Рішення № 100843228, 20.10.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/285/21 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Качунь І.Є.

розглянув справу

за позовом Вишнівецької селищної ради

до відповідача ОСОБА_1

про: визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна; припинення права приватної власності на нерухоме майно; визнання права комунальної власності на нерухоме майно.

за участі представників сторін:

позивача: Горба В.В., адвокат;

відповідача: Гудима Л.Р., адвокат.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Вишнівецької селищної ради до громадянина ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна; припинення права приватної власності на нерухоме майно; визнання права комунальної власності на нерухоме майно.

Розгляд справи судом здійснювався за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що у спірних правовідносинах недотриманий порядок приватизації нерухомого майна. Цим порушено економічний інтерес територіальної громади на отримання найбільш вигідної ціни, яка могла бути сформованою в умовах конкурентного середовища на відкритому конкурсі. Як наслідок, відповідач отримав непередбачені законом привілеї викупу комунального майна неконкурентним способом, позбавивши при цьому права на участь в приватизації інших потенційних покупців.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях №б/н (вх. №8530) від 20.10.2021. Зазначає, що позивачем не надано доказів того, що спірне майно могло вартувати дорожче ціни за яку його було продано; не доведено розмір упущеної вигоди від продажу даного майна органом місцевого самоврядування. Вважає, що селищна рада була обізнана про відчуження спірного майна ще 09.12.2020. Стверджує, що офіційне припинення Млинівецької сільської ради як юридичної особи відбулось ще 18 лютого 2021 року. Однак, позивач із відповідними запитами про розшук спірного майна звернувся лише в квітні 2021 року. Враховуючи вище наведене, відповідачем подана заява про застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності, передбачених ч.4 ст.267 ЦК України.

Ухвалою суду від 30.08.2021 в задоволенні клопотання відповідача б/н від 19.08.2021 (вх. №6892 від 25.08.2021) про закриття провадження у справі та у задоволенні заяви від 26.08.2021 б/н (вх. №6967 від 26.08.2021) про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву було відмовлено. Відзив на позовну заяву від 26.08.2021 (вх №6966 від 26.08.2021) та заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.08.2021, подані відповідачем в порядку ст. 88 ГПК України залишені судом без розгляду.

Справа з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу розглядалась відповідно до ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників учасників справи, судом встановлено наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №724-р Млинівецьку сільську раду включено до складу Вишнівецької територіальної громади.

В силу приписів п.п.1,4, 9 п. 6-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у день набуття повноважень селищною радою, припиняються повноваження сільських рад, територія яких включена до території сформованої територіальної громади. Сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з дня набуття повноважень новообраною радою.

Повноваження Млинівецької сільської ради припинено рішенням сесії Вишнівецької селищної ради №32 від 09.12.2020. Зазначеним розпорядчим актом також утворено комісію з реорганізації, шляхом приєднання Млинівецької сільської ради до сформованої територіальної громади. 10.02.2021 селищною радою затверджено передавальний акт Млинівецької сільської ради та акт приймання-передачі документів, що нагромадилися станом на 01.01.2021 під час діяльності сільської ради. Таким чином, Вишнівецька селищна рада є правонаступником Млинівецької сільської ради, а відтак і належним позивачем у даній справі.

Із матеріалів справи слідує, що рішенням Млинівецької сільської ради № 429 від 27 вересня 2019 року ФГ "Колосок-2016" надано в оренду частину приміщення зерноскладу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 5 років.

На його виконання, 01 листопада 2019 року між сільською радою та фермерським господарством укладено договір оренди майна-зерноскладу (частково) загальною площею 303,80 кв.м. Строк дії угоди - 5 років. Вартість орендованого майна за незалежною оцінкою (балансова вартість) станом на 01.11.2019 складає 19347 грн.

У п.10.5 зазначеного правочину його контрагенти домовились про те, що чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок приватизації об`єкта оренди за участю Орендаря, який має переважне право його викупу.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі, що складений 01.11.2019.

В подальшому, посилаючись на незадовільний стан орендованого приміщення та неможливість привести його в належний стан через брак коштів, Млинівецькою сільською радою 12.11.2020 року було прийнято рішення № 716 про його продаж громадянину ОСОБА_1 за оціночною вартістю 60 329 гривень 19 копійок, за винятком сплати покупцем коштів за оцінку майна.

Як наслідок, 04 грудня 2020 року між Млинівецькою сільською радою (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно з п.1.1якого Продавець, на підставі рішення №716 від 12.11.2020 передав у власність, а Покупець прийняв оплатно у власність нежитлову будівлю, зерносклад камінний, загальною площею 303,80 м.кв., зазначений в плані під літ. "А1", що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Дана угода 04.12.2020 посвідчена приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1674. Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №252681766 слідує, що цього ж числа проведена державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на придбану нежитлову будівлю.

Вважаючи оспорюване рішення сільської ради незаконним, а договір купівлі - продажу таким, що підлягає визнанню недійсним, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі, виходячи із наступних міркувань.

За імперативними вказівками статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі-Закон) .

Пунктом 30 ч. 1 ст. 26 цього нормативно - правового акта встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються питання, зокрема, про прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

При цьому законодавець у статті 60 Закону обумовив, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування.

Із матеріалів справи слідує, що право власності на спірне майно - будівлю зерноскладу Млинівська сільська рада набула у 2009 році на підставі рішення №29 від 21.01.09 "Про прийняття в комунальну власність сільської ради закладів соціально-культурного призначення та господарських будівель СВЗП ім. Шевченка".

Таким чином, вирішуючи питання щодо продажу цього об`єкта у 2020 році, орган місцевого самоврядування, в силу ст. 19, 143, 144 Конституції України, був зобов`язаний застосовувати процедури, встановлені Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон № 2269-VIII).

Так, частиною 1 ст. 18 цього нормативно-правового акту визначено, що приватизація об`єкта комунальної власності, переданого в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті. Зокрема, орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації.

При цьому суд констатує, що у спірних правовідносинах жодної із перелічених умов не існувало. Адже громадянин ОСОБА_1 орендарем спірної будівлі ніколи не був. В свою чергу, можливості застосування спрощеного порядку приватизації комунального майна, шляхом його викупу особою, яка не є його орендарем, навіть за умови незадовільного стану приміщення, Закон № 2269-VIII не передбачає.

Як наслідок, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що приватизація спірного майна мала відбуватися виключно на конкурентних засадах, а не у спрощений спосіб.

Водночас суд вважає доведеним факт недотримання Млинівською сільською радою встановленого законодавцем у статті 10 Закону №2269-VII порядку приватизації комунального майна.

Адже у матеріалах справи немає жодного доказу формування та затвердження органом місцевого самоврядування переліку об`єктів, що підлягають приватизації; рішення про приватизацію спірного об`єкта комунальної власності сільською радою не приймалось; про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації у спосіб визначений законодавцем інформація не публікувалася.

З наведеного в сукупності суд вважає, що приватизація спірної нерухомості проведена Млинівською сільською радою з порушенням визначених у статті 2 Закону № 2269-VII принципів відкритості та прозорості, рівності та змагальності, повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації, забезпечення конкурентних умов приватизації.

З огляду на це, спірна приватизація, а відтак і рішення №716 від 12.11.2020 та договір купівлі-продажу від 04.12.2020, що оскаржуються, не можуть бути визнані судом законними.

Адже за ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Однак, при цьому слід врахувати, що за викладеними у цивільному законодавстві правилами, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Разом з тим, відповідач просить застосувати строк позовної давності до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли за участю держави та її адміністративно територіальних утворень як суб`єктів цивільних прав.

Згідно із ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.

В силу ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 06.06.2018 по справі № 348/1237/15-ц, від 10.05.2018 по справі № 914/1708/17).

Позивач зазначає, що ним пропущено строк позовної давності з поважних причин, оскільки про те, що на території с. Млинівці, яке увійшло до складу Вишнівецької селищної ради, знаходиться спірна будівля зерноскладу, яка була відчужена, він дізнався лише з інформаційної довідки №252681766 від 14.04.2021 з Державного реєстру речових прав.

За його твердженням, утворена 09.12.2020 року комісія з реорганізації при Вишнівецькій селищній раді не мала та не могла мати підтверджуючих документів про вчинення оспорюваного правочину.

Однак такі доводи судом оцінюються критично.

Спірний правочин було укладено 04 грудня 2020 року. Відтак, саме з даної дати, в силу ст. 261 ЦК України, для Млинівецької сільської ради починається перебіг позовної давності.

В свою чергу, Вишнівецька селищна рада стала правонаступником всього майна, прав та обов`язків Млинівецької сільської ради з 09.12.2020. Цього ж числа, керівником Млинівецької сільської ради та головою комісії з припинення вказаної юридичної особи став ОСОБА_4 (витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ) - голова Вишнівецької територіальної громади.

Повна інвентаризація грошових коштів та розрахунків Млинівецької сільської ради з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження здійснювалися Комісією з 09.12.2020 по 10.02.2021. Рішення №196 від 10.02.2021, яким затверджені результати її роботи, а саме передавальний акт Млинівецької сільської ради та акт приймання-передачі документів, що нагромадились станом на 01.01.2021, під час діяльності Млинівецької сільської ради, підписане також ОСОБА_4 .

Зазначеною керівником та головним бухгалтером сільської ради 19 січня 2021 підписана пояснювальна записка до звіту про виконання кошторису (бюджету) за 2020 рік, зміст якої свідчить про обізнаність Вишнівецької селищної ради в особі її голови щодо відчуження комунального майна - приміщення зерноскладу на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2020.

Варто також зазначити, що офіційне припинення Млинівецької сільської ради як юридичної особи відбулось 18.02.2021. Однак, позивач із відповідними запитами щодо спірного майна звернувся лише в квітні 2021 року, що також свідчить про не вчинення ним будь-яких дій щодо отримання документів, які стосувалися спірної приватизації, в межах позовної давності.

Слід також відзначити, що відомості, котрі містяться в Державних реєстрах речових прав є загальнодоступними та загальновідомими. Відтак, проявивши розумну обачність, здійснюючи інвентаризацію майна, грошових коштів та розрахунків Млинівецької сільської ради з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження (п. 6 Плану заходів з реорганізації), позивач мав змогу своєчасно виявити незаконне відчуження майна та захистити своє порушене право.

Більше того, отримавши відповідну інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, від Архівного відділу Кременецької РДА, відповідач зволікав і з даною позовною заявою, до суду звернувся майже через місяць (11.05.2021), що, в свою чергу, враховуючи тримісячний строк позовної давності, є неприпустимим.

Крім того, саме позивач повинен довести поважність причин пропуску строку позовної давності та факт своєї необізнаності з наслідками укладення правочину щодо відчуження приміщення зерноскладу. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав не може бути підставою для поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності, судом також не встановлено.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, враховуючи заяву відповідача, зважаючи на недоведеність органом місцевого самоврядування поважності причин пропуску встановленого Законом №2269-VII строку для звернення до суду, суд відмовляє в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.12.2020, через сплив позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Однак суд вважає за необхідне зазначити, що за позовною вимогою про визнання недійсним рішення Млинівської сільської ради №716 від 12.11.2020 громадянин ОСОБА_1 не може вважатися належним відповідачем у справі. Адже ним оспорюване рішення не приймалося. В силу імперативних вказівок Закону, такими повноваженнями наділений виключно орган місцевого самоврядування, а не фізична особа, навіть якщо її це рішення безпосередньо стосується.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

У даній справі задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту другого рішення Млинівецької сільської ради за № 716 від 12.11.2020, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, враховуючи відмову суду в позові щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу від 04.12.2021, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, така вимога не є ефективним способом захисту права позивача.

Решта заявлених у справі вимог (про припинення права приватної власності; про визнання за Вишнівецькою селищною радою права комунальної власності) є похідними та, відповідно, не підлягають задоволенню через відмову в позові про визнання недійсними оспорюваних рішення № 716 від 12.11.2020 та договору купівлі-продажу від 04.09.2020.

При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 123, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.11.2021.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко