Рішення № 100842457, 26.10.2021, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/861/21

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Веркалець У.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Кушніренко А. В., адвокат, ордер серія АМ №1015582 від 27.09.21 р.

від відповідача: Кожуховський О.В., адвокат, ордер серія АІ №1165166 від 26.10.21р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт" (с. Кам`яний Брід Коростишівського району)

до Казенного підприємства "Кіровгеологія" в особі Управління виробничо-технічного обслуговування (УВТО) (м. Коростишів, Житомирська область)

про стягнення 185 338, 65 грн

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 09.08.21 справу №906/861/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт" до відповідача Казенного підприємства "Кіровгеологія" в особі Управління виробничо-технічного обслуговування про стягнення 185338,65грн розглянуто за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.21 о 12:00.

Підготовче засідання, призначене на 31.08.21 о 12:00, не відбулося з підстав тимчасової непрацездатності головуючого у справі.

Ухвалою суду від 06.09.21 призначено підготовче засідання на 28.09.21 о 12:00, встановлено строки учасникам справи для подання процесуальних заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 28.09.21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.21 о 14:30.

У засіданні з розгляду справи по суті 26.10.21 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про відмову у задоволені позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Неофіт" (надалі за текстом - ТОВ "Неофіт", Позивач) звернулося з позовом до суду до відповідача Казенного підприємства "Кіровгеологія" в особі Управління виробничо-технічного обслуговування (надалі за текстом - КП "Кіровгеологія", УВТО, Відповідач) про стягнення 185 338, 65 грн збитків.

В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, що позбавило його права включити заявлену суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У відзиві на позовну заяву (вх. г/с №17753/21 від 31.08.21) відповідач просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на відсутність заяви із скаргою ТОВ "Неофіт" до податкового органу на КП "Кіровгеологія" у зв`язку із порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України). На думку відповідача, позивачем не подано доказів щодо використання ним всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту. Крім того, звертає увагу суду на відсутність доказів понесення позивачем збитків.

У відповіді на відзив за вих. №13 від 14.09.21 (вх. г/с №18788/21 від 17.09.21) позивач на спростування аргументів відповідача, викладених у відзиві, посилається на п. 201.10 Податкового кодексу України та звертає увагу на те, що позивач вправі, а не зобов`язаний звернутися до податкового органу зі скаргою на продавця товару. Доводить, що реалізація права на судовий захист порушеного права не може перебувати у залежності від використання особою права на його позасудовий захист. Крім того, на думку позивача, у відзиві не вказано обставин, за яких додані до позову копії податкових накладних не відповідають дійсності чи не є такими, що підписані сторонами чи підписані сторонами не на підставі договору, укладеного між ними.

У письмових поясненнях за вих. №15 від 12.10.21 (вх. г/с №21242 від 18.10.21) позивачем надано інформацію щодо початку перебігу строку тривалістю 365 календарних днів на подання скарги до податкового органу відповідно до п.201.10. ст. 201 ПК України за звітними періодами 2019 та 2020 років.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

У період з серпня по грудень 2019 року між Казенним підприємством "Кіровгеологія" в особі Управління виробничо-технічного обслуговування (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Неофіт" (Покупець) було укладено договори купівлі-продажу блоків декоративного каменю Бистріївського родовища габбро І-VI групи та некондиційних блоків, каменю буд: договір №134-Б від 05.08.2019, договір №171-Б від 26.12.2019 та договір №23-Б від 27.12.2019.

23.01.2020 між Продавцем та Споживачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору №23-Б купівлі-продажу.

У період з серпня 2019 року по січень 2020 року позивач отримав та оплатив товар за видатковими накладними за наступні періоди:

1) за серпень 2019 року - на загальну суму 24 818,25 грн (без ПДВ), 4 963,65 грн (ПДВ), 29 781,90 грн (сума з ПДВ);

2) за вересень 2019 року - на загальну суму 197 208,25 грн (без ПДВ), 39 441,65 грн (ПДВ), 236 649,90 грн (сума з ПДВ);

3) за жовтень 2019 року - на загальну суму 128 669,50 грн (без ПДВ), 25 733,90 грн (ПДВ), 154 403,40 грн (сума з ПДВ);

4) за листопад 2019 року - на загальну суму 199 571,00 грн (без ПДВ), 39 914,20 грн (ПДВ), 239 485,20 грн (сума з ПДВ);

5) за грудень 2019 року - на загальну суму 193 697,50 грн (без ПДВ), 38 739,50 грн (ПДВ), 232 437,00 грн (сума з ПДВ);

6) за січень 2020 року - на загальну суму 182 728,75 грн (без ПДВ), 36 545,75 грн (ПДВ), 219 274,50 грн (з ПДВ).

За вказані періоди сплачено 926 693,25 грн (сума без ПДВ), 185 338, 65 грн (ПДВ), загалом на суму 1 112 031,90 грн (сума з ПДВ).

Листом від 26.03.2021 за №2 позивач надіслав відповідачу вимогу щодо відшкодування завданих збитків.

В свою чергу, відповідач листом від 07.07.2021 за №2/326 повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення процедури відшкодування збитків інакше як за рішенням суду.

Позивач доводить, що відповідач у період з серпня 2019 по січень 2020 року продав йому товар, який останнім оплачено в повному обсязі на загальну суму 1 112 031, 90 грн, сума податку на додану вартість становить 185 338, 65 грн, при цьому відповідач не зареєстрував податкові накладні на вказану суму чим спричинив збитки, оскільки такі дії позбавили права включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 185 338,65 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду в примусовому порядку стягнути з відповідача кошти в сумі 185 338, 65грн як збитки.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо реєстрації електронних податкових накладних у зв`язку з придбанням товару за Договором №134-Б купівлі-продажу від 05.08.2019, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит за суму ПДВ у розмірі 185 338, 65 грн.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74, 76, 77 ГПК України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, на час виникнення правовідносин) господарську діяльність визначено як діяльність, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділами, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) визначає, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).

Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10. статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.7. статті 201 ПК України вказано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 187.1. статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У п. 198.1. статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

У відповідності до пунктів 200.1.-200.4. статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вина порушника зобов`язання.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Згідно з абзаців 10, 14, 17 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Підстави для здійснення документальної позапланової перевірки наведено у п. 78.1. статті 78 ПК України.

Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

Права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

В свою чергу, протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією (абзац пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Беззаперечно, необхідним для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, в даному випадку доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, і такий факт повинен бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в цьому випадку може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17 та від 10.03.2020 у справі№ 911/224/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, Верховний Суд наголосив на необхідності доведення факту вини контрагента у подібних спорах, яка була б підтверджена належним та допустимим доказом (акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки).

За частинами першою та другою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача до контролюючого органу зі скаргою про порушення продавцем (відповідачем) граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних в період 2019-2020 років, складених на операції з продажу товарів за Договором №134-Б купівлі-продажу від 05.08.2019, а також доказів на підтвердження здійснення документальної перевірки контролюючим органом.

У відповідності до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України позивач не довів обґрунтованість позовних вимог, які судом визнаються загалом безпідставними по суті.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За наслідками вирішення спору, судовий збір покладається на позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю " Неофіт" до Казенного підприємства "Кіровгеологія" в особі Управління виробничо-технічного обслуговування (УВТО) (м. Коростишів, Житомирська область) про стягнення 185 338, 65 грн збитків відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 05.11.21

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу (рек. з повідом) + на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

3-4 відповідачу (рек. з повідомл) на адресу юридичної особи та на адресу відокремленого підрозділу + на ел. адресу ІНФОРМАЦІЯ_2