Рішення № 100844501, 01.11.2021, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2576/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання Степанової Н.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Печериця В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/2576/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява подана адвокатом Бороган Валентином Володимировичем в інтересах ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В позовній заяві представник позивача також просив суд витребувати з Комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» інформацію щодо розміру заробітної плати ОСОБА_1 за останні 6 місяців, та відомості щодо вакантних посад в КП «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» станом на 27 квітня 2021 року, а також просив суд викликати у судове засідання для допиту свідків.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що наказом №110-К від 27 квітня 2021 року за підписом в.о. директора КП «ЖКП «Таїрове» Ярового В.М. звільнено ОСОБА_1 з посади головного інженера КП «ЖКП «Таїрове» з 27.04.2021 року на підставі п.2 ст.40 КЗпП України., а саме у зв`язку із виявленням невідповідності головного інженера ОСОБА_1 займаній посаді, неспроможність належно виконувати свої обов`язки внаслідок недостатньої кваліфікації, а саме: не володіє навиками роботи із комп`ютерною технікою та не володіє необхідними знаннями, у зв`язку із чим не може складати Технічні умови Водопостачання. Зовнішні мережі (включаючи схему водомірного вузла та інші передбачені законодавством необхідні додатки та схеми) з підключення абонентів до мереж водопостачання. Також наказано бухгалтерії Комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні та виплатити компенсацію за 27 днів невикористаної відпустки.

Позивач, вважає наказ №110-К від 27.04.2021 року незаконним, безпідставним, виданим з порушенням ст. 43 Конституції України, приписів КЗпП України, та таким, що підлягає скасуванню

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.06.2021 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та виклик свідків.

14.06.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву Комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове». У даному відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволені. Свою позицію обґрунтовують тим, що 22.04.2021 року до КП «ЖКП «Таїрове» звернулася гр. ОСОБА_3 із заявою про видачу технічних умов для підключення до централізованого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно резолюції в.о. директора КП Ярового В.М. від 23.04.2021 року, ОСОБА_1 , як головному інженеру підприємства і було доручено підготувати технічні умови. Відповідно до наказу № 108-К від 26.04.2021 року виконуючим обов`язки директора Яровим В.М. доручено головному інженеру ОСОБА_1 у строк до 14:30 год 26.04.2021 року за своїм робочим місцем, визначеним наказом №30 від 26.04.2021 року виконати доручення, надане 23.04.2021 року зі складання технічних умов «Водопостачання. Зовнішні мережі» включаючи схему водомірного вузла та інші передбачені законодавством необхідні додатки та схеми. Виконання такого роду посадових обов`язків, безпосередньо відноситься до обов`язків головного інженера КП ,що також і зазначено в посадовій інструкції останнього. 26.04.2021 року позивачу було виділено робоче місце з наданням комп`ютерного обладнання. Також, наказом №31-ОД було створено комісію з перевірки знань головного інженера КП ОСОБА_1 у складі шести членів, яким доручено перевірити знання, рівень кваліфікації головного інженера ОСОБА_1 на прикладі фактичного виготовлення технічних умов, водопостачання, зовнішні мережі для подальшого підключення абонента ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Така комісія була створена, оскільки працівники неодноразово обговорювали, що головний інженер ОСОБА_1 жодного разу не виконав самостійно підписаних ним особисто та виданих технічних умов з підключення абонентів до мереж водопостачання та водовідведення, а звертався за допомогою до працівників КП. В подальшому, ОСОБА_1 не зміг виконати доручення, оскільки в процесі підготовки технічних умов, останній не зміг використати комп`ютерну техніку (ноутбук та принтер) за її призначенням, не зміг визначити місце приєднання в діючій мережі водопостачання, умови щодо встановлення вузла обліку та визначити інші умови щодо розробки проектної документації з водопостачання. Комісією достеменно було встановлено факт невиконання технічних умов та висновок про те ,що внаслідок недостатньої кваліфікації головний інженер КП не може належно виконувати покладені на нього посадовою інструкцією трудові обов`язки. Таким чином, оскільки на момент складення висновку про недостатню кваліфікацію головного інженера КП «ЖКП «Таїрове» не було вакантних посад, на які б було можливо перевести ОСОБА_1 з посади головного інженера, тому на думку відповідача, його було правомірно звільнено на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі, внаслідок недостатньої кваліфікації. Щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача ,сторона відповідача зазначає, що вони не погоджуються ні з розміром такої шкоди, та взагалі з вимогою про її відшкодування. Відповідач вважає, що розмір моральної шкоди в розмірі 50 000 грн не є співмірним та жодним чином не обґрунтований з огляду на те, що моральна шкода не має чітких матеріальних ознак, та потребує повного і детального обґрунтування, яке б підтверджувало такі моральні страждання працівника, втрату нормальних життєвих зв`язків та необхідністю від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також відповідач зазначає. Що стягнення моральної шкоди не повинно призводити до безпідставного збагачення позивача. При цьому, позивачем не зазначено та не додано до позовної заяви жодних зазначених аргументів та доказів на підтвердження та обґрунтування своїх вимог, а відтак вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення усіх понесених судових витрат, відповідач також заперечує, обґрунтовуючи позицію тим. що позивачем разом з позовною заявою надано лише копію договору про надання правової допомоги та ордер. Документів на підтвердження розміру гонорару саме в 15 000,00 грн, наприклад копії розрахунку, копії гонорару з обґрунтуванням передбачуваних або понесених витрат позивачем не надано, а відтак така сума не підлягає відшкодуванню.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити. Позивач в своїх поясненнях зазначив, що перед тим, як він був призначений на посаду директора КП, також виконував три місяці обов`язки головного інженера, територія яка обслуговується КП значна, тому часто його взагалі не було на роботі, оскільки виконував робочі обов`язки де це було необхідно. Та взагалі, в той час коли він був директором він неодноразово виносив догани працівникам КП за невідповідність їх роботи, колектив був дещо злий на нього. В день призначення його на посаду головним інженером, ОСОБА_1 показали робоче місце, а саме стіл, стілець та ноутбук, йому було надано доручення розробити технічну документацію на звернення громадянки, на що передбачено термін 10 днів, додатково повідомив, що до комісії входили також ті працівники, стосовно яких він будучи директором і виносив догани.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, оскільки наказ про звільнення був законний, жодних порушень законодавства при цьому допущено тне було. На підприємстві, на підставі наказу директора було проведено нагляд за умінням головного інженера виконувати свої посадові обов`язки, оскільки жодним чином він не зміг виконати доручення щодо виготовлення технічної документації, комісією був складений відповідний висновок, та в подальшому виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. Взагалі на нього часто надходили скарги від працівників КП, щодо його роботи та документації яку він складав коли попередньо займав вказану посаду. Представник відповідача також зазначила, що дійсно для виготовлення технічної документації передбачено строк 10днів, однак при цьому зауважила, що головний інженер ОСОБА_1 навіть не скористався оргтехнікою щоб розпочати виготовлення такої документації, не міг нічого відкрити.

