Рішення № 100843230, 26.10.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/269/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021

до відповідача Приватного акціонерного товариства “Тернопільміськгаз”, вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46008

про стягнення 59 269 053 грн 00 коп.

За участі представників:

позивача: Гасай М.Б. – адвоката

відповідача: Панчука С. М. – адвоката

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

23.04.2020 (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті) Акціонерне товариство “Укртрансгаз”, надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Тернопільміськгаз”, надалі – відповідач, про стягнення 59 269 053 грн 00 коп., з яких: 50 929 948,97 грн - заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу; 3 088 724,51 грн - три проценти річних; 5 250 379,53 грн - інфляційні витрати.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору транспортування природного газу за № 1512000729 від 17.12.2015 в частині оплати вартості наданих позивачем за період з січня по червень місяць 2018 року послуг балансування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 27.04.2020, головуючим суддею для розгляду справи №921/269/20 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2020 зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі 921/269/20; постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі № 921/269/20 призначено на 10:45 год. 03.06.2020; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2020 відкладено підготовче засідання на 09:30 год. 01.07.2020; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

З огляду на тимчасову непрацездатність судді Гирили І.М., розгляд справи 01.07.2020 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2020 відкладено підготовче засідання на 11:30 год. 15.07.2020; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2020 відкладено підготовче засідання на 11:30 год. 15.07.2020; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.07.2020 відкладено підготовче засідання на 12:00 год. 26.08.2020; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

25.08.2020 відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву б/н від 25.08.2020 (вх. №5702), згідно з яким позовні вимоги не визнає, в задоволенні позову просить відмовити. Стверджує, що умовами Договору №1512000729 від 17.12.2015 передбачена певні послідовність дій сторін у разі отримання обумовлених договором послуг. Зокрема, за змістом п. 2.4 Договору обсяг послуг, що надаються за цим договором (крім послуг балансування), визначається підписанням додатка №1 до Договору (розподіл потужності) та/або додатка №2 (транспортування), які згідно з п. 2.8 Договору є його невід`ємними частинами. У випадку коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу укладається додаток №3. П. 2.5 Договору сторони визначили, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу. П. 5.5 Договору передбачено, що на кожну точку входу/виходу до/з транспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (ЗВТ). У п. 11.1 Договору сторони також погодили, що послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформляються Оператором і Замовником актами наданих послуг. Однак, ні Додатків до Договору, ні актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін сторони не підписували, а позивач не передавав об`єми (обсяги) природного газу в точках комерційного обліку. Враховуючи наведене, вважає, що складені АТ "Укртрансгаз" на підставі п. 11.4 Договору односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягів та вартості послуг балансування газу у спірний період. Окрім того, на переконання відповідача, відсутність Додатків до Договору вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, а, відповідно, такий договір в силу вимог ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) є неукладеним. Разом із тим, відповідач зауважує, що розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора ГТС, пов`язаних із здійсненням балансування. Вважає, що позивач не надав суду доказів вчинення дій з балансування газотранспортної системи, зокрема: резервування частині діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов`язків з балансування системи. Також відповідач звертає увагу на те, що позивачем не зазначено обставин, за яких у ПрАТ "Тернопільміськгаз" виник небаланс, які обсяги газу були замовлені відповідачем та на підставі яких документів (номінацій), а також фактично відібрані ним та чим це має бути підтверджено (алокації). Вважає, що позивачем не доведено, чи було ним дотримано порядку визначення небалансу (п. 1, 2, р. 3 гл. ХІV Кодексу) у строки, визначені згаданим розділом та чи були у нього підстави для вчинення дій, передбачених п. 7 р. 3 гл. ХІV Кодексу. Зазначене, на думку відповідача, позбавляє можливості перевірити, який саме обсяг газу позивач обліковував в системі, який, на його думку, відповідач використав за спірний період. При цьому вважає, що оскільки з наданих позивачем документів (доказів) неможливо визначити факт і обсяги балансування, то і питання коефіцієнту, який слід застосовувати при розрахунку вартості послуги балансування (1 чи 1,2), вирішити неможливо. Водночас, зауважує, що відповідно до усталених правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах №906/110/18 від 27.03.2019, №920/344/18 від 12.06.2019, №922/1580/18 від 18.06.2019, №917/706/18 від 05.11.2019, для визначення коефіцієнту компенсації (за зазначеною в п. 9.2 договору формулою), що підлягає застосуванню, коли визначається вартість послуг балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується від обсягів природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи – з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з неї, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника. Тобто, правильним є застосування коефіцієнту 1,2 тільки в тому випадку, якщо обсяг небалансу є більшим ніж 5% від загального об`єму природного газу, що позивачем не дотримано.

