідження. При експертизі трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді: щелепно-лицеве роз`єднання по лінії перелому, що проходить через перенісся, по медіальним та нижнім стінкам орбіт, вилично-щелепним швам та клиновидним відросткам; переломи: правого виличного відростку виличної кістки, нижньої щелепи між 3-м та 4-м зубами ліворуч, перелом правої шийки суглобового відростку нижньої щелепи, багатоуламкові переломи правої очної пластинки решітчастої кістки, кісток носу та пластинки гайморової пазухи праворуч; прямі переломи 3,4,6-го ребер по середньо- ключичній лінії справа, повний розрив 4-го ребра по білягрудинній лінії справа; перелом правого великого рогу під`язикової кістки на рівні задньої частини, ушкодження правої пластинки щитоподібного хряща; крововиливи в м`які тканини в проекції переломів.

Ушкодження у вигляді переломів кісток лицевого черепу та переломи ребер виникли від тупих твердих предметів, якими могли бути руки, ноги людини та інші, об`єктивну характеристику яких вказати неможливо. Перелом під`язикової кістки та ушкодження щитоподібного хряща, мають морфологічні ознаки розгинального характеру переломів, які виникли при тупій травмі, при зовнішньому механічному (статичному, або динамічному) локальному навантаженню на передні відділи шиї в передньо-задньому напрямку, з притисненням хрящового остову гортані до шийного відділу хребта з подальшим позамежним відхиленням правого рогу під`язичної кістки і пластинок щитоподібного хряща, та розгинальними їх переломами (наприклад, при тупій травмі або стисненні органів шиї).

Всі вище зазначенні тілесні ушкодження виникли прижиттєве, в проміжок часу від десятків хвилин до годин, до настання смерті, у своїй сукупності, перебувають в причинному зв`язку з настанням смерті та згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень вони є тяжкими за ознакою небезпеки для життя.

Також, при експертизі трупа виявлені синці: на задній поверхні правої та лівої гомілки в верхніх третинах, з переходом на задню поверхню стегон в нижніх третинах; на передньо-зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині; на зовнішній поверхні лівої гомілки у нижній третині, виникли життєво, від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), за 1-3 доби, до настання смерті, є легкими тілесними ушкодженнями та в причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають.

Враховуючи ступінь розвитку трупних явищ при дослідженні його в морзі: «Трупне заклякання відсутнє у всіх досліджуваних групах м`язів. Трупні плями на тлі гнильних змін не визначаються (09:25 годин). Ознаки гниття виражені у вигляді брудно-зеленого забарвлення шкіряних покровів голови, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, гнильної емфіземи м`яких тканин тіла, відшарування епідермісу, з утворенням пухирів заповнених рожевою мутною рідиною майже на всьому протязі тулуба, а також гнильної венозної сітки в ділянці шиї, тулуба та верхніх кінцівок...», можна вважати, що смерть його настала за 3-4 доби до дослідження трупа.

Після спричинення тілесних ушкоджень смерть потерпілого настала в проміжок часу від десятків хвилин до годин. Конкретний проміжок часу встановити неможливо через відсутність судово-медичних даних та пізні трупні зміни.

Враховуючи кількість, характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можна вважати, що вони не могли бути спричиненні потерпілим самостійно.

При судово-токсикологічному дослідженні м`язу виявлений етиловий спирт у концентрації 0,47%. Даний результат експертній оцінці не підлягає, тому що під час гнильних змін відбувається як новоутворення так і руйнування алкоголю. Не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти (т.2 а.с.133-136).

Відповідно до висновку експерта №26/4.6/1028 від 05.10.2018 встановлено, що вісім слідів пальців рук розмірами 37x21 мм, 21x23 мм, 17x11 мм, 17x13 мм, 27x18 мм, 18x15 мм, 18x11 мм, 20x24 мм, відкопійовані на липкі стрічки розмірами 40x38 мм, 35x34 мм, 30x29 мм, 32x27 мм, 37x36 мм, 37x29 мм, 130x48 мм, вилучені, в ході огляду: в квартирі АДРЕСА_4 , придатні для ідентифікації особи. Сім слідів рук розмірами 10x12 мм, 15x9 мм, 15x16 мм, 15x20 мм, 10x11 мм, 20x14 мм, 25x16 мм, для ідентифікації особи непридатні. П`ять слідів пальців рук, розмірами 37x21 мм, 17x11 мм, 17x13 мм, 27x18 мм, 18x15 мм, відкопійовані на липкі стрічки розмірами 40x38 мм, 30x29 мм, 32x27 мм, 37x36 мм, 37x29 мм, залишені відповідно великим, безіменним, мізинцем, середнім та безіменним пальцями лівої руки, особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Один слід пальця руки розмірами 21x23 мм, відкопійований на липку стрічку розмірами 35x34 мм, залишений великим пальцем правої руки, особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_2 . Два сліди пальців рук розмірами 18x11 мм, 20x24 мм, відкопійовані на липку стрічку розмірами 130x48 мм, залишені не особами, дактилокарти яких заповнені на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а іншою особою (особами) (т.2 а.с.144-159).

Відповідно до висновку експерта №1044 від 12.10.2018 при дослідженні зразка крові ОСОБА_1 , встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т.2 а.с.166-167).

Відповідно до висновку експерта №1043 від 12.10.2018 при дослідженні зразка крові ОСОБА_2 , встановлена група 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т.2 а.с.174-175).

Відповідно до висновку експерта №899/Н від 26.10.2018 встановлено, що в кістковій тканині фрагмента ребра потерпілого (трупу) ОСОБА_3 був виявлений тільки антиген Н, що не виключає можливості приналежності крові потерпілого ОСОБА_3 до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, для якої антиген Н є основним групо специфічним фактором (т.2 а.с.182-183).

