Рішення № 100828115, 04.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15906/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

секретаря Бурячек О.В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявник - адвокат Єркін М.М.,

заінтересована особа - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2012 року до часу відкриття спадщини у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

30 жовтня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у цивільній справі ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

18 лютого 2021 року Київським апеляційним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року, скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

29 березня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі в порядку окремого провадження.

25 травня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про витребування доказів, зобов`язано Шістнадцяту Київську державну нотаріальну контору надати суду належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з частин 1-2 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Під час розгляду справи, представник Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори не скористався процесуальним правом подати відзив на заяву з викладенням своєю позиції щодо заявлених вимог та долучити докази на підтвердження (спростування) заявлених вимог.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Єркін Максим Миколайович в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, просили заяву задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у заяві та доказів долучених до заяви, додатково пояснили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер відчим заявника ОСОБА_3 , в зв`язку з чим відкрилася спадщина на належну йому земельну ділянку розміром 0,05 в Садівничому товаристві «Дарничарка» на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області. Єдиним спадкоємцем за законом після його смерті залишилася його дружина ОСОБА_2 , яка в силу положень ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України прийняла спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після її смерті спадкоємцем першої черги є ОСОБА_1 , крім того на її ім`я було складено матір`ю заповіт, посвідчений Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою від 14 лютого 1995 року. У зв`язку з перенесенням ОСОБА_2 інсульту, заявниця разом з матір`ю проживали за адресою: АДРЕСА_1 . За наведених обставин позивач вважає, що оскільки вона проживала зі спадкодавцем більш ніж п`ять років до її смерті, має право на отримання спадку як спадкоємець за заповітом, у зв`язку з чим подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, однак отримала відмову нотаріуса, яким роз`яснено право заявниці вирішити спірні питання в судовому порядку.

Представник заінтересованої особи - Шістнадцятої Київської державної нотаріальної конторив судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Таким чином, вислухавши учасників судового процесу, наведені сторонами доводи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дають підстави для ухвалення судового рішення, виходячи з наступного.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно до ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому засіданні можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно вимог ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 02 вересня 1949 року. (а.с. 8)

В свідоцтві про народження ОСОБА_4 батьками записані: батько - « ОСОБА_5 », мати - « ОСОБА_2 ».

21 жовтня 1967 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено шлюб, після укладання шлюбу дружина змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». (а.с. 10)

18 липня 1970 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, після укладання шлюбу дружина залишила дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ». (а.с. 8)

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, про що видано свідоцтво про смерть, в копії долучено до справи. (а.с.5)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому земельну ділянку розміром 0,05 га, яка розташована в Садовому товаристві «Дарничанка» на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, єдиним спадкоємцем за законом після його смерті залишилася його дружина ОСОБА_2 , яка в силу положень ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, прийняла спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що видано свідоцтво про смерть, в копії долучено до справи. (а.с.9)

Відповідно до статі 1233, 1234 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Статтею 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 1995 року ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті, склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , яким заповіла, що усе майно, що буде належати на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалось, а також все те, на що належить законом, посвідчений Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №5-533 (а. с. 12).

17 жовтня 2020 року заявник звернулася до Шістнадцятої Київської державної нотаріального контори із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак отримала відмову, оскільки відсутні докази постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У відповідності до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Статтею 1258 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статтями 1296, 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до заявлених вимог, заявник ОСОБА_1 просить встановити юридичний факт, що вона, ОСОБА_1 , спадкоємець першої черги за законом та за заповітом, проживала до часу відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. (ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України)

Як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Головою кооперативу СТ «Дарничарка» видано довідку про те, що у період з квітня по жовтень щороку починаючи з 2014 року ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 , проживали разом на дачі. (а.с. 14)

28 серпня 2020 року мешканцями будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , складено Акт, про те що, ОСОБА_2 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з грудня 2012 року по день смерті. (а.с.13)

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ( ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. (ст.90 Цивільного процесуального кодексу України)

Для доведення обставин у справі щодо проживання ОСОБА_2 по день смерті, разом з донькою за адресою: АДРЕСА_3 , позивачем заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , які в судовому засіданні пояснили, що є сусідами позивача, з моменту коли ОСОБА_2 перенесла інсульт, остання потребувала сторонньої допомоги, та проживала разом з донькою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч.6 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання. Це означає, що особа є вільною у виборі місця проживання і може мати декілька місць проживання, а зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

Таким чином, враховуючи, що встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення спадкових прав після смерті матері, іншого порядку встановлення даного факту законом не визначено, встановлення даного факту не порушує прав інших осіб, а тому, оцінивши докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що заявлені вимоги в частині встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини підлягають задоволенню як законні, обґрунтовані та доведені заявником

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 29, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1268, 1269, 1296 Цивільного кодексу України, статтями 10, 77, 78, 90, 263-265, 293, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

С у д д я