Рішення № 100832669, 02.11.2021, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа №409/1864/21

Пров.№2-о/409/376/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: А.О.Титова

за участю секретаря судових засідань: А.М.Малик

представника заявника: Л.Л.Дуванової

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , Біловодський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту спільного проживання, -

Встановив:

Заявниця звернувся до суду з даною заявою та в обґрунтування своїх вимог вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявниця проживала тривалий час із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Наразі заявниця бажає звернутися до нотаріуса з приводу оформлення свого права на спадщину, проте не може це зробити, оскільки не є дружиною померлого. У зв`язку з цим, заявниця просить суд встановити факт спільного її проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу з 1991 року по момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник заявниці, адвокат Дуванова Л.Л. в судовому засіданні надала аналогічні викладеним у заві пояснення, заяву просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Біловодського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі представника, проти задоволення заяви не заперечував.

Судом встановлено, що згідно копії паспорту ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9-10). Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 01.08.1981 року зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_6 » (а.с.12). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.13). Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвали шлюб 04.09.1984 року (а.с.14). Згідно копії паспорту ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15). Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.17). Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть № 513 від 31.04.2021 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20). Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 належить на праві власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24). Згідно довідки разом із ОСОБА_3 на момент його смерті проживала ОСОБА_1 (а.с.28). 20.04.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Старобільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 (а.с.41). Згідно «Акту про фактичне проживання з померлою особою на день його смерті № 08» від 28.06.2021 року ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_3 з 1991 року по даний час.

За змістом частини другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, і сім`я створюється на підставі, зокрема шлюбу.

Довідки №07 та № 08 від 28.06.2021 року, видані за місцем проживання заявниці та померлого ОСОБА_3 , тобто на непідконтрольній українській владі території та завірені печаткою організації, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, містить в собі відомості про спільне проживання заявниці та померлого за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи до уваги, що довідки №07 та № 08 від 28.06.2021 року, видані установою, яка знаходяться на тимчасово окупованій території України із відбитком штампу та печатки так званої «Луганської народної республіки», суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що давно знайомі як із заявницею так і з померлим ОСОБА_3 та підтвердили, обставини сумісного проживання останніх як чоловіка та дружини.

Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 489/5982/17 про те, що до сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. Положення КпШС України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року. Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Таким чином суд, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові докази, заслухавши свідків у справі, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви.

На підставі ст.ст.10, 11, 209, 212-215, п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2014 року по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луганську, Україна.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник заявника: ОСОБА_10 , АДРЕСА_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000362 від 21.08.2020 року.

Заінтересована особа: Біловодський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), код ЄДРПОУ 21758020, місцезнаходження: вул. П.Біливоди, б. 9, смт Біловодськ Луганська область.

Повний текст рішення складено 02.11.2021 року.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області А.О. Титов