Рішення № 100839377, 04.11.2021, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1195/19

№ провадження 2/453/16/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2021 року Сколівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого – судді Брони А.Л.,

при секретарі судового засідання Бендеш А.І.

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,

та представника третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору -адвоката Шемеляк Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Славської об`єднаної територіальної громади Львівської області, з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом та за позовом ОСОБА_6 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_1 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

02.10.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до Славської об`єднаної територіальної громади Львівської області, з участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

04.10.2019 року ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Брони А.Л. від 04.10.2019 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. з визначенням дати підготовчого засідання.

15.11.2019 року ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 15.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обгрунтування доводів позовної заяви позивачка зазначила, що спірний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 був побудований її батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та належав їм, як подружжю, на праві спільної сумісної власності

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 – ОСОБА_8 , після смерті котрого відкрилася спадщина на все належне йому майно, а саме на 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіту батько не склав, а тому все майно після смерті такого успадкувала його дружина ОСОБА_9 , як спадкоємець першої черги за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а відтак фактично прийняла спадщину, однак юридично не оформила.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9 , яка за життя склала заповіт від 13.04.2016 року, посвідчений секретарем Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області за реєстровим № 56, згідно тексту якого все майно заповіла їй, ОСОБА_1

13.06.2019 року позивачка подала до приватного нотаріуса Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П. заяву про прийняття спадщини після смерті матері у встановлений законом 6-місячний строк. На підставі даної заяви 13.06.2019 року нотаріусом було заведено спадкову справу № 29/2019 та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що у неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

10.12.2019 року заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок, позначений у технічному паспорті літерою «А-1», загальною площею 90,8 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м., допоміжною площею 36,9 кв.м. та господарські будівлі: сарай, позначений буквою «Б», сарай, позначений буквою «В», сарай, позначений буквою «Г», сарай, позначений буквою «Д», навіс позначений буквою «З», навіс позначений буквою «Ж», убиральня позначена буквою «Е», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

28.01.2020 року ухвалою Сколівського районного суду Львіської області заочне рішення Сколівського районного суду Львівської області, ухвалене від 10.12.2019 року у цивільній справі № 453/1195/19 за позовом ОСОБА_1 до Славської об`єднаної територіальної громади Львівської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, з визначенням дати підготовчого засідання.

03.11.2020 року судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_9 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Славської об`єднаної територіальної громади Львівської області, з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, як третю особу із самостійними вимогами щодо предмету спору – ОСОБА_6 .

Прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_6 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_1 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_7 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_6 - до розгляду в одному провадженні з цивільною справою №453/1195/19.

В своїй заяві ОСОБА_6 вказує на те, що позивачка ОСОБА_1 , яка являється рідною сестрою його батька ОСОБА_7 , а його тіткою, в своїй позовній заяві в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на обставини, які не відповідають дійсності та є надуманими.

Зазначає, що сім`я ОСОБА_8 складалася з його дружини ОСОБА_9 та семеро дітей, які проживали у будинку 1963 року побудови, що за адресою: АДРЕСА_1 . З 1983 року по 1985 рік син ОСОБА_8 та його батько - ОСОБА_7 проживав однією сім`ю з ОСОБА_10 до 1985 року, а потім через конфлікт повернувся у батьківську хату і постійно проживав зі своїми батьками.

Між ОСОБА_8 і його сином ОСОБА_7 була домовленість, що останній за свої кошти збудує на подвір`ї біля старого будинку новий дерев`яний будинок, так щоб таким могли користуватися він з сім`єю і його батьки.

У 1990 році ОСОБА_7 завершив будівництво нового дерев`яного будинку, в який поселився він та його батьки. На будівництво такого придбав всі будівельні товари за свої кошти, так як у той час був працевлаштований та отримаував велику заробітну плату, а дітей окрім ОСОБА_6 більше не мав.

У старому будинку залишився проживати брат останнього ОСОБА_11 , який згодом загинув під час пожежі вказаного будинку.

Житловий будинок по АДРЕСА_3 , згідно погосподарських книг був зареєстрований за ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , тобто облік був заведений на два будинковолодіння з двома власникам, так як фактично був поділений на дві частини, в одній з яких проживав ОСОБА_7 , а в іншій його батьки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , який за життя склав заповіт, відповідно до тексту такого все своє майно заповів в користь свого сина ОСОБА_7 .

Окрім цього зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_7 , після смерті котрого він у встановлений законом строк, звернувся до Сколівської державної нотаріальної контори із заявою про прийнятя спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа. Однак, у видачі свідоцтва йому було відмовлено, оскільки були відсутні правовстановлюючі документи на спірне майно.

Внаслідок наведених обставин ОСОБА_6 просить суд визнати за ним право власності на ѕ частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 15.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

28.05.2021 року на адресу суду за вх. №2847, надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних виог на предмет спору – ОСОБА_5 , в яких щодо позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, а позовні вимоги ОСОБА_6 визнає в повному обсязі та зазначає наступне.

Спірний житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований за домовленістю між батьком ОСОБА_5 – ОСОБА_8 та братом ОСОБА_9 , який також проживав за вказаною адресою з батьками, працював на залізниці, отримував велику заробітну плату та почав будувати будинок з 1988 року, у який вселився з батьками у 1992 році. Між батьком та братом ОСОБА_12 була домовленість, що будинок побудують навпіл, тобто одна половина брата ОСОБА_12 , а друга - батька. Фактично всі кошти на придбання будівельних матеріалів надавав брат, тобто сам закупляв ліс, вапно, камінь, шифер, працював фізично на будівництві у вільний від роботи час. Мама – ОСОБА_13 на той час не працювала ніде, була пенсіонеркою. Батько та брат ОСОБА_12 поділили спірний будинок і на два окремих особових номери, тому, на думку ОСОБА_5 , такий рахувався як два окремих домогосподарства по АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_14 є єдиним сином брата, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Окрім цього, в судовому засіданні 19.04.2021 року були допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які в своїх показах зазначили, що жодної домовленості між батьком позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_8 та її братом – ОСОБА_9 , щодо розподілу спірного житлового будинку не було, такий було збудовано саме батьками позивачки.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала просила такі задовольнити в повному обсязі. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 просила відмовити за безпідставністю таких.

Представник третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору адвокат Шемеляк Г.Т. в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 .

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату та час проведення такого.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 01.09.1958 року, батьками позивачки ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 07.01.1987 року, виданого відділом ЗАГСу м. Краматорськ Донецької області, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала шлюб з ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , внаслідок чого змінила прізвище на « ОСОБА_20 ».

Рішенням Волосянківської сільської ради народних депутатів Сколівського району Львівської області № 37 від 16.05.1988 року «Про затвердження наказу радгоспу «Славський» про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку», було вирішено затвердити наказ № 66 від 13.05.1988 року радгоспу «Славський» про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку в с. Волосянка на урочищі «Млаки» гр. ОСОБА_8 .

Як вбачається з виписки рішення Сколівської районної ради народних депутатів №160 від 10.06.1988 року, вирішено дозволити будівництво індивідуального житлового будинку та видати будівельний паспорт на забудову земельної ділянки гр. ОСОБА_8 в селі Волосянка, площею, 900 кв.м. на виділеній земельній ділянці загальними зборами членів колгоспу.

Згідно дозволу головного архітектора міста М. Білого та інспектора Держбудконтролю О. Івасиків, ОСОБА_8 дозволено приступити до закладки фундаментів індивідуального одноповерхового (масардного) житлового будинку за проектом № 06-М-4/3 в селі Волосянка на підставі рішення виконкому Сколівської районної Ради народних депутатів від 10.06.1988 року за № 160.

За час шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме у 1986 році, ними було побудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з погосподарської книги № 3 за 2016-2019 роки, виданого в.о. старости Волосянківського старостинського округу Коник В.А. №7 від 01.10.2019 року.

Згідно з даних погосподарського обліку (особовий рахунок № НОМЕР_4 ), головою домогосподарства АДРЕСА_1 являвся ОСОБА_8 , чоловік ОСОБА_9 . Членами домогосподарства були їх сини – ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .

Відповідно до витягу з погосподарської книги № 2 Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області, будинковолодіння АДРЕСА_4 рахується за ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 , виданого 26.07.2010 року Волосянківською сільською радою Сколівського району Львівської області, відповідно до актового запису №21.

До кола спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_8 увійшли його дружина ОСОБА_9 та діти – ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Оскільки будинок був побудований ОСОБА_8 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_9 , то такий був спільним майном подружжя відповідно до норм статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР (діяв на момент перебування таких у зареєстрованому шлюбі), якою визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Крім цього, статтею 16 ЗУ «Про власність» від 1991 року визначалось, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Таким чином, внаслідок смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на Ѕ частку спірного житлового будинку, оскільки інша Ѕ частка належала дружині – ОСОБА_9 як спільне майно подружжя.

28 червня 1996 року ОСОБА_8 склав в користь свого сина ОСОБА_7 заповіт, який посвідчений секретарем Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області Рошкович О.І. за реєстровим № 10, відповідно до тексту якого ОСОБА_8 на випадок своєї смерті зробив наступне розпорядження: свій житловий будинок, в якому він проживає, заповідає своєму сину ОСОБА_7 .

В матеріалах справи наявний дублікат зазначеного заповіту ОСОБА_7 від 13.04.2016 року.

Судом встановлено, що спадкоємці після смерті ОСОБА_8 , які б звертались до Сколівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини чи з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину відсутні, що стверджується оглянутою в судовому засіданні заведеною спадковою справою № 29/2019 від 13.06.2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 .

Однак, на день смерті ОСОБА_8 разом з ним проживали його дружина ОСОБА_9 та син ОСОБА_9 .

Згідно частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до ч.3 ст. 75 СК України, непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи.

Як встановлено судом, ОСОБА_9 на час відкриття спадщини після смерті чоловіка виповнилося 81 рік, а отже така досягла пенсійного віку встановленого ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто це свідчить про її непрацездатність і дає їй права на обов`язкову частку у спадщині, відповідно до ч.1 ст. 1241 УК України.

Отже, внаслідок зазначених обставин, ОСОБА_9 після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 фактично успадкувала, але юридично не оформила 1/24 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , як обов`язкову частку після смерті чоловіка – ОСОБА_8 .

Таким чином, загальний розмір частки ОСОБА_9 у будинку АДРЕСА_1 становив 13/24 (Ѕ частина будинку у спільному майні подружжя + 1/24 частина, обов`язкова частка, успадкована після смерті чоловіка)

Решту 11/24 частин спірного будинку ОСОБА_7 , як спадкоємець за заповітом, фактично успадкував після смерті батька - ОСОБА_8 , однак юридично не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_7 .

Вказаний факт підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 05.02.2016 року Волосянківською сільською радою Сколівського району Львівської області відповідно до актового запису № 6.

Згідно довідки № 789, виданої Волосянківським старостинським округом Славської селищної ради Сколівського району Львівської області від 28.05.2019 року, гр. ОСОБА_7 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , до дня своєї смерті постійно проживав в житловому будинку АДРЕСА_1 та заповіту у Волосянківській сільській раді Сколівського району Львівської області не складав.

Таким чином на майно, належне ОСОБА_9 , а саме 11/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , відкрилась спадщина.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львів від 05.05.2016 року встановлено факт, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_6 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Таким чином, судом встановлено, що до спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_9 увійшли його мати – ОСОБА_9 , та син – ОСОБА_6 .

08.07.2016 року син ОСОБА_7 - ОСОБА_6 звернувся до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На підставі даної заяви Сколівською ДНК було заведено спадкову справу № 146/2016р.

Проте, згідно до листа завідувача Сколівською державною нотаріальною конторою Батлюк В.І. від 22.10.2019 року за вих. № 945/01-16, ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Щодо ОСОБА_9 , то хоча така не зверталась у Сколівську державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті сина – ОСОБА_7 , однак спадщину після його смерті фактично прийняла шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, але юридично не оформила.

Таким чином, ОСОБА_9 фактично успадкувала після смерті сина – ОСОБА_7 11/48 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (11/24 : 2 = 11/48).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 , виданого 18.03.2019 року виконавчим комітетом Славської селищної ради Сколівського району Львівської області відповідно до актового запису № 19.

Згідно копії облікової картки об`єкта погосподарського обліку № 01311 на 2016-2020 року, головою господарства, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , записана ОСОБА_9 .

13 квітня 2016 року ОСОБА_9 склала в користь своєї дочки ОСОБА_1 заповіт, посвідчений секретарем Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області Стасишин М.Я. за реєстровим № 56, відповідно до тексту якого ОСОБА_9 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право своїй дочці - ОСОБА_1 .

В матеріалах справи наявний дублікат зазначеного заповіту ОСОБА_9 від 13.04.2016 року.

Внаслідок смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на 37/48 (13/24+11/48) частин спірного житлового будинку АДРЕСА_1 .

13 червня 2019 року позивачка ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П. заяву за №82 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_9 . На підставі цієї заяви приватним нотарусом 13.06.2019 року заведено спадкову справу № 29/19.

Як вбачається з відповіді приватного нотаріуса Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П. за вих. №156/02-14 від 13.06.2019 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері– ОСОБА_9 , оскільки для отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_9 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно подати правовстановлюючі документи, що зареєстровані згідно законодавства, що діяло на момент смерті спадкодавця та підтверджують належність йому майна, а також документи, передбачені ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно довідки № 830, виданої 03.06.2019 року Волосянківським старостинським округом Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_9 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня своєї смерті постійно проживала в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 968, виданої 25.06.2019 року Волосянківським старостинським округом Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2014 року проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а після смерті матері – ОСОБА_9 , продовжує проживати у даному будинку та утримувати його.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк прийняла спадщину за заповітом після смерті матері. Докази наявності спадкоємців до обов`язкової частки після смерті ОСОБА_9 , які б належним чином прийняли спадщину шляхом подання заяви про прийняття такої нотаріусу або шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті, в матеріалах справи відсутні.

З довідки № 2198, виданої Стрийським міжрайонним БТІ від 14.11.2019 року, вбачається, що загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 (позначений літерою «А-1») становить 90,8 кв. м., з неї житлова – 53,9 кв. м. та допоміжна – 36,9 кв.м. Житловий будинок побудовано в 1999 році. Приналежним майном до цього жилого будинку є господарські будівлі: сарай (літера «Б»), сарай (літера «В»), сарай (літера «Г»), навіс (літера «З»), навіс (літера «Ж»), сарай (літера «Д»), убиральня (літера «Е»), колодязь (літера «К»), а також наявний незавершений будівництвом житловий будинок, позначений літ. «Л-1» та готовністю 7%.

Згідно даних технічного архіву Стрийського МБТІ право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 15.03.2021 року витребувавалась у Стрийського МБТІ копія реєстраційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 , однак згідно відповіді останнього № 649 від 26.03.2021 року матеріали реєстраційної справи щодо спірного об`єкту нерухомого майна в технічному архіві Стрийського МБТІ відсутні.

Частинами 1, 3 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Слід зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Статтею 1218 ЦК України, встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з даних погосподарського обліку (особовий рахунок № НОМЕР_4 ), головою домогосподарства АДРЕСА_1 являвся ОСОБА_8 , чоловік ОСОБА_9 .

Відповідно до витягу з погосподарської книги № 2 Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області, будинковолодіння АДРЕСА_5 рахується за ОСОБА_8 .

Щодо року побудови спірного житлового будинку, то суд зазначає, що в матеріалах справи наявна суперечлива інформація щодо такого, оскільки згідно даних погосподарських книг житловий будинок АДРЕСА_1 рахувався за ОСОБА_8 з 1986 року, згідно дозволу головного архітектора міста М. Білого та інспектора Держбудконтролю О. Івасиків, ОСОБА_8 дозволено приступити до закладки фундаментів індивідуального одноповерхового (масардного) житлового будинку за проектом № 06-М-4/3 в селі Волосянка на підставі рішення виконкому Сколівської районної Ради народних депутатів від 10.06.1988 року за № 160, а відповідно до довідки № 2198, виданої Стрийським міжрайонним БТІ від 14.11.2019 року, вбачається, що роком побудови спірного будинку є 1999 рік.

Проте, враховуючи наведені вище положення Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, які передбачали обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції), які прирівнювались до актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, суд бере до уваги саме запис з погосподарської книги, відповідно до якого спірний житловий будинок рахувався за ОСОБА_8 з 1986 року.

Суд звертає увагу і на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про будівництво та належність будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , а саме відсутні відповідні виписки з погосподарських книг, які б свідчили про наявність у ОСОБА_9 окремого особового рахунку щодо житлового будинку АДРЕСА_1 або щодо будь-якого іншого нерухомого майна.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно норм частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм законів та наявних в матеріалах справи доказів дає підстави стверджувати, що саме покійний ОСОБА_8 набув за життя право власності на спірний житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 1218, 1223, 1261, 1268, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258-259, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 37/48 частин житлового будинку, позначеного у технічному паспорті літерою «А-1», загальною площею – 90,8 кв.м., житловою площею – 53,9 кв.м., допоміжною площею 36,9 кв.м. з господарськими будівлями, а саме: сарай, позначений буквою «Б», сарай, позначений буквою «В», сарай, позначений буквою «Г», сарай, позначений буквою «Д», навіс позначений буквою «З», навіс позначений буквою «Ж», убиральня позначена буквою «Е», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позовні вимоги ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_8 , право власності на 11/48 частин житлового будинку, позначеного у технічному паспорті літерою «А-1», загальною площею – 90,8 кв.м., житловою площею – 53,9 кв.м., допоміжною площею 36,9 кв.м. з господарськими будівлями, а саме: сарай, позначений буквою «Б», сарай, позначений буквою «В», сарай, позначений буквою «Г», сарай, позначений буквою «Д», навіс позначений буквою «З», навіс позначений буквою «Ж», убиральня позначена буквою «Е», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_7 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У зв`язку з оголошенням в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Славська об`єднана територіальна громада Львівської області, місцезнаходження: 82660, Львівська обл., Сколівський р-н, смт. Славське, вул. Івасюка, 24, код ЄДРПОУ 04370314.

Третя особа: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 .

Третя особа: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: 460000, Російська федерація, Оренбурзька область, м. Оренбург.

Третя особа: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: 82663, Львівська область, Сколівський район, с. Решітка.

Третя особа: ОСОБА_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 .

Третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Повний текст рішення складений 04.11.2021 року.

Суддя