Рішення № 100843077, 05.11.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року Справа № 915/1323/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Ткаченка О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

За позовом: Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ", 61003, м. Харків, пр. Московський, 10/12, код ЄДРПОУ 14078902, ел. адреса: office@energoproekt.com.ua.

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промзона, код ЄДРПОУ 20915546, e-mail: office@sunpp.atom.gov.ua.

про: стягнення заборгованості за договором №8191-19-01/2-123-01-19-05005 від 14.01.2019 у розмірі 103494,65 грн, у тому числі 49231,18 грн - пеня, 10049,62 грн - три проценти річних, 44 213,85 грн - інфляційні нарахування, -

в с т а н о в и в:

01.09.2021 Акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС заборгованості за договором №8191-19-01/2-123-01-19-05005 від 14.01.2019 у розмірі 103494,65 грн, у тому числі 49231,18 грн - пеня, 10049,62 грн - три проценти річних, 44213,85 грн - інфляційні нарахування.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на виконання проектних робіт №8191-19-01/2-123-01-19-05005 від 14.01.2019 в частині оплати виконаних проектних робіт у строк, передбачений договором.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021, вищевказану позовну заяву (єдиний унікальний номер судової справи № 915/1323/21) було передано на розгляд судді Ткаченку О.В.

Ухвалою суду від 06.09.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, а також з-поміж іншого запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами.

Ухвала суду від 06.09.2021 була надіслана на адресу учасників справи та отримана ними, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Як свідчить повідомлення про вручення, ухвала суду від 06.09.2021 була отримана представником відповідача 29.09.2021.

Таким чином встановлений ухвалою суду від 06.09.2021 15-денний строк для подання відзиву сплив 19.10.2021.

У вказаний строк відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяви чи клопотань з означеного питання суду не надав.

04.11.2021 до господарського суду від відповідача електронною поштою надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач надає контррозрахунок втрат від інфляційних процесів та просить поновити строк на надання відзиву, посилаючись на п. 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України, а також зазначає про неумисне допущення пропуску процесуальних строків у зв`язку із значним зростанням кількості та обсягу судових справ щодо стягнення кредиторської та дебіторської заборгованості.

За змістом відзиву відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву, тобто фактично через 16 днів після закінчення встановленого судом строку.

Суд відмічає, що згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, за змістом ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача щодо поновлення строку на подання відзиву.

Крім того, 04.11.2021 від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%, оскільки відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази, суд встановив наступне.

28.12.2018 між Акціонерним товариством "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут (АТ ХІ) "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (виконавець) та ДП "НАЕК "Енергоатом" ВП ЮУ АЕС (замовник) було укладено договір № 8191-19-01/2-123-01-19-05005 на виконання проектних робіт (далі - Договір), у відповідності до умов якого замовник доручив та зобов`язався оплатити, а виконавець прийняти на себе виконання проектних робіт за темою: "Розробка ПКД, Енергоблок №3. Модернізація розподільчих пристроїв 6/0,4 кВ в частині зміни КРП-0,4 кВ систем нормальної експлуатації, важливих для безпеки (ЕЕТП за машзал)", код згідно з ДКПП ДК 016:2010 - 71.12 (п.п. 1.1-1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, вартість робіт згідно цього договору та відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток №2), що є невід`ємною частиною цього договору, складає: 3370000,00 грн. Крім того, ПДВ: 674000,00 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 4044000,00 грн.

Оплата виконання робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 45 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.2 Договору).

Виконавець зобов`язується якісно та у строк виконати обсяг робіт, доручений замовником (п. 3.1 Договору).

У відповідності до п. 4.1 Договору, наукові, технічні, економічні та інші вимоги до робіт, що є предметом цього договору, визначаються Технічним завданням на розробку проектно-кошторисної документації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Виконавець забезпечує розробку проектно-кошторисної документації в терміни, визначені календарним планом (додаток №3), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 4.2 Договору).

З моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, до замовника переходить право власності на розроблену згідно з цим договором документацію (п. 4.5 Договору).

Згідно п. 4.8 Договору, термін виконання договору: початок - з дати укладання договору; закінчення 1-го етапу - 28.02.2019, 2-го етапу - 29.11.2019.

Виконавець надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт у кількості 3-х примірників після отримання повідомлення про позитивний результат вхідного контролю (п. 5.6 Договору).

Належним виконанням робіт за договором є підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.9 Договору).

Судом встановлено, що позивачем за Договором були виконані роботи на суму 1091700,00 грн, що підтверджується актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2020 року. (а.с. 32).

Відповідач свої зобов`язання за Договором на протязі встановленого 45-денного строку не виконав, вартість виконаних робіт не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Миколаївської області з позовом.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14 липня 2021 року у справі № 915/434/21 позовні вимоги АТ XI «ЕНЕРГОПРОЕКТ» задоволені частково: стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южноукраїнська АЕС ДП НАЕК Енергоатом на користь АТ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» 1091700,00 грн. основний борг; 38 209, 50 грн. штраф; 9885,12 грн. пеня (за період з 05.02.2021 по 29.03.2021); 4755, 62 грн. - 3 % річних (за період з 05.02.2021 по 29.03.2021); 10917,00 грн. - інфляційні втрати за період - лютий 2021 року.

Як свідчить платіжне доручення від 20.07.2021 № УКС/255 (а.с. 33), відповідачем було здійснено оплату виконаних робіт за актом № 1 від 30 листопада 2020 року у розмірі 1091700,00 грн.

З огляду на загальний період прострочення відповідача в частині виконання грошового зобов`язання з 05.02.2021 по 19.07.2021 та враховуючи визначені у судовому рішенні від 14.07.2021 у справі № 915/434/21 періоди стягнення пені, 3% річних та інфляційних, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 49231,18 грн - пені за період з 30.03.2021 по 19.07.2021, 10049,62 грн - три проценти річних за період з 30.03.2021 по 19.07.2021 та 44213,85 грн - інфляційних нарахувань за березень - липень 2021 року.

Встановивши обставини справи, господарський суд зауважує наступне.

На підставі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом вище встановлено та відповідачем не заперечується, що всупереч умовам Договору свій обов`язок щодо оплати вартості виконаних робіт у загальній сумі 1091700,00 грн він виконав 20.07.2021, тобто несвоєчасно.

У зв`язку з наведеним суд погоджується з доводами позивача, що у період з 05.02.2021 по 19.07.2021 мало місце прострочення оплати вартості виконаних згідно умов договору робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом за допомогою програми "IpLex" перевірено розрахунок 3% річних, які нараховані на заборгованість в сумі 1091700,00 грн. за період 30.03.2021 - 19.07.2021, встановлено, що заявлені позивачем 3 % - 10049,62 грн. арифметично визначений вірно, а відтак вимоги щодо їх стягнення підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на заборгованість в сумі 1091700,00 грн. за період з березня по липень 2021 року нараховано інфляційні втрати у загальному розмірі 44213,85 грн.

Перевіривши за допомогою програми "IpLex" розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд доходить до висновку про обґрунтованість проведених позивачем нарахувань.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 44213,85 грн.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 49231,18 грн пені, суд приходить до наступних висновків.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. Договору, за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу. Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Так, позивачем, виходячи з граничного розміру - не вище подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, за період з 30.03.2021 по 19.07.2021 заявлено до стягнення пеню у розмірі 49231,18 грн.

З огляду на наведене, судом за допомогою програми IpLex здійснено перерахунок розміру пені та встановлено, що визначений позивачем розмір пені 49231,18 є вірним та обґрунтованим.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання від 04.11.2021 про зменшення пені на 90%, в обґрунтування якого відповідач посилається на кризову економічну ситуацію, критичне зростання заборгованості перед відповідачем з боку ДП "Гарантований покупець".

Також відповідач просить суд взяти до уваги, що він не ухиляється від сплати суми основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань за Договором.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач сплатив заборгованість у спірних правовідносинах та зазначає про причини її непогашення саме внаслідок кризової економічної ситуації, та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану товариства у зв`язку з порушенням відповідачем умов спірного договору, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити частково та зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %, що на переконання суду є балансом інтересів сторін у спорі.

За таких обставин суд встановлює розмір належної до стягнення пені 24615,59 грн (50% заявленого розміру).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь Акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (61003, м. Харків, пр-т Московський, 10/12; код ЄДРПОУ 14078902) заборгованість за договором №8191-19-01/2-123-01-19-05005 від 14.01.2019, а саме: 24615,59 грн - пені, 10049,62 грн - три проценти річних, 44213,85 грн - інфляційних нарахувань, а також 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 05.11.2021.

Суддя О.В. Ткаченко