Рішення № 100838820, 20.10.2021, Приморський районний суд Запорізької області

Копія

Справа № 326/103/21

Провадження № 2/326/126/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Кузякіної К.М.,

за участю відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Міскевич А.Л., представника третьої особи Кострикіної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який було уточнено та просить: 1) зобов`язати відповідача ОСОБА_1 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) визначити йому такий спосіб і порядок участі у вихованні та спілкуванні з сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : один раз на місяць у суботу з 15.00 години до 20.00 години у присутності матері - ОСОБА_1 та психолога служби у справах дітей Приморської міської ради Приморського району Запорізької області .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачкою він перебував у шлюбі, від якого мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними було розірвано 07.07.2011, після розірвання шлюбу син залишився проживати з відповідачкою. Після припинення шлюбних відносин, відповідачка повністю ізолювала дитину від нього та спілкування з ним.

В зв`язку з чим він звертався до служби у справах дітей, в результаті чого комісією з питань захисту права дитини було прийнято висновок про встановлення часу спілкування дитини з батьком та рекомендовано матері не чинити перешкод у спілкуванні батька з сином. Однак, вказаний висновок відповідач ігнорувала, всіляко налаштовувала дитину проти нього та перешкоджала їх зустрічам, говорячи, що сина або не має вдома або він не має часу побачитися з ним.

Намагаючись вплинути на поведінку відповідачки він постійно звертався до служби у справах дітей та управління соціального захисту населення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, якими, після бесід з нею було встановлено, що вона не бажає його спілкування з сином.

В 2020 році через життєві обставини він був вимушений виїхати до с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, де і проживає. Проживання далеко від сина не дає йому фізичної можливості бачити його кожного дня. Та навіть, в ті дні та свята, коли він приїжджає до дитини, маючи бажання бачитися зі своїм сином, спілкуватися з ним, допомогти матеріально, відповідачка, забираючи дитину виїжджає до іншого місця або просто відмовляється показати сина. Коли йому вдавалося застати відповідачку вдома, вона не впускала його навіть до двору, не випускала дитину до нього, мотивуючи тим, що це може травмувати психіку дитини.

Вважає, що такі дії відповідача свідчать про умисне порушення його прав щодо спілкування з сином, участі у його вихованні та розвитку, порушення інтересів дитини, яка також потребує спілкування з батьком, потребує його піклування, а також норм чинного Сімейного законодавства, які охороняють та забезпечують йому ці права.

Він намагався урегулювати це питання з ОСОБА_1 мирним шляхом, неодноразово звертався до неї та просив не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною, для якого спілкування з батьком так само важливо як із матір`ю. Однак відповідач всіляко ігнорує його.

Він має відповідні матеріально-побутові умови проживання, працює, не значиться на обліку у нарколога чи психіатра, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, сплачує аліменти. Станом на сьогоднішній день, відсутні будь-які обставини, які згідно чинного законодавства можуть позбавити його прав щодо його дитини.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, надіслав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог з урахуванням їх уточнення наполягає у повному обсязі (а.с.130).

В судовому засіданні відповідач та її представник проти позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову. Відповідач пояснила, що позивач під час зустрічей з сином ображав його, що негативно впливає на його психіку. Син неодноразово скаржився їй, що батько б`є його та ображає. 15.07.2018 коли син повернувся додому від ОСОБА_2 , побачила на ногах синці, син пояснив, що батько його побив.

Представник третьої особи Кострикіна Н.С. просила вирішити спір на розсуд суду.

Заслухавши сторони, свідків, вивчивши докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 листопада 2006 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було зареєстровано шлюб (а.с.7), який рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 07 липня 2011 року розірвано (а.с.7 зворот.стор.).

Від шлюбу сторони мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого повторно 19 квітня 2011 року відділом державної реєстрацій актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції Запорізької області, актовий запис №81 (а.с.8).

Висновком комісії з питань захисту прав дитини Приморської районної державної адміністрації Запорізької області від 09.12.2012 встановлено час спілкування та зустрічей ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 (а.с.9).

Згідно з інформаційним листом служби у справах дітей Приморської РДА від 02.08.2019, в 2013 році ОСОБА_2 звернувся з заявою щодо перегляду раніше прийнятого рішення органу опіки та піклування у зв`язку зі зміною віку дитини, яке було задоволено. В обох випадках ОСОБА_1 проти побачень батька з сином заперечень не заявляла. Починаючи з 2018 року та протягом 2019 року ОСОБА_6 неодноразово звертався до служби у справах дітей зі скаргою щодо невиконання рішення органу опіки та піклування, а також поліції. За поясненнями матері дитини – ОСОБА_1 між батьком та сином стався конфлікт, після чого вона почала забороняти сину бачитися з батьком, сама дитина не прагне спілкування з батьком (а.с.10).

Згідно з довідкою за зверненням ОСОБА_2 від 04.01.2019 щодо перешкоджання ОСОБА_1 в спілкуванні з сином ОСОБА_3 , йому роз`яснено що даний спір вирішується органом опіки та піклування (а.с.11).

Згідно з характеристикою, працівник збройних сил України ОСОБА_2 працював на посаді інженера з комп`ютерних систем Центрального військового санаторію «Приморський», зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, порушень трудової дисципліни не мав (а.с.12).

Станом на 15.12.2020 аліменти ОСОБА_2 сплачує щомісячно та в повному обсязі на користь ОСОБА_7 на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості зі сплати аліментів не має, що підтверджується листом старшого державного виконавця Приморського РВ ДВС ПС МУМЮ (м.Дніпро) Фомченко Д.С. (а.с.13).

Згідно з медичною документацією ОСОБА_2 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.15, звор. стор.).

Актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що в будинку створені належні умови для дитини (а.с.17).

Згідно з довідкою КЗ «Спеціалізована школа-загальноосвітній навчальний заклад № 1 І-ІІІ ступенів м. Приморська з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів» від 25.02.2021, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на початку 2019 року звернувся до адміністрації закладу та класного керівника ОСОБА_8 з приводу побачити та поспілкуватися зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на той час навчався у 4 класі. Зустріч із сином відбулася в присутності однокласників та класного керівника одноразово. Після спілкування тата з сином, окремо поспілкувався із класним керівником, прохав її, щоб вона провела бесіду із хлопчиком стосовно примирення із батьком (а.с.35).

Згідно з висновком практичного психолога відділення медичної допомоги підліткам «Клініка, дружня до молоді» ОСОБА_9 з неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено психодіагностичну роботу, рекомендовано надалі нагляд невропатолога (а.с.43-44).

Практичним психологом ОСОБА_10 проведено індивідуальну психологічну діагностику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тестуванням виявлено, що у дитини є внутрішній конфлікт, хлопчик знаходиться у стані емоційного напруження (а.с.46).

За інформацією КП «Приморський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 26.03.2021, за медичною допомогою відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 2012 року по теперішній час зверталась мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.47).

Комісією в складі: зав. сектором у справах дітей ОСОБА_11 , соціальним педагогом відділу по роботі сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_12 , практичним психологом ОСОБА_13 було здійснено відвідування сім`ї Скаржанівських, матеріально-побутові умови проживання дитини ОСОБА_3 задовільні, мати та вітчим забезпечують його всім необхідним в достатній мірі. За результатами проведеної роботи припущено, що психологічне та фізичне насильство з боку батька має місце в спілкуванні з сином. Дитину взято на профілактичний облік сектором у справах дітей як дитину, яка постраждала від домашнього насильства (а.с.48-52).

Згідно з висновком експерта судово-психологічної експертизи № 18-5991 за матеріалами кримінального провадження № 12018080340000386 від 25.06.2019, при проведенні слідчих дій (слідчого експерименту від 12.09.2018), що відображені у відеозаписах наданих експерту, у малолітнього ОСОБА_3 не виявлено ознак психологічного тиску (погроз, залякування, образ) на нього з боку учасників слідчих дій, свідчення ним надавалися вільно (а.с.54-57).

Постановою слідчого СВ Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Трофімік Ю.В. від 10.10.2019 кримінальне провадження № 12018080340000386 від 16.07.2018 за ч. 1 ст. 125 КК України – закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складу кримінального правопорушення (а.с.58-59).

Наказом начальника Управління соціального захисту населення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області Девятерікової З.І. № 90 від 19.07.2018 взято під соціальний супровід сім`ю ОСОБА_1 , та наказом № 91 від 14.08.2019 продовжено соціальний супровід сім`ї ОСОБА_1 (а.с.60, 61).

За інформацією УСЗН Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 16.02.2021, наказом начальника УСЗН № 134 від 11.12.2019 сім`ї ОСОБА_1 припинено надання послуги соціального супроводу на підставі мінімізації наслідків складних життєвих обставин (а.с.62).

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 226 віл 19.07.2018 у ОСОБА_3 маються синці на нижніх кінцівках, які виникли від травматичної дії тупого предмету, предметів, можливо в строк та за обставин на які вказує підекспертний, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 рік (а.с.76-77).

За місцем навчання ОСОБА_3 , 2008 року народження характеризується як дисциплінований, працелюбний, здібний, старанний учень, що підтверджується характеристикою КЗ «Спеціалізована школа-загальноосвітній навчальний заклад № 1 І-ІІІ ступенів м. Приморська з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів» (а.с.81).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що в серпні 2018 року вона працювала в службі у справах дітей Приморської міської ради. Відповідач зверталась у службу з заявою про образи з боку позивача відносно їх спільної дитини. Були проведені бесіди з батьками та дитиною. Дитина розповіла про обставини, які трапились в 2018 році.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона є рідною сестрою відповідачки. Позивач поводився агресивно. По телефону ОСОБА_1 повідомила їй, що її син побитий, вона запропонувала їй звернутись до поліції.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона є матір`ю відповідачки. Позивач інколи бив відповідачку коли вони проживали у шлюбу, агресивно себе поводив. В 2018 році коли її онук пішов до позивача в гості, той його ображав, обливав холодною водою.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він є чоловіком відповідачки. ОСОБА_17 не хоче спілкуватись зі своїм батьком після того як той побив його.

В судовому засіданні опитано малолітню дитину ОСОБА_3 , який суду зазначив, що він проти спілкування з батьком, пояснив, що він його боїться, так як він раніше його ображав.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Таким чином, закон визначає, що виховання дитини та її розвиток є спільним обов`язком батьків. Батьки мають одинакові не тільки права, а й обов`язки щодо дитини, незалежно від того чи вони проживають спільно, чи ні.

Частиною 2 ст. 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню, дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Україною 27.02.1991, дата набуття чинності для України 27.09.1991) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст.7,141,159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

Стаття 153 СК України закріпляє право батьків та дитини на спілкування, яке повинно здійснюватися безперешкодно. Тобто ніхто не може чинити перешкоди у спілкуванні батьків та дітей, крім випадків, коли таке спілкування негативно впливатиме на дитину та її інтереси. В свою чергу ч.ч. 2,3 ст. 157 цього Кодексу передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Виходячи з положень ст.ст. 159,263 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутності іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Таким чином, позивач має безумовне на рівні з відповідачкою право на спілкування з сином, а також законодавчо закріплений обов`язок на виховання дитини.

Як зазначено в постанові ВС від 30.06.2020 № 757/72415/17-ц у ст. 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний органу порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Тлумачення ч. 2 ст. 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (ст. 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (ст. 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (ст. 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (ст. 177 СК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

При визначенні способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з сином суд також враховує, що згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, та суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Так позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить визначити йому такий спосіб і порядок участі у вихованні та спілкуванні з сином: один раз на місяць у суботу з 15.00 години до 20.00 години у присутності матері та психолога.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, шляхом визначення позивачу наступного способу участі у вихованні та спілкуванні з сином: один раз на місяць у суботу з 15.00 години до 18.00 години, за бажанням та згодою дитини, у присутності матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та психолога відділу сім`ї, дітей та молоді Центру надання соціальних послуг Управління соціального захисту населення Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області.

Вказаний спосіб не суперечитиме інтересам дитини, не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини і буде відповідати обсягу обов`язків та прав батьків щодо дитини.

Приймаючи до уваги відносини, що складись між сторонами, враховуючи висновок практичного психолога, суд вважає, що реалізація визначених судом способів участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, який проживає з матір`ю - відповідачкою по справі, повинна відбуватися з дотриманням одночасно певних умов - за бажанням та згодою дитини. Такий порядок спілкування і зустрічей позивача з сином буде відповідати інтересам дитини та не буде ущемляти інтересів відповідачки, з якою проживає син.

З врахуванням встановлених обставин та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наведених вище підстав.

На підставі ст. ст. 150-155,157,159,263 СК України, ст.ст. 12,15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3 Конвенції про права дитини, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не перешкоджати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його сином – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такий спосіб і порядок участі у вихованні та спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : один раз на місяць у суботу з 15.00 години до 18.00 години, за бажанням та згодою дитини, у присутності матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та психолога відділу сім`ї, дітей та молоді Центру надання соціальних послуг Управління соціального захисту населення Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено – 29 жовтня 2021 року.

Суддя: Д.О. Каряка

Згідно з оригіналом: суддя Д.О. Каряка

20.10.21