Ухвала суду № 100844364, 05.11.2021, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1811/21

УХВАЛА

05 листопада 2021 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Маслеников О.А.

розглянувши заяву ОСОБА_1

про

забезпечення позову в цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до

Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

про

визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області Масленикова О.А. від 05.11.2021 року за даним позовом відкрито провадження по справі.

Разом з позовом до суду позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення XI сесії VIII скликання Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 27 травня 2021 року за № 512 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 »;

- заборони вчиняти певні дії, які пов`язані з виконанням рішення XI сесії VIII скликання Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 27 травня 2021 року за № 522 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 » і вчиненням дій відносно поділеної земельної ділянки комунальної власності для розміщення, експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, танцювального майданчику з буфетом та літньою-площадкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0340 га, для розміщення, експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, танцювального майданчику з буфетом та літньою-площадкою, кадастровий номер 5122310300:02:003:0350, площею 0,0363 га – для розміщення, експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, танцювального майданчику з буфетом та літньою-площадкою, кадастровий номер 5122310300:02:003:0351.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до купівлі-продажу нежитлової будівлі від 10.03.2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченко М.Є. за бланком НОК 193572, яка зареєстрована в реєстрі за № 383, ОСОБА_2 продав та передав позивачу у власність, а ОСОБА_1 придбала та прийняла у власність за сплачену грошову суму – нежитлову будівлю, з танцювальним майданчиком, з буфетом, літньою площадкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: «А1» - буфет (загальною площею 32, 2 кв. м.), «Б1» - навіс, 1-3, 1 – надвірні споруди, розташовані на земельній ділянці розміром 0, 0703 га., кадастровий номер : 5122310300:02:003:0215.

Відповідно до «Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об`єкту до експлуатації» від 06.08.2003 року № 30 БДН А.3.1-3-94 С. 29», разом з іншими технічними документами відносно нежитлової будівлі, з танцювальним майданчиком, з буфетом, літньою площадкою, парканом, всіма державними органами контролю, у тому числі органом пожежного нагляду зазначено про дотримання вимог закону та погоджено введення в експлуатацію танцювальний майданчик, з буфетом і літньою площадкою.

У проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду, строком на 49 років суб`єкту підприємницької діяльності – фізичній особі ОСОБА_2 для розміщення, експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, танцювального майданчику з буфетом та літньою площадкою на території Вилківської міської ради, Кілійського району Одеської області за адресою: АДРЕСА_1 , - є відомості відносно земельної ділянки з кадастровим номером: 5122310300:02:003:0215, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа 0,0703 га, на якій розташована відповідну будівля, майданчик та літня площадка.

Крім того, в наявності є договір оренди землі, який укладений між Вилківською міською радою та ОСОБА_2 відносно вказаної земельної ділянки.

У свою чергу, позивачем до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області 24.03.2020 року подано заяву про передачу заявнику в оренду земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови Вилківської міської ради, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122310300:02:003:0215, площею 0,0703 га – для розміщення, експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, танцювального майданчику, з буфетом та літньою площадкою, яка не була одразу ж відповідачем, що змусило позивача ще раз звертатися 04.03.2021 року з відповідною заявою.

Позивач вказує, що рішенням ХХХІІІ сесії VII скликання Вилківської міської ради від 29.09.2020 року № 1509 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер: 5122301300:02:003:0215», яке було отримано позивачем 14.04.2021 року, встановлено, що розглянувши припис Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 17.06.2020 року № 23 про усунення порушень, вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки КЦЗУ № 5403-VI Ст. 20 ППБУ Розділу ІІ п.1, п.п. 1.3 та протоколу засідання № 5 від 18.09.2020 року постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, вирішено Вилківською міською радою замовити у землевпорядній організації, яка має сертифікованих інженерів землевпорядників і відповідне технічне обладнання, розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер: 5122310300:02:003:0215, площею 0,0703 га на 2 (дві) земельні ділянки.

Позивач з зазначеним рішенням не згодна, оскільки її не було запрошено на засідання № 4 від 18.09.2020 року постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури та благоустрою Вилківської міської ради та не було запрошено на засідання ХХХІІІ сесії VII скликання Вилківської міської ради, внаслідок чого було прийнято рішення щодо замовлення відповідачем у землевпорядній організації, розробку технічної документації, без врахування того, що саме позивач має право власності на нежитлову будівлю з танцювальним майданчиком, з буфетом, літньою площадкою та парканом за вищевказаною адресою, так як наслідок, як вказує позивач, саме по вині Вилківської міської ради внаслідок поділу земельної ділянки, вона буде позбавлена сцени, половини танцювального майданчика, половини паркану та іншого майна.

У зв`язку з чим позивач і звернулась до суду з відповідним позовом та просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Проаналізувавши обґрунтування заяви про забезпечення позову та відповідні положення законодавства, приходжу до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень, викладених в ч.ч. 1, 7. ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову судом, між іншим, підлягають встановленню: наявність або відсутність спору, наявність або відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам, співмірність заявлених позовних вимог до майна, яким заявник просив забезпечити позов.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

За наслідками розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд відповідно до частин 9-10 ст. 153 ЦПК України може постановити ухвалу про повернення заяви заявникові, а також про вжиття заходів забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову, вказані ухвали підлягають оскарженню відповідно до статті 353 ЦПК України.

Виходячи з загальних положень законодавства, слід прийти до висновку, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також слід зазначити, що обранням належного, відповідно до предмета позову, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Водночас, оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно до заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач просить зупинити дію оскаржуваного рішення та заборонити вчиняти певні дії, пов`язані з його виконанням.

Однак, позивачем чітко не зазначено: які саме дії слід заборонити вчиняти щодо вказаного рішення, яких осіб стосується така заборона на вчинення дій, у зв`язку з чим в цій частині заяви неможливо здійснити оцінку адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

При цьому, заява про забезпечення позову має бути розглянута /вирішена/ лише в рамках визначених заявником вимог та суд/суддя не має права корегувати його заяву, визначаючи які саме дії слід заборонити, що було б порушенням принципу верховенства права, закладеного в основу діяльності органу правосуддя.

Також позивачем не доведено, що такий захід забезпечення позову, як зупинення дії рішення органу місцевого самоврядування, який не передбачено положеннями ч.1 ст.150 ЦПК України, передбачений іншим законом, як то визначає п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України.

Окрім того позивачем не надано належних та допустимих доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення.

На підставі викладеного приходжу до висновку, що подана заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 158, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Одеського апеляційного суду через Кілійський районний суд Одеської області.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников