Рішення № 100833965, 04.11.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12083/20

провадження № 2/753/6955/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Сердюковій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Атлант-152», про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок залиття квартири, та відшкодування моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСББ «Атлант-152», про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок залиття квартири, та відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона - ОСОБА_4 є одноособовою власницею відповідно до рішення про державну реєстрацію прав від 21.05.2019 року квартири АДРЕСА_1 , квартира трикімнатна загальною площею 100,7 кв м, у тому числі житловою площею - 54, 5 кв м. У даній вона квартирі проживає разом із двома неповнолітніми дітьми: дочками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, а також з колишім чоловіком. Через поверх вище цього ж будинку розташована квартира АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_2 , який, відповідно, ємешканцями такої квартири. 21 січня 2020 року у нічний час о 03 год. 00 хв. відбулося значне залиття належної їй квартири - АДРЕСА_1 , яке згідно акту обстеження квартири з приводу залиття комісії ОСББ «Атлант-152»від 30.03.2020 року, є недбале ставлення відповідача, як власника/мешканця квартири АДРЕСА_1 , до санітарно-технічного обладнання квартири, а саме причиною аварії став лопнутий пластиковий корпус фільтра грубої очистки холодної води. Внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось пошкодження (залиття) всіх приміщень квартири холодною водою на рівні 4-5 см від рівня підлог, у всіх житлових кімнатах у видимих місцях відбулось відшарування шпалер від підоги на висоту 8-10 см та плінтусів, намокання дверей та дверної коробки від підлоги на висоту 3-4 см, по всій площі 3-х кімнат намокло паркетне покриття підлоги, на кухні по периметру у видимих місцях намокли шпалери та відбулося відшарування шпалер від підлоги на висоту 8-10 см та плінтуса, в приміщенні коридора відбулось намокання шпалер на рівні плінтуса, в приміщенні санвузла на стелі біля витяжного отвору наявна жовта пляма площею 0,3 на 0,2 кв м, відбулось намокання дверей та дверної коробки від пілоги на висоту 3-4 см, в приміщенні об`єднаної вбиральні відбулось намокання дверей та дверної коробки від підлоги на висоту 3-4 см, в кімнатах відбулось намокання гардин, килимів, нижньої частини меблів (ліжко, тумба, шафи). Й внаслідок такого маштабного залиття квартира потребує негайного ремонту. Вартість майнового збитку, згідно Висновку № ЕD-1727-1-1507.20 будівельно-технічного експертного дослідження, що стався внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 (кухня, вбиральня, коридор, санвузол, три житлові кімнати), проведеного судовим експертом Комашком Р.В. ТОВ «Судова незалежна експертиза України» за її замовленням, складає 123 861 грн. 90 коп.

Внаслідок залиття квартири їй також завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в сумі 15 000 грн. 00 коп. та обґрунтовує тим, що внаслідок неправомірних дії/бездіяльності відповідача вона та її сім`я (чотири особи, серед яких дві неповнолітні особи (діти)), вимушені жити тривалий час у антисанітарних умовах підвищеної вологості, при чому її дочка страждає на хронічний риніт та секреторний опит, воду з квартири потрібно було вичерпувати та вимочувати, оскільки вода стояла у всіх її приміщеннях, висушувати все з метою хоча би відновити елементарні умови для помешкання, що потребує робити ремонт, й на час, коли він не зроблений, перебувати у антисанітарних умовах, спричинених внаслідок недбалих дій відповідачів як власника квартири, натомість відповідач навіть не пробачився за завдані збитки, не допоміг з вичерпуванням води й наразі відмовляється відшкодувати такі збитки.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_7 , діюча на підставі ордера адковоката про надання правової допомоги від 22 липня 2020 року (а.с.68), позовні вимоги підтримали з тих же підстав та просили їх задовольнити уцілому, посилаючись на відповідальність заподіювача матеріальних збитків та моральної шкоди на їх відшкодування.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що він не погоджується із проведеним на замовлення позивачки висновком експерта, вважає розмір збитку значно завищеним. Водночас, не заперечує, що залиття квартир нижніх поверхів, що під його квартирою по стояку, відбулось з його вини. Після залиття він обійшов всіх постаждалих від залиття сусідів, ніхто не пред`являв вимоги про відшкодування збитків, лише позивачка, якій він пропонував кошти на відшкодування, проте вона не погожувалась із сумою коштів, які він пропонував. Вважає, що не позивачка, а він зазнав моральної шкоди внаслідок залиття квартири, оскільки дії позивачки мали ознаки шантажу щодо нього. Зазначає, що з метою спростування доводів про визначену позивачкою сумою збитків - 123 861 грн. 90 коп., за його замовленням проведене експертне дослідження завданих залиття квартири збитків, й згідно висновку експерта № 14/04-2020 за результатами будівельно-технічної експертизи? надано висновок про розмір матеріальної шкоди квартири АДРЕСА_1 , який, на думку експерта, може складати 39 117 грн., а не 123 861 грн. 90 коп., як просить позивачка.

Відповідачем, будучи присутнім, як в підготовчому судовому засідання, так й під час розгляду справи по суті, відзив на позов, докази, що обґрунтовують його позицію, у строк, визначений процесуальним законом, як в межах підготовчого судового засідання, так й до початку розгляду справи по суті, не надані, із заявою про поновлення пропущеного строку подання доказів відповідач до суду не звертався, адже суд лише за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом (ч.1 ст. 127 ЦПК України).

Оскільки відповідач не надав до суду доказ, на який посилався у своїх усних поясненнях в судовому засіданні, який, на його домку, спростовує доводи позивача щодо оцінки збитку (експертне дослідження) за правилом подачі доказів до суду, суд не приймав рішення про його прийняття як доказу, зважаючи на те, що позивач із заявою про його прийняття до суду не звертався.

Зважаючи на принцип диспозитивності, суд з власної волі не може ініціювати питання про прийняття судом доказів стороною, якщо така сторона до суду із заявою не звертається.

Сторони користуються рівними процесуальними правами (ч.1 ст. 49 ЦПК України).

Також відповідач, враховуючи, що він не погодився із визначеним позивачем розміром збитку, не звертався до суду із заявою про призначення судової експертизи щодо визначення матеріального збитку, завданого залиттям квартири.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на сайті судової влади (суду).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити рішення за відсутності третьої особи.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження із проведеним підготовчим судовим засіданням за участю сторін (а.с. 100, 101).

Судом встановлено, що позивачка є одноособовою власницею відповідно до рішення про державну реєстрацію прав від 21.05.2019 року квартири АДРЕСА_1 , квартира трикімнатна загальною площею 100,7 кв м, у тому числі житловою площею - 54, 5 кв м. (а.с. 8).

У даній квартирі позивачка проживає разом із двома неповнолітніми дітьми: дочками: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, а також з колишім чоловіком (а.с. 10 - 15).

Через повер вище цього ж будинку розташована квартира АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_2 (а.с. 51), який, відповідно, ємешканцями такої квартири.

21 січня 2020 року о 03 год. 00 хв. відбулося залиття належної позивачці квартири - АДРЕСА_1 , яке згідно акту обстеження квартири з приводу залиття комісії, складеного чланами комісії ОСББ «Атлант-152»від 30.03.2020 року, а також акту про залиття від 21.01.2020 року є недбале ставлення відповідача, як власника/мешканця квартири АДРЕСА_1 , до санітарно-технічного обладнання квартири, а саме причиною аварії став лопнутий пластиковий корпус фільтра грубої очистки холодної води (а.с. 17 - 18, 19).

Внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось залиття всіх приміщень квартири холодною водою на рівні 4-5 см від рівня підлоги, у всіх житлових кімнатах у видимих місцях відбулось відшарування шпалер від підоги на висоту 8-10 см та плінтусів, намокання дверей та дверної коробки від підлоги на висоті 3-4 см, по всій площі 3-х кімнат намокло паркетне покриття підлоги, на кухні по периметру у видимих місцях намокли шпалери та відбулося відшарування шпалер від підлоги на висоту 8-10 см та плінтуса, в приміщенні коридора відбулось намокання шпалер на рівні плінтуса, в приміщенні санвузла на стелі біля витяжного отвору наявна жовта пляма площею 0,3 на 0,2 кв м, відбулось намокання дверей та дверної коробки від пілоги на висоту 3-4 см, в приміщенні об`єднаної вбиральні відбулось намокання дверей та дверної коробки від підлоги на висоту 3-4 см, в кімнатах відбулось намокання гардин, килимів, нижньої частини меблів (ліжко, тумба, шафи).

Вартість майнового збитку, згідно Висновку № ЕD-1727-1-1507.20 будівельно-технічного експертного дослідження, що виник внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 (кухня, вбиральня, коридор, санвузол, три житлові кімнати), проведеного судовим експертом Комашком Р.В. ТОВ «Судова незалежна експертиза України» за замовленням позивача, складає 123 861 грн. 90 коп. (а.с. 20-43).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п.1 Розділу Х Правових позицій, висловлених Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України при перегляді цивільних справ у касаційному порядку і у зв`язку з винятковими обставинами у 2008 році, у спорах про відшкодування шкоди згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України, діє презумпція заподіювача шкоди. У зв`язку з цим не позивач повинен довести наявність вини відповідача, а відповідач повинен довести відсутність його вини у завданні шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2, ч.1 ст. 22 ЦК України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

Суд вважає доведеною вину відповідача у завданих матеріальних збитках, заподіяних майну позивача внаслідок залиття належної їй квартири, яке відбулося 21 січня 2020 року о 03 год. 00 хв. (а.с. 17 - 18, 19), у розмірі 123 861 грн. 90 коп. (а.с. 20-43).

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення матеріальних збитків є обгрутованими та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги судом не встановлені.

За проведення експертизи визначеня вартості завданих збитків позивачем понесено витрати в розмірі 7 260грн. 00 коп., що підтверджується рахунком № ЕD-1727-1-1507.20 від 03.03.2020 року (а.с. 44), які згідно п.2 ч.3 ст. 133, ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд, надавши оцінку письмовим доказам в частині відшкодування моральної шкоди, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеню вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу внаслідок дій, що вплинули на права позивача, вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині частково, й оцінює її в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Так, як встановлено судом, у результаті залиття було зіпсовано всю належну позивачу квартиру, залиття відбулось вночі, ступінь такого залиття (до 10 см вверх від підлоги), внаслідок чого всі приміщення квартири були залиті водою, намокли речі, що знаходилися на підлозі, внаслідок неправомірних дій/бездіяльності відповідача позивачка та її сім`я (чотири особи, серед яких дві неповнолітні особи (діти)) вимушені жити тривалий час у антисанітарних умовах підвищеної вологості, при чому її дочка страждає на хронічний риніт та секреторний опит, потрібно було вичерпувати та вимочувати воду, оскільки вода стояла у квартирі у всіх її приміщення, висушувати все з метою хоча би відновити елементарні умови для помешкання, робити ремонт, й на час, коли він не зроблений, перебувати у антисанітарних умовах, спричинених внаслідок недбалих дій відповідачів як власника квартири.

Згідно діючого законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або у випадках, передбачених відповідними статтями Цивільного кодексу України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. 00 коп., проте суд, зважаючи на співмірність визначеної суми моральної шкоди до такої шкоди, визначає її у 5 000 грн.