В судовому засіданні свідокОСОБА_4 – заступник директора з адміністративно-господарських питань Комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове», надав суду свідчення, відповідно до яких, йому в робочий час надійшло розпорядження про ознайомлення головного інженера з його робочим місцем та комп`ютером, відповідно він погодився з даним розпорядженням керівництва. Місце для роботи головному інженеру було надано в кабінеті контролерів, там був стілець, стіл та комп`ютер, він запросив ОСОБА_1 , той при ньому ввімкнув ноутбук, однак на ньому не було жодної програми для роботи, була натомість неліцензійна програма «Word», а взагалі комп`ютер був пустий. Після обіду, в той же день, ОСОБА_5 побачив нове розпорядження, а саме що він входить до складу комісії по перевірці знань головного інженера. Головний інженер побачивши таке розпорядження, повідомив що для виготовлення технічної документації у нього є десять днів, також для роботи йому необхідно налаштувати комп`ютер. Свідок також додав, що в акті перевірки він підпис не ставив напроти свого прізвища, чий там підпис зазначений, йому невідомо.

На запитання представника позивача свідок відповів, що наповненням комп`ютерної техніки на підприємстві займається відповідний працівник, прізвище його він не пам`ятає, але в складі комісії при перевірці його не було. На запитання суду свідок відповів, що ОСОБА_1 він ознайомив з робочим місцем приблизно після обіду, десь біля 13:00, розпорядження про перевірку знань також було в той же день, акт щодо перевірки знань пропонували підписати десь о 14:00 год. приблизно на початку 15:00 год, взагалі все відбувалося протягом години.

В судовому засіданні свідокОСОБА_6 – начальник відділу з благоустрою – майстр зеленого господарства Комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове», пояснила суду що 26.04.2021 року було створено комісію по перевірці працівника, вона входила до її складу.

На запитання представника позивача свідок відповіла, що інженер повинен розбиратися в техніці, вона будучи членом комісії дійсно була свідком того. Що позивач не міг користуватися комп`ютером. Також свідок відповіла, що для виготовлення технічної документації надається термін строком десять днів, але в чому була проблема зробити ту документацію інженером в той момент одразу, їй невідомо. Додатково відповіла, що відносно неї за годину до перевірки було застосовано догану ОСОБА_1 , коли він виконував обов`язки директора КП. Висновок нею був підписаний після обіду, приблизно о 15:00 год, хто саме просив скласти технічні умови вона не пам`ятає, можливо ОСОБА_7 також відповіла що в неї немає освіти в ІТ спеціалізації, однак вона вміє вмикати комп`ютер, тта в чому була проблема скласти технічні умови їй не зрозуміло, адже не обов`язково таку документацію виготовляти на протязі десяти днів, як то передбачено. Вважає, що позивач взагалі не бажав розробляти технічну умов, також відповіла, що біля робочого столу була розетка, звичайно комп`ютер міг ввімкнутися. Акт про перевірку знань головного інженера вона підписувала, про ОСОБА_8 при цьому вона не пам`ятає, чи був він при цьому. Вказала, що ї підпис зміщений. А отому там розбіжності хто де ставив підпис, не збігається з прізвищами, але це не є суттєвою помилкою

В судовому засіданні свідокОСОБА_9 – начальник юридичного відділу Комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове», пояснила суду їй відомо, що дійсно було створено комісію для встановлення факту того, чи зможе ОСОБА_1 виконувати свої посадові обов`язки головного інженера. В той час свідок була начальником юридичного відділу, та членом вказаної комісії про перевірку. Головному інженеру було надано робоче місце, та надано для роботи розробити технічні умови, однак він навіть не відкрив ноутбук, комісія встановила цей факт та підписали висновок.

На запитання представника позивача свідок відповіла, що ОСОБА_10 сидів, комп`ютер був закритий, він здається відкрив його, але не вмикав, навіть не міг знайти кнопку де ввімкнути. Щодо строків складання технічних умов питання не відноситься до її компетенції, їй потрібно було встановити факт того що ОСОБА_10 зробив, або не зробив. Строк на виготовлення дійсно десять днів, але для таких технічних умов уже є шаблони, там потрібно лише ввести дані і все. Вона особисто не перевіряла комп`ютер, вважає що програми «Word» та «Excel » в наш час встановлений всюди. Комп`ютер стояв в кабінеті контролерів, на ньому здається хтось колись працював, вона так пригадує. Хто складав той висновок вона не знає, вона лише підписала. Свідок погодилася, що будучи начальником юридичного відділу це її обов`язок по складанню висновку, але вона його не складала. Висновок підписала після обіду, о 15:00 год. Хто точно був присутній пр. підписанні не пам`ятає, точно була ОСОБА_11 , решту осіб мало знає. Хто друкував розпорядження про перевірку їй невідомо.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що наказом №75-К від 08 травня 2020 року за підписом т.в.о. директора КП «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» Гренадьорова А.В. ОСОБА_1 прийнято на посаду головного інженера-начальника відділу з експлуатації устаткування та інженерних мереж КП «ЖКП «Таїрове» з 12.05.2020 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.05.2020 року.

12.05.2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений з посадовою інструкцією головного інженера КП «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове».

Згідно розпорядження Голови Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №14-Ср від 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 , без звільнення від своєї основної роботи з 04.02.2021 року виконував обов`язки директора КП «ЖКП «Таїрове».

Згідно розпорядження Голови Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №59-Ср від 09 квітня 2021 року та на підставі особистої заяви ОСОБА_1 звільнено від виконання обов`язків директора КП «ЖКП «Таїрове увільнила з 14.04.2021 року.

22 квітня 2021 року громадянка ОСОБА_3 звернулася до в.о. директора КП «ЖКП «Таїрове» Ярового В.М. з заявою про видачу їй технічних умов для підключення до централізованого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно резолюції в.о. директора КП «ЖКП «Таїрове» Ярового В.М. від 23 квітня 2021 року підготувати технічні умови для підключення до централізованого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Поручено ОСОБА_1 .

Згідно Наказу в.о. директора КП «ЖКП «Таїрове» Ярового В.М. №108-К від 26 квітня 2021 року головному інженеру ОСОБА_1 доручено в строк до 14 год. 30 хв. 26.04.2021 року за своїм робочим місцем виконати доручення надане 23.04.2021 року зі складання Технічних умов. Водопостачання. Зовнішні мережі (включаючи схему водомірного вузла та інші передбачені законодавством необхідні додатки та схеми) з підключення абонента ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

З зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомився 26 квітня 2021 року о 13 год. 45 хв.

