Вирок № 100834825, 02.11.2021, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/3281/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді - Пилип`юк Г. М.

за участю секретаря - Дмитрук Р.-А.Р.

прокурора - Брилінського М. Є.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Бенцарука Р. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження № 12018140060001883 від 26 травня 2018 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Львова, громадянина України, проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз

15.03.2018 року Залізничним районним судом м. Львова

за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі з іспитовим

строком 1 рік, 25.06.2020 року Залізничним районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, востаннє 15.03.2018 року Залізничним районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим терміном один рік, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив умисне, корисливе кримінальне правопорушення проти власності, а саме: 25.05.2018 року близько 18 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні "Центр Родини" УГКЦ по вул. Городоцькій, 319 у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, таємно, вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою протиправного збагачення, повторно, підійшовши до сумки, котра належить потерпілій ОСОБА_2 , яка знаходилась на дивані у кімнаті для очікування "Центру Родини" УГКЦ, таємно викрав гаманець марки "BALISA", вартістю 500 грн., в якому знаходились грошові кошти в сумі 233 грн. 85 коп., посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на її ім`я, які заховав під куртку, після чого направився до виходу із вказаного приміщення. В цей час, потерпіла ОСОБА_2 , помітивши протиправні дії ОСОБА_1 , направилась за таким до виходу із приміщення "Центру Родини" УГКЦ та за допомогою сторонніх осіб намагались припинити дані дії. Водночас ОСОБА_1 , покинувши приміщення "Центру Родини" УГКЦ, свого злочинного умислу до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений та зупинений громадянином ОСОБА_3 , який відреагував на крики потерпілої ОСОБА_2 .

Його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 15-ч. 2 ст. 186 КК України, тобто за закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні даного кримінального правопорушення та відмовився від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України.

Незважаючи на невизнання вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 15-ч. 2 ст. 186 КК України, вина ОСОБА_1 у скоєні злочину при наведених вище обставинах доведена зібраними в ході досудового розслідування та підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, зокрема:

- даними в судовому засіданні показами потерпілої ОСОБА_2 , яка пояснила, що приблизно 25.05.2018 року вона відвела дітей на заняття до школи "Центру Родини" УГКЦ. З коридору даного приміщення є кімната, де вона перебувала з дітьми. Двоє дітей вийшло з кімнати, а тому вона вийшла за ними. Коли поверталася у кімнату, пересіклася з обвинуваченим, та побачила відкриту сумочку, де не було гаманця. Зразу ж вибігла та почала кричати йому вслід, щоб його затримали, оскільки він йшов по коридору, її крики чули батьки, які були в коридорі. В цей час ОСОБА_1 почав тікати та хтось із батьків побіг за ним. Вони вибігли на вулицю, обвинувачений тікав, за ним біг чоловік, який в подальшому його наздогнав та затримав. Вона в цей час побачила на траві свій гаманець. Потім вони привели його у приміщення Церкви та викликали працівників поліції.

- даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що приблизно в травні 2018 року він йшов в приміщення " АДРЕСА_2 , оскільки син проходив там навчання. Піднімаючись по сходах, він почув крик "ловіть, забрав гаманець". ОСОБА_1 встиг пробігти повз нього, а тому він почав його переслідувати. Під час переслідування, обвинувачений кинув гаманець на тротуар, він кричав йому "стій", обвинувачений його добре чув. Потім він його наздогнав, ОСОБА_1 сів на тротуар та просився відпустити його, зазначивши, що гаманець він викинув. Також додав, що коли ОСОБА_1 тікав, він бачив у нього гаманець у руках, який у подальшому викинув.

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.05.2018 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність, просить прийняти міри до невідомої особи, яка із приміщення "Центр Родини" по АДРЕСА_2 шляхом вільного доступу викрала гаманець, в якому було 233 грн. та банківськи картки (а. с. 8).

- протоколом огляду місця події від 25.05.2018 року, а саме приміщення "Центру Родини", щ розташований по вул. Городоцька, 319 у м. Львові, який був проведений в присутності понятих (а. с. 10-12);

довідкою про вартість викраденої речі, а саме гаманця марки "BALISA", яка становить 500 грн (а. с. 15);

протоколом огляду предметів від 26.05.2018 року, відповідно до якого виявлено жіночий гаманець, виготовлений із шкіро замінного матеріалу червоного кольору, на поверхні якого металева бірка "BALISA", у якому знаходилися грошові кошти в сумі 233,85 грн., посвідчення водія серії НОМЕР_1 та дві банківські картки (а. с. 33);

Оцінюючи здобуті у кримінальному провадженні та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки вони містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та передбачені як джерела доказування чинним КПК України, зібрані у відповідності з процесуальним законодавством. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають. Враховуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого доведена повністю, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15- ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

При цьому судом враховано позицію, яка викладена у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти властності", відповідно до якої дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме вчинення обвинуваченим тяжкого злочину, те, що він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, особу обвинуваченого, який має на утриманні двох дітей, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, тимчасово не працює, також з огляду на те, що по місцю проживання характеризується позитивно та вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України, оскільки він вчинив кримінальне правопорушення під час відбування покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 15.03.2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України, яким його засуджено до покарання у виді одного року позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим терміном один рік.

Окрім цього встановлено, що ОСОБА_1 засуджений вироком Залізничного районного суду м. Львова від 25.06.2020 року до покарання у виді одного року позбавлення волі. Оскільки даний злочин ОСОБА_1 вчинив до постановлення попереднього вироку, а саме 25.05.2018 року, то при призначенні покарання слід застосовувати вимоги ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни «Про практику призначенн я судами кримінального покарання» від 24.10.2003№ 7, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах,одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст.71 КК України: спочатку - за правилами ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього за правилами ч.4 ст.70 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Аналогічний правовий висновок щодо порядку застосування ч. 4 ст. 70 та ч. 1 ст. 71КК України зроблено об`єднаною палатою Верховного Суду в постанові від 25.06.2018 № 511/37/16-к (провадження № 51-830км18).

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 - відсутні.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 - відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні залишити без змін у виді тримання під вартою.

На підставі ч. 9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності дост.100 КПК України

Витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст.368-371,373-374 КПК України, ст.12,50,65-67,72,286 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15- ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15- ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 /чотири/ роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Залізничного районного суду м. Львова від 25.06.2020 року за ч. 2 ст. 15-ч. 2 ст. 185 КК України у виді одного року позбавлення волі більш суворим за цим вироком призначити покарання ОСОБА_1 у виді чотирьох років позбавлення волі, зарахувавши обвинуваченому ОСОБА_1 в строк покарання повністю відбуте ним покарання у виді позбавлення волі на строк один рік за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 25.06.2020 року.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 15.03.2018 року та визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 залишити до вступу вироку в законну силу.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 17.03.2021 року, тобто з моменту фактичного затримання, зарахувавши 1 (один) рік відбутого покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 25.06.2020 року.

Речові докази: гаманець марки "BALISA", в якому знаходились кошти в сумі 233, 85 грн., посвідчення водія серії НОМЕР_1 та дві банківські картки "Ощадбанк" повернути потерпілій ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржено учасниками судового розгляду до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Г. М. Пилип`юк