Рішення № 100843335, 01.11.2021, Господарський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2637/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Яковенко В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (м. Харків) до Громадської організації Харківський обласний осередок "Харківський обласний племінний центр собаківництва "Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України" (м. Харків) про стягнення 108138,96 грн, за участю представників:

позивача - Підгорного Б.Б.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Громадської організації Харківський обласний осередок "Харківський обласний племінний центр собаківництва "Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України" (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача:

- заборгованість за невиконання договірних зобов`язань по оплаті теплової енергії в сумі 87899,17 грн за період: жовтень 2015 - квітень 2021 на р/р НОМЕР_1 в Філії ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МВФ 351823, код ЄДРПОУ 31557119;

- 3% річних у сумі 5711,07 грн на р/р НОМЕР_1 в Філії ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МВФ 351823, код ЄДРПОУ 31557119;

- інфляційні в сумі 14528,72 грн на р/р НОМЕР_1 в Філії ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МВФ 351823, код ЄДРПОУ 31557119.

Також позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн згідно ст. 129 ГПК України, зобов`язавши сплатити їх на р/р НОМЕР_1 в Філії ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МВФ 351823, код ЄДРПОУ 31557119.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за тимчасовим договором про постачання теплової енергії №10379 від 01.07.2004 щодо оплати спожитої теплової енергії за період з жовтня 2015 року по квітень 2021 року.

Крім того, у позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 28.07.2021 о 14:00 год, про що повідомлено учасників справи.

28.07.2021 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 11.08. 2021 о 12:30 год, про що повідомлено учасників справи.

11.08.2021 господарським судом була постановлена ухвала про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 20.09.2021 о 14:30 год, про що повідомлено учасників справи.

20.08.2021 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 04.10.2021 о 12:30 год, про що повідомлено учасників справи.

04.10.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2021 о 12:30 год, про що повідомлено учасників справи.

21.10.2021 ухвалою суду призначено справу до судового розгляду по суті на 01.11.2021 о 11:30 год, про що повідомлено учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2021 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61002, м. Харків, вул. Каразіна, 7/9.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.07.2004 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі - енергопостачальна організація) та ГО Харківський обласний осередок «Харківський обласний племінний центр собаківництва «Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна спілка України» (надалі - споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №10379 (надалі - договір), за яким енергопостачальна організація зобов`язується постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року;

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Згідно з п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки розрахунків (в 3-х примірниках).

Згідно з п. 6.3 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 6.4 договору розрахунки за показниками приладів обліку здійснюються таким чином: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується відповідачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Згідно з п. 6.7 договору погашення боргу та відсотків за товарний кредит повинно бути здійснено протягом 5 днів після одержання рахунку безпосередньо від працівника позивача або 7 днів після відправлення поштою.

Відповідно до п. 10 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2004 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2015 - 2021 років позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача.

Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення з жовтня 2015 р по квітень 2021 р підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів.

За період з жовтня 2015 р по квітень 2021 р позивач здійснив постачання теплової енергії у приміщення відповідача, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Каразіна, 7/9.

Також з матеріалів справи вбачається, що споживач набув право користування нежитловим приміщенням площею 72,9 кв м, розташованим за адресою: місто Харків, вул. Каразіна, 7/9 на підставі договору оренди від 04.04.2003 №1260, дія якого поширюється до 04.07.2022.

Станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 87899,17 грн, яка утворилася за період з жовтня 2015 р по квітень 2021 р.

Відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які не були сплачені в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в статті 193 ГК України.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В розумінні статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов тимчасового договору про постачання теплової енергії №10379 від 01.07.2004 в частині оплати вартості теплової енергії своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за вказаним договором щодо оплати вартості теплової енергії в сумі 87899,17 грн, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 01.10.2017 по 17.06.2021 у сумі 14528,72 грн та 3% річних за період з 01.10.2017 по 17.06.2021 у сумі 5711,07 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 14528,72 грн та 3% річних у сумі 5711,07 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з якою судовий збір у сумі 2270,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 193, 275 ГК України, ст. 509, 525, 526, 530, 599, 611, 612, 625, 629, 714 ЦК України, ст. 1, 19, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 237, 238 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Громадської організації Харківський обласний осередок "Харківський обласний племінний центр собаківництва "Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України" (61002, м. Харків, вул. Карабіна, 79. Код ЄДРПОУ 02723211) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11. Код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість по оплаті теплової енергії за період з жовтня 2015 р. по квітень 2021 р. за договором №10379 від 01.07.2004 у сумі 87899,17 грн, 3% річних за період з 01.10.2017 по 17.06.2021 у сумі 5711,07 грн, інфляційні за період з жовтня 2017 р. по червень 2021 р. у сумі 14528,72 грн та судовий збір у сумі 2270,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "04" листопада 2021 р.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.