Згідно Наказу в.о. директора Ярового В.М. КП «ЖКП «Таїрове» №31-ОД від 26 квітня 2021 року призначено комісію з перевірки знань (кваліфікації) за посадою головного інженера КП “ЖКП «Таірове» Яворського О.Г., а саме: обсягу знань зі складення Технічних умов. Водопостачання. Зовнішні мережі (включаючи схему водомірного вузла та інші передбачені законодавством необхідні додатки та схеми) з підключення абонента ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до наданого в.о. директора КП “ЖКП “Таїрове” головному інженеру Яворському О.Г. доручення 23.04.2021 року.

Визначити наступний склад комісії: ОСОБА_12 - майстер водопровідного господарства (голова комісії); Синіговець Аліна Володимирівна - начальник юридичного відділу (секретар комісії); ОСОБА_4 - заступник директора з адміністративно- господарських питань (член комісії); Слісаревська Інга Володимирівна - начальник відділу з благоустрою - майстер зеленого господарства (член комісїі); ОСОБА_13 - інженер з охорони праці (член комісії); Бурлака Роман Аркадійович - радник-консультант директора (за згодою, член комісії).

Провести перевірку знань з питань зазначених у п. 1 цього наказу у строк до 14 год. 30 хв. 26.04.2021 року.

Надати висновок за результатами перевірки знань з питань зазначених у п. 1 цього наказу у строк до 15 год.00 хв. 26.04.2021 року.

Згідно висновку №1 від 26 квітня 2021 року комісії, створеної відповідно до наказу №31 ОД в.о. директора КП «ЖКП «Таїрове» Ярового В.М. «Про призначення комісії з перевірки знань головного інженера КП «ЖКП «Таїрове» Яворського О.Г. у повному складі було встановлено, що ОСОБА_1 не володіє навиками роботи із комп`ютерною технікою та не має належного кваліфікаційного рівня (не володіє необхідними знаннями), в силу чого не зміг виконати доручення в.о. директора КП «ЖКП «Таїрове», оформлене наказом №108-К від 26.04.2021 року, а саме: щодо складення Технічних умов. Водопостачання. Зовнішні мережі (включаючи схему водомірного вузла та інші передбачені законодавством необхідні додатки та схеми) з підключення абонента ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В результаті вищенаведеного комісія зазначила, що у головного інженера ОСОБА_1 відсутня необхідна кваліфікація.

Зазначений висновок підписало 5 членів комісії із 6, а саме: ОСОБА_12 - майстер водопровідного господарства (голова комісії); ОСОБА_9 - начальник юридичного відділу (секретар комісії); ОСОБА_4 - заступник директора з адміністративно- господарських питань (член комісії); ОСОБА_13 - інженер з охорони праці (член комісії); ОСОБА_14 - радник-консультант директора (за згодою, член комісії).

Підпис ОСОБА_6 - начальника відділу з благоустрою - майстер зеленого господарства, відсутній. Однак, як встановлено в судовому засіданні при допиті свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , остання підписала даний висновок в графі для підпису ОСОБА_8 помилково, переплутавши графи, а свідок ОСОБА_15 взагалі не підписував даного висновку.

Наказом №110-К від 27 квітня 2021 року за підписом в.о. директора КП «ЖКП «Таїрове» Ярового В.М. звільнено ОСОБА_1 з посади головного інженера КП «ЖКП «Таїрове» з 27.04.2021 року на підставі п.2 ст.40 КЗпП України., а саме у зв`язку із виявленням невідповідності головного інженера ОСОБА_1 займаній посаді, неспроможність належно виконувати свої обов`язки внаслідок недостатньої кваліфікації, а саме: не володіє навиками роботи із комп`ютерною технікою та не володіє необхідними знаннями, у зв`язку із чим не може складати Технічні умови. Водопостачання. Зовнішні мережі (включаючи схему водомірного вузла та інші передбачені законодавством необхідні додатки та схеми) з підключення абонентів до мереж водопостачання. Також наказано бухгалтерії Комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні та виплатити компенсацію за 27 днів невикористаної відпустки.

З зазначеним наказом Яворський ознайомився 05 травня 2021 року, оскільки з 27 квітня 2021 року по 01 травня 2021 року перебував на лікуванні, згідно листка непрацездатності (а.с. 18).

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, вважає наказ №110-К від 27.04.2021 року незаконним, безпідставним, виданим з порушенням ст. 43 Конституції України, приписів КЗпП України, та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

В порушення вимог даної норми відповідач, звільняючи позивача на підставі п. 2 ст.40 КЗпП України, не враховував ступінь тяжкості вчиненого позивачем проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Оскаржуваний наказ передбаченої ч.3 ст.149 КЗпП України інформації також не містить.

Згідно пункту 4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 №190, виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови згідно з поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску.

Заява щодо надання технічних умов для підключення до централізованого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована в КП «ЖКП «Таїрове» 22 квітня 2021 року.

Таким чином, з урахуванням 10 робочих днів, технічні умови повинні бути видані замовнику до 11 травня 2021 року.

Також не зрозуміло, яким чином членами комісії було встановлено, що позивач не володіє навиками роботи із комп`ютерною технікою та не має належного кваліфікаційного рівня (не володіє необхідними знаннями), якщо раніше позивач розпорядженням Голови Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області виконував обов`язки директора КП «ЖКП «Таїрове» за сумісництвом. Зауважень з приводу виконання позивачем покладених на нього трудових обов`язків не було.

Згідно вимог частині 2 ст.40 КЗпП, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Звільняючи позивача відповідач не запропонував інше місце роботи.

Згідно правової позиції Верховного суду викладеній у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 297/3092/15-ц (провадження № 61-5206св18), суд може визнати звільнення працівника правильним, якщо встановить, що воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладених на нього трудових обов`язків, а від переведення на іншу роботу відмовився. Висновок суду про недостатність в особи кваліфікації, що перешкоджає належним чином виконувати посадові обов`язки, не може ґрунтуватися лише на матеріалах атестаційної комісії й показаннях свідків за відсутності інших об`єктивних даних щодо недостатньої кваліфікації, якими можуть бути, зокрема документи, звіти, плани, доповідні та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов`язків.

Звільняючи позивача на підставі п. 2 ст.40 КЗпП України, у відповідача було лише висновок акту від 26 квітня 2021 року. Будь-яких інших зауважень, документів, доповідних, які б підтверджували невідповідність позивача займаної посади відповідач не зазначив.

Частиною 1 ст.147 КЗпП встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно з приписами ст.149 КЗпП, встановлений наступний порядок застосування дисциплінарних стягнень: до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинні зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; при обранні виду стягнення власника бо уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року, При розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити залежну дисципліну праці у відповідній структурі.

Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч. 2 ст. 40 КЗпП..

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.05.2019 року по справі № 821/1180/18, звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведені норми КЗпП України, правову позицію Верховного Суду, прийняття відповідачем наказу №111-К від 27.04.2021 року про звільнення з підстав п.2 ст.40 КЗпП є застосуванням до позивача заходу стягнення за порушення трудової дисципліни.

Проте, відповідач жодним чином не обґрунтував причину застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення і чому не можна було застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Крім того, слід зазначити, що звільнення позивача було проведено з порушенням вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки на час звільнення він був тимчасово непрацездатним, що підтверджується листком непрацездатності (а.с. 18).

Також суд звертає увагу на те, що відповідач не врахував відсутність жодного дисциплінарного стягнення за весь час роботи позивача на посадах головного інженера та виконуючого обов`язки директора КП «ЖКП «Таїрове».

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року по справі №273/212/16-ц).

Частиною другою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середня заробітна плата розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок).

Згідно із пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як передбачено пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст.237-1КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі. Зазначений висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 №6-54цс11.

Моральну шкоду працівникові відшкодовує безпосередньо роботодавець, якщо наявні такі умови: факт порушення роботодавцем законних прав працівника. У цьому разі законним правом визнається будь-яке суб`єктивне право працівника, що виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди, укладеної між роботодавцем і його працівником як сторонами трудових відносин; працівникові завдано моральних страждань, або він втратив нормальні життєві зв`язки, або в нього виникла потреба докласти додаткових зусиль для організації свого життя; причинний зв`язок між другою та першою умовами. Тобто моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або виникнення потреби в працівника докласти додаткових зусиль для організації свого життя спричинені внаслідок порушення роботодавцем законних прав працівника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами і доповненнями, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності

У п.п. 3, 9 цієї ж постанови роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За змістом частини 1 статті 1167 ЦК України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст ст.3, 4, 11, 31 ЦПК 2004 року).

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Протиправні дії відповідача, щодо незаконного звільнення позивача призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, постійні переживання з приводу незаконного звільнення з роботи, у зв`язку з чим позивачу з боку відповідача заподіяно моральну шкоду, яка оцінюється судом в розмірі 5 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 89, 142, 182, 258-259, 264, 265, 273, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Скасувати наказ в.о. директора Комунального підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Таїрове" від 27.04.2021 року № 110-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера Комунального підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Таїрове".

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інженера Комунального підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Таїрове" з 27.04.2021 року.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Таїрове" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Таїрове" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Таїрове" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 головного інженера Комунального підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Таїрове" та стягнення з Комунального підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Таїрове" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 05.11.2021 року.

Головуючий: Є.М. Панасенко