Ухвала суду № 100829359, 03.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/14282/21

Кримінальне провадження №1-кп/760/2113/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Агафонова С.А.,

за участі:

секретаря судового засідання Коваленка А.О.

прокурора Кота С.М.

захисників Литвинчука О.І., Степанюка А.С.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100170000077 від 30.04.2021, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 8 вересня 2021 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 6 листопада 2021 р. включно.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор просив продовжити строк перебування під вартою обвинувачених. Зазначив, що обвинувачені вчинили тяжкий злочин і ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують діяти, судовий розгляд триває, свідки та потерпілий не допитаний. Прокурор вказав, що обвинувачені раніше судимі, діяння, яке інкримінуються обвинуваченим, має насильницькій характер, а тому вважає за необхідне дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжити.

Захисник та обвинувачені заперечували щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказали, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України значно зменшилися.

Так, захисники зазначили, що їх підзахисні достатньо довго тримаються під вартою, а і з спливом часу, ризики зменшуються, прокурор не надав нових доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. На даний час досліджені письмові докази, а тому ризик їх знищення або спотворення відпав.

Захисники вказали, що обвинувачені не мають наміру переховуватися від суду, а тому просили змінити їм запобіжні заходи на домашній арешт, або визначити розмір застави. Обвинувачені захисників підтримали.

Заслухавши думки прокурора, обвинувачених, їх захисників, дослідивши матеріали справи та враховуючи наявність обставин, що виправдовують подальше застосування запобіжних заходів, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави суду вважати, що після стадії дослідження письмових доказів ризики, передбачені ст. 177 КПК України зменшилися частково, однак обвинувачені і досі можуть переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілого, а отже, негативно вплинути на хід судового розгляду кримінального провадження, а для запобігання зазначених ризиків суд вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Крім того, судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються, вік та стан здоров`я, репутацію обвинувачених.

Враховуючи вид та міру кримінальної відповідальності, що загрожує обвинуваченим, суд вважає і досі наявним ризик переховування від суду з метою уникнення від можливого покарання.

Крім того, в судовому засіданні не допитані свідки та потерпілий, а тому суд вважає, що існує ризик того, що обвинувачені будуть незаконно впливати на них з метою зміни показань, що вони давали на досудовому слідстві та такими діями впливати на хід судового розгляду та встановлення об`єктивної істини в даному кримінальному провадженні.

Так, щодо ОСОБА_1 існує ризик переховування від суду, оскільки санкція статті кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією. Крім того, він не працює, суспільно-корисною працею не займається, відсутнє місце проживання в м. Києві, що унеможливить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також, враховуючи що ОСОБА_1 раніше судимий, в тому числі за вчинення розбою, йому може бути призначене покарання, яке пов`язане із позбавленням волі.

Крім того, ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше неодноразово судимий за аналогічні корисливі злочини.

Щодо ОСОБА_2 також існують ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, це, зокрема, ризик переховування від суду, оскільки санкція статті кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією. Крім того, обвинувачений не працює, суспільно-корисною працею не займається, є раніше судимим, в тому числі за вчинення тяжких корисливих злочинів, тому йому може бути призначене покарання, яке пов`язане із позбавленням волі.

Крім того, ОСОБА_2 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимий за аналогічні корисливі злочини.

Суд наголошує на тому, що виключний перелік ризиків, запобігти яким має запобіжний захід, визначений ч. 1 ст. 177 КПК України. Виходячи з цього суд не вправі зважати на інші ризики та має зазначати в ухвалі дійсні ризики, а не кожен раз різні чи нові. Враховуючи те, що судовий розгляд наразі триває, ризики із минулих судових засідань залишаються ті самі, оскільки свідки та потерпілий ще не допитувалися. Таким чином, кожного разу суд зазначає дійсні ризики, яким кожного разу надає нову оцінку.

Суду не надано жодних доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в ухвалі Солом`янського районного суду, якою обвинуваченим було продовжено запобіжні заходи у виді тримання під вартою, з минулого судового засідання зменшилися чи зникли. Будь-які дані у суду щодо цього також відсутні.

Застосування до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Таким чином, оскільки злочин, в якому обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинений із застосуванням насильства до потерпілого, що має наслідком розлад його здоров`я, суд не визначив розмір застави.

Виходячи з зазначеного, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали до 1 січня 2022 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя