Ухвала суду № 100842959, 04.11.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

У Х В А Л А

04 листопада 2021 року м. Харків Справа № 913/860/14

Провадження №26/913/959/15

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот”, м. Сєвєродонецьк, Луганської області

про стягнення 13705418 грн. 52 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання – Медуниця Р.І.

За участю представника стягувача адвоката Абісова А.В. (свідоцтво КВ № 000210 від 14.05.2018, по довіреності від 16.12.2020 № 32/20);

- розгляд скарги боржника про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича ВП № 67043991 від 05.10.2021 про відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до розпорядження керівника апарату суду від 25.10.2021 № 253-р щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ у зв`язку із знаходженням судді Масловського С.В. на лікарняному, скарга ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” на постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2021 ВП №67043991 у справі № 913/860/14 передана на розгляд судді Зюбановій Н.М.

Дослідивши матеріали справи, скаргу боржника, вислухавши представника стягувача, суд дійшов до наступного.

Так, рішенням господарського суду Луганської області від 21.12.2015 у справі № 913/860/14 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення господарського суду скасовано, позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 10575184 грн. 07 коп. 3% річних, 3072104 грн. 46 коп. інфляційних нарахувань, судові витрати.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 суд видав відповідні накази від 02.03.2016.

25.10.2021 на адресу господарського суду Луганської області від боржника надійшла скарга з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича від 05.10.2021 про відкриття виконавчого провадження № 67043991 (арк.. справи 148-149, т. 3).

Як вважає скаржник, відповідна постанова прийнята виконавцем з порушенням ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно якої виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тобто кінцевий строк пред`явлення наказу - до 02.03.2019.

Таким чином, скаржник вважає постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.10.2021 ВП № 67043991 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У поясненнях на скаргу від 29.10.2021 № 8672 приватний виконавець Горелик Є.Б. заперечує проти доводів боржника та посилається на те, що згідно інформації з АСВП 28.09.2021 судовий наказ № 913/860/14 був прийнятий до виконання ВПВР Управління забезпечення ПВР у Луганській області Східного міжрегіонального управління МЮУ (м. Харків). Згідно запису в наказі цей виконавчий документ був повернутий згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а тому строк пред`явлення його до виконання перервався та повторне звернення стягувача з наказом відбулось у відповідності до чинного законодавства.

Стягувач у відзиві від 28.10.2021 № 31/01-1937 також проти скарги заперечує з подібних підстав, при цьому зазначаючи, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.09.2021, винесену начальником ВПВР Управління забезпечення ПВР у Луганській області Східного міжрегіонального управління МЮУ (м. Харків) Пихоніною М.В., вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 28.09.2024.

Таким чином, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" наголошує, що повернення виконавчого документа за заявою стягувача не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє права стягувача повторно звернутися до органу ДВС за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Боржник подав клопотання про перенесення розгляду скарги через карантинні заходи, яке судом залишене без задоволення, оскільки ГПК України передбачає розгляд скарги у десятиденний строк.

Встановивши фактичні обставини оскарження боржником дій приватного виконавця, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої скарги та відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, правове регулювання здійснення виконавчого провадження за матеріалами справи розглядається за Законом України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII), а також Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі – Закон № 1403-VIII).

За умовами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України № 1403-VIII.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ст. 5 Закону України № 1404-VIII законодавець передбачив, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, зокрема, наказів, виданих судами, крім: рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, тощо; рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; рішень про виселення та вселення фізичних осіб; рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; рішень про конфіскацію майна; рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України № 1403-VIII.

Згідно вимог ст. 25 цього Закону, яка визначає виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Так, на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 господарський суд видав наказ від 02.03.2016 (арк. справи 96, т. 3) зі строком пред`явлення до виконання до 24.02.2017, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час видачі наказу) виконавчі документи могли бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Отже, наказ суду, виданий 02.03.2016 у справі № 913/860/14, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили.

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (ч. 1, 2 ст. 12 цього Закону та у пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом).

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 (подібну правову позицію викладено у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, від 15.07.2021 у справі № 18/1147/11, від 05.03.2021 у справі № 902/1326/13, від 23.12.2020 у справі № 916/4520/14).

Таким чином, суд робить висновок, що, оскільки за наказом від 02.03.2016 на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII строк його пред`явлення не закінчився та був встановлений до 24.02.2017, з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та ч. 1 ст. 12 цього Закону на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для пред`явлення його до виконання до трьох років, що за наказом у цій справі встановлюється до 24.02.2019.

При розгляді скарги судом встановлено, що 29.11.2018 головним державним виконавцем ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Галушкою М.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу від 02.03.2016 № 913/860/14 (ВП № 57802529), а 28.09.2021 наказ був повернутий стягувачу за його заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.

У постанові вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 28.09.2024.

Суд вважає таке визначення строку обґрунтованим та виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Частиною 4 ст. 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується.

Частина 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа, у т.ч. письмова заява стягувача.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII).

Частиною 5 ст. 12 Закону № 1404-VIII урегульовано початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі його повернення. Зокрема, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення - з дня його повернення.

З огляду на вищевикладене постанова приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича від 05.10.2021 про відкриття виконавчого провадження № 67043991 є такою, що відповідає чинному законодавству, оскільки за виконавчим документом (наказ суду від 02.03.2016 у справі № 913/860/14) строк пред`явлення до виконання не закінчився.

Доводи боржника, покладені у підставу його скарги, не підтверджені наданими учасниками спору письмовими доказами та поясненнями, у зв`язку з чим суд не вбачає правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. від 05.10.2021 про відкриття виконавчого провадження, тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 339, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в :

Скаргу боржника - Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича від 05.10.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 67043991 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 04.11.2021 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя Наталія ЗЮБАНОВА