Ухвала суду № 100842437, 05.11.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

05.11.2021 Справа № 905/2091/21

Господарський суд Донецької області в складі судді Лейби М.О., розглянувши матеріали заявою ОСОБА_1 , м.Добропілля, Донецька область

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи

ВСТАНОВИВ:

03.11.2021 через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до Господарського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , м.Доборопілля, Донецька область про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи.

Дослідивши матеріали вказаної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з таких підстав:

Згідно із статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ) провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

1.Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 частини 2 статті 30 Кодексу).

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.07.2021 встановлено у розмірі 2 379,00грн.

Таким чином, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 35 685,00грн (2 379*5*3=35 685).

Заявницею до заяви в якості доказів на підтвердження здійснення нею авансування винагороди керуючому реструктуризацією надані копії квитанцій №103132831 від 31.08.2021 на суму 3568,50грн. та №107442792 від 30.09.2021 на суму 3569,00грн.

Водночас, у своїй заяві із посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20 заявниця зазначила, що 25.08.2021 уклала договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого із арбітражним керуючим Білявським Віталієм Віталійовичем (свідоцтво №1875 від 21.12.2018), який у порядку пункту 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, надав свою згоду на участь у справі про неплатоспроможність (вх. №01-12/235 від 08.09.2021).

Суд зазначає, що частиною 2 статті 30 Кодексу, зокрема, встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

Докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов`язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина 3 статті 116 Кодексу).

Отже, обов`язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов`язковою умовою, встановленою частиною 3 статті 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).

Таким чином, порядок сплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією чітко врегульований частиною 2 статті 30 Кодексу і не допускає подвійного тлумачення.

Водночас, виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, звільнення (розстрочка, відстрочка) заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання у повному розмірі винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абз. 5 частина 2 статті 30 Кодексу).

У свою чергу, із змісту наданого договору, а саме, пунктів 3.1, 3.3, вбачається, що оплата послуг розпорядника майна становить 35685грн за весь строк виконання повноважень арбітражного керуючого (сторона 1) починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна. Кірієнко Н.С. (сторона 2) вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 3568,5грн щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.

Проаналізувавши вищезазначений договір у сукупності всіх наданих доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи, суд вважає, що він не може бути прийнятий, як альтернатива мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, оскільки він укладений у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не КУзПБ.

Заявниця та арбітражний керуючий фактично домовились про розстрочення сплати грошової винагороди, що як зазначалось вище, ані Кодексом, ані іншими діючими нормами законодавства не передбачено.

До того ж, за змістом статей 119, 123 Кодексу у справі про неплатоспроможність арбітражний керуючий виконує повноваження керуючого реструктуризацією, а не розпорядника майна, про що зазначено у договорі, а відповідні рішення приймають саме збори кредиторів, а не комітет кредиторів, а відтак, положення договору про те, що оплата грошової винагороди здійснюється до моменту прийняття комітетом кредиторів певного рішення, яке також не передбачено приписами частини 8 вказаної статті, є таким що не відповідає чинному законодавству України.

Отже, зважаючи на те, що заявницею не надано суду відповідних доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, суд дійшов висновку про недотримання заявницею положень пункту 12 частини 3 статті 116 Кодексу.

2.Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.

Згідно з частинами 1, 4 статті 74 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Однак, до заяви не додано відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.

У тексті заяви заявницею лише зазначено про відсутність відкритих в банківських установах депозитних рахунків. Щодо наявності (відсутності) інших відкритих рахунків (у тому числі відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах за кордоном), їх реквізитів та сум грошових коштів на таких рахунках у заяві не зазначено.

Суд зазначає заявниці про те, що вона не позбавлена можливості звернутись до відповідних установ з відповідними запитами про надіслання такої інформації на поштову чи електронну адресу. Доказів наявності обставин які б впливали на можливість отримання таких відомостей судом не встановлено.

3.Пунктом 14 частини 3 статті 116 Кодексу встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених ст. 115 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 115 Кодексу боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6000,00грн.

Таким чином, розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) повинен становити не менше 180 000,00грн (6 000 х 30 = 180 000).

Так, у своїй заяві ОСОБА_1 вказує на те, що станом на теперішній час розмір заборгованості боржника перед кредиторами становить 264228,68грн., при цьому розмір простроченої заборгованості та із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті боржником, не вказано.

Разом з тим, до заяви додано список кредиторів, до якого включено 11 кредиторів: ТОВ «Мілоан», ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «ФК «Інвеструм», АТ «ПУМБ», ТОВ «Лінеура Україна», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Споживчий центр», АТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Інстафінанс»; зазначено суму поточної заборгованості перед кожним кредитором окремо та загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами в розмірі 264228,68грн.

Однак, зазначивши загальну суму боргів, боржником загальну суму поточних прострочених боргів перед кредиторами також не вказано.

Отже, наданий список кредиторів не містить зазначення складу грошових вимог (розмежування заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), що прямо суперечить приписам статті 116 Кодексу.

Водночас, у наданому списку зазначено, що перед кредиторами ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Інстафінанс» поточна заборгованість складає 0грн. Письмові пояснення, щодо включення ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Інстафінанс» до списку кредиторів боржника, у заяві не наведені.

Слід також зазначити, що згідно поданого переліку кредиторів за деякими кредитними договорами строк виконання не настав.

Таким чином боржнику належить визначити розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредиторами з урахуванням вимог частини 2 статті 115 КУзПБ

Крім того, суд зазначає, що до заяви додано роздруківки Заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ» та Заяви-договору про відкриття поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» АТ «Райффайзен Банк Аваль». Доказів на підтвердження підстав виникнення інших зобов`язань перед кредиторами, яких зазначено у списку кредиторів, до заяви не додано.

У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявниця стверджує, що у неї відсутня частина кредитних договорів на підставі яких виникла заборгованість, оскільки частина з них знаходяться у кредиторів, тому жодних договорів чи інших підтверджень заборгованості заявник не має.

Вказане не може бути прийняте судом як належний доказ надання конкретизованого переліку кредиторів, оскільки відсутність доказів наявності первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо твердження про те, що розмір заборгованості підтверджує витяг Українського бюро кредитних історій, суд зазначає, що вказаний витяг не може бути допустимим доказом наявності грошових вимог в силу статті 77 ГПК України, так як обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, суд враховує й загальновживаний підхід до відповідності інформації, наявної у конкретному документі, відомостям, на підставі яких він складений, а саме шляхом його підписання відповідальною посадовою особою, а отже, роздруківка кредитного звіту, яка надана Заявницею в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може сприйматися належним доказом наявності кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість у сумі 264228,68грн.

Водночас заявниця посилаючись на неможливість надання таких доказів у зв`язку з їх відсутністю у неї просить суд витребувати копії кредитних договорів/договорів позики у ТОВ «Мілоан, ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «ФК «Інвеструм», АТ «ПУМБ», ТОВ «Лінеура Україна», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Споживчий центр», АТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Інстафінанс».

Відповідно до статті 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Суд дослідивши та проаналізувавши клопотання про витребування доказів, дійшов висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки заявником не надані докази вжиття заходів, для отримання заявлених до витребування доказів самостійно. Зазначення про здійснення телефонних дзвінків, відвідування офісів кредиторів з проханням надати відповідну інформацію не є доказами вжиття заходів для отримання доказів в розумінні приписів ГПК України.

Крім того, зазначення заявницею про неможливість подання до суду копій договорів не свідчать про наявність обставин, що об`єктивно не залежали від неї, адже заявниця була стороною цих договорів, про що також зазначено у листі АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 16.08.2021, і мала можливість, як сторона договору, надати їх до суду.

Таким чином, на момент розгляду клопотання відсутні підстави стверджувати про неможливість отримати запитувані докази самостійно.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

4. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 115 Кодексу боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі якщо боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців.

Проте, заявницею також не надано суду доказів, які підтверджують обставини, визначені у пункті 2 частини 2 статті 115 Кодексу.

Разом з цим, пунктом 3 частини 2 статті 115 Кодексу передбачено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо ухвалену постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.

Однак, заявницею не надано суду ані відповідної постанови державного (приватного) виконавця про відсутність у ОСОБА_1 майна, на яке може бути звернено стягнення, ані доказів, які б вказували на відсутність такої постанови.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявницею при зверненні до суду не дотримано вимог, встановлених статті 116 Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 113 Кодексу провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 3 статті 37 Кодексу господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина 1 статті 174 ГПК України).

Враховуючи те, що заявницею подано відповідну заяву без дотримання вимог статті 116 Кодексу, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.

Керуючись статтями 2, 9, 30, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 81, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , м.Доборопілля, Донецька область від 03.11.2021 про витребування доказів відмовити.

Заяву ОСОБА_1 , м.Доборопілля, Донецька область від 03.11.2021 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи залишити без руху.

ОСОБА_1 у строк, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, усунути недоліки заяви, а саме надати:

- письмово викладені відомості про розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредиторами, окремо зазначивши розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті боржником;

- докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією у повному обсязі;

- письмові пояснення щодо включення до списку кредиторів ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Інстафінанс», поточна заборгованість перед якими складає 0грн.;

- докази на підтвердження підстав виникнення зобов`язань перед кредиторами, яких зазначено у списку кредиторів;

- інформацію (довідки) про всі наявні рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;

- докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань (банківські виписки, довідки із фінансових установ із зазначенням останнього здійсненого боржником платежу, претензії відповідних осіб тощо);

- постанову(и) у виконавчому(их) провадженні(ях) про відсутність у ОСОБА_1 майна, на яке може бути звернено стягнення (у разі наявності) або відомості з Автоматизованої системи виконавчого провадження про відсутність такої постанов(и).

Роз`яснити заявниці, що у випадку невиконання нею вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність .

Ухвала набрала чинності 05.11.2021 та оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Лейба