Відповідно до висновку експерта №1023 від 26.10.2018 встановлено, що згідно «Висновку експерта» №899 від 26.10.2018 року судово-медичної експертизи, виконаної у відділенні судово-медичної імунології КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» при дослідженні фрагмента ребра трупа ОСОБА_16 виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВ0, що не виключає можливості приналежності крові ОСОБА_16 до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, основним групоспецифічним антигеном якої є антиген Н тієї ж системи. Згідно «Висновку експерта» №1044 від 12.10.2018 року судово-медичної експертизи, виконаної у відділенні судово-медичної імунології КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» «При дослідженні зразка крові ОСОБА_1 , встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0». При послідуючому дослідженні його крові виявлений супутній антиген Н тієї ж системи. Згідно «Висновку експерта» №1043 від 12.10.2018 року судово-медичної експертизи, виконаної у відділенні судово-медичної імунології КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» «При дослідженні зразка крові ОСОБА_2 , встановлена група 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0», основним групоспецифічним антигеном якої є антиген Н тієї ж системи.

В піднігтьовому вмісті обох рук (об`єкти №№1;2) трупа ОСОБА_16 встановлена наявність крові, знайдені клітини середніх шарів епідермісу, пухкої сполучної тканини, посмугованої м`язової тканини та виявлений білок людини.

Статева належність крові та клітин середніх шарів епідермісу, пухкої сполучної тканини, посмугованої м`язової тканини в об`єктах №№1;2 не встановлена через виражені деструктивні зміни формених елементів крові та ядер виявлених клітин; при їх серологічному дослідженні виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВ0.

Враховуючи результати серологічного та цитологічного досліджень і групові характеристики крові осіб, що проходять по даному кримінальному провадженню, можливо припустити, що кров та клітини середніх шарів епідермісу, пухкої сполучної тканини, посмугованої м`язової тканини в піднігтьовому вмісті обох рук трупа ОСОБА_16 могли походити від особи (осіб) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО, основним групоспецифічним антигеном якої є антиген Н тієї ж системи, в тому числі як від самого ОСОБА_16 , так і від підозрюваного ОСОБА_17 .

Даних про походження крові та клітин середніх шарів епідермісу, пухкої сполучної тканини, посмугованої м`язової тканини в піднігтьовому вмісті обох рук трупа ОСОБА_16 від підозрюваного ОСОБА_18 не отримано, оскільки антиген А, який є основним групоспецифічним антигеном крові ОСОБА_18 , при проведеному дослідженні не виявлений (т.2а.с.190-194).

Відповідно до висновку експерта №1024 від 18.10.2018 встановлено, що в піднігтьовому вмісті обох рук підозрюваного ОСОБА_17 (об`єкти №№1;2) наявність крові не встановлена, знайдені клітини середніх шарів епідермісу та виявлений білок людини. Статева та групова належність клітин середніх шарів епідермісу в об`єктах №№1;2 не встановлена через виражені деструктивні зміни ядер епітеліальних клітин та не виявлення антигенів А,В і Н ізосерологічної системи АВ0. Висловитись про походження клітин середніх шарів епідермісу в піднігтьовому вмісті обох рук підозрюваного ОСОБА_17 від будь-якої особи не представляється можливим, оскільки статева та групова їх належність при проведеному дослідженні не встановлена (т.2 а.с.201-203).

Відповідно до висновку експерта №1022 від 18.10.2018 встановлено, що в піднігтьовому вмісті обох рук підозрюваного ОСОБА_18 (об`єкти №№1;2) наявність крові не встановлена, знайдені клітини середніх шарів епідермісу та виявлений білок людини. Статева та групова належність клітин середніх шарів епідермісу в об`єктах №№1;2 не встановлена через виражені деструктивні зміни ядер епітеліальних клітин та невиявлення антигенів А,В і Н ізосерологічної системи АВ0. Висловитись про походження клітин середніх шарів епідермісу в піднігтьовому вмісті обох рук підозрюваного ОСОБА_18 від будь-якої особи не представляється можливим, оскільки статева та групова їх належність при проведеному дослідженні не встановлена (т.2 а.с.210-212).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №303 від 12.10.2018 встановлено, що ОСОБА_2 в період інкримінованого йому діяння на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки не страждав і в теперішній час не страждає. Іспитований у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. ОСОБА_2 у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

З висновку вбачається, що ОСОБА_2 , відповідаючи на питання експертів, не заперечує, що, будучи в стані алкогольного сп`яніння, у ході сварки він побив потерпілого, внаслідок чого той помер (т.2 а.с.219-221).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №304 від 12.10.2018 встановлено, що ОСОБА_1 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждав і в теперішній час не страждає. За своїм психічним станом під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час іспитований також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.с.226-228).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 10.10.2018, стенограми до протоколу, диску з відеозаписом та фототаблиці, проведеного за участю ОСОБА_1 , його захисника Чудновського С.О., вбачається, що ОСОБА_1 показав про події та відтворив події, які відбувались 03.09.2018 в приміщенні квартири АДРЕСА_4 .

Так, ОСОБА_1 показав, що він, разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зайшли до квартири, де на кухні вони у трьох вживали алкогольні напої. Після чого, він, разом з ОСОБА_3 вийшли до великої кімнати , де останній стояв спиною до стіни біля дивану та обличчям до нього та навпроти, і між ними виник конфлікт, після чого він вдарив лівим ліктем в область щелепи ОСОБА_3 від якого ОСОБА_3 впав на диван, піднявся і він своєю правою рукою наніс останньому удар в область грудної клітини. Після чого він побачив, що ОСОБА_2 зайшов до цієї кімнати, а він сам вийшов з кімнати та пішов до жінки. Перебуваючи в іншій кімнаті, він чув з кімнати, де перебував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звуки ударів та стони останнього, як останній від ударів «ойкав та айкав». Приблизно через годину він знову зайшов до кімнати та побачив, що ОСОБА_3 був живий, лежав на підлозі та хрипів. Вони його більше не чіпали та пішли далі вживати алкогольні напої, після чого він пішов спати, а ОСОБА_3 залишався у тій кімнаті і його більше не чіпали, при цьому він був з ознаками життя.

На наступний день він виявив, що ОСОБА_3 , який лежав на спині у тій самій кімнаті вже не дихає і ОСОБА_2 запропонував прибрати тіло до підвалу на балконі. Далі, вони пішли до магазину АТБ, де придбали білизну, щоб прибрати запах з килимка, після чого, разом з ОСОБА_2 винесли труп ОСОБА_3 до підвалу на балконі, при цьому в цей час його дружина перебувала у квартирі, але нічого не бачила.

Зазначив, що підставою для конфлікту між ним та ОСОБА_3 є образи останнього на адресу його співмешканки, що він її бив та продав речі останньої.

Щодо конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вказав, що останній був винен ОСОБА_2 гроші, які не віддавав. (т.2 а.с.232-239).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 10.10.2018, стенограми до протоколу, диску з відеозаписом, фототаблиці, проведеного за участю ОСОБА_2 , його захисника Романцова М.В., вбачається, що ОСОБА_2 показав про події та відтворив події, які відбувались 03.09.2018 в приміщенні квартири АДРЕСА_4 .

Так, ОСОБА_2 показав, що він, разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували на кухні квартири, де також перебувала дружина ОСОБА_1 та вживали алкогольні напої. Згодом він залишився один та почув, що у сусідній кімнаті у ОСОБА_1 з ОСОБА_3 почався конфлікт. Зайшовши у іншу кімнату, він побачив, як ОСОБА_1 наніс удар ОСОБА_3 , від якого той впав. Після чого він також наніс ОСОБА_3 , який лежав на підлозі підряд до 5 ударів своєю правою рукою в область грудної клітини та до 5 ударів ногою по тулубу, по голові останнього. В цей час ОСОБА_1 спостерігав за його діями, знаходився поруч з ним та бачив як він бив ОСОБА_3 , який після побиття лежав та хрипів. Після чого він з ОСОБА_1 пішли до іншої кімнати та продовжили вживати алкогольні напої, а ОСОБА_3 підвівся, пішов до ванної кімнати, де вмився та повернувся до кімнати та ліг боком на підлогу, після чого його більше ніхто не чіпав.

Під вечір наступного дня вони виявили, що ОСОБА_3 вже не дихає та перебуває без ознак життя. Він з ОСОБА_1 вирішили скинути труп ОСОБА_3 до підвалу на лоджії, що і зробили одягнувши заздалегідь на нього два пакети. Згодом вони придбали у магазині АТБ білизну, яку ОСОБА_1 вилив на балконі, щоб приховати відповідний запах та продовжили далі вживати алкогольні напої. При цьому дружина ОСОБА_1 весь цей час перебувала у квартирі та вживала разом з ними алкогольні напої, але коли він разом з ОСОБА_1 переносили тіло ОСОБА_3 до підвалу лоджії точно не може вказати де вона точно перебувала.

Зазначив, що підставою для конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є образи останнього на адресу дружини ОСОБА_1 , щодо конфлікту між ним та ОСОБА_3 вказав, що останній був винен йому гроші, які не віддавав. (т.2 а.с.240-248).

Відповідно до висновку експерта №510/НЕ/326 від 24.10.2018 встановлено, що враховуючи характер та локалізацію виявлених при експертизі трупу ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, слід вважати, що за вказаних під час проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_1 , обставин могли утворитися тілесні ушкодження у вигляді повного перелому правої шийки суглобового відростку нижньої щелепи та косо-вертикальний перелом нижньої щелепи між 3-м та 4- зубами ліворуч. Всі інші виявлені при експертизі трупу тілесні ушкодження, за вказаних обставин утворитися не могли, оскільки підозрюваний не вказує ніякого механізму їх виникнення (т.3 а.с.252-253).

Відповідно до висновку експерта №510/НЕ/327 від 24.10.2018 встановлено, що враховуючи характер та локалізацію виявлених при експертизі трупу ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, слід вважати, що за вказаних під час проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_2 , обставин могли утворитися тілесні ушкодження у вигляді переломів 3,4,6-те ребер по середньо-ключичній лінії справа. Всі інші виявлені при експертизі трупу тілесні ушкодження, за вказаних обставин утворитися не могли, оскільки підозрюваний не вказує ніякого механізму їх виникнення (т.3 а.с.258-260).

Відповідно до висновку експерта №510/НЕ/357 – додаткова від 15.11.2018 встановлено, що при експертизі трупа ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: щелепно-лицеве роз`єднання по лінії перелому, що проходить через перенісся, по медіальним на нижнім стінкам орбіт, вилично-щелепним швам та клиновидним відростками; переломи правого виличного відростку виличної кістки, нижньої щелепи між 3-м та 4-м зубами ліворуч, перелом правої шийки суглобового відростку нижньої щелепи, багато уламкові переломи правої очної пластинки решітчастої кістки, кісток носу та пластинки гайморової пазухи праворуч; прямі переломи 3,4,6-го ребер по середньо-ключичній лінії справа, повний розрив 4-го ребра по білягрудинній лінії справа; перелом правого великого рогу під`язикової кістки на рівні задньої частини, ушкодження правої пластинки щитоподібного хряща; крововиливи в м`які тканини в проекції переломів; синці: на задній поверхні правої та лівої гомілки в верхніх третинах, з переходом на задню поверхню стегон в нижніх третинах; на передньо-зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині; на зовнішній поверхні лівої гомілки у нижній третині.

Всі вищезазначені тілесні ушкодження утворилися від механічних дій (ударів): в кількості не менше 3-4-х в ділянку обличчя; в кількості не менше 3-4-х в грудну клітину, не менше 1-го в ділянку шиї та 4-х в нижні кінцівки (т.3 а.с.280-281).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі скорочено Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини (далі стисло ЄСПЛ) у справі «Перес проти Франції» (рішення від 12.02.2004) вказав, що дія статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає і в тому, щоб серед іншого зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.

Суд вважає необхідним докладніше зазначити про наявні у кримінальному процесі стандарти доказування.

Стандарт "переваги доказів" вважається дотриманим, якщо певне твердження є більш ймовірне ніж протилежне. Зазначений стандарт широко застосовується у ХХІ столітті (наприклад, саме за ним відбувається кримінальна процедура у Сполучених Штатах Америки), однак у вітчизняному кримінальному процесі він не застосовується. Найсуворішим стандартом, застосовуваним у кримінальних справах, є правило "поза розумним сумнівом", яке вимагає від обвинувачення довести, що єдине логічне пояснення, яке може бути одержане з доведених у суді фактів, є те, що обвинувачений вчинив інкриміноване діяння і ніяке інше логічне пояснення не може бути виведено з доказів. Саме такий стандарт прописаний як в Основному законі держави, так і в спеціалізованому нормативно-правовому акті (КПК України) і саме він застосовується у вітчизняному кримінальному процесі.

Саме законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлені, зокрема, дотриманням порядку оцінки доказів і визначенням їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів повинна бути оцінена судом з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст.94 КПК України).

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п.150 остаточного рішення від 21 липня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, необґрунтоване рішення суду є порушенням гарантій, втілених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожен довід, проте з рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. Суд має переконатися, що мотиви рішення, наведені національними судами, не були автоматичними або стереотипними.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відсутність процесуальних порушень з боку сторони обвинувачення, що могли вплинули на об`єктивність та повноту обставин, що підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

Усі вищевказані докази, покладені в основу обвинувального вироку суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки відповідають вимогам КПК України, отримані у передбаченому КПК України порядку, безпосередньо порушень вимог законодавства судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів.

Судом не встановлено допущення істотних порушень: прав та свобод обвинувачених інших осіб під час досудового розслідування; в ході збирання і фіксування доказів по даному кримінальному провадженню, а інформація, яка в них міститься, не дає суду правових підстав, щоб сумніватися у їх допустимості та достатності.

За даним кримінальним провадженням суд не вбачає порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту.

Оцінюючи надані та досліджені судом докази у кримінальному провадженні, оцінюючі їх реальний зміст, суд виходить саме з практики ЄСПЛ, яка орієнтує, що під час розгляду кримінального провадження суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії справи, а не тільки її зовнішню сторону (рішення від 27.02.1980 року у справі «Девеер проти Бельгії»).

Твердження захисників про відсутність у діях їх підзахисних попередньої змови на вчинення злочину, на думку суду є безпідставними.

Суд зазначає, що посилання в обвинувальному акті на скоєння злочину групою осіб ОСОБА_19 та ОСОБА_2 повністю знайшло своє підтвердження під час судового розгляду.

Так, співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), При цьому під час вчинення злочину кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

За даним кримінальним провадженням суд дійшов висновку, що діям обвинувачених притаманні ознаки скоєння злочину групою осіб, адже їх дії були послідовні та охоплювалися єдиним умислом, вони разом побили потерпілого, при цьому діючи узгоджено та спостерігаючи саме побиття потерпілого кожного з них - кожним з них, діяли узгоджено після настання смерті потерпілого, виконуючи сумісно свої дії, спрямовані на приховування злочину.

Вказане свідчить, зокрема на єдиний для обвинувачених мотив скоєння злочину.

Так, з огляду на показання обвинувачених, свідка ОСОБА_6 слідчому судді, протоколів слідчого експерименту за участі обвинувачених, суд вважає, що мотивом злочину, скоєного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у групі осіб між собою – був конфлікт з потерпілим, злість до останнього, та раптово виниклі неприязні відносини, особлива неприязнь, тому обвинувачені свідомо умисно скоїли кримінальне правопорушення.

Крім того, злочин було скоєно у квартирі ОСОБА_3 , тобто в одному місці де ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували разом з потерпілим, з яким спільно вживали алкогольні напої, та останній був для обвинувачених одним спільним для них об`єктом злочину.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час побиття ОСОБА_3 свідчать про узгодженість дій обвинувачених, які наносили удари потерпілому, при цьому спостерігаючи як кожний з них наносить удари, не намагаючись зупинити один одного.

Також, суд враховує поведінку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після скоєння злочину, що свідчить про узгодженість їх дій, спрямованих на приховування скоєного ними злочину, які діючи разом сховали труп ОСОБА_3 у підвальному приміщенні, купили білизну, яку використали для усунення трупного запаху та відмивання плям, повідомляли свідків за даним кримінальним провадженням - сусідів, які цікавились трупним запахом та відсутністю потерпілого, що ОСОБА_3 нібито поїхав у місто Запоріжжя та їм невідомо де перебуває потерпілий.

Окремо суд зазначає, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в момент вчинення кримінального правопорушення перебували у стані алкогольного сп`яніння.

Стан сп`яніння, як узагальнене правове поняття – це психічний стан особи в момент вчинення злочину, викликаний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який характеризується послабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини.

При цьому знижуються передбачливість і обережність, зростають відхилення від нормальної поведінки та проявляються в більш широкому діапазоні небезпечна поведінка, неправильного сприйняття навколишнього, реагування на обстановку, яка склалась, втрачається реальне уявлення про те, що відбувається, а тому суд вважає вказані фактори, викликані станом алкогольного сп`яніння, вплинули на поведінку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час події, викладеної в обвинувальному акті.

Обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе не визнав. Суду показав, що він в ході конфлікту наніс два удари ОСОБА_3 , один ліктем у щелепу, після чого той впав, потім одразу піднявся, а він знову наніс останньому другий удар ліктем у грудну клітину. Заперечує, що від двох його ударів у щелепу та грудну клітину настала смерть ОСОБА_3 .

Суд відхиляє такі заперечення ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Відповідно до висновку експерта №510/НЕ/305 від 08.10.2018 встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала від тупої травми з залученням декількох ділянок тіла, переломом кісток лицевого черепа, з щелепно-лицевим роз`єднанням, переломами ребер та під`язикової кістки, яка ускладнилась розвитком шоку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупу та додаткових методів дослідження. При експертизі трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді: щелепно-лицеве роз`єднання по лінії перелому, що проходить через перенісся, по медіальним та нижнім стінкам орбіт, вилично-щелепним швам та клиновидним відросткам; переломи: правого виличного відростку виличної кістки, нижньої щелепи між 3-м та 4-м зубами ліворуч, перелом правої шийки суглобового відростку нижньої щелепи, багатоуламкові переломи правої очної пластинки решітчастої кістки, кісток носу та пластинки гайморової пазухи праворуч; прямі переломи 3,4,6-го ребер по середньо- ключичній лінії справа, повний розрив 4-го ребра по білягрудинній лінії справа; перелом правого великого рогу під`язикової кістки на рівні задньої частини, ушкодження правої пластинки щитоподібного хряща; крововиливи в м`які тканини в проекції переломів.

Ушкодження у вигляді переломів кісток лицевого черепу та переломи ребер виникли від тупих твердих предметів, якими могли бути руки, ноги людини та інші, об`єктивну характеристику яких вказати неможливо. Перелом під`язикової кістки та ушкодження щитоподібного хряща, мають морфологічні ознаки розгинального характеру переломів, які виникли при тупій травмі, при зовнішньому механічному (статичному, або динамічному) локальному навантаженню на передні відділи шиї в передньо-задньому напрямку, з притисненням хрящового остову гортані до шийного відділу хребта з подальшим позамежним відхиленням правого рогу під`язичної кістки і пластинок щитоподібного хряща, та розгинальними їх переломами (наприклад, при тупій травмі або стисненні органів шиї).

Всі вище зазначенні тілесні ушкодження виникли прижиттєве, в проміжок часу від десятків хвилин до годин, до настання смерті, у своїй сукупності, перебувають в причинному зв`язку з настанням смерті та згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень вони є тяжкими за ознакою небезпеки для життя.

Тобто, суд зазначає, що ОСОБА_1 були нанесені удари в область обличчя та тіла ОСОБА_3 , що обвинувачений не заперечував, де зазначеним висновком експерта встановлені тілесні ушкодження, які перебувають в причинному зв`язку з настанням смерті та згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень вони є тяжкими за ознакою небезпеки для життя.

Ці обставини підтверджуються іншими висновками експерта, протоколами слідчого експерименту.

Інші тілесні пошкодження, крім вказаних, відповідно до висновків експерта, що потягли за собою смерть ОСОБА_3 , при дослідженні не виявлено, сам факт спричинення ОСОБА_1 ударів ОСОБА_3 у обличчя та грудну клітину обвинуваченим не оспорюються.

За таких обставин кількість ударів, які наніс потерпілому кожний з обвинувачених, зокрема ОСОБА_1 , значення для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст.121 КК України не має.

Суд відхиляє покази та заяви обвинуваченого ОСОБА_2 , що під час досудового розслідування, до початку та під час судового експерименту 10.10.2018 року, слідча шляхом умовлянь, прохань, здійснення елементів морального тиску, просила його як можливо швидше закінчити проведення слідчого експерименту, підказувала, що треба йому казати та показати під час відтворення подій, які стосувалися умисного вбивства ОСОБА_3 , тобто здійснювала на нього психологічний тиск, шляхом вмовлянь та розмов.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 заявив про вчинення працівником поліції Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, службового злочину, що можливо потягло за собою фальсифікацію матеріалів кримінального провадження.

Крім того, у судовому засіданніобвинувачений ОСОБА_1 заявив, що під час досудового розслідування за даним кримінальним провадженням невідомі працівники поліції його затримали 03.09.2018 о 20-00 у приміщенні квартири АДРЕСА_4 .

Було порушено його право на захист, не забезпечили захисником. Невідомі працівники поліції били його, знущалися, катували електричним шокером, одягали пакет на голову та погрожували, щоб він визнав свою провину.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 заявив про вчинення працівниками поліції Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, службового злочину, що можливо потягло за собою фальсифікацію матеріалів кримінального провадження.

Оцінюючи вказані покази та заяви обвинувачених, суд враховує, що під час слідчих експериментів, за участі захисників та обвинувачених, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомляли фактичні дані, обставини злочину, які не були відомі і не могли бути відомі нікому, окрім них, особисто кожний з них повідомляв про мотив скоєного ними злочину, місце, спосіб скоєння злочину, що в подальшому було підтверджено відповідними протоколами слідчих дій і висновками експерта.

Обставини надання ними пояснень в ході слідчих експериментів, посилання на конкретні факти події злочину не викликають сумніву щодо їх достовірності. При цьому, при проведені слідчого експерименту ані вони, ані захисники, не висловлювали скарг на дії інших учасників зазначеної слідчої дії.

Переглянуті в судовому засіданні відеоматеріали не дають підстав сумніватися у законності дій учасників слідчого експерименту, зокрема, слідчих. Порушень процесуальних прав обвинувачених під час проведення слідчого експерименту судом не встановлено, про що свідчать протоколи цих слідчих дій. Вказані протоколи наявні у матеріалах кримінальної справи і учасники судового розгляду з ними та з відеозаписами цих слідчих дій знайомились та будь-яких зауважень, уточнень, клопотань або скарг не висловлювали. Протоколи, відеозаписи, досліджені судом.

Крім того, вказані покази та заява ОСОБА_2 перевірялися судом, та ухвалою суду від 17.10.2019 року було доручено Державному бюро розслідувань в особі його Територіального управління, розташованого у місті Полтаві, перевірити заяву обвинуваченого. При чому судом постановлено вжити заходів для проведення відповідної перевірки зазначених фактів та про результати такої перевірки повідомити суд, заявника ОСОБА_2 , для чого виконати вимоги ст.214 КПК України.

За наслідками розгляду вказаної заяви обвинуваченого ОСОБА_2 , яка не підтвердилась під час досудового розслідування, та виконання ухвали суду від 17.10.2019 року, слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, 10.11.2020 року винесено постанову про закриття кримінальне провадження№6 2019170000001091 від 08.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, розпочатого на підставі вищевказаної ухвали суду, у зв`язку із встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

Вказана постанова є вмотивованою та достатньо обґрунтованою і суд не вбачає підстав ставити висновки слідчого під сумнів.

Також, вказані покази та заява ОСОБА_1 перевірялися судом, та ухвалою суду від 06.07.2021року було доручено Державному бюро розслідувань в особі його Територіального управління, розташованого у місті Полтаві, перевірити заяву обвинуваченого. При чому судом постановлено вжити заходів для проведення відповідної перевірки зазначених фактів та про результати такої перевірки повідомити суд, заявника ОСОБА_1 , для чого виконати вимоги ст.214 КПК України.

За наслідками розгляду вказаної заяви обвинуваченого ОСОБА_1 , яка не підтвердилась під час досудового розслідування, та виконання ухвали суду від 06.07.2021 року, слідчим третього відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, 26.08.2021 року винесено постанову про закриття кримінальне провадження № 42021040000000444 від 13.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, розпочатого на підставі вищевказаної ухвали суду, у зв`язку із встановленням відсутності складу кримінального правопорушення у діях працівників Амур-Нижньодніпровського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровські області.

Вказана постанова є вмотивованою та достатньо обґрунтованою і суд не вбачає підстав ставити висновки слідчого під сумнів.

Таким чином, на підставі викладеного суд вважає, що в даному кримінальному провадженні суд забезпечив проведення повної та відповідної перевірки заяв обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в установлений законом спосіб шляхом здійснення офіційного розслідування компетентним органом у відповідності з вимогами КПК України.

Таке розслідування у поєднані з дослідженими безпосередньо судом доказами у справі є ретельним та відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), викладених в рішеннях у справах «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12.06.2008), «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12.03.2009), «Олексій Михайлович Захарків проти України» (рішення від 24.06.2010), «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011).

На підставі викладеного суд вважає, що заяви обвинувачених, щодо неправомірних дій з боку працівників поліції, по відношенню до них, як і щодо фальсифікації матеріалів кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свого об`єктивного підтвердження не знайшли.

Крім того, слід враховувати, що в ході проведення досудового розслідування, проведення слідчих дій, судового розгляду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були забезпечені захисниками, які під час проведення слідчих дій з ними були завжди присутні.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 змінила свої покази, які вона давала слідчому судді під час досудового розслідування. Суду показала, що з ОСОБА_1 знаходилася близько 5 років у цивільному шлюбі, ОСОБА_20 трохи знала. Покази, які надавала слідчому судді - не підтверджує, так як на неї здійснювали фізичний та психологічний тиск правоохоронні органи. 31 серпня числа вона з ОСОБА_21 прокинулась, закривала консервацію на кухні. ОСОБА_1 привів ОСОБА_2 та сказав, що він з ними буде жити разом, оскільки тому нібито немає де жити. Того дня вона з ним познайомилась. 1-го вересня вона з ОСОБА_1 зібралася йти на пляж, але з приводу її взуття виник конфлікт, сварка між ОСОБА_1 та ОСОБА_22 , оскільки зникли з квартири її босоніжки, і як стало відомо зі слів ОСОБА_23 той їх пропив. ОСОБА_24 сам спровокував цей конфлікт, з-за чого ОСОБА_1 його штовхнув на диван, але бійки не було. Сварка сталася в квартирі ОСОБА_23 , при конфлікті вона перебувала у кімнаті. Потім вона з ОСОБА_1 зібралась та вони пішли на пляж. Цілий день їх не було. Ввечері прийшли та пішли одразу до своєї кімнати відпочивати. 2-го вересня вона з ОСОБА_1 спитали у ОСОБА_2 де ОСОБА_25 , на що ОСОБА_2 відповів, що ОСОБА_25 кудись поїхав.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 також показала, що «Будулай» - це так називали ОСОБА_2 . Сварка тривала десь хвилин 10-15. Вони всі були в кімнаті під час сварки. Тілесні ушкодження у ОСОБА_23 не бачила. ОСОБА_25 піднявся після сварки та пішов на кухню. На допиті в райвідділу поліції на неї здійснювали тиск працівники райвідділу, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тиск не здійснювали. ОСОБА_23 бачила останній раз того разу під час сварки.

Вона бійки не бачила. ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_23 лише один раз на диван. Після сварки ОСОБА_25 був живий, піднявся та пішов на кухню. Коли вона з ОСОБА_1 повернулась з пляжу, в квартирі ОСОБА_23 не було. ОСОБА_23 вони не шукали - він декілька днів міг не приходити додому, труп не бачили. До них приїхали працівники райвідділу поліції, бо сусідка заявила про сторонній неприємний запах. Працівники поліції походили по кімнатах та труп не знайшли. Потім вони лягли спати, а вночі знову прийшли працівники поліції та труп ОСОБА_23 було знайдено в підвалі. За білизною вона ходила до магазину, так як в них завонялася курка на балконі, які вони купили в магазині. Білизну купували, щоб вимити балкон.. З приводу тиску правоохоронних органів зазначає, що її били працівники райвідділу поліції - 3 чоловіки, щоб давала покази такі як було треба, щоб зізналася, що ОСОБА_23 вони вбила разом з ОСОБА_1 , від чого вона знаходилася в шоковому стані, бо також її цілу добу тримали у відділу поліції, а потім били та ображали.

Вона не знає працівників поліції, які її били. Зараз надає покази добровільно, без тиску. Вона боялася раніше зізнатися про попередні неправдиві покази, так як її налякали, що посадять разом з ОСОБА_1 . Вона поховала батька та постійно лікується, їй було ніколи. Вона особисто не знає, хто вбив ОСОБА_23 , оскільки з ОСОБА_1 завжди були поруч. В кімнаті завжди залишався ОСОБА_2 з ОСОБА_22 , та останнього характеризує нормальною людино., неконфліктною, іноді донька приводила до нього внуків та він гуляв з ними, коли був тверезий, оскільки зловживав алкоголем. ОСОБА_2 погано знає. Під час цивільного шлюбу ОСОБА_1 її не бив. Конфліктів раніше з ОСОБА_22 не було

Свій допит слідчим суддею пам`ятає, відповідала під тиском поліції, слідчий суддя на неї не тиснув. Вона нікому не скаржилася, що її били – бо боялася. Зараз не боїться, бо пройшов час. Захиснику Чудновському вона не говорила, що на неї здійснюється тиск, чому не знає. Вона давала покази в присутності ОСОБА_1 .

Відносини з ОСОБА_26 були нормальні. Вона з ОСОБА_1 платила йому гроші за квартиру, а загиблий їй допомагав, коли ОСОБА_1 не було поруч. Квартира дійсно знаходилася на першому поверсі, є балкон. Їй, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відомо, що там був погріб. Вона не може точно сказати, хто саме пропонував купити білизну, і хто розливав – можливо і вона. Виливали білизну на балконі, протирали підлогу всюди. Біля вхідних дверей також витирали, бо ОСОБА_1 виносив ту курку яка завоняла та розлив. Підлогу мабуть витирала вона, але не пам`ятає. До неї ОСОБА_25 не залицявся та ОСОБА_1 про таке не казала. У ОСОБА_2 з ОСОБА_22 мабуть були дружні відносини, оскільки останній привів його до себе в дім.

Останнього разу ОСОБА_23 бачила після сварки, це було 1 чи 2 вересня – синців та забоїв якихось на ньому не було. 04 вересня прийшли працівники поліції. ОСОБА_23 не бачили всі ці дні, це було нормальним, оскільки він міг декілька днів не бути вдома, а телефону мобільного він не мав. У цій квартирі вона з ОСОБА_1 проживала місяців 9 до події. Дійсно, при минулому допиті був присутній захисник ОСОБА_27 , якому вона довіряла та мала можливість сказати захиснику, що на неї здійснюється тиск, але про це вона не знала. З 1-го по 4 вересня в тій квартирі весь час знаходилися вона з ОСОБА_1 2-го числа ОСОБА_2 поїхав та більше не повертався. Приміщення за цей час прибирали - тільки посуд на кухні. В кімнату загиблого вона не заходила та нічого не прибирала. Щодо неприємного сильного запаху заперечує, ніякого не було. Курку разом з каструлею викинув ОСОБА_1 у сміттєвий бак.

ЇЇ в ту саму ніч також забрали працівники поліції коли дістали труп та коли затримали ОСОБА_2 . Вона прийшла у судове засідання зі слідчим фактично з райвідділу поліції. ЇЇ тримали в райвідділу приблизно добу або більше, точно не пам`ятає. Коли поліція прийшла до квартири вона не пам`ятає - на початку вересня. Мабуть їй сказали прийти на судове засідання, це вже не пам`ятає. До суду вона не пам`ятає як прийшла. І скільки часу вона знаходилася в райвідділу не пам`ятає, це не тиждень точно. Слідчий суддя не роз`яснював їй права та обов`язки, та що вона може не надавати покази, хоча цього моменту не пам`ятає. Наразі вирішила добровільно прийти дати суду покази, її ніхто не запрошував, тиск не здійснювався, оскільки совість заїла, що давала минулого разу неправдиві покази. Дізналася про судове засідання з Інтернету. Подробиці вбивства ОСОБА_23 їй стали відомі в райвідділу поліції. Труп ОСОБА_23 витаскували з підвалу при неї, вона знаходилася в кімнаті. Коли на балконі розливали білизну - нічого не чула, окрім вонючої курки. На її думку труп спустив до підвалу ОСОБА_2 самостійно, без її та ОСОБА_1 допомоги.

Оцінюючи покази які свідок ОСОБА_6 надала у судовому засіданні, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, тобто під час досудового розслідування у судовому засідання слідчим суддею.

За даним кримінальним провадженням 12.09.2018 року під час досудового розслідування свідка ОСОБА_6 було допитано слідчим суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська в порядку ч.1 ст.225 КПК України.

При чому у її допиті брали участь підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Чудновський С.О., які мали змогу ставити питання свідку.

Відповідно до журналу судового засідання та технічного запису свідку ОСОБА_6 роз`яснялися її права та обов`язки свідка.

Суд також зазначає, що свідок ОСОБА_6 під час допиту не заявляла слідчому судді, що на неї здійснювався тиск з боку органу поліції, що її незаконно затримували та вона незаконно утримувалася в райвідділу поліції.

Навпаки, на думку суду покази під час судового розгляду свідка ОСОБА_6 явно свідчать про її зацікавленість та намагання штучно підлаштувати свої покази під фактичні обставини які встановлювалися під час дослідження доказів, під покази обвинуваченого ОСОБА_1 з метою штучного створення для нього алібі, оскільки вона є цивільною дружиною ОСОБА_1 та з яким разом прожила біля 5 років.

Суд вважає, що її покази під час досудового розслідування у судовому засідання слідчому судді відповідають дійсності, оскільки узгоджуються з іншими доказами, зокрема з протоколами слідчих експериментів за участі обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , протоколами огляду місця події, речей, висновками експертиз,як в цілому так і в деталях, точним відомостям щодо обставин перебігу та розвитку події злочину, злочинних дій обвинувачених, та які могли бути відомі тільки ОСОБА_6 , а не іншим особам, дані свідком в умовах які виключають будь який тиск на свідка з боку будь якої посадової особи або іншої сторонньої особи.

Тому, з огляду на викладене суд покладає у вироку покази свідка ОСОБА_6 слідчому судді на обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, та не бере до уваги і відхиляє її покази під час судового розгляду.

Крім того, суд за наслідками судового розгляду прийшов до переконання та розцінює відповідні покази обвинуваченихяк усталену модель захисту, форму реалізації права на захист, поведінку захисно-установчу в суб`єктивно складній, несприятливої для них судово-слідчій ситуації, як усталену практику перекладання провини за злочин з себе на іншу особу, та обрану останніми лінією захисту, покарання за вчинений злочин, і вважає, що показання обвинувачених не впливають будь-яким чином на доведеність їх вини у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, тому суд не може вказані показання взяти до уваги.

Мотиви доводів обвинувачених та їх захисників фактично ґрунтуються на незгоді сторони захисту із доказами, які були отримані стороною обвинувачення під час досудового розслідування, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події.

На протязі всього досудового слідства обвинувачені, які були забезпечені належним захистом, що свої зізнавальні покази, в тому числі під час слідчого експерименту за участі свого захисника, що зафіксовано технічними засобами, давали під тиском, загрозою катування, або у зв`язку з порушенням їх прав, в тому числі на захист, а переконливих аргументів, доводів своєї невинуватості у, зокрема обвинувачений ОСОБА_1 та захисник суду не надалі.

Посилання сторони захисту на те, що не скоєно кримінального правопорушення, та недійсності окремих доказів судом відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів.

Стороною захисту не наведені конкретні обґрунтовані та вагомі обставини, підстави, передбачені кримінально-процесуальним законом, які б вказували на необ`єктивність, протиріччя показів свідків та не надано суду жодних належних та допустимих доказів з цього приводу або інших доводів обвинувачення. При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність, тому суд не погоджується з доводами сторони захисту та відхиляє їх.