Суд приймає до уваги й ті обставини, які мають суттєве значення та впливають на задоволення вимог відшкодування моральної шкоди, а саме те, що позивач та її сім`я під час та після залиття квартири позбавлені протягом тривалого часу нормальних санітарних умов проживання, вимушені проводити ремонт унаслідок протиправни дій/бездіяльності відповідача, й на час, коли він не зроблений, перебувати у антисанітарних умовах підвищеної вологості разом із неповнолітніми дітьми, спричинених внаслідок недбалих дій відповідачів.

Таким чином, судом встановлений факт понесеної моральної шкоди позивачем, що виявилася у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна (пункт 3 частини 2 статті 23 ЦК України), а також у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї (пункт 2 частини 2 статті 23 ЦК України), та оцінює її з урахуванням принцину розумності та пропорційності у розмірі 5 000 грн. 00 коп. та вважає, що така сума здатна відновити моральний стан позивачки, а заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000 грн. 00 коп. позивачкою необгрутновано завищена та не знайшла підтвердження належними доказами в ході розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини 2, частин першої, 4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Також при вирішенні цього спору суд враховує керівні роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладлені у пункті 9 постанови від 31.03.1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можловості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

Судом надана правова оцінка заперечень відповідачів проти позову, та вважає, що останні не заслуговують на увагу, та розцінює їх як такі, що спрямовані на уникнення від виконання обов`язку, визначеного законом, по відшкодуванню матеріальних збитків та моральної шкоди, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами, наданими позивачем по справі.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, усних поясненнях, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеної норми процесуального закону з відповідача має бути стягнуто 1 288 грн. 61 коп. - судового збору згідно часткий майнової відповідальності та пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Окрім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені позивачем витрати на правову допомогу з урахуванням положень ч.4 ст. 137 ЦПК України в сумі 6 000 грн. 00 коп., що підтверджується плітажною квитанцією про понесені таким позивачем витрати у такій сумі від 18 травня 2020 року (а.с. 64), окрім того детальним описом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 52-63).

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, серед іншого - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні заяви такого позивача про відшкодування понесених витрат на правову допомогу, зважаючи на наслідки розгляду справи, суд враховує рішення Європейського суд з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації.

Так, Європейський суд з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначив підхід вислітлений у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).

Хоча чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід враховувати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р., саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідач не надав до суду заперечення (відзив) на заяву про відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зазначеній постанові Верховний Суд зменшив розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи. Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Натомість суд вважає, що позивачем вцілому обґрунтовані понесені витрати на правову допомогу, й останні є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим таким адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданим адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, процесуальною поведінкою відповідача, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи), позивачем надані докази фактичного здійснення витрат (акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжні квитанції про сплату за надані послуги); заявлені судові витрати були доцільні та обов`язкові, підтверджена нагальна потреба у вчиненні всіх процесуальних діях, й у тому числі обумовлені процесуальною поведінкою відповідача, що зумовило їх проведення, ціна правової допомоги не завищена, відповідає умовам договору про надання правової допомоги, й послуги, які були надані, зазначені в договорі й відповідають реально вчиненим адвокатом процесуальним діям (види робіт), й за таких обставин вважає, що заявник має право на компенсацію понесених витрат, як такі, що доведені: витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - є обґрунтованим.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, Постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України, від 27 березня 1992 року (з відповідними змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", Постанови від 31.03.1995 року Пленуму Верховного Суду України, із змінами внесеними Постановою № 5 від 25.05.2001 року, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Атлант-152», про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок залиття квартири, та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , відомості про ідентифікаційний код платника податків відсутні, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , 123 861 грн. 90 коп. - матеріальних збитків, 5 000 грн. 00 коп. - моральної шкоди, 1 288 грн. 61 коп. - судового збору, 7 260 грн. 00 коп. - витрат за проведення експертного дослідження, 6 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу, а всього - 143 410 (сто сорок три тисячі чотириста десять) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп.

У решті вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанці.

СУДДЯ: