Постанова № 10083098, 10.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2010 р. справа № 2а-16853/08/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретарі< Призвище секретаря >

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бєломєстнова О.Ю. при секретарі Аврамченко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит»

до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську

про визнання частково недійсною вимоги № Ю-340/15 від 01.08.2008р. про сплату боргу в розмірі 41392,50 грн.

за участю представника позивача Української Л.С. за довіреністю

представників відповідача Павлюк Г.В. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахтарськантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Управління з постачання матеріальних ресурсів» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську про визнання частково недійсною вимоги № Ю-340/15 від 01.08.2008р.

Ухвалою від 21.10.2008р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням по справі № 2а-13407/08/0570 про визнання недійсним рішення Управління пенсійного фонду України в м. Шахтарську №242 від 16.04.2008р.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 22.02.2010р. справу передано на розгляд судді Бєломєстнова О.Ю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Управлінням ПФУ у м. Шахтарську відносно позивача 01.08.2008р. прийнята вимога № Ю-340/15 в сумі 48736,31 грн., в т. ч. недоїмка за червень 2008р.-11957,42 грн. (по внескам 33,2% в сумі 11278,03 грн. та 679,39 грн. по внескам 0,5-2%), штрафні санкції в сумі 17275, 20 грн. та пені в сумі 4575,35 грн. Вважає, що вищевказана вимога є незаконною та прийнятою в порушення ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та п. 5.1.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальника та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. № 64/8663 у звязку з чим просить її визнати частково недійсною.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях № 5168/06 від 15.09.2008р. Посилаючись на Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. № 64/8663 в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позивач, Державне підприємство «Шахтарськантрацит» зареєстрований як юридична особа, ЄДРПОУ 32299510 є платником страхових внесків.

Позивач має свої відокремлені підрозділи, одним із яких є ВП «Управління з постачання матеріальних ресурсів» ДП «Шахтарськантрацит», що не є юридичною особою і є платником страхових внесків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обовязки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Таким чином, саме Державне підприємство «Шахтарськантарцит», яке є юридичною особою звертається з даним позовом.

01 серпня 2008р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську було надіслано до ВП «Управління з постачання матеріальних ресурсів» ДП «Шахтарськантрацит» вимогу про сплату боргу № Ю-340/15 в сумі 48736,31 грн., в т. ч. недоїмка за червень 2008р.-11957,42 грн. (по внескам 33,2% в сумі 11278,03 грн. та 679,39 грн. по внескам 0,5-2%), штрафні санкції в сумі 17275, 20 грн. та пені в сумі 4575,35 грн.

Вище зазначена вимога містить недоїмку зі сплати страхових внесків, яка складається:

·по внескам 32% у розмірі 13333,72 грн. згідно картки особового рахунку станом на 01.07.2008р. недоїмка попередніх періодів (а.с.35); у розмірі 11278,03 грн. зі сплати страхових внесків по розрахунку за червень 2008р. (рядок 8.1) на загальну суму 24611,75грн.;

·по внескам 2% у розмірі 1594,82 грн. згідно картки особового рахунку станом на 16.07.2008р. недоїмка попередніх періодів; у розмірі 679,39 грн. зі сплати страхових внесків по розрахунку за червень 2008р. (рядок 8.2) на загальну суму 2274,21 грн.

Вказана вимога була прийнята відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на підставі рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 244 від 16.04.2008р. у розмірі 1636,61 грн. та 391,67 грн. відповідно; № 245 від 16.04.2008р. у розмірі 163,76 грн. та 63,45 грн. відповідно; № 242 від 16.04.2008р. у розмірі 15474,83 грн. та пені 4120,03 грн. відповідно.

Для вирішення спору щодо законності даної вимоги суд має встановити наявність вказаної недоїмки, пені та штрафних санкцій.

Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ч.1 ст. 5 цього Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Страхувальниками згідно з ч.1 ст. 14 Закону 1058 є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 15 вказаного Закону вони є платниками страхових внесків до солідарної системи.

Пунктом 6 ч.2 ст. 17 Закону 1058 встановлений обовязок страхувальників нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому частиною 14 прикінцевих положень установлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Частиною 2 ст. 106 Закону 1058 передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 9 тієї самої статті встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції які складають (п. 2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 13 ст. 106 Закону 1058 про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Такий порядок встановлений пунктом 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663) (надалі Інструкція 21-1).

Згідно положень п.п. 9.3.2 п. 9 цієї Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Як вбачається із картки особового рахунку платника у відповідача по внескам 32% станом 10.07.2008р. (а.с. 35) мається недоїмка за попередні періоди у сумі 13333,72 грн.

Із картки особового рахунку платника у відповідача по внескам 2% станом 16.07.2008р. (а.с. 37) мається недоїмка за попередні періоди у сумі 1594,82 грн.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку сум нарахованих внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за червень 2008 року за ставкою 33,2% нараховані страхові внески у сумі 11278,03 грн. та у розмірі 2% в сумі 679,39 грн. Дані нарахування також відображені у картці особового рахунку позивача.

Також, відповідачем були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 244 від 16.04.2008р., № 245 від 16.04.2008р.; № 242 від 16.04.2008р., відповідно до яких відносно позивача були застосовані:

По рішенню № 242 від 16.04.2008р. штраф за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків 32% у розмірі 154474,83 грн. та пеня у розмірі 4120,03грн.

По рішенню № 244 від 16.04.2008р. штраф за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків 2% у розмірі 1636,61 грн., пеня у розмірі 391,67 грн.

По рішенню № 245 від 16.04.2008р. штраф за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків 2% у розмірі 163,76 грн. та пеня у розмірі 63,45 грн.

Позивачем на підтвердження своєчасності сплати цих страхових внесків надані копії платіжних доручень № 154 від 07.07.2008р. у сумі 4,89 грн., № 152 від 07.07.2008р. у сумі 82,24 грн.

У графі „призначення платежу” зазначених вище платіжних дорученнях вказані відповідні звітні періоди, а саме внески 2% за червень 2008р., внески 32% за червень 2008р. відповідно. Відповідачем сплачені за цими платіжними документами суми зараховані в погашення інших зобовязань, оскільки на той час позивач мав недоїмку, що підтверджується карткою особового рахунку.

Крім того, позивачем було сплачено, але з порушенням встановлених законом строків страхові внески 2% у розмірі 257,19 грн. та 32% у розмірі 4269,29 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 167 від 31.07.2008р. та 165 від 31.07.2008р. відповідно.

При цьому відповідач керувався частиною 5 статті 106 Закону 1058, згідно з якою за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З даної норми випливає, що за наявності недоїмки (пені та фінансових санкцій) суми сплачених поточних платежів мають зараховуватися як сплата недоїмки (пені та фінансових санкцій). У свою чергу, механізм погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій за рахунок цих сум передбачає таке погашення в порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на неприпустимість зарахування сплачених ним сум в рахунок погашення штрафних санкцій та пені за умови наявності у нього недоїмки.

Таке твердження не відповідає приписам норми, яка міститься у першому реченні частини 5 ст. 106 Закону 1058. Синтаксичне її тлумачення свідчить про те, що словосполучення „календарна черговість їх виникнення” відноситься як до сум недоїмки, так і до сум пені та фінансових санкцій. Тобто черговість їх виникнення визначає черговість їх погашення.

Правила, за яким встановлювалася б інша черговість, як то сплата спочатку недоїмки, потім штрафних санкцій, а потім пені, згадана норма не містить.

Суд звертає увагу на ту обставину, що порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками може бути визначений виключно Законом 1058, що прямо випливає з приписів ч.2 ст. 5 цього Закону.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Однак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 13 ст. 106 Закону України № 1058 оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняється до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладання фінансових санкцій повязано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Позивачем було оскаржене рішення відповідача № 242 від 16.04.2008р. про нарахування фінансових санкцій в сумі 15474,83 грн. та пені в сумі 4120,03 грн. в рамках справи № 2а-13407/08.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 255 КАС України встановлено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2009р. по справі №2а-13407/08/0570 рішення від 16.04.2008р.№ 242 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у том числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в частині застосування штрафу у сумі 8148,23 грн. та нарахування пені у сумі 3542, 30 грн. на загальну суму 11690,53 грн. визнано недійсним.

Згідно до п. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини” та практику Суду як джерело права.

Згідно до п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини Справа “Брумареску проти Румунії” від 28 листопада 1999 року, встановлено, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду адресоване у тому числі і відповідачу та є обовязковим для нього. Обставини, що встановлені у цьому рішенні спростовують дані за рішенням № 242 від 16.04.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у том числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в частині застосування штрафу у сумі 15474,83 грн. та нарахування пені у сумі 4120,03 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Управління з постачання матеріальних ресурсів» до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську про визнання частково недійсною вимоги № Ю-340/15 від 01.08.2008р. про сплату боргу в розмірі 48736,31 грн. підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську про визнання частково недійсною вимоги № Ю-340/15 від 01.08.2008р. про сплату боргу в розмірі 48736,31 грн. задовольнити частково.

Визнати частково недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області № Ю-340/15 від 01.08.2008р. в частині сплати штрафу у сумі 15474,83 грн. та пені у сумі 4120,03 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Шахтарськантрацит» ( 86211, м. Шахтарськ, вул. Крупської, 20, ЄДРПОУ 32299510) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.