В підготовчому засіданні 26.08.2020, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд оголосив перерву до 14:00 год. 14.09.2020; надав сторонам можливість подати/надіслати до суду: позивачу протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов - відповідь на відзив; відповідачу протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив надати/надіслати – заперечення на відповідь на відзив, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання.

14.09.2020 позивач подав відповідь на відзив б/н б/д (вх. №6261), згідно з якою вважає наведені відповідачем у відзиві на позов аргументи необґрунтованими. Зокрема, щодо тверджень ПрАТ "Тернопільміськгаз" про неукладеність Договору за відсутності укладених до нього Додатків №1, 2, 3 стверджує, що у спірний період (січень-червень 2018 року) відповідачу в межах Договору не надавалися послуги з розподілу замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи та послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій, які є складовими комплексу послуг з транспортування. За укладеним правочином надавалася і оформлялася єдина складова послуга з транспортування – послуга балансування; умови Договору фактично діяли в частині надання послуг балансування, яке є предметом судового розгляду у даній справі. Вважає, що оскільки інші види послуги з транспортування, крім балансування, не входять до предмету спору, то і обставини відсутності додатків №1, 2 взагалі не мають значення для справи. Зауважує, що між сторонами у справі був підписний Додаток №3 до Договору, а твердження відповідача про його відсутність не відповідають дійсності. В підтвердження наведеного долучив до матеріалів справи копію додатку 3 до Договору транспортування природного газу №1512000729 від 17.12.2015.

Щодо тверджень відповідача про ненадання АТ "Укртрансгаз" належних і допустимих доказів на підтвердження небалансу відповідача у спірний період, зазначив, що саме на підставі наданих відповідачем позивачу в порядку п. 3 гл. 1 р. ХІІ Кодексу ГТС алокацій (звітів) про поділ фактичного обсягу природного газу за січень-червень 2018 року, АТ "Укртрансгаз" виконав процедуру алокації фактичних обсягів природного газу відповідачу та виявив у спірний період безпідставний відбір ПрАТ "Теронопільміськгаз" з газотранспортної системи природного газу для покриття власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи. Відповідач, як оператор ГРМ, самостійно визначив обсяг виробничо-технологічних витрат природного газу у наведених розмірах, які він безпідставно відібрав з газотранспортної системи без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи, що знайшло своє відображення у вказаних алокаціях (звітах) ПрАТ "Тернопільміськгаз" та стало підставою для виконання процедури алокації фактичних обсягів природного газу по відповідачу з метою визначення його небалансу у спірний період. На виконання вимог Кодексу ГТС АТ "Укртрансгаз" надіслав відповідачу звіти по точках входу/виходу замовника послуг транспортування за спірний період, в яких містяться відомості про визначення статусу небалансу. Наведене давало відповідачу підстави для врегулювання таких негативних небалансів у порядку та у строк, передбачений Кодексом ГТС, однак, останній дії з врегулювання негативних небалансів не вчинив. Зауважив, що відповідно до чинного законодавства підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу. Позивач надав відповідачу, як замовник послуг транспортування, акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що не був врегульований ним відповідно до п. 3-5 гл. 3 р. ХІV Кодексу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (докази надання вказаних документів наявні в матеріалах справи). Наведене, на думку позивача, повністю спростовує міркування відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження небалансу відповідача у спірний період та підстав для оплати вартості послуг балансування.

Щодо наведених відповідачем у відзиві на позов тверджень про неправильне застосування позивачем при визначенні вартості послуг балансування коефіцієнту компенсації 1,2, зазначив, що при визначенні останнього позивач керувався п. 9.2 Договору. Оскільки відповідач, як замовник послуг транспортування, у спірні газові місяці через точки входу до газотранспортної системи не подав жодних обсягів природного газу, однак, при цьому, здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких були надані послуги балансування. Зауважив, що згідно з інформацією самого відповідача, відображеною в алокаціях про фактичні обсяги (об`єми) природного газу, відібраного з точки виходу відповідача, між Замовником послуги транспортування (постачальниками) за спірні газові місяці, вказано, що відповідач у вказаних періодах не здійснив подачі природного газу через точки входу до газотранспортної системи у необхідному обсязі, однак, при цьому, ним було здійснено відбір природного газу, що і склав обсяги його негативних небалансів за такі місяці.

В підготовчому засіданні 14.09.2020, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, суд задовольнив клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив; долучив останній до матеріалів справи та оголосив в підготовчому засіданні перерву до 14:30 год. 28.09.2020, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання. Присутнього в підготовчому засіданні 14.09.2020 представника позивача про підготовче засідання 28.09.2020 о 14:30 год. повідомлено під розписку (в матеріалах справи), відповідача – відповідною ухвалою.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 15:30 год. 12.10.2020; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду заяви з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2020 відкладено підготовче засідання на 12:40 год. 21.10.2020; запропоновано сторонам у справі подати/надіслати суду заяви з процесуальних питань (при наявності).

Однак, з огляду на тимчасову непрацездатність судді Гирили І.М., розгляд справи 21.10.2020 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.10.2020 призначено підготовче засідання на 09:00 год. 04.11.2020

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2020 зупинено провадження у справі № 921/269/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3987/19; зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 921/269/20.

06.08.2021 відповідач через канцелярію суду подав клопотання за № 497 від 06.08.2021 (вх. №6446) про поновлення провадження у справі. Зокрема, враховуючи винесення Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови у справі №922/3987/19, просив суд поновити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2021 провадження у справі № 921/269/20 поновлено; на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; підготовче засідання у справі №921/269/20 призначено на 10:00 год. 25.08.2021; запропоновано сторонам у справі надати суду: письмово викладену позицію щодо позовних вимог з урахуванням постанови Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3987/19; заяви з процесуальних питань (при наявності).

В підготовчому засіданні 01.09.2021, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, суд оголосив перерву до 11:15 год. 08.09.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутнього в підготовчому засіданні 01.09.2021 представника позивача про підготовче засідання 08.09.2021 о 11:15 год. повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача - відповідною ухвалою.

01.09.2021 позивач, на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2021, надав письмові пояснення б/н від 31.08.2021 (вх. №7139), згідно з якими вважає, що оскільки предметом судового розгляду у справі №922/3987/19 є врегулювання позивачем щодобових небалансів АТ "Харківгаз", що стало можливим лише з 01.03.2019, підстави для врахування у даній справі висновку Верховного Суду, сформованого за результатами розгляду справи №922/3987/19 відсутні. Разом із тим, зазначив, що відповідно до ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу", п. 4 гл. 6 р. ІІІ Кодексу газорозподільних систем саме на відповідача покладено обов`язок для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, власних виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних витрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ) здійснювати закупівлю природного газу у власника природного газу. Однак, відповідач в порушення наведених норм законодавства не здійснив закупівлю природного газу для власних виробничо-технологічних витрат. При цьому у спірний період здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи, яким допустив виникнення негативних небалансів, для врегулювання яких відповідач змушений був надати послуги балансування. Стверджує, що з метою балансування системи позивачем здійснювалася закупівля природного газу (у січні-червні 2018 року), закачування (у січні 2018 року) та подальший відбір (у лютому, квітні, травні та червні 2018 року) природного газу із підземних газосховищ. В підтвердження наведеного долучив до матеріалів справи копії: актів приймання-передачі про закупівлю природного газу у постачальників, актів приймання-передачі про закачування та відбір природного газу із підземних сховищ газу.

В підготовчому засіданні 08.09.2021, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, суд приєднав до матеріалів справи надані позивачем пояснення б/н від 31.08.2021; не прийняв та, відповідно, залишив без розгляду долучені до вказаних пояснень письмові докази; задовольнив усне клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження; на підставі Конвенції продовжив строк підготовчого провадження на 15 днів та оголосив перерву до 11:10 год. 15.09.2021, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання. Представника позивача про підготовче засідання 15.09.2021 о 11:05 год. повідомлено під розписку (в матеріалах справи); відповідача – відповідною ухвалою.

15.09.2021 відповідач надав суду додаткові пояснення б/н від 15.09.2021(вх. №7560), згідно з якими, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах №916/2090/16 від 25.06.2019, №910/22058/17 від 07.12.2018, зазначив, що надання послуг балансування, визначення їх обсягу та вартості перебуває у безпосередньому зв`язку із обсягом послуг транспортування природного газу. Вважає, що відсутність узгоджених між сторонами умов щодо обсягів та порядку надання послуг транспортування у додатках №1 та 2 унеможливлює виконання й решти положень договору, зокрема і в частині визначення обсягів та вартості послуг балансування. Вказує, що позивач визначає за відповідачем наявність негативного місячного небалансу та надання йому, у зв`язку із цим, послуг балансування у разі не врегулювання відповідачем негативного місячного небалансу у наступному місяці після місяця, в якому здійснювалось балансування. Водночас, ПрАТ "Тернопільміськгаз" у звітах про поділ фактичного обсягу природного газу у спірні місяці по всіх категоріях визначав небаланс в обсязі "0", АТ "Укртрансгаз" алокацію не здійснював. Наведене, на переконання позивача, свідчить про відсутність будь-яких доказів надання послуг балансування. Також, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах №922/4053/19 від 22.07.2021, №903/973/19 від 04.08.2021 та №927/1041/19 від 28.07.2021, відповідач зауважив, що АТ "Укртрансгаз" не надано: доказів резервування частини діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов`язків з балансування системи, інформації щодо технічних параметрів звичайного рівня функціонування газотранспортної системи та підтверджень загрози її цілісності у спірний період. Неподання таких доказів, на думку відповідача, свідчить про відсутність загрози цілісності газотранспортної системи та вказує на відсутність дій АТ "Укртрансгаз" з її балансування. Окрім того, відповідач вважає, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ч. 5 ст. 315 ГК України, оскільки укладеному між сторонами у справі правочину притаманні риси, в тому числі і договору перевезення. Враховуючи наведене, зазначає, що шестимісячний строк позовної давності для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення сум основної заборгованості за надані послуги за період з січня-червня 2018 року сплив, а відповідно до приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В підготовчому засіданні 15.09.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд приєднав до матеріалів справи надані відповідачем пояснення б/н від 15.09.2021, закрив підготовче провадження та призначив справу №921/269/20 до судового розгляду по суті на 15:00 год. 27.09.2021. про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання. Учасників справи про судове засідання 27.09.2021 о 15:00 год. повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

27.09.2021, до початку розгляду справи по суті, позивачем подано заперечення на клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, згідно з якими АТ "Укртрансгаз" зазначило, що транспортування природного газу є технологічним процесом переміщення природного газу газотранспортною системою, який забезпечує надання відповідних послуг транспортування з переміщення товарної продукції у вигляді природного газу як сировини, та не є перевезенням вантажу з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання. Враховуючи наведене, вважає, що застосування до правовідносин сторін за Договором на транспортування природного газу №1512000729 від 17.12.2015 норми ч. 5 ст. 315 ГК України є безпідставним, відповідно, відсутні і підстави для застосування ч. 3 ст. 267 ЦК України, оскільки позовна давність за вказаним правочином згідно приписів ст. 257 ЦК України є загальною та становить 3 роки.

В судовому засіданні 27.09.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд приєднав до матеріалів справи надані позивачем заперечення на клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово учасників справи та оголосив перерву до 09:45 год. 11.10.2021, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про судове засідання 11.10.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В судовому засіданні 11.10.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті зі стадії з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами та оголосив перерву до 09:00 год. 22.10.2021, а також, зважаючи на заперечення відповідачем обставин щодо підписання між сторонами у справі Додатку 3 до Договору, зобов`язав позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінал вказаного документа, а відповідача – оригінал Договору, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 22.10.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд оглянув надані позивачем та відповідачем оригінали документів, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та за клопотанням представника відповідача оголосив перерву до 14:00 год. 26.10.2021. Представників сторін про судове засідання 26.10.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В судовому засіданні 26.10.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, наданих суду письмових поясненнях та запереченнях на клопотання відповідача про застосування строків позовної давності та посилаючись на наявні в матеріалах справи письмові докази. Вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимим доказами, які долучено до матеріалів справи разом із позовною заявою та відповіддю на відзив. Наголошує на тому, що дана справа є справою, яка в першу чергу наголошує на необхідності дотримання принципу добросовісності, оскільки сторона відповідача всупереч забороні суперечливої поведінки здійснювала дії, які фактично вводили і говорили стороні позивача про те, що поведінка повинна базуватись на попередній поведінці і діях, які вчинялися відповідно до цього договору. Наголошує на тому, що в попередніх періодах відповідачу неодноразово було надано таку послугу як балансування за умовами спірного договору. Зокрема, це було встановлено у ряді судових рішень, які мають ознаку преюдиційності у даній справі. Крім цього, відповідач здійснював документування кількісно виражених обсягів, які проходили крізь точки входу/виходу і таким чином підтверджував споживання і відбір обсягів природного газу на власні виробничо-технологічні потреби.

Представник відповідача в задоволенні позову просить відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов та наданих суду додаткових поясненнях. Зокрема, вказує, що твердження позивача про принципи належної поведінки жодним чином не підтверджує доказовості позовних вимог у даній справі. Вважає, що позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" не підтверджені належними та допустимими доказами. Наголошує на тому, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі Договору транспортування природного газу. Даний договір затверджено постановою НКРЕКН, є типовим договором та обов`язковим для сторін. Типовий договір містить Додатки №1, 2, 3. Додатками 1 та 2 визначається потужність і обсяги транспортування, а балансування є похідним від обсягу транспортування. Стверджує, що за відсутності даних щодо обсягів транспортування, обсяг балансування визначити неможливо. Наголошує на усталеності судової практики з даного приводу. Доводи позивача про преюдиційність судових рішень, предметом судового розгляду яких були послуги балансування в попередніх періодах, вважає безпідставними, оскільки в кожному випадку має місце інший період та інші обставини справи, які є відмінними від предмету доказування та заперечень у даній справі. Окрім того, зауважив, що для підтвердження факту балансування необхідним є вчинення ряду дій. Вважає, що позивачем не надано доказів наявності загрози цілісності газотранспортної системи в спірний період, доказів вчинення балансуючих дій (зафасовування газосховищ, укладення договорів на закупівлю природного газу для здійснення балансуючих дій), позивач не проводив алокацій. Поряд із цим, наголошує, що долучений позивачем до матеріалів справи Додаток №3 не був предметом дослідження у жодній судовій справі, які, на думку позивача, мають преюдиційність у даній справі. Зауважує, що вказаний додаток підписано невідомою особою, без зазначення її посади та прізвища, а відповідно не може братися до уваги, оскільки є неналежним доказом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", (правонаступником якого є - АТ "Укртрансгаз", оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (після зміни типу товариства ПрАТ "Тернопільміськгаз") укладено договір № 1512000729 транспортування природного газу (далі - Договір), у якому сторони погодили, зокрема, такі умови:

Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (надалі-послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі (Кодекс газотранспортної системи), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п. 2.1, 2.2 Договору).

У п. 2.3 Договору наведено перелік послуг, які можуть бути надані Замовнику, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (пункт 2.5 договору).

Згідно з п. 2.6 Договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.

П 2.7 Договору передбачено, що Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.

За положеннями п. 2.8 Договору додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього Договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником послуг є Оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

П. 3.1 Договору передбачено обов`язок оператора, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від Замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; виконувати інші обов`язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.2 Договору Оператор має право, зокрема, стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором; користуватися іншими правами, передбаченими цим Договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання Послуг, а також для виконання обов`язків оператора газотранспортної системи.

Замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом; вчасно врегульовувати небаланси. Замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям (п. 4.1-4.2 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору.

П. 5.4 Договору передбачено, що окремим додатком 3 до цього Договору між Оператором та Замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/ газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного Замовника.

Умовами п. 6.1. Договору визначено, що Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності).

Відповідно до п. 6.3 Договору надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Оператором на його офіційному веб-сайті.

За змістом п. 7.1 Договору вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

П. 9.1-9.2 Договору сторони погодили, що у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до Кодексу.

Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс відповідача за формулою: В балансування= БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Згідно з п. 9.3 Договору базова ціна газу визначається Оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10-го числа місяця, наступного за газовим місяцем, розміщує її на своєму веб-сайті.

Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електрону адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів (п. 9.4 Договору). Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду про вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений п. 9.4 цього Договору, визначається за даними Оператора (п. 9.5 Договору).

П. 11.1 Договору передбачено, що послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформляються Оператором і Замовником актами наданих послуг.

Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього Договору (п. 11.4 Договору).

П. 13.1-13.2, 13.5 Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором. Сторона, що не виконує умови цього договору та (або) умови Кодексу, зобов`язана в повному обсязі відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016. Умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1 Договору).

Договір транспортування природного газу №1512000729 від 17.12.2015 підписано повноважними представниками сторін та скріплено відтисками печаток юридичних осіб.

За твердженнями позивача, ним здійснено алокацію обсягів природного газу, відібраних відповідачем з точки виходу з газотранспортної системи до точки входу до суміжної системи – газорозподільної системи, оператором якої є відповідач, та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів у січні 2018 р. в обсязі 1 421,682 тис. куб. м; у лютому 2018 р. в обсязі 1 209,761 тис. куб. м; у березні 2018 р. в обсязі 864,982 тис. куб. м; у квітні 2018 р. в обсязі 219,999 тис. куб. м; у травні 2018 р в обсязі 155,701 тис. куб. м та у червні 2018 р. в обсязі 130,300 тис. куб. м, що відображено в актах надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунках вартості послуг балансування та звітах по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем).

У зв`язку із нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних місячних небалансів за вказані вище періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач, як оператор газотранспортної системи, надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за період січень-червень 2018 року на загальну суму 50 929 948,97 грн.

На підтвердження надання послуг балансування природного газу АТ "Укртрансгаз" надало ПрАТ "Тернопільміськгаз" односторонні акти про надання таких послуг: №01-18-1512000729 БАЛАНС від 31.01.2018, №02-18-1512000729-БАЛАНС від 28.02.2018, №03-18-1512000729-БАЛАНС від 31.03.2018, №04-18-1512000729-БАЛАНС від 30.04.2018, №05-18-1512000729-БАЛАНС від 31.05.2018, №06-18-1512000729-БАЛАНС від 30.06.2018 на загальну суму 50 929 948,97 грн. Зазначені акти надіслано відповідачу, разом з рахунками на оплату, розрахунками вартості послуг балансування та звітами по точкам входу/виходу, згідно з супровідними листами за №TSOВИХ-18-356 від 14.02.2018, №TSOВИХ-18-669 від 14.03.2018, №TSOВИХ-18-971 від 13.04.2018, № ТSOВИХ-18-1228 від 14.05.2018, №TSOВИХ-18-1475 від 14.06.2018, №TSOВИХ-18-1832 від 13.07.2018 (в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що з моменту отримання відповідачем актів про надання послуг балансування, рахунків на їх оплату та звітів по точках входу/виходу у відповідача згідно з п. 9.4 Договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС, виникли зобов`язання з оплати таких послуг у строк, що не перевищує п`яти банківських днів з дня отримання зазначених документів.

Однак, в порушення наведених норм законодавства та умов Договору, відповідач продовжує не оплачувати заборгованість за послуги балансування на загальну суму 50 929 948,97 грн, чим порушує права та інтереси позивача. У зв`язку з наведеним, позивач, окрім вимог про стягнення основної суми боргу, заявив також позовні вимоги про стягнення 3 088 724,51 грн 3% річних та 5 250 379,53 грн інфляційних втрат.

Ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, 17.12.2015 між сторонами підписано Договір транспортування природного газу №1512000729, відповідно до умов п. 2.1 якого ПАТ "Укртрансгаз" надає ПрАТ "Тернопільміськгаз" послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник - сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи (надалі - Кодекс ГТС), Кодексом газорозподільної системи (надалі - Кодекс ГРС), Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу" за № 329-VIII від 13.04.2015, з наступними змінами, надалі – Закон № 329-VIII, Цивільного та Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 7, 45 ч. 1 ст. 1 Закону № 329-VIII (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 32 Закону № 329-VIII транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015. Кодекс ГТС визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Згідно з п. 2 гл. 1 р. IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, в тому числі послуг балансування газотранспортної системи, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕ №2497 від 30.09.2015.

П. 1 гл. 1 р. VIII Кодексу ГТС передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної торгової точки.

Відповідно до п. 5 гл. 1 р. 1 Кодексу ГТС небаланс – різця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації; балансування системи - діяльність, яка здійснюється Оператором ГТС в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування; фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу; комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації; алокація – віднесення оператором газотранспортної системи обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

Алокація обсягів природного газу по точці входу до газотранспортної системи здійснюється оператором газотранспортної системи з урахуванням підтверджених номінацій по цій точці ( п. 1 гл. 2 р. ХІІ Кодексу ГТС).

П. 5 гл. 1 р. 1 Кодексу ГТС визначено, що замовник послуг транспортування – юридична особа або фізична особа-підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).

П. 8 гл. 3 р. ХІІ Кодексу ГТС передбачено, що у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу - на оператора газотранспортної системи.

Відповідно до п. 1, 2 гл. 3 р. ХІV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства та вказаного вище правочину свідчить про те, що позивач має права та обов`язки щодо визначення за відповідачем наявності негативного місячного небалансу та надання йому, у зв`язку із цим, послуг балансування в разі не врегулювання негативного місячного небалансу у наступному місяці після місяця, у якому здійснювалося балансування. При цьому розрахунок місячного небалансу оператор газотранспортної системи проводить на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи.

З матеріалів справи вбачається, що АТ "Укртрансгаз" алокацію у період з січня по червень 2018 року не здійснював. У відповіді на відзив позивач зазначив, що саме на підставі наданих відповідачем позивачу в порядку п. 3 гл. 1 р. ХІІ Кодексу ГТС алокацій (звітів) про поділ фактичного обсягу природного газу за січень-червень 2018 року, АТ "Укртрансгаз" виконав процедуру алокації фактичних обсягів природного газу відповідачу та виявив у спірний період безпідставний відбір ПрАТ "Тернопільміськгаз" з газотранспортної системи природного газу для покриття власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.

Разом із тим, відповідач у алокаціях (звітах) про поділ фактичного обсягу природного газу у спірні місяці по всіх категоріях визначав небаланс в обсязі "0".

Наведене, на думку суду, свідчить про відсутність доказів надання послуги балансування.

Відповідно до п. 9 гл. 1 р. VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити у оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.

Експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи ( п. 4 гл. 3 р. І Кодексу ГТС).

Згідно з п. 3 гл. 3 розд. І Кодексу ГТС Укртрансгаз, як Оператор ГТС, забезпечував стале функціонування газотранспортної системи та виконання договорів транспортування природного газу із замовником послуг транспортування; функціонування газотранспортної системи в скоординований та ефективний спосіб зі збереженням необхідної надійності транспортування природного газу та його якості; вжиття заходів, необхідних для надійного функціонування газотранспортної системи; балансування системи та управління перевантаженнями в газотранспортній системі, а також проведення розрахунків із замовниками послуг транспортування, які виникають через їх незбалансованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 329-VIII оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.

Нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Згідно з п. 5 гл. 1 р. І Кодексу ГТС договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Відповідно до п. 2 гл. 2 розд. ІХ Кодексу ГТС у договорі транспортування природного газу чи його окремому додатку зазначаються відповідні фізичні точки входу та/або виходу, розподілена потужність, на яку замовник послуг транспортування має право, тип потужності (гарантована чи переривчаста), обсяг потужності та період її використання (строк, на який потужність була розподілена).

Відповідно до п. 1 гл. 1 р. ХІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Додатком до постанови НКРЕКП № 2497 від 30.09.2015 є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Ч. 8 ст. 181 ГК України. в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Укладаючи договір транспортування природного газу, сторони узгодили, що предметом цього Договору є: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування). Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 2.2-2.3 Договору).

Як вже зазначалось вище, п. 2.4 Договору сторони погодили, що обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка №1 (розподіл потужності) та/або додатка №2 (транспортування), які не були надані суду.

П. 5.4 Договору визначено, що окремим додатком 3, який, відповідно до п. 2.8 Договору, укладається у випадку якщо Замовник послуги є Оператором ГРС/ прямим споживачем/ газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу відповідного Замовника.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач, окрім статусу замовника послуг транспортування природного газу, має також статус оператора газорозподільної системи (оператор ГРС), тобто є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

В судовому засіданні встановлено та не заперечено повноважними представниками сторін, що ні Додаток №1 (розподіл потужності), ні Додаток №2 (транспортування) до Договору не укладались.

Наведене, на думку суду, свідчить про те, що сторони фактично не погодили предмет договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою.

Додаток №3 до Договору від 17.12.2015 №1512000729, копія якого додана позивачем до матеріалів справи разом із відповіддю на відзив, з боку замовника підписана невідомою особою (без зазначення прізвища, ім`я та посади особи, яка є підписантом). Відповідачем факт підписання останнього заперечується. З огляду на наведене, достовірність даного документа поставлена судом під сумів.

За відсутністю належним чином оформленого додатку №3 до Договору, суд не приймає доводи позивача відносно узгодження сторонами переліку комерційних вузлів обліку газу, встановлених у пунктах приймання-передачі газу та їх характеристик: назв ПППГ (ГРС, ПВВГ), місця встановлення та типу ВОГ (до/після вузла редукування), Pmax абсолютного (МПа), максимальної витрати (об`єму) газу комерційним вузлом обліку за добу за стандартних умов, реквізитів Акта розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Оскільки надання послуг балансування перебуває у безпосередньому зв`язку з послугами транспортування природного газу, відсутність узгоджених умов щодо обсягів та порядку надання послуг, унеможливлює належне виконання умов договору, зокрема, в частині визначення вартості послуг балансування.

Окрім того, односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу не можуть бути належними доказами на підтвердження визначення обсягів та вартості послуг балансування газу у вказаний період. Правові висновки щодо обов`язковості документального оформлення факту надання послуг балансування, обов`язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу у заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування, наведені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №916/2090/16 та від 18.06.2019 у справі №922/1580/18.

Відповідно до п. 4 ст. 22 Закону № 329-VIII оператор газотранспортної системи зобов`язаний, зокрема, здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об`єктивними чинниками. Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи; мають бути засновані на ринкових принципах; створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками. Розмір плати за небаланси замовників визначається, виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора ГТС, пов`язаних зі здійсненням балансування.

Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування в межах інформації, що знаходиться у розпорядженні оператора газотранспортної системи у відповідний момент часу. Така інформація має надаватися відповідному замовнику в електронному форматі (ст. 35 Закону № 329-VIII).

Згідно з п. 3 гл. 1 р. V Кодексу оператор газотранспортної системи для забезпечення надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи, зокрема, здійснює заходи фізичного балансування.

Відповідно до розділу XIII Кодексу ГТС (Фізичне балансування) Замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.

Замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Якщо існує загроза цілісності газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи вживає таких заходів: 1) купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами; 2) регулювання обсягу надходження газу в газотранспортну систему (точки входу та/або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та цим Кодексом; 3) регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в газотранспортній системі; 4) регулювання обсягу природного газу, який зберігається у газосховищах, які знаходяться в управлінні оператора газотранспортної системи.

Тобто, необхідною підставою для надання послуг балансування оператором газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз" є існування загрози цілісності газотранспортної системи.

Водночас, Оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб, виходячи із обґрунтованих та реальних витрат, забезпечуючи замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Однак, позивач, як Оператор ГТС, не надав суду доказів вчинення дій з балансування газотранспортної системи, зокрема, доказів резервування частини діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов`язків з балансування системи. Відсутність технічної угоди свідчить про те, що обсяги природного газу, що закачувались до газосховищ та відбирались з газосховищ, мали би відповідати обсягам згідно підтверджених номінацій замовників послуг транспортування/зберігання природного газу.

Оскільки чинним законодавством визначено процедуру подачі та відібрання газу до/з газотранспортної системи, шляхом вчинення оператором ГТС (позивачем) конкретних дій по врегулюванню обсягів газу в газотранспортній системі, а позивачем доказів вчинення таких дій до матеріалів справи не надано, суд вважає, що позивач не довів надання послуг балансування за спірними відносинами.

Окремо судом враховується і та обставина, що матеріали справи не містять доказів наявності небалансів в системі у заявлені позивачем періоди, а також вчинення останнім заходів, спрямованих на усунення загрози цілісності газотранспортної системи.

Таким чином, проаналізувавши наявні докази в матеріалах справи, суд зазначає про неможливість перевірити, який саме обсяг газу позивач облікував в системі, що, на думку останнього, відповідач використав за період січень - червень 2018 року без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами.

За результатами дослідження правильності застосування коефіцієнту при здійсненні розрахунку вартості послуг балансування за газові місяці спірного періоду суд відзначає наступне.

П. 1 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу.

Як вже зазначалось вище, п. 9.1 Договору визначено, що, у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов`язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до вимог Кодексу.

П. 9.2 Договору визначено, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою, в якій зазначається коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

П. 4 глави 6 розділу III Кодексу ГРМ визначено, що об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XII цього Кодексу та розраховується як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.

Отже, обсяг фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу визначається оператором ГРМ шляхом розрахунку і є залишком нерозподіленого газу за підсумками місяця. Таким чином, додаткові умови, якими АТ "Укртрансгаз" керується при визначені коефіцієнту для послуг балансування, як то враховує не всі обсяги газу, які надходять до ГРМ, а лише ті, які були замовлені газорозподільним підприємством, враховує безпосередність/опосередкованість відбору газу газорозподільним підприємством, не передбачені ні Кодексом ГТС, ні Кодексом ГРМ. Для визначення коефіцієнту компенсації, при розрахунку вартості послуг балансування для оператора ГРМ, необхідно враховувати весь обсяг природного газу, отриманий ним у фізичних точках виходу з газотранспортної системи для подальшого розподілу приєднаним споживачам.

Коефіцієнт компенсації слід розраховувати, виходячи з пропорції небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, який був відібраний ПрАТ "Тернопільміськгаз".

П. 9.2. Договору не містить конкретизації ким саме відібраний природний газ з газотранспортної системи замовником послуг (відповідачем) чи споживачами. А отже, при розрахунку коефіцієнту слід враховувати загальний обсяг газу, відібраного з газотранспортної системи у фізичних точках виходу з газотранспортної системи для подальшого розподілу приєднаним споживачам.

Дана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №916/1807/16, від 04.12.2018 у справі №927/276/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18.

Водночас, з наданих позивачем до матеріалів справи помісячних звітів за спірний період по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем) та актів надання послуг балансування обсягів природного газу не вбачається підстав внесення даних у ці звіти, тобто на якій підставі АТ "Укртрансгаз" здійснював алокацію, що також свідчить про недоведеність надання послуги балансування.

За таких обставин, у суду відсутня можливість перевірки обсягу газу використаного позивачем для послуг балансування і, відповідно, визначення його вартості.

З урахування наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту надання відповідачу у спірний період послуг балансування, негативного місячного небалансу ПрАТ "Тернопільміськгаз" у вказаний період, а відповідно підстави для стягнення з відповідача 50 929 948,97 грн заборгованості за послуги балансування природного газу за період з січня по червень 2018 року відсутні.

Таким чином, в задоволенні позову АТ "Укртрансгаз" щодо стягнення з ПрАТ "Тернопільміськгаз" 50 929 948,97 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу суд відмовляє.

При цьому, зважаючи на те, що при розгляду даної справи судом встановлено відсутність підписаних між сторонами у справі Додатків №1, 2 до Договору та відсутність належним чином оформленого Додатку №3 до Договору, позивачем надання послуг балансування у спірний період не доведено, встановлені судовими рішеннями у інших справах факти (щодо доказів обсягу та вартості наданих послуг балансування у інший період), на думку суду, не мають преюдиціального значення у даній справі.

Вимоги позивача щодо стягнення 3 088 724,51 грн 3% річних та 5 250 379,53 інфляційних втрат у даній справі є похідними від вимог щодо стягнення заборгованості, та не підлягають задоволенню у зв`язку з відмовою у задоволенні вимоги щодо стягнення боргу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд відзначає наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При вирішенні даного спору судом не встановлено порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості, підстави для застосування позовної давності відсутні.

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави для дослідження та вирішення при розгляді даного спору питання про можливість/неможливість застосування позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 12, 14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.11.2021

Суддя І.М. Гирила