Будь-яких інших доказів сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, протягом судового розгляду, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Підводячи підсумок викладеному, суд виходить з того, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, є життя людини, а кожна людина має право на життя, яке відповідно до ст. 2 Європейської конвенції з прав людини охороняється законом. Стаття 2 – одна з небагатьох статей Конвенція, порушення положень яких не може бути виправданим навіть під час війни чи дії інших надзвичайних обставин (стаття 15).

Конвенційні висновки Європейського суду з прав людини свідчать про те, що стаття 2 разом із статтею 3 Конвенції втілює одну з основних цінностей демократичної спільноти, яку уособлює Рада Європи.

Завдання і мета Конвенції як інструменту для захисту окремої людини вимагають, щоб стаття 2 інтерпретувалась і застосовувалась так, щоб були практично і ефективно реалізовані її запобіжні норми (рішення у справах «Ангелова проти Болгарії», заява № 38361/97 та «Мойсієв проти Польщі», заява № 11818/02).

У цьому контексті міститься опосередкована вимога щодо проведення негайного і розумного оперативного слідства та розгляду справи у суді, про що свідчать рішення у справах «Яшан проти Туреччини» від 02.09.1998, «Махмут Кайя проти Туреччини», заява № 22535/93.

Наявна у кримінальному провадженні сукупність наведених вище прямих доказів вчинення злочину, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають обвинувачених у вчиненні інкримінованого кожному з них злочину, надала суду можливість постановити даний обвинувальний вирок за наслідками розгляду кримінального провадження.

З огляду на викладене, досліджені судом докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не викликають у суду сумнівів та поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення в межах обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд, оцінюючи докази, вважає, що дії кожного з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні бути кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, які виразилися у спричиненні ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу кожного винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету – покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Відповідно до положень ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання, суд враховує відсутність обставин, що пом`якшують покарання кожного обвинуваченого.

Суд враховує наявність обставин, що обтяжують покарання кожного обвинуваченого, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 : за п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України – вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння; за п. 1 ч.1 ст. 67 КК України рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили новий умисний злочин, маючи судимість за умисний злочин.

ОСОБА_1 провину у скоєному злочину не визнав, не розкаявся, характеризується задовільно, на обліку лікаря нарколога, психіатра не перебуває, має мати похилого віку, перебуває на військовому обліку в Синельниківському ОМВК.

ОСОБА_2 провину у скоєному злочину визнав частково, не розкаявся, характеризується задовільно, страждає на хронічну тяжку хворобу, на обліку лікаря нарколога, психіатра не перебуває, не відбув покарання за попереднім вироком.

Конституція України визначила, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3).

Судом враховується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у групі осіб скоїли умисний тяжкий злочин проти життя та здоров`я, який представляє велику суспільну небезпеку.

Його суспільна небезпечність полягає у наслідку що настав у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_3 , оскільки такий наслідок не має зворотного характеру, та шкода, заподіяна потерпілій особі, не може бути усунена, що унеможливлює її відшкодування або компенсацію потерпілому чимось іншим, грубо ігнорується її природне, а тому невідчужуване право на найцінніше благо – життя.

Призначаючи покарання, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення кожного з обвинувачених та попередження нових кримінальних правопорушень як самими обвинуваченими, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, оскільки підстави для застосування вимоги ст.69 КК України та призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, не встановлені, виправлення обвинувачених можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, тобто за сукупності вироків, до покарання призначеного ОСОБА_2 за даним кримінальним провадженням, підлягає частковому приєднанню покарання у вигляді 3 місяців позбавлення волі, яке обвинувачений не відбув за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.06.2017 року.

При цьому, суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.368-371,373,374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому за ч.2 ст.121 КК України обвинуваченні, та призначити покарання у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому за ч.2 ст.121 КК України обвинуваченні, та призначити покарання у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупності вироків, до покарання призначеного ОСОБА_2 , частково приєднати покарання у вигляді трьох місяців позбавлення волі, яке обвинувачений не відбув за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.06.2017 року, та остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді 9 (дев`яти) років та 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області.

Початок строку відбування покарання обчислювати засудженим: ОСОБА_1 з 06.09.2018 року; ОСОБА_2 з 14.09.2018 року.

Відповідно до п.4 ч.9 ст.100 КПК України, речові докази: шорти чорного кольору; наволочку бежевого кольору; наволочку світлу; рушник бежевий; халат зелений; тканинну ганчірку сіру; 11 слідів пальців рук на 9–ти липких стрічках; сліди бурого кольору на поверхні вирізу шпалер зі стіни кімнати № 1; змиви речовини бурого кольору з поверхні лінолеуму в коридорі; сліди речовини бурого кольору із кухні; сліди речовини бурого кольору з поверхні білої футболки; осади та витяжки з об`єктів; зрізи країв нігтьових пластин трупа ОСОБА_23 ; зрізи країв нігтьових пластин, відбитки папілярних візерунків слідів пальців та долоней рук, футболку темно синього кольору, джинсові шорти темно синього кольору, ремінь темно коричневого кольору, зразок крові що належить ОСОБА_1 ; зрізи нігтьових пластин, відбитки папілярних візерунків слідів пальців та долоней рук, футболку із матерії чорного кольору та пару взуття, зразок крові, що належать ОСОБА_2 – зберігати до набрання вироком законної сили та знищити.

На підставі ч.5 ст.100 КПК України три оптичні носії інформації - диски з відеозаписом проведення процесуальних дій під час досудового розслідування - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

На вирок захисники, прокурор та потерпіла можуть подати апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинувачені, які перебувають під вартою, – з моменту вручення їм копії вироку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

На підставі ч.6 ст.376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору. Учасники судового провадження, зокрема захисники, копію вироку мають право отримати у суді.

На підставі ч.7 ст.376 КПК України копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілій, яка не була присутня в судовому засіданні.

СУДДІ:

-------------------- ----------------- --------------------------------

В.Л.Воробйов І.В.Дяченко І.П.Щербина-Почтовик