Рішення № 100834471, 20.09.2021, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/639/21

Провадження № 2/135/232/21

РІШЕННЯ

іменем України

20.09.2021 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Міронової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою б/н від 06.05.2016, згідно з умовами якої відповідачу ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 11.03.2021 виникла заборгованість у розмірі 231674 грн 69 коп., яка складається з: 107168 грн 11 коп. - заборгованість за кредитом; 121388 грн 97 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 3117 грн 61 коп. - заборгованість за комісією.

Тому, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 231674 грн 69 коп..

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності їх представника та винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Клименко І.Ф. в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву, в якій розгляд справи просили здійснювати за відсутності позивача та його представника. Згідно поданного відзиву відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в зв`язку з наступним. Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості на користь позивача в розмірі 231674 грн 69 коп., відповідно до укладеного кредитного договору про надання банківських послуг б/н від 06.05.2016. Заборгованість за кредитом визначено позивачем за період з 26.02.2018 по 11.03.2021. Відповідач зазначає, що 27.01.2020 Ладижинським міським судом Вінницької області вже розглядалась справа за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н вiд 06.05.2016 та було ухвалено судове рiшення, яке набуло законном сили, у справі №135/1804/18.

Зокрема, згідно зазначеного судового рiшення, було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06 травня 2016 року у розмірі 151373 грн 47 коп..

Стягнута заборгованiсть є заборгованістю за кредитом, заборгованість по процентах за користування кредитом банком не стягувалась.

Зазначене судове рiшення виконано в повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження №64927131 від 25.03.2021.

Отже, враховуючи зазначене, вважає, що заборгованiсть за простроченим тілом кредиту в розмірі - 107168 грн 11 коп. не підлягає стягненню, оскільки зазначена сума заборгованості вже була стягнута на користь позивача згідно судового рiшення від 27.01.2020, ухваленого в справі №135/1804/18.

Пред`являючи вимоги про погашения кредиту, позивач просить у тому числi, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом та заборгованість за комісією.

Обгрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числi їх розмір i порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором вiд 06.05.2016, позивач посилається, зокрема, на Умови та Правила надання банківських послуг, як на невід' ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та

Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився i погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання вiдповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії. А також, що саме у зазначеному в цих документах розмірі та порядку передбачалось нарахування позивачем процентів за користування коштами та комісії.

Крiм того, роздруківка Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку,, що надана позивачем в якості доказу, не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить вiд волевиявлення i дій однієї сторони (банку), яка може i вносить відповiдні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що, зокрема підтверджено й у постанові Верховного Суду України вiд 11 березня 2015 року (провадження № 6-1 бцс 15).

Крiм того, вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, на яку посилається позивач, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторiн у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайтi позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк». Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифiв та Витяг з Умов у будь-яких редакцiях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідапьність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Отже, враховуючи вищезазначене, вважає, що позивачем не доведено належним чином позовні вимоги в частині стягнення з вiдповiдача заборгованості за кредитним договором № б/н вiд 06.05.2016 в розмірі: 121388,97 грн заборгованiсть по процентам за користування кредитом та 3117,61 грн заборгованiсть за комісією, тому дані вимоги також не пiдлягають задоволенню.

Тому просив, вiдмовити позивачу АТ КБ «Пиватбанк» у задоволенні позовних вимог про стягнення з вiдповідача ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 231 674,69 грн, відповiдно до укладеного кредитного договору про надання банківських послуг №б/н вiд 06.05.2016, в зв`язку з недоведеністю цих позовних вимог.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, згідно якого зазначив наступне. Відповiдачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банкiвських послуг. У даній заявi зазначено, що підписавши цю заяву, вiдповiдач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банкiвських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платiжним карткам, розташованим на сайтi банку www.privatbank.ua; https://clien-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договiр банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвiдчується власним підписом.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банкiвських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайтi Банку (www.privatbank.ua) складають Договiр про надання банкiвських послуг.

Відповідачу було відкрито картковий рахунок (п.п. 1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов) - ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав вiдповiдач та мобільний телефон який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в Заяві. За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливiсть здійснювати Дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Умов - комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта i здiйснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта). Таким чином Банк забезпечив Позичальнику можливiсть доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль.

Необхiдно зауважити, що ЗУ "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини.

Так вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Тобто, вiдповiдач неправомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон.

Окрім того, в Анкеті-Заяві зазначено: "Я ознайомився (-лась) i згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм пiдписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку".

Таким чином, підписавши Анкету-Заяву вiдповiдач пiдтвердив, що вiн був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним пiдписом. Погашаючи заборгованість по кредиту вiдповiдач прийняв умови договору та погодився з ними.

Також, зазначили, що у відповідності до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Таким чином, вимога Відповідача щодо компенсації витрат на оплату послуг адвоката на даний час є не актуально до моменту ухвалення рішення суду по справі.

Отже, згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповiдача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Враховуючи викладене, просили суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 06.05.2016 відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.11).

Відповідно до нової редакції статуту АТ КБ «ПриватБанк» останнє є правонаступником за всіма правами і обов`язками ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.71,72 ).

Посилаючись на наданий розрахунок, банк зазначає, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 11.03.2021 становить 231674 грн 69 коп., яка складається з: 107168 грн 11 коп. - заборгованість за кредитом; 121388 грн 97 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 3117 грн 61 коп. - заборгованість за комісією (а.с.6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк вказував на те, що мав місце договір приєднання та сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Заяву-анкету, в якості погодження з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Відтак, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, який було укладено шляхом підписання ОСОБА_1 відповідної анкети-заяви 06.05.2016.

Разом з тим, судом встановлено, що 27.12.2018 АТ КБ «ПриватБанк» вже звертався до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Підставою для такого звернення банком було зазначено наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 06.05.2016. Предметом спору по вказаній справі булла заборгованості за тілом кредиту в сумі 151373,47 грн.

27.01.2020 Ладижинським міським судом Вінницької області по справі №135/1804/18 було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 151373 грн.47 коп. заборгованості за договором б/н від 06.05.2016. З рішення видно, що на користь банку стягнуто заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором, укладеним ОСОБА_1 з АС КБ «Приватбанк» 06.05.2016 року, який було оформлено шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 06.05.2021. Дане рішення набрало законної сили 10.04.2020.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 27.01.2020 по справі № 135/1804/18 було виконано в повному обсязі, що вбачається із постанови про закінчення виконавчого провадження винесеної 25.03.2021 начальником відділу Ладижинського міського відділу ДВС Зайком Т.В..

Тобто, за укладеним договором б/н від 06.05.2016 уже стягувалась з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за даним кредитним договором. Заборгованість відповідачем ОСОБА_1 за тілом кредиту сплачена в повному обсязі.

При цьому, рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 27.01.2020 по справі № 135/1804/18 стягнуто борг станом на 19.11.2018 року.

А із наданого позивачем розрахунку боргу по даній справі видно, що він проведений за період з 26.02.2018 по 11.03.2021, при цьому вже станом на 01.11.2018 року зазначено, що сальдо поточної та простроченої заборгованості за кредитом становить відповідно 100 000 та 4768,11. Тобто, даний розрахунок суперечить встановленим рішенням суду від 27.01.2020 по справі № 135/1804/18 обставинам про розмір боргу.

За таких обставин, враховуючи усі встановлені обставини, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 107168 грн 11 коп. слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами та комісією, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 06 травня 2016 року не зазначена відсоткова ставка.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом та заборгованість за комісією.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Тому суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, та підлягають врахуванню при розгляді даної справи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зі змісту ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, передбаченими ст.ст.77-80 ЦПК України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Суд вважає, що позивачем належними доказами не обґрунтовано позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками та комісією. Саме лише посилання у тексті позовної заяви на те, що підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом та комісії, не може свідчити про належне обґрунтування цих вимог.

Анкета-заява підписана відповідачем не містить умов щодо розміру процентів за прострочення повернення коштів та розміру комісії. Відтак суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача процентів у вказаній позивачем сумі та комісії.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.03.2020 по справі № 369/2163/18.

Відтак, враховуючи, що саме позивач повинен доводити належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами наявність та розмір заборгованості за відсотками та комісією, суд вважає, що позивачем не доведено розмір відсотків та комісії за кредитним договором, які можуть бути стягнуті з відповідача. Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 121388 грн 97 коп. та заборгованості за комісією в розмірі 3117 грн 61 коп. слід відмовити за недоведеністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з такого.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволені позовних вимог, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Щодо заявлених відповідачем у відзиві вимог про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає про таке.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідач подав до суду документально підтверджені витрати про надання правничої допомоги в розмірі 9000 грн..

Дані витрати підтверджуються наданими до суду доказами, а саме: договором про надання правової (правничої) допомоги в цивільній справі від 21.07.2021, квитанцією до прибуткового кассового ордеру від 27.07.2021 та актом виконаних робіт з надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 27.07.2021.

Позивачем клопотання про необгрунтованість витрат на правову допомогу та зменшення їх розміру не подавалось.

Таким чином, слід стягнути з позивача на користь відповідача 9000 грн витрат пов`язаних з правничою допомогою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 20, 207, 526, 530, 548-550, 610-612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 9000 (дев`ять тисяч) грн витрат пов`язаних з правничою допомогою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя