Рішення № 100829192, 13.10.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/3324/21

провадження №2/504/2235/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі :

головуючого судді Доброва П.В.,

при секретарі Данько Т.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Доброславська селищна рада Одеського району Одеської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Доброславська селищна рада Одеського району Одеської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що відповідачка по справі зареєстрована в його житловому будинку, але фактично не проживає в ньому. У зв`язку з наведеним позивач просить позов задовольнити, визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про слухання справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином за місцем реєстрації, відзиву щодо позову та клопотань до суду не направила, про причини неявки в судове засідання не повідомила.

Представник третьої особи Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву щодо позову та клопотань до суду не направив, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі – продажу від 23.12.2013 року ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі – продажу від 23.12.2013 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Фадєєвою Н.О., зареєстрований в реєстрі за № 4901.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.12.2013 року за № 15220169, житловий будинок за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 251771551227 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 .

Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрації) Кремидівського старостинського округу Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області від 19.07.2021 року №650, ОСОБА_1 належить житловий будинок на праві приватної власності, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На цій житловій площі зареєстровані 2 особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актом обстеження матеріально – побутових умов сім`ї від 19.07.2021 року, складеним комісією в складі депутата Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області Семещенко В.О., старости Кремидівського старостинського округу Реконвальд Є.П. та сусідів, підтверджується факт не проживанні ОСОБА_2 у вказаному житловому будинку.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області по справі №504/2718/20 від 05.12.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Відповідно до ч.1 ст.383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: проживати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386,391 Цивільного кодексу України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 Цивільного кодексу України).

Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім`ї власника будинку(квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно, таким чином виникнення права членів сім`ї власника будинку(квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім`ї на користування цим будинком.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 15,16, 386, 391 ЦК гарантовано власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.

У відповідності до положень норм статей 16,391,386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. ( ст.391 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Доброславська селищна рада Одеського району Одеської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягає задоволенню, оскільки позивачем надано достатньо доказів, які б дозволили дійти обґрунтованого висновку про те, що відповідачка дійсно без поважних причин не проживає у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ч. 2 ст.405 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Доброславська селищна рада Одеського району Одеської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити порядок виконання рішення таким чином, що це рішення, після набрання ним законної сили, є підставою для зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з реєстраційного обліку